Постанова № 46284078, 06.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 липня 2015 року № 826/6981/15

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Нагорянського С.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомКиївського міського центру зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 17 660,39 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року відкрито скорочене провадження у справі та встановлено відповідачу строк до 07 травня 2015 року для подання заперечень проти позову та необхідних документів або заяви про визнання позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2015 року адміністративну справу призначено до розгляду у судовому засіданні, у зв'язку з недостатністю повідомлених позивачем обставин.

У судовому засіданні 19 травня 2015 року представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 19 травня 2015 року не з'явився, явку представника не забезпечив, про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З урахуванням неприбуття відповідачів у судове засідання 19 травня 2015 року, суд ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

26 травня 2015 року від ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення проти позову, в яких вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 27 травня 2015 року справу було призначено до слухання у судовому засіданні з викликом сторін на 11 червня 2015 року.

11 червня 2015 року під час судового засідання оголошено перерву для надання відповідачем додаткових письмових доказів до 25 червня 2015 року.

25 червня 2015 року в судовому засіданні позивачем було заявлено клопотання про проведення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження, суд задовольнив клопотання.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, оцінивши докази, які мають значення для розгляду та вирішення справи, судом встановлено наступне.

24 квітня 2014 року ОСОБА_1 зареєстрована у Деснянському районному центрі зайнятості як особа, що шукає роботу (а.с. 8-9, 10).

При цьому, при зверненні до центру зайнятості ОСОБА_1 вказала, як останнє своє місце роботи - ЗАТ «Готель «Україна» де працювала протягом 01 січня 2011 року по 24 березня 2014 року про що в трудовій книжці зроблено відповідний запис.

Наказом Деснянського районного центу зайнятості від 29 квітня 2014 року відповідачу надано статус безробітної та з 05 травня 2014 року призначено виплату допомоги по безробіттю (а.с. 11).

На виконання п.п.18 п.2 ст. 22 Закону України "Про зайнятість населення", Деснянським районним центром зайнятості було прийнято рішення від 14 листопада 2014 року № 2861 щодо проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання ОСОБА_1 статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення під час перебування на обліку в центрі зайнятості в ІІ кварталі 2014 року (а.с. 12).

Матеріали справи свідчать, що у зв'язку з необхідністю підтвердження достовірності даних про перебування в трудових відносинах ОСОБА_1, Києво-Святошинським районним центром зайнятості на запит Деснянського районного центру зайнятості м. Києва від 14 листопада 2014 року № 22-4709 було здійснено перевірку ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД».

За результатами проведеної перевірки Києво-Святошинським районним центром зайнятості складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 16 грудня 2014 року № 210 (а.с.15).

У вказаному акті відмічено, що за інформацією Деснянського районного центру зайнятості м. Києва в результаті обміну інформацією між Державним центром зайнятості та Державною податковою адміністрацією України виявлено факт отримання доходів ОСОБА_1 в період перебування на обліку як безробітної у ІІ кварталі 2014 року. За наданими підприємством для перевірки документами (копії наказу про прийняття на роботу № 49/М200к від 10 квітня 2014 року та наказу про звільнення № 51/М200к від 11 квітня 2014 року), ОСОБА_1 працювала в ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» з 10 квітня 2014 року по 11 квітня 2014 року.

За вказаний період квітня 2014 року ОСОБА_1 було нараховано 118,92 грн., про що свідчить копія розрахункового листа ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» за квітень 2014 року (а.с. 18).

В наказі по ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» № 51/М200к від 11 квітня 2014 року «Про припинення трудового договору», у графі «причина звільнення» вказано - ст. 38 КЗпП України/за власним бажанням, у графі «підстава» вказано - заява ОСОБА_1 (а.с. 17).

При цьому, як встановлено судом з персональної картки відповідача №026214042400023, останнє місце роботи ОСОБА_1 згідно даних трудової книжки БТ-І 5418754 - ЗАТ «Готель «Україна», період роботи - з 01 січня 2011 року по 24 березня 2014 року (а.с.8).

Так, у відповідності до ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", на підставі акту від 16 грудня 2014 року №210, Деснянським районним центром зайнятості м. Києва було видано наказ від 06 січня 2015 року № 15, яким визначено суму отриманих ОСОБА_1 коштів з 01 травня 2014 року по 19 грудня 2014 року, як незаконні. (а.с. 19).

Довідкою центру зайнятості № 23 від 06 липня 2015 року встановлено розмір грошових коштів, які підлягають поверненню, а саме 17660,39 грн.

У відповідності з вказаним наказом відповідачу в той же день було направлено повідомлення № 22.163 про необхідність повернення незаконно отриманих коштів у розмірі 17660,39 грн. протягом п'ятнадцяти днів (а.с. 21). Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року № 5067-VI, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань, зокрема, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

В силу ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року № 1533-III, право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 ст. 23 Закону № 1533-III передбачено, що допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається відповідно до частин першої та другої цієї статті, і її виплата починається з 91-го календарного дня.

Згідно з пунктом 6.14 Порядку № 915/5136 "Про надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Враховуючи наведені норми законів та підзаконних нормативних актів, ретельно дослідивши матеріали справи та співставивши їх з дійсними обставинами, що були встановлені під час судового розгляду справи суд дійшов висновку про наступне.

В акті № 210 від 16 грудня 2014 року вказано про те, що виявлено факт отримання доходів ОСОБА_1 в період перебування на обліку як безробітної у ІІ кварталі 2014 року, але остання була поставлена на облік в центрі зайнятості з 29 квітня 2014 року, згідно наказу №НТ140429 і на той час, згідно того ж акта, не була працевлаштована. Відповідач ОСОБА_1 під час отримання допомоги по безробіттю не здійснювала будь-яких дій, що могли б вплинути на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення.

Позивач при прийнятті рішення про стягнення з ОСОБА_1 грошової допомоги по безробіттю посилається на п.1 ч.5 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" де встановлено, що тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується на строк до 90 календарних днів у разі: 1) звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін (на 90 календарних днів); 2) звільнення з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України (на 90 календарних днів).

Такі твердження позивача не можуть бути прийняті судом в якості обгрунтування позовних вимог оскільки відповідач на час отримання допомоги по безробіттю не проходила перепідготовку та підвищення кваліфікації, що виключає застосування наведеної норми для стягнення з ОСОБА_1 зазначених грошових сум у повному обсязі.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

З копії довідки Деснянського районного центру зайнятості в м. Києві № 23 від 06 січня 2015 року, а також з довідки № 2666 від 30 червня 2015 року вбачається, що відповідач отримав допомогу по безробіттю за 90 днів, починаючи з 01 травня 2014 року по 29 липня 2014 року, в розмірі 7876,66 грн. з порушенням вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року № 1533-III, що є підставою для їх повернення.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості незаконно отримані кошти за 90 календарних днів після призначення допомоги по безробіттю, як особі, що звільнилась з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин.

Керуючись ст. ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Київського міського центру зайнятості задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Київського міського центру зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-Б, код ЄДРПОУ 03491091, р/р 37179301900001 Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019) грошові кошти, що складають суму допомоги по безробіттю за 90 календарних днів після призначення їй такої допомоги за період з 01 травня 2014 року по 29 липня 2014 року в розмірі 7876 (сім тисяч вісімсот сімдесят шість) грн. 66 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.І. Нагорянський