Ухвала суду № 46286037, 26.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 750/1802/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

26 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Ключковича В.Ю., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівської області про скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 березня 2015 року з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівської області про скасування постанови про накладення штрафу від 11.02.15р. в сумі 680,00 грн.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 березня 2015 року в задоволенні вимог даного позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити даний позов в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області знаходиться виконавчий лист № 2-а/2506/11837/11 від 08.07.2011 року, виданий Деснянським районним судом м. Чернігова про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради здійснити ОСОБА_2 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 5 мінімальних заробітних плат та здійснити відповідні виплати, за відрахуванням вже сплаченої суми.

05 вересня 2014 року згідно постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 08.07.2011 року та розпорядження державного виконавця Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради було здійснено перерахунок ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Згідно вказаного перерахунку сума до виплати стягувачу становить 4700 грн.

Проте, виплата коштів не здійснена боржником у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів.

11 лютого 2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області було винесено постанову, яка є предметом оскарження, про накладення штрафу на боржника у сумі 680,00 грн.

Підставою до прийняття зазначеного рішення стало невиконання боржником у строк визначений державним виконавцем постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 липня 2011 року, на підставі якої було видано виконавчий лист № 2-а/2506/11837/11.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що посилання суб'єктів владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є незаконним та не узгоджується з нормами чинного законодавства.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон) встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із ст. 75 Закону, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 Закону для самостійного виконання рішення.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Крім того, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року гарантована неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Як було зазначено вище, позивачем виконано рішення суду частково, а саме: здійснено перерахунок ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проте в частині здійснення виплати рішення суду не виконано.

Колегія суддів апеляційної інстанції приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України», де міститься висновок про те, що вищезазначена відмова виконання рішення є свавільною та незаконною.

При цьому, посилання позивача на те, що невиконання судового рішення в частині здійснення ОСОБА_2 належних виплат, пов'язане з відсутністю відповідного бюджетного призначення, є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано суду жодних доказів про повідомлення державного виконавця щодо виникнення обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення у строк та можуть бути визнані судом поважними підставами, а також не надано доказів про вжиття визначених законом заходів щодо забезпечення виконання судового рішення.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 11.02.15р. діяв в межах повноважень передбачених Конституцією та законами України.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради - залишити без задоволення.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків В.Ю. Ключкович І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Ключкович В.Ю.

Петрик І.Й.