Ухвала суду № 46285913, 02.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2015 року

справа № 804/20409/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року у справі № 804/20409/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Азонтес» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азонтес» (далі - ТОВ «Азонтес») 09 грудня 2014 року звернулось до суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області згідно з яким просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо невизнання податковою звітністю податкової декларації ТОВ «Азонтес» з податку на додану вартість за жовтень 2014 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 04 грудня 2014 року №39067/10/04-64-18-03-15, яким податкову декларацію ТОВ «Азонтес» з податку на додану вартість за жовтень 2014 року не визнано податковою звітністю;

- визнати податкову декларацію ТОВ «Азонтес» з податку на додану вартість за жовтень 2014 року з додатками такою, що подана у момент фактичного її отримання, тобто 02 грудня 2014 року;

- зобов’язати відповідача відобразити показники (дані) податкової декларації ТОВ «Азонтес» з податку на додану вартість за жовтень 2014 року з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку ТОВ «Азонтес».

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що дії податкового органу, щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року є протиправними.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року позов задоволено частково.

Суд визнав протиправними дії відповідача щодо невизнання податковою звітністю податкової декларації ТОВ «Азонтес» з податку на додану вартість за жовтень 2014 року та зобов’язав його визнати податкову декларацію ТОВ «Азонтес» з податку на додану вартість за жовтень 2014 року з додатками датою їх фактичного отримання 02 грудня 2014 року.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що оскільки подані ТОВ «Азонтес» податкова декларація з податку на додану вартість, додаток 5 до податкової декларації «Розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та реєстр виданих і отриманих податкових накладних за жовтень 2014 року – оформлені у відповідності до вимоги Податкового кодексу України, та в них наявні всі реквізити визначені п.48.3. та п.48.4. ст.48 ПК України – невизнання останніх в якості податкової звітності є необґрунтованим. Крім того, всупереч приписам Податкового кодексу України у листі про невизнання як податкової звітності – не зазначено конкретні порушення, або ж які саме недоліки містить податкова звітність.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що позивачем в порушення п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України у рядку призначеному для підписання керівником та головним бухгалтером декларації та додатків до неї «Ініціали та призвіще» в декларації з ПДВ за жовтень 2014 року ТОВ «Азонтес» зазначено «Чабан Віталій Анатолійович», що не є ініціалами та призвіщем. Зазначає, що наявність чи відсутність цього реквізиту встановлюється наочним переглядом декларації з приводу якої виникли спірні відносини, а також, що перевірка декларації на наявність обов’язкових реквізитів відбувається не для ідентифікації платника податків, а для визначення дотримання вимог, викладених у п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України, тобто такі реквізити не повинні вказуватись у довільний спосіб.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 02 грудня 2014 року ТОВ «Азонтес» подано до Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2014 року з додатками №5 та №8, копіями записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, а також копії первинних документів (а.с.9-19).

Відповідач листом від 04 грудня 2014 року №39067/10/04-64-18-03-15 повідомив позивача про невизнання податковою звітністю декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, в зв’язку із тим, що вона заповнена в порушення норм п.48.3. ст.48 цього Кодексу.

Правомірність та обґрунтованість рішення відповідача щодо невизнання податковою звітністю декларацію позивача з податку на додану вартість є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що порушень відносно дотримання обов'язкових реквізитів, визначених статтею 48 Податкового кодексу України, позивачем не допущено, у зв'язку з чим відмова податкового органу у прийнятті належним чином оформленої декларації є протиправною.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, 46.1. Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Стаття 48 Податкового кодексу України визначає вимоги до складання податкової декларації.

Відповідно до пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України, податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до вимог пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Відповідно до пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Отже, із системного аналізу зазначених норм вбачається, що обов'язок платника податків щодо подання податкової декларації за звітний період кореспондується з обов'язком податкового органу щодо прийняття такої декларації. І лише, у разі наявності зауважень щодо її оформлення, ДПІ зобов'язано надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Як вірно встановлено судом першої інстанції подані ТОВ «Азонтес» податкова декларація з податку на додану вартість, додаток 5 до податкової декларації «Розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та реєстр виданих і отриманих податкових накладних за жовтень 2014 року – оформлені у відповідності до вимоги Податкового кодексу України, та в них наявні всі реквізити визначені п.48.3. та п.48.4. ст.48 Податкового кодексу України.

У своєму листі від 04 грудня 2014 року №39067/10/04-64-18-03-15, відповідачем не зазначено, які саме порушення допущено позивачем при оформленні податкової декларації, що свідчить про порушення контролюючим органом пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України. Вказаний лист неможливо визнати рішенням, а так само і повідомленням про відмову у прийнятті податкової декларації, оскільки, фактично, він носить інформативний характер, що декларації не вважаються податковою звітністю.

Виходячи із заперечень на позов та доводів апеляційної скарги, відповідач наполягає на тому, що позивачем неправомірно у декларації та у додатках 5 та 8 замість ініціалів зазначено повне ім’я керівника та головного бухгалтера.

Так, у відповідності з пунктом 48.7 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Однак, основне призначення звітності - надати користувачам достовірну інформацію щодо майнового та фінансового стану, результатів господарської та фінансової діяльності за звітний період.

Згідно з пунктом 48.2 статті 48 Податкового кодексу України обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Отже, колегія суддів, приходить до висновку, що податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2014 року містить всі необхідні реквізити передбачені п.48.3 та п.48.4 ст. 48 ПК України, зокрема і заповнену графу призначену для підписання керівником та головним бухгалтером декларації та додатків до неї «Ініціали та прізвище», таким чином подана декларація не мало наслідком зміни необхідних реквізитів, встановлених Податковим законодавством і не може вважатися недостовірною інформацією, та мати наслідки втрати визначеного кодексом статусу документа.

Крім того, чинним законодавством України податковий орган не наділений повноваженнями щодо невизнання податкової декларації документом податкової звітності, тобто надання їй статусу «не визнана як податкова звітність», оскільки у відповідності до статей 48 та 49 Податкового кодексу України податковий орган має право або прийняти податкову декларацію, або відмовити у її прийнятті.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач під час вирішення питання про прийняття або неприйняття податкових декларацій діяв не у спосіб та не в межах повноважень, передбачених Податковим кодексом України.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідачем зазначений обов'язок не виконано.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року у справі №804/20409/14 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 06 липня 2015 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко