Ухвала суду № 46285930, 02.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2015 рокусправа № 808/4274/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЧередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання:Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального управління Міндоходів України на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року у справі №808/4274/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжнафтопродуктгруп» до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального управління Міндоходів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжнафтопродуктгруп» (далі ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп») 01 липня 2014 року звернулось до суду з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального управління Міндоходів України, згідно з яким просить визнати противоправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення рішення від 13.03.2014 року №0000112910, №0000022910 та №0000082910.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №59/28-04-42/37221323 від 12 лютого 2014 року (далі - акт перевірки) на підставі якого вони були прийняті є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі посилається на обставини встановлені актом перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства України.

Згідно з запереченням на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість, просив у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача яка заперечувала щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №59/28-04-42/37221323 від 12 лютого 2014 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог:

- п.п.14.1.27, п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14, п.135.1, п.п.135.5.15 п.135.5 ст.135, п.137.4, п.137.10 ст.137, п.138.1, п.138.2, абз. "е" п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 189077165,00 грн.;

- п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.5 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 619748,00 грн.;

- п.70.16 ст.70 гл.6 розділу ІІ, п.п. "б" п.176.2 ст.176 розділу ІV Податкового кодексу України, розділу 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПАУ №1020 від 24.12.2010 подано податкову звітність за ф.№ 1 ДФ за 3 квартал 2011 року, 2 квартал 2012 року не у повному обсязі, з недостовірними відомостями, з помилками податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платників податків, суми утриманого з них податку.

- п.2.3 п.2 Постанови правління національного банку України №637 від 15.12.2004 - встановлено перевищення затвердженого ліміту каси на загальну суму 206876,02 грн. Відповідальність за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах підприємств передбачено ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".

- п.1 та п.7 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI, в результаті чого занижено єдиний соціальний внесок в сумі 1160,68 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13 березня 2014 року:

№0000112910, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 413752,04 грн. (т.1 а.с.209);

№0000022910, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за основним платежем податок на додану вартість у розмірі 619748,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 309874,00 (т.1 а.с.211);

№0000082910, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за основним платежем податок на прибуток у розмірі 680802,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 208224,00 (т.1 а.с.210).

Заперечення до акта перевірки відповідачем залишено без задоволення.

За результатами адміністративного оскарження вищевказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Згідно з ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року по справі № 808/4274/14 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року у справі №808/4274/14 скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо визнання противоправними та скасування прийнятих відповідачем податкових повідомлень рішень від 13.03.2014 року №0000082910 в частині основного платежу на суму 680 777 грн. та штрафних-фінансових санкцій на суму 208 199,00 грн., та №0000022910 в частині в основного платежу на суму 568 974 грн. та штрафних-фінансових санкцій на суму 284 487,00 грн. та провадження у справі в цій частині закрито.

Згідно з ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року по справі № 808/4274/14 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року у справі №808/4274/14 скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо визнання противоправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000082910 від 13 березня 2014 року в частині донарахованого основного податку на прибуток в сумі 25 грн. та провадження у справі в цій частині закрито.

Таким чином, правомірність та обґрунтованість рішень відповідача від 13.03.2014 року №0000112910 на суму 413752,04 грн.; №0000022910 на суму 50774, 00 донарахованого основного податку на додану вартість та відповідної штрафної (фінансової) санкції на суму 25387,00 грн. є предметом спору переданого на вирішення суду.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 13 березня 2014 року №0000112910, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 413752,04 грн. у звязку з порушенням п. 2.3. п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України № 637 в частині завищення встановленого ліміту каси підприємства в загальній сумі перевищення 206 876,02 грн. суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно з актом перевірки позивачем наказом № 55 від 31.12.2010 року встановлено ліміт залишку готівки каси по СП «Запорізьке ВРН», який дорівнює 824 147 грн. У перевіряємому періоді, СП «Запорізьке ВРН» за реалізацію дизельного палива згідно з договором від 10.01.2011 року здійснювало готівкові розрахунки з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 по рахунку 361 понад граничної суми встановленої законодавством, а саме, 10 000 грн. оскільки, ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, що вказано у договорі, в прибуткових касових ордерах та підтверджено його печаткою, гранична сума готівкового розрахунку протягом одного дня не повинна перевищувати 10 000 грн.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, при проведенні перевірки податковим органом було зазначено про порушення позивачем п.2.3. Постанови Правління НБУ №637 в редакції від 06.06.2013, яка діяла на момент перевірки.

Разом з тим, при здійсненні перевірок податковими органами не досліджувалась правильність нарахування та сплати податків і зборів у відповідності до нормативно-процесуальних актів, які були чинними на момент здійснення господарських операцій.

Згідно з принципу дії законів у часі, закон зворотної сили не має, а отже не може застосовуватись до правовідносин, які діяли до набрання ним чинності.

Пункт 2.3. положення №637, в редакції, яка діяла в період, що перевірявся, встановлював, що у разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму (10000 грн.), кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунків додаються до фактичних залишків готівки на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із підтвердженим лімітом каси.

Таким чином, враховуючи положення вказаної правової норми, суд першої інстанції дійшов правильного висновку відносно того, що ця вимога стосується лише платника готівки, при цьому позивач фактично був отримувачем готівки. Поширення обмежень на осіб, які приймають готівку, зазначеним Положенням №637, в редакції, що діяла на момент здійснення господарських операцій, не передбачено, що також підтверджується листом НБУ №11-113/1430-4321 від 27.04.2005.

Пункт 7.23 Положення №637 містить алгоритм розрахунку понадлімітних залишків готівки в касі, відповідно до якого позивачем було зроблено розрахунок, в якому відсутні понадлімітні залишки готівки в касі підприємства за перевіряємий період.

Крім того суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу відповідача на те, що згідно з оглядовим листом ДПА України №14083/7/23-7017/572 від 06.07.2009, обмеження 10000 грн. не розповсюджується на готівкові розрахунки, які були належним чином проведені через зареєстровані РРО.

При цьому, згідно з матеріалами справи, всі грошові кошти, що надходили в перевіряємий період, обліковувалися через касовий апарат МІНІ 500.02МЕ, заводський номер ПБ 57303712, фіскальний номер НОМЕР_1, зареєстрований 22.02.2011 в СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі (реєстраційне посвідчення №0824002807).

Крім цього, п.5.9. Положення №637 зазначено, що готівкові кошти не вважається понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства наступного дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства.

При цьому, суд першої інстанції вірно встановив обставини того, що відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління НБУ №367 від 15.12.2004, Постановою Правління НБУ №252 від 29.04.2009 "Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку" на підставі розрахунків встановлення лімітів залишків готівкових коштів в касах відділень реалізації нафтопродуктів і АЗС, ТОВ "Запоріжнафтопродуктгруп" було видано наказ №55 від 31.12.2010, відповідно до якого з 01.01.2011 для СП "Запорізьке ВРН" встановлено ліміт каси у сумі 824147 грн. На виконання вимог цього наказу, розпорядженням СП "Запорізьке ВРН" №29 від 31.12.2010 встановлено ліміт каси по нафтобазі у сумі 5045,00 грн. На виконання п.2.8. положення №637 всі суми готівкових надходжень в той же день були проінкасовані службою інкасації банку і здані до установи банку.

Згідно з звітом касира за 04.08.2011 (аркуш 29 касової книги) залишок на початок дня складав 1465,09 грн., надходження грошових коштів за цей день становили 43761,25 грн., видаток на кінець дня - 45080,00 грн., в результаті чого залишок на кінець 04.008.2011 складав 146,34 грн. Внесення грошових коштів в цей же день до установи банку підтверджується квитанцією ПАТ КБ "Приватбанк" м. Запоріжжя від 04.08.2011 №6288.62.1.

Аналогічна ситуація і по іншим перевіряємим датам:

- 01.09.2011 - залишок на початок дня склав 1 343,99 грн. Надходження грошових коштів за цей день становили 100668,15 грн. Видаток на кінець дня - 101440,00 грн. Залишок на кінець 01.09.2011 склав 572,14 грн. Внесення грошових коштів в цей же день до установи банку підтверджується квитанцією ПАТ КБ "Приватбанк" м. Запоріжжя від 01.09.2011 №6032.3.2;

- 06.09.2011 - залишок на початок дня складав 4853,05 грн. Надходження грошових коштів за цей день становили 24620,00 грн. Видаток на кінець дня - 29369,00 грн. Залишок на кінець 06.09.2011 склав 104,05 грн. Внесення грошових коштів в цей же день до установи банку підтверджується квитанцією ПАТ КБ "Приватбанк" м. Запоріжжя від 06.09.2011 №6032.29;

- 15.09.2011 - залишок на початок дня склав 3782,24 грн. Надходження грошових коштів за цей день становили 100825,00 грн. Видаток на кінець дня становив 103570,00 грн. Залишок на кінець 15.09.2011 склав 1037,24 грн. Внесення грошових коштів в цей же день до установи банку підтверджується квитанцією ПАТ КБ "Приватбанк" м. Запоріжжя від 15.09.2011 №6032.106.1.

Отже, суд першої інстанції вірно встановивши зазначені обставини справи та враховуючи те, що відповідачем не було застосовано до спірних відносин абз.4 п.2.3. Положення №367, в редакції, що діяла у перевіряємий період, у зв'язку з чим було застосовано санкції за здійснення підприємством розрахунків з іншим підприємцем понад установлену граничну суму, не передбачені жодним нормативним актом, що діяв на момент проведення розрахунків, і до неналежного суб'єкта та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в діях позивача порушень чинного законодавства з регулювання обігу готівки.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 13 березня 2014 року №0000022910 на суму 50774, 00 донарахованого основного податку на додану вартість та відповідної штрафної (фінансової) санкції на суму 25387,00 грн.

Згідно з актом перевірки за результатами проведених річних інвентаризацій в 2011 та 2012 роках при виявленні нестач палива по бухгалтерському рахунку № 203 «Паливо» позивачем в порушення п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, не було нараховане податкове зобовязання з ПДВ, таким чином на думку відповідача має місце заниження позивачем бази оподаткування податком на додану вартість у сумі 253 866,10 грн. і як наслідок заниження податкового зобовязання з ПДВ на загальну суму 50 773,22 грн.

На думку відповідача, оскільки позивачем переглянуті норми списання палива, що відображено в господарській діяльності в 2003 році, ТОВ "Запоріжнафтопродуктгруп" має право на списання палива за новими нормами лише з моменту перегляду норм списання, а отже, підприємством занижено базу оподаткування ПДВ на суму 253866,10 грн., як наслідок, занижено податкове зобов'язання з ПДВ.

Судом першої інстанції вірно встановлено наступні обставини. Так за результатами проведеної інвентаризації ТМЦ станом на 01.10.2011 позивачем виявлено нестачу пального по Михайлівському ВРН на 38963,21 грн. (рах.бух.обліку 203, марки машини РЕНО №453-86, РЕНО №453-79).

Протоколом №1-2011 від 10.11.2011 розглянуто протоколи робочих інвентаризаційних комісій СП "Михайлівське ВРН". Зокрема, була встановлена невідповідність розрахунків у бухгалтерському обліку по рахунку 203 "Паливо" фактичній його наявності.

Після проведення перевірки норм списання, розпорядженням №1 від 12.01.2011 "Про затвердження норм витрат палива" встановлені норми витрат палива на 100 км пробігу для такої категорії транспорту як РЕНО Преміум та ЕЛАРА.

На підставі наказу від 25.09.2012 №110 "Про проведення річної інвентаризації" позивачем та відділеннями підприємства здійснено інвентаризацію активів і зобов'язань з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження, в т.ч. основних засобів і малоцінних нематеріальних активів, які знаходяться в оренді, і ТМЦ на 01.10.2012 грошових коштів, документів і бланків суворої звітності, розрахунків з банком, розрахунків з покупцями, постачальниками, іншими дебіторами і кредиторами, на 01.01.2013 року.

За результатами проведеної інвентаризації ТМЦ станом на 01.10.2012 виявлено нестачу пального по Михайлівському ВРН (Протокол №2 від 19.10.2012) на суму 63442,40 (рах.бух.обліку 203, марки машини РЕНО №453-86, РЕНО №453-79).

За результатами проведеної інвентаризації ТМЦ станом на 01.10.2012 виявлено нестачу пального по Бердянському ВРН на суму 151460,49 грн. (рах.бух.обліку 203, паливо).

Протоколом №1/2012 від 16.11.2012 розглянуто результати інвентаризації основних фондів нематеріальних активів, ТМЦ станом на 01.10.2012.

Протоколом робочої інвентаризаційної комісії СП "Бердянське ВРН" від 22.10.2012 №3 та Протоколом робочої інвентаризаційної комісії СП "Михайлівське ВРН" від 19.10.2012 №2 встановлена невідповідність розрахунків у бухгалтерському обліку по рахунку 203 "Паливо" фактичній його наявності. Розбіжності могли виникнути у зв'язку з неправильним встановленням норм витрат палива на 100 км пробігу.

Комісія вирішила: Для встановлення фактичних норм витрат дизельного палива автомобілями РЕНО Преміум №523-85, №453-75 (СП "Бердянське ВРН"), №453-86, №453-79 (СП "Михайлівське ВРН") створити комісію, якій доручено, за участю водіїв зазначених автомобілів протягом двох місяців контролювати заправку, пломбування паливних баків, пройдений кілометраж, залишки палива, використовувати данні GPS. Результати дослідження оформити актом, на підставі якого провести коригування за 2012 рік в фінансовій звітності - за 2013 рік.

Отже, за результатами проведення річних інвентаризацій в 2011 та 2012 роках були встановлені причини відхилень між даними фактичних витрат палива за даними бухгалтерського обліку в 2011 році по СП "Михайлівське ВРН" у сумі 38963,21 грн., в 2012 році по СП "Бердянське ВРН" у сумі 151460,49 грн. та по СП "Михайлівське ВРН" у сумі 63442,40 грн. При цьому при виявленні нестач палива по бухгалтерському рахунку №203 "Паливо" позивачем не було нараховане податкове зобов'язання з ПДВ, відповідно до п.189,1 ст.189, п.198 ст.198 та п.200.1 ст.200 ПКУ.

Враховуючи зазначене, а також те що відхилення виникли в результаті заниження норм витрат палива на 100 км пробігу, в результаті не врахування при визначенні норм списання коригуючих коефіцієнтів, передбачених пунктами 3.1.4, 3.1.6, 3.1.10, 3.1.13 Наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43 "Норми витрат палива і мастильних матеріалів та автомобільному транспорті".

Після дослідження причин нестачі ПММ позивачем змінено норму списання палива у бік збільшення, а суми відхилень віднесено до витрат з господарської діяльності.

Отже, зазначені відхилення не є нестачами, оскільки це фактично - надлишково використане паливо, витрата якого підтверджується первинними документами підприємства. Вина водіїв відсутня, оскільки комісією біло встановлено, що паливні баки належним вином опломбовані, машини обладнані GPS. Відсутність порушень структурних підрозділів "Михайлівське ВРН" та "Бердянське ВРН" підтверджено довідками про результатами планової виїзної перевірки за той же період.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що надмірно використане паливо не є нестачею позивача, у зв'язку з чим останній не мав підстав для нарахування податкового зобов'язання з ПДВ на суму відхилень.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 13 березня 2014 року №0000022910 в частині суми 50774, 00 донарахованого основного податку на додану вартість та відповідної штрафної (фінансової) санкції на суму 25387,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального управління Міндоходів України - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року у справі №808/4274/14 в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального управління Міндоходів України від 13.03.2014 року №0000112910 на суму 413752 (чотириста тринадцять тисяч сімсот пятдесят дві) грн. 04 коп.; №0000022910 на суму 50774 (пятдесят тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. донарахованого основного податку на додану вартість та відповідної штрафної (фінансової) санкції на суму 25387 (двадцять пять тисяч триста вісімдесят сім) грн. без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 06 липня 2015 року.

Головуючий:В.Є. Чередниченко

Суддя:А.О. Коршун

Суддя:О.М. Панченко