Постанова № 46284250, 06.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 липня 2015 року № 826/10321/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом ОСОБА_1

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію

Публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" Пантіної Любові

Олександрівни,

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа Публічне акціонерне товариство "Старокиївський Банк"

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивачка, в особі ОСОБА_1 (надалі - Позивачка), звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" Пантіної Любові Олександрівни, (надалі - Відповідач - 1), Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Відповідач - 2), третя особа Публічне акціонерне товариство "Старокиївський Банк" про визнання протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни при розгляді вимог щодо відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, та визнання договору банківського рахунку від 29.05.2014 року №8314 та договір банківського вкладу від 12.06.2014 року № 06/1270-2014 нікчемними; зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіну Любов Олександрівну включити ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог Позивачка зазначає, що у Уповноваженої особи Фонду були відсутні правові підстави для визнання договору банківського вкладу нікчемним, а отже, відповідачами, в порушення норм чинного законодавства, не включено позивача до переліку і в подальшому до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Старокиївський банк" за рахунок Фонду.

В судовому засіданні представник Позивачки підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представником Відповідача - 1 та представник третьої особи надано суду письмові заперечення. В обґрунтування заперечень зазначають, що включення певного вкладника банку до повного переліку вкладників, а потім і до загального реєстру означає підтвердження права цієї особи на отримання коштів від Фонду, проте позивач не набув такого права і не має законних підстав для включення його до такого повного переліку, оскільки реальних коштів позивачем не вносилось, про що було відомо працівникам банку, укладання договорів та проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів на рахунок, відкритий на ім'я Позивачки, погіршувало фінансове становище банку і сприяло приведенню банку до неплатоспроможності. Дані обставини визначені п.2 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як підстава для визначення нікчемності правочинів.

Представником Відповідача - 2 надано суду письмові заперечення. В обґрунтування заперечень зазначає Відповідач - 2 зазначає, що виконавча дирекція Фонду складає загальний реєстр виключно на підставі переліку вкладників. У переданому Уповноваженою особою переліку вкладників ПАТ "Старокиївський банк" інформація про Позивачку відсутня, в зв'язку з чим дані про Позивачку не могли бути враховані при складанні загального реєстру. Таким чином, Фонд не повинен відшкодовувати позивачу кошти за рахунок Фонду.

В судовому засіданні 22.06.2015 року судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини 4 статті 122 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 (Клієнт), з однієї сторони, та ПАТ "Старокиївський банк" (Банк), з іншої сторони, укладено договір банківського рахунку №8314 від 29 травня 2014 року.

Відповідно до п. 1.1 - п. 1.4 вказаного вище договору, за цим Договором, Банк, за заявою Клієнта, відкриває банківський поточний (на вимогу) рахунок Клієнта НОМЕР_2 у гривні, надалі - "Рахунок", та здійснює за ним операції згідно діючого законодавства України,нормативно - правових актів Національного банку України чинних Умов здійснення операцій за рахунками фізичних осіб нормативно - правових актів Національного банку України та чинних Умов здійснення операцій за рахунками фізичних осіб в ПАТ "Старокиївський банк", надалі - Умови. За користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку Клієнта, Банк сплачує проценти в порядку та на умовах, визначених Договором. Документом, що підтверджує відкриття Клієнту Рахунку у Банку є Свідоцтво про відкриття рахунку. Документом, що підтверджує прибутково-видаткові операції Клієнта, є виписка з Рахунку, в якій відображається початковий стан рахунку, суми операцій та залишок.

Крім того, між ОСОБА_1 (Вкладник), з однієї сторони, та ПАТ "Старокиївський банк" (Банк), з іншої сторони, укладено договір банківського вкладу №06/1270-2014 від 12 червня 2014 року.

У відповідності до п. 1.1 - п. 1.5 вищезазначеного договору, Банк відкриває Вкладнику вкладний (строковий) Рахунок НОМЕР_2 "Недільний" у доларах США, а Вкладник вносить на цей Рахунок грошові кошти у сумі 14 000,00 (Чотирнадцять тисяч доларів США 00 центів), (надалі за текстом - Вклад). Договором банківського вкладу визначаються права, зобов'язання Сторін та інші умови, визначені Цивільним кодексом України, чинним законодавством, нормативно - правовими актами Національного банку України, цим Договором та діючими "Умовами здійснення операцій за рахунками фізичних осіб в ПАТ "Старокиївський банк затверджених рішенням Правління (Протокол № 8 від 03.08.2009 року), (надалі-Умови), а також розміщеними на сайті www.oldbank.com. Дата внесення Вкладу -12.06.2014 р., дата повернення Вкладу - 19.06.2014 р. Процентна ставка за Вкладом складає 0,5 % процентів річних. За даним вкладом внески не передбачені. Часткова видача Вкладу до спливу строку, встановленого п. 1.2. цього Договору, прирівнюється до розірвання цього Договору з ініціативи Вкладника.

Згідно квитанції від 12.06.2014 р. Позивачкою на банківський рахунок ПАТ "Старокиївський банк" внесено грошові кошти в сумі 14 000 доларів США, що еквівалентна у гривнях - 163165,28 грн.

Постановою Правління Національною банку України від 17.06.2014р. №365 ПАТ "Старокиївський банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.06.2014р. № 50 "Про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Старокиївський банк" та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Старокиївський банк" запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 18.06.2014р. по 18.09.2014р. та призначено Уповноваженою особою Фонду провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіну Л.О.

Постановою Правління Національного банку України від 11.09.2014р. №563 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк".

На виконання даної постанови Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17.09.2014р. №92 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Старокиївський банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".

Даним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Старокиївський банк" з 18.09.2014р. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку строком на один рік з 18.09.2014р. по 18.09.2015р. включно призначено Пантіну Л.О.

Позивачка зверталася із заявою від 29.09.2014р. до ПАТ "Старокиївський банк" із вимогою про виплату їй коштів за вкладом.

Листом від 03.12.2014 р. №1096/09-02 Позивачку повідомлено про визнання договору банківського рахунку від 29.05.2014 р. №8314 та договір банківського вкладу від 12.06.2014 р. нікчемним правочином.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про не обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Нормативно-правовим актом, яким встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012р. №4452 (надалі - Закон №4442).

Порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами фізичних осіб, а також порядок здійснення виплат коштів за вкладами протягом дії тимчасової адміністрації в межах суми, гарантованої Фондом, за рахунок цільової позики Фонду, визначено в Положенні про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням №14 Виконавчої дирекції Фонду (надалі - Положення №14).

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.4 Закону №4452 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Так, частиною 1 ст.26 Закону №4452 передбачено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Згідно положень частин 1 та 2 ст.27 Закону №4452Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Згідно ч. 5 ст.27 Закону №4452 протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно положень частин 1 та 2 ст. 37 Закону №4452 Уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду.

Уповноважена особа Фонду має право: 1) вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; 2) укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом; 3) продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій; 4) повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 5) заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи; 6) звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку; 7) залучати до роботи у процесі здійснення тимчасової адміністрації за рахунок банку на підставі цивільно-правових договорів інших осіб (радників, аудиторів, юристів, оцінювачів та інших) у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. Такі договори можуть бути розірвані в односторонньому порядку у день повідомлення уповноваженою особою Фонду другої сторони про таке розірвання з наслідками, встановленими цивільним законодавством; 8) призначати проведення аудиторських перевірок та юридичних експертиз з питань діяльності банку за рахунок банку в межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду; 9) приймати на роботу, звільняти з роботи чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їх службові обов'язки, змінювати розмір оплати їх праці з додержанням вимог законодавства України про працю; 10) зупиняти розподіл капіталу банку чи виплату дивідендів у будь-якій формі; 11) вчиняти дії, спрямовані на виконання плану врегулювання, відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду.

Як вбачається з норм ч. 2 ст. 38 зазначеного Закону, на Уповноважену особу Фонду покладений обов'язок під час дії тимчасової адміністрації проводити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 38 Закону №4452 Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

В той же час, суд зазначає, що даними нормами Закону не передбачено ніяких дій, які необхідно вчинити уповноваженій особі, для визнання правочинів нікчемними. Правочин є нікчемним сам по собі, а не через те, що його необхідно визнавати таким. Нікчемність правочину достатньо лише виявити. У Законі зазначено, що уповноважена особа лише забезпечує перевірку правочинів на предмет виявлення таких, які вже є нікчемними. Інакше кажучи, уповноважена особа не визнає правочин нікчемним, а лише виявляє або забезпечую таке виявлення та фіксує даний факт.

Вказана позиція щодо нікчемності правочину повністю узгоджуються з вимогами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Судом встановлено, що Уповноваженою особою Фонду на виконання обов'язків, передбачених ст.38 Закону №4452, створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів) укладених ПАТ "Старокиївський банк", про що винесено наказ від 24.06.2014р.

Під час перевірки робочою комісією встановлено, що кошти на рахунок, відкритий на ім'я позивача, надходили внаслідок так званого "дроблення" рахунків інших клієнтів. Так, з рахунку клієнта банку, розмір вкладу якого становив більше ніж 200 000 грн. начебто знімались кошти і відразу ж ця сума "надходила" на рахунок відкритий на ім'я позивача.

Зокрема, фізична особа-підприємець, яка мала певну суму грошових коштів на рахунку, домовлялась з працівниками банку про те, що вона начебто буде здійснювати "зняття" коштів у межах існуючих лімітів, а інша фізична особа буде "вносити" ці кошти на свій рахунок. Таким чином, грошовий вклад із значною сумою фактично "перекидався" на рахунки інших фізичних осіб (юридичних осіб) на суми до 200 000 гривень.

З довідки про рух коштів по рахункам клієнтів банку вбачається, що працівниками банку проведені операції по відображенню дій щодо "внесення" коштів 13 фізичними особами, серед яких була і Позивачка, в період часу з 15 год. 03 хв. до 16 год. 06 хв. на загальну суму 177 490,00 доларів США.

При чому, сума коштів, що поступала на рахунки цих 13 осіб була наближена до граничної суми гарантованого відшкодування Фондом і не перевищувала 200 000,00 грн. Зокрема, одній особі на рахунок було зараховані кошти у розмірі 177 490,00 доларів США.

Суд звертає увагу, що з довідки про рух коштів по рахункам клієнтів банку вбачається, що Позивачкою внесено кошти до банку 12.06.2014 року о 15:05:45 год.

Відповідно до п.1.3 договору банківського рахунку №8314 від 29 травня 2014 року, укладеного між Позивачкою та ПАТ "Старокиївський банк", документом, що підтверджує відкриття Клієнту рахунку у Банку є Свідоцтво про відкриття рахунку.

Зазначене Свідоцтво про відкриття рахунку є невід'ємною частиною даного Договору, що зазначено у п.7.6 договору.

Позивачка даного Свідоцтва як доказ укладення нею договору банківського рахунку до суду не надала.

Отже, всі вище зазначені доводи свідчать про те, що відсутні докази внесення Позивачкою до банку грошових коштів за договором банківського рахунку від 29 травня 2014 року.

Сам факт укладення договору не може бути доказом внесення Позивачкою реальних грошових коштів на банківський рахунок.

Укладання Позивачкою лише договору банківського вкладу та договору банківського рахунку без фактичного внесення готівкових коштів в касу банку не є підставою для виникнення права на одержання відшкодування вкладу за Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Робоча комісія прийшла до висновку, що вказані дії відбувались з метою отримати кошти не від банку і не за рахунок банку, який в той момент вже не міг виконувати свої зобов'язання перед вкладниками щодо повернення належних їм коштів, а отримати кошти від Фонду, тобто за рахунок державних коштів. За таких обставин витрати Фонду значно збільшуються без будь яких законних на те підстав.

Результати роботи комісії оформлено Протоколом засідання комісії з перевірки договорів, призначеної наказом №30-А від 14.07.2014р. Вказаний протокол складено та підписано 29.08.2014р.

Наказом тимчасової адміністрації ПАТ "Старокиївський банк" від 29.08.2014р. №61 зупинено перерахування/виплату за транзакціями і правочинами та визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори) згідно переліку (зокрема, щодо договорів, укладених з ОСОБА_1).

Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 21.08.2014р. №182/14 щодо тимчасового блокування виплат грошових коштів та відповідного звернення до правоохоронних органів із завою про вчинення кримінального правопорушення.

На виконання рішення виконавчої дирекції Фонду Уповноважена особа Фонду звернулась із заявою до МВС України щодо наявності в діях службових осіб банку ознак складу злочину.

З матеріалів справи вбачається, що на момент розгляду справи по суті, відкрите провадження №12014000000000367 за фактом зловживання службовими особами ПАТ "Старокиївський банк" своїми повноваженнями з метою одержання неправомірної вигоди для інших осіб, що спричинило тяжкі наслідки. Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими доводи Уповноваженої особи Фонду, що проведення вище описаних дій надавало можливість власнику вкладу, фізичній особі-підприємцю, яка не має права на відшкодування гарантованої суми за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, отримати цю суму повністю, без будь яких обмежень, що є наданням переваг цьому вкладнику перед іншими кредиторами.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону №4452 правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

Враховуючи зазначене, Суд приходить до висновку, що Уповноваженою особою Фонду правомірно не включено Позивачку до переліку вкладників, а отже позовні вимоги в частині щодо визнання протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни при розгляді вимог щодо відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, та визнання договору банківського рахунку від 29.05.2014 року №8314 та договір банківського вкладу від 12.06.2014 року № 06/1270-2014 нікчемними - є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіну Любов Олександрівну включити ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не підлягають задоволенню, оскільки встановлено, що Уповноваженою особою Фонду правомірно не включено Позивачку до переліку вкладників.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук