Постанова № 46284287, 07.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 липня 2015 року № 826/8264/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді - Добрівської Н.А., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1доГенерального прокуратора України, Прокурора Оріхівського районупроскасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Генерального прокурора України та Прокурора Оріхівського району, в якому просив (у редакції заяви від 28.04.2015, зареєстрованою канцелярією суду 06.05.2015):

- скасувати повністю рішення Генерального прокурора України, щодо направлення заяви від 16.02.2015 року до Прокурора Оріхівського району, у зв'язку з ненаданням роз'яснень та не наведенням прикладів Прокурором Оріхівського району;

- зобов'язати Генерального прокурора України прийняти рішення або вчинити певні дії по заяві 16.02.2015;

- встановити наявність чи відсутність компетенції (повноважень) Прокурора Оріхівського району, на дачу відповіді за заявою виключно до Прокурора Оріхівського району.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на відсутність компетенції у прокурора Оріховського району на надання відповіді на заяву позивача, що направлялась до Генеральної прокуратури України, що свідчить, на переконання позивача, про порушення відповідачами вимог статті 15 Закону України «Про звернення громадян» і може свідчити про допущення відповідачами «дискримінації ОСОБА_1, відносно Голови Верховного Суду України, народних депутатів України, та інших». Крім того, за твердженням позивача існують протиріччя між абзацом 7 відповіді №68-30-15 від 16.03.2015 року, та абзацу 4, 5 заяви від 06.04.2015 року.

У відповідності до статті 1832 Кодексу адміністративного судочинства України дана справа призначена до розгляду в порядку скороченого провадження і відповідачу запропоновано подати через відділ документообігу суду заперечення на позов або заяву про визнання позову.

Скориставшись своїм процесуальним правом відповідач - Генеральна прокуратура України подала письмові заперечення проти позову, в яких уповноважений представник відповідача-1 просить відмовити у задоволені позову в повному обсязі, ґрунтуючи свою позицію на безпідставності заявлених позивачем вимог і відсутністю з боку відповідача-1 порушень вимог законодавства при направлені у відповідності до вимог чинного законодавства звернення позивача до прокуратури Запорізької області.

Відповідач-2 - Прокурор Оріхівського району направив до суду письмові заперечення, в яких просить відмовити позивачу у задоволені позову. Зокрема, відповідача-2 наголошує, що отримавши звернення ОСОБА_1, направлене Генеральною прокуратурою України до прокуратури Запорізької області та прокуратурою обласного рівня за належністю відповідно до ст.7 Закону України «Про звернення громадян» на адресу прокуратури району, прокуратурою району у відповідності до чинного законодавства прийнято рішення про його розгляд та в подальшому - про надання відповіді заявнику.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, наведені в обґрунтування позову, а також заперечення відповідачів по суті позовних вимог, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

16.02.2015 ОСОБА_1 звернувся до Генерального прокурора України із заявою (отримано прокуратурою 23.02.2015), в якій просив надати роз'яснення щодо практичного застосування статті 357 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: у яких випадках та за яких обставин вона застосовується, а також у яких випадках і за яких обставин складається подання Генеральної прокуратури України. Одночасно ОСОБА_1 у своїй заяві від 16.02.2015 просив Генерального прокурора надати приклади застосування статті 375 КПК з Єдиного державного реєстру судових рішень (назва суду, номер справи, число, рік, місяць та інше).

23.02.2015 заява ОСОБА_1 супровідним листом за №19-р направлена Генеральною прокуратурою України до Прокуратури Запорізької області для організації розгляду та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Прокуратурою Запорізької області 03.03.2015 звернення ОСОБА_1 направлено супровідним листом №19-4020-11 до Прокуратури Оріхівського району за належністю.

16 березня 2015 року Прокуратура Оріхівського району листом за №68-30-15 повідомила заявника про те, що в силу положень законодавства України, яким визначаються повноваження прокуратури не наділяє органи прокуратури компетенцією щодо надання роз'яснювальної роботи з вказаних позивачем питань. У зв'язку з наведеним прокурор Оріхівського району запропонував ОСОБА_1 для отримання роз'яснень вимог чинного законодавства України звернутись до Координаційного центру з надання правової допомоги, відповідних юридичних контор або інших установ, які надають послуги консультативного характеру з поставлених заявником питань.

Даючи правову оцінку встановленим у справі обставинам з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд зважає на наступне.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення є Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996р. №393/96-ВР у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 02.10.1996р. №393/96-ВР).

Відповідно до статті 1 названого Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з частиною 3 та 4 статті 3 Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності, а скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Порядок розгляду звернень громадян визначений у розділі ІІ названого Закону.

Так у статті 14 закріплено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Положеннями статті 15 Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Статтею 14 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що особисто першими керівниками державних органів розглядаються пропозиції (зауваження) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни.

У відповідності до положень, закріплених в статтях 1, 7, 8 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави (ч.1 ст.1). Систему прокуратури України становлять: Генеральна прокуратура України; регіональні прокуратури; місцеві прокуратури; військові прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура (ч.1 ст.7). Генеральна прокуратура України є органом прокуратури вищого рівня щодо регіональних та місцевих прокуратур, а регіональна прокуратура є органом прокуратури вищого рівня щодо місцевих прокуратур, розташованих у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної регіональної прокуратури (ч.4 ст.7). Генеральна прокуратура України організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури (ч.1 ст.8). Генеральну прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України (ч.2 ст.8).

В частині 1 статті 2 Закону України «Про прокуратуру» закріплений перелік функцій, що покладені законодавцем на прокуратуру, до яких віднесено: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом; нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

На прокуратуру не можуть покладатися функції, не передбачені Конституцією України (ч.3 статті 2 Закону).

На виконання вимог Закону України «Про звернення громадян» наказом Генерального прокурора України від 27 грудня 2014 року №9гн затверджено Інструкцію про порядок розгляду звернень та особистого прийому в органах прокуратури України (надалі - Інструкція).

В пункті 4.1 наведеної Інструкції закріплено, що звернення, які надійшли до Генеральної прокуратури України вперше і за ними не приймалися рішення прокурорами обласного рівня (первинні звернення), управлінням організації прийому громадян та розгляду звернень надсилаються до підпорядкованих прокуратур для вирішення.

Наведені положення законодавства, а також зміст звернення ОСОБА_1 від 16.02.2015 дають підстави для висновку про відсутність в діях Генеральної прокуратури України порушень при направлені звернення позивача до Прокуратури Запорізької області для організації розгляду та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Зважаючи на висловлені позивачем у зверненні від 16.02.2015 питання, з урахуванням положень п.4.3 Інструкції, а також оцінка змісту наданої Прокурором Оріхівського району Запорізької області у листі від 16.03.2015 за №68-30-15 відповіді і дата її надання дають суду підстави для висновку про належний і вчасний розгляд відповідачем звернення ОСОБА_1

Твердження останнього щодо відсутності у відповідача-2 повноважень на розгляд звернення позивача від 16.02.2015, в якому фактично викладається прохання надати йому роз'яснення щодо застосування норми КПК України та навести приклади реального застосування статті 375 КПК України не ґрунтуються на нормах законодавства. Оскільки, як зазначено вище, до функцій органів прокуратури не віднесено надання роз'яснень або правових (юридичних) консультацій за письмовими зверненнями фізичних осіб, про що і було повідомлено позивачу та запропоновано звернутись з даного питання за належністю.

В статті 6 Конституції України закріплено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

В силу частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 12 статті 92 Основного Закону України встановлено, що виключно законами України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.

При цьому, Конституція України не передбачає право органів виконавчої влади застосовувати аналогію права або закону при вирішенні будь-яких питань, що належать до їх компетенції, а вимагає діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для визнання обґрунтованими доводів позивача щодо неналежного розгляду його звернення прокурором Оріхівського району.

До того ж, суд звертає увагу на те, що вимога позивача до прокурора Оріхівського району сформульована наступним чином: встановити наявність чи відсутність компетенції (повноважень) Прокурора Оріхівського району, на дачу відповіді за заявою виключно до Прокурора Оріхівського району.

З огляду на обраний позивачами спосіб захисту порушеного права та зміст позовних вимог, суд звертає увагу позивачів на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.105 Кодексу адміністративного судочинства адміністративний позов може містити вимоги, зокрема, про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Пунктом 3 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Беручи до уваги вищезазначене, з вимогами щодо наявності чи відсутності компетенції (повноважень) відповідача - суб'єкта владних повноважень може звернутись тільки суб'єкт владних повноважень.

З огляду на викладене, а також враховуючи не наведення позивачем обґрунтувань наявності процесуального права на звернення до суду з такими вимогами з огляду на суб'єктний склад спірних правовідносин та не надання останнім відповідних доказів існування відповідних обставин, суд приходить до висновку про відсутність у позивача адміністративної процесуальної дієздатності на звернення до суду з такими позовними вимогами, в розумінні ч.2 ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наведене дає підстави для відмови у задоволені позову в частині вимог до Прокурора Оріхівського району.

Щодо вимоги позивача про «скасування рішення Генерального прокурора України, щодо направлення заяви від 16.02.2015 року до Прокурора Оріхівського району, у зв'язку з ненаданням роз'яснень та не наведенням прикладів Прокурором Оріхівського району», суд вважає за доцільне зазначити, що супровідний лист Генеральної прокуратури України не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства, а відтак, законних підстав для його оцінки в даному контексті і для його скасування у суду відсутні.

Враховуючи, що судом під час розгляду справи не виявлено порушень Генеральною прокуратурою України під час направлення звернення ОСОБА_1 до Прокуратури Запорізької області, а також беручи до уваги ненадання позивачем ні під час його звернення до відповідача-1, ні при зверненні до суду із даним позовом, доказів на підтвердження належності його до категорії громадян, визначених у статті 14 Закону України «Про звернення громадян» (Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни), законні підстави для покладення на Генерального прокурора України обов'язок прийняти рішення або вчинити певні дії по заяві 16.02.2015, відсутні.

Отже, оскільки під час розгляду справи фактів, які б підтверджували порушення відповідачами вимог законодавства при розгляді звернення позивача та наданні відповіді судом не встановлено, підстав для задоволення позову немає.

Враховуючи викладене і керуючись ст.ст.69-71, 94, 1832, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Генерального прокурора України та Прокурора Оріхівського району про скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Н.А. Добрівська