Постанова № 46280849, 08.06.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

08 червня 2015 року Справа № 814/3751/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТОВ Миколаївського підприємства "Термінал-Укрхарчозбутсировина", вул. Велика Морська, 63, а/с 76, м. Миколаїв, 54001

доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській обл., вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030 проскасування податкового повідомлення - рішення від 03.12.2014 р. № НОМЕР_1, В С Т А Н О В И В:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина", звернувся до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області (далі Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2014 р. № НОМЕР_1.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду. Необхідна наявність фактичного проведення господарської операції з постачання товарів та наявність первинних документів. Зазначені умови позивачем виконані, а висновки відповідача суперечать вимогам Податкового кодексу України (далі ПК України). Вказані в акті перевірки висновки є суто субєктивною думкою перевіряючих.

Відповідач подав письмові заперечення, в яких вказав, що провести зустрічну звірку контрагента позивача неможливо, оскільки товариство зареєстроване на території м. Луганська. Позивач не був розумним та обережним при виборі контрагента на території проведення антитерористичної операції. Крім того, аналіз первинних документів щодо операцій з ТОВ "ЛЗТА "Маршал" свідчить про недостовірну інформацію щодо хронології складення та повноважень особи, яка їх підписала (а. с. 117-119).

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача не висловив заперечень проти заявленого клопотання.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

У листопаді 2014 р. відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2014 р., за результатами якої складено акт від 19.11.2014 р. № 926/14-03-15-01/13857469 (а. с. 10-81). Перевіркою виявлено порушення позивачем п. 200.1, 200.3, 200.4, 200.6 ст. 200, п. 201.6 ст. 201 ПК України, у звязку з чим завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2014 р. на суму 31331,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.12.2014 р. № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 31331,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 15665,50 грн. (а. с. 8).

Під час перевірки відповідачем досліджувалися господарські відносини позивача з ТОВ "ЛЗТА "Маршал". В акті перевірки зазначено, що контрагент не звітував до ДПІ в липні 2014 р. і згідно даних інформаційної системи "Податковий блок" - "Аналітична система" у зобовязаннях позивача встановлено відхилення по даному контрагенту на суму 31331,00 грн.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обовязковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що кореспондується з нормами ПК України.

Так, згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Чинним законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній мав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого кредиту.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог п. 201.11 ст. 201 ПК України).

Судом встановлено, що у періоді, що перевірявся, між позивачем та ТОВ "ЛЗТА "Маршал" було укладено договір поставки від 04.07.2014 р. № 0407/2014, за яким контрагент поставляв товар позивачу, доставка товару здійснюваласьяза рахунок контрагента перевізником "Ночной экспресс". Поставку та отримання товару за вищезазначеним договором підтверджено податковою накладною, видатковою накладною, рахунком на оплату та банківською випискою про оплату товару в безготівковій формі, транспортування товару підтверджено товарно-транспортною накладною (а. с. 120-128).

Таким чином, факт придбання позивачем товару у ТОВ "ЛЗТА "Маршал" підтверджується вищезазначеними документами. Суд не приймає в якості належного доказу посилання відповідача на інформацію ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "ЛЗТА "Маршал", оскільки вона підтверджує лише факт не проведення перевірки податковими органами з різних причин (відсутність за юридичною адресою, банкрутство контрагентів тощо).

Як зазначено в п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму грошових зобовязань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях. Акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є носієм податкової інформації в розумінні ПК України, тому відомості, що в ньому викладені, не могли бути використані відповідачем в якості доказу порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Крім того, у запереченнях відповідача було зазначено, що податкова накладна підписана не уповноваженою особою та містить недостовірну інформацію.

Відповідно до п. 201. ч. 1 ст. 201 ПК України, платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Правила складання первинного документа встановлені Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88. Правила складання податкової накладної визначені Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міндоходів від 14.01.2014 р. № 10.

Відповідно до абзацу 2 п. 2.13 глави II Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписуванні первинні документи) на здійснення господарської операції.

Згідно п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Таким чином, первинні документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача підписані уповноваженою наказом по підприємству особою у відповідності до вимог податкового законодавства.

Отже, припущення відповідача, що ТОВ "ЛЗТА "Маршал" не може здійснити поставку товару не ґрунтуються на аналізі господарської операції. Реальність та товарність господарських угод позивача з його контрагентом підтверджується наданими позивачем первинними документами, що повністю відповідають вимогами податкового законодавства.

Крім того, судами вже розглядалась аналогічна справа з різницею лише в періоді завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.02.2015 р. по справі № 814/3339/14, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2015 р., позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ (а. с. 151-157)

Обставини, встановлені зазначеним судовим рішенням, не доказуються при розгляді даної адміністративної справи на підставі ч. 1 ст. 72 КАС України.

За таких обставин суд вважає, що позивач має право на податковий кредит, сплачений на користь ТОВ "ЛЗТА "Маршал", а спірне податкове повідомлення-рішення належить скасувати.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Позивач, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду довів та обґрунтував її.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач надав платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 182,70 грн. (а. с. 3), що й підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 03.12.2014 р. № НОМЕР_1.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю Миколаївському підприємству "Термінал-Укрхарчозбутсировина" (ідентифікаційний код 13857469) судовий збір у сумі 182,70 грн. з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська