Ухвала суду № 46285986, 26.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 червня 2015 рокусправа № 804/10017/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАСЕРВІС Ц" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно якого Товариству "МЕГАСЕРВІС Ц" відмовлено у прийнятті його податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року та зобов'язано прийняти податкову декларацію ТОВ "МЕГАСЕРВІС Ц" з податку на додану вартість за квітень 2014 року з додатками, датою її фактичного отримання, тобто 20.05.2014, а також зобов'язано відобразити задекларовані Товариством "МЕГАСЕРВІС Ц" показники (дані) у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року з додатками, в електронних базах даних податкової звітності ДПІ, у тому числі в інтегрованих картках Товариства "МЕГАСЕРВІС Ц". У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що податковим органом будь-яких доказів щодо відсутності позивача за місцезнаходженням до суду не надавалось, так як не має відповідного запису державного реєстратора. Разом з цим акт від 12.06.2014 № 226/221/38866554 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "МЕГАСЕРВІС Ц"з питань фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за квітень 2014 року" є службовим документом податкового органу та не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке в контексті ч. 2 ст. 2 та ст. 17 КАС України може бути оскаржено до адміністративного суду, з огляду на те, що такий акт перевірки не породжує для платників податків будь-яких прав та обов'язків, а лише може слугувати підставою для прийняття податкового-повідомлення рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції податковим органом подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що т.я. позивач подає податкову звітність в електронному вигляді згідно договору про надання електронної звітності, виникають випадки некоректної роботи системи, яка здійснює прийом звітності в електронному вигляді; якщо таке трапляється то платники податків звертаються до податкового органу для з'ясування цих питань, однак позивач з цього приводу до податкового органу не звернувся, тому була проведена перевірка його місцезнаходження та встановлена відсутність позивача за податковою адресою. Перед проведенням перевірки, за результатами якої складено акт від 12.06.2014року на адресу позивача був направлений засобами поштового зв'язку наказ від 12.06.2014 року про проведення перевірки. Сам факт про направлення такого наказу дає право податковому органу розпочати перевірку, при цьому, подальше вручення такого листа є окремою дією, яка не впливає на право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Посилається на те, що платник податків при зміні місцезнаходження повинен протягом трьох днів повідомити податковий орган про зміну свого місцезнаходження, а у разі неповідомлення - дію договору може бути припинено в односторонньому прядку.

Учасники процесу в судове засіданні не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином. В силу ч.1 ст. 41 КАС України судове засідання не фіксувалося технічними засобами.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "МЕГАСЕРВІС Ц", за результатами якої складено акт від 12.06.2014 № 226/221/38866554 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "МЕГАСЕРВІС Ц" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за квітень 2014 року". Перевірка проведена в порушення вимог п. 79.2 ст. 79 ПКУ, а саме в той же день, в який було видано наказ про проведення перевірки. Також, встановлено, що позивачем було надано до податкового органу засобами електронного зв'язку податкову декларацію з ПДВ за квітень 2014 року, яку податковий орган всупереч п. 49.10 ст. 49 ПКУ не прийняв через розірвання в односторонньому порядку договору про направлення податкової звітності засобами електронного зв'язку. Квитанцію про неприйняття декларації платнику було надіслано в останній день терміну подання податкової звітності, що унеможливило повторне подання податкової декларації, у зв'язку з чим податковим органом складено акт від 12.06.2014 року, в якому без дослідження первинних документів зроблено висновок про нереальність господарських операцій позивача у квітні 2014 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки закріплені ст. 79 ПК України, відповідно до п. п. 79.1 - 79.3 якої, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (п.79.2 ст.79 ПК України).

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Згідно матеріалів справи Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 12 червня 2014 року рекомендованим листом із повідомленням направлено ТОВ "МЕГАСЕРВІС Ц" наказ про проведення перевірки, що підтверджується копією фіскального чеку від 12.06.2014.

При цьому, нормами чинного податкового законодавства передбачено надіслання платнику податків наказу та письмового повідомлення рекомендованим листом із повідомленням про вручення, проте не встановлено строк, який повинен сплинути після такого направлення, як і не встановлено обов'язку отримання податковим органом до початку перевірки доказів вручення платнику податків такого наказу і повідомлення. Також чинне законодавство дозволяє податковому органу за результатами перевірок підприємств, під час яких встановлені порушення, складати акти.

З огляду на наявність у контролюючого органу доказу про направлення платнику податків наказу про проведення перевірки, першим дотримано умову п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, що давало змогу провести перевірку за відсутності платника податків.

Пунктом 86. 1 ст. 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

«Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків-фізичними особами» затверджено наказом Мінфіну від 14.03.2013 № 395. Так, відповідно до п. 1.4 вказаного Порядку результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. (п. 1.5 Порядку).

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п. 1.6 Порядку). Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів (1.7 Порядку).

В свою чергу, висновки, викладені в акті податкової перевірки, не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Податковий орган оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків (та може бути предметом оскарження в адміністративному судочинстві).

Акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань. При цьому акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого орану щодо виявлених посадовими особами фактів.

Таким чином, акт від 12.06.2014 № 226/221/38866554 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "МЕГАСЕРВІС Ц" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за квітень 2014 року" є службовим документом податкового органу та не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке в контексті ч. 2 ст. 2 та ст. 17 КАС України може бути оскаржено до адміністративного суду, з огляду на те, що такий акт перевірки не породжує для платників податків будь-яких прав та обов'язків, а лише може слугувати підставою для прийняття податкового-повідомлення рішення, саме яке в контексті вищевказаної норми є актом індивідуальної дії, прийнятим суб'єктом владних повноважень, що впливає на права та обов'язки платників податків.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій щодо проведення Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "МЕГАСЕРВІС Ц", за результатами якої складено акт від 12.06.2014 № 226/221/38866554 та скасування вищевказаного акту.

Згідно матеріалів справи Товариство "МЕГАСЕРВІС Ц" 20.05.2014 подало до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2014 року. Податковий орган стверджує, що Товариством "МЕГАСЕРВІС Ц" декларація з податку на додану вартість за квітень 2014 року не подавалася. Натомість, це спростовується наявною в матеріалах справи квитанцією №1, яка свідчить про виконання позивачем своїх обов'язків як платника податків, визначених п. 36.1 ст. 36 та п. 46.1 ст. 46 ПК України.

В силу п. 46.1. ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 49.3. ст. 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Матеріалами справи підтверджено, що Товариство "МЕГАСЕРВІС Ц" подає податкову звітність до податкового органу в електронному вигляді згідно договору про надання електронної звітності ( 20.05.2014 засобами електронного зв'язку Товариство "МЕГАСЕРВІС Ц" до податкового органу була подана податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2014 року).

Згідно п. 48.1, п. 48.3, п. 48.4, п .48.7 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків; місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку ( за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОПТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією

Згідно п. 49.10 ст. 49 ПК України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених статтею 49 ПК України передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Положеннями пункту п. 49.8 статті 49 ПК України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Згідно із п. 49.11 ст. 49 ПК України у разі подання платником податків до територіальних органів Міністерства доходів і зборів України податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 Кодексу, такий територіальний орган Міністерства доходів і зборів України зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; уразі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Отже, у разі відмови у прийнятті податкової звітності територіальний орган Міністерства доходів і зборів України зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті податкової звітності із зазначенням підстав неприйняття.

Відповідно до п. 49.15 статті 49 ПК України, податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання податковим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Проте, згідно квитанції № 1, документ не було прийнято через виявлені помилки під час подання: для платника податків заборонено прийом звітності по електронній пошті, можливо, відсутній договір з МДСУ.

Порядок подання до територіальних органів Міністерства доходів і зборів України податкової звітності регулюється ст. 46, 49 і 203 Кодексу та регламентується Порядком заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492. Згідно п. 10 розділу І Порядку № 1492 податкова звітність подається до органу державної податкової служби особою, яка зареєстрована платником ПДВ згідно з вимогами розділу V ПК України.

Як передбачено нормою абз. 1 п. 49.9 ст. 49 ПК України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Відповідно до п. 5.1 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом ДПС України від 14 червня 2012 року за № 516 обробка та занесення інформації з документів податкової звітності до електронних баз ДПС виконується підрозділом приймання та обробки податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію.

Згідно з п. 49.13 ст. 49 ПК України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Контролюючим органом було в односторонньому порядку розірвано договір МДСУ, у зв'язку із не встановленням місцезнаходження позивача, про що складено акт № 164/151 від 06.06.2014 про відсутність ТОВ "МЕГАСЕРВІС Ц" за податковою адресою. На підставі зазначеного, контролюючим органом складено запит № 59 від 06.06.2014 на встановлення місця знаходження платника податків, і також в цей же день складено довідку № 14201 від 06.06.2014, в якій зазначено про не встановлення місцезнаходження платника податків.

Як визначено п. 12.5 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Мінфіну від 09.12.20121 № 1588, якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону України " Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Абз. 2 п. 12 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, що у разі надходження державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Згідно п. 14 вищевказаного Закону у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Згідно абз. 1 п. 45.2 ст. 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Належним доказом щодо відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням може бути внесення державним реєстратором запису про відсутність ТОВ "МЕГАСЕРВІС Ц" за його місцезнаходженням. При цьому, будь-яких доказів наявності та вчинення такого запису матеріали справи не містять.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції підтримує висновок суду першої інстанції, що рішення податкового органу, згідно якого Товариству "МЕГАСЕРВІС Ц" було відмовлено у прийнятті його податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року, є неправомірним та підлягає скасуванню.

Методичними рекомендаціями щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом ДПС України 14.06.2012 № 516, встановлено, що за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАСЕРВІС Ц" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна