Постанова № 46280539, 02.07.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2015 року 810/2286/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбрус-Будмонтаж" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

29 травня 2015 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Ельбрус - Будмонтаж" (далі - позивач) з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 січня 2015 р. № 0000042202.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно зробив висновки про нікчемність правочинів, які були укладені між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна компанія «Альянс-Консалтинг» (далі - ТОВ «Багатопрофільна компанія «Альянс-Консалтинг»). Стверджує, що всі укладені позивачем угоди були реальні та виконані їх сторонами в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити посилаючись на те, що правочини між позивачем та ТОВ «Багатопрофільна компанія «Альянс-Консалтинг» за період серпень 2014 р. здійснені без мети настання реальних наслідків. Стверджує, що названі правочини є нікчемними (а.с. 79-82).

Суд у судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

18 травня 2005 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 064800 та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 331301 (а.с. 16, 17).

Основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: інші будівельно-монтажні роботи; будівництво житлових і нежитлових будівель; монтаж водопровідниж мереж, систем опалення та кондиціонування; малярні роботи та скління; інші роботи із завершенням будівництва; покрівельні роботи.

З 9 по 15 грудня 2014 р. відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Багатопрофільна компанія «Альянс-Консалтинг» за серпень 2014 р., за результатами якої 22 грудня 2014 р. було складено акт перевірки № 34/10-06-22-02/38513440 (далі - акт перевірки № 34/10-06-22-02/38513440) (а.с. 22-27).

У розділі "Висновок" названого акту перевірки зазначено, що позивачем порушено:

1) п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2012 р. № 2755-VI (далі - ПК України), що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за серпень 2014 р. на загальну суму 24 500 грн 00 коп.;

2) п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1, п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88;

3) п. 8 розділу 3 «Порядку Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 25 січня 2011 р. № 41, а саме невірно визначено суму податкового зобов'язання.

На підставі висновків акту перевірки № 34/10-06-22-02/38513440 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2015 р. № 0000042202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 36 750 грн 00 коп., з якої за основним платежем - 24 500 грн 00 коп., за штрафними санкціями - 12 250 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0000042202) (а.с. 28).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправними, ним було подано даний адміністративний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України.

Згідно з вимогами п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до вимог п. 85.8 ст. 85 ПК України посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Як убачається з п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Як убачається з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Із аналізу положень ст. ст. 138 і 198 ПК України вбачається, що скористатися правом на формування валових витрат і податкового кредиту можливо лише при наявності первинних бухгалтерських документів, оформлених у відповідності до Закону. Відсутність таких документів зумовлює неможливість включення позивачем до складу валових витрат і податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними документами у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Наявні матеріали справи свідчать, що відповідачем було поставлено під сумнів фінансово - господарську діяльність позивача, зокрема, реальність господарських операцій з контрагентом - ТОВ «Багатопрофільна компанія «Альянс-Консалтинг» та зроблено висновок, що господарські операції між ними були фіктивними правочинами.

Проте, даний висновок суд вважає помилковим з таких підстав.

11 липня 2014 р. між позивачем (генпідрядником) та ТОВ «Багатопрофільна компанія «Альянс-Консалтинг» (субпідрядником) було укладено договір субпідрядних робіт № 110714 (далі - договір № 110714) (а.с. 37-38).

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 названого договору генпідрядник взяв на себе зобов'язання надати площу та обладнання, а субпідрядник прийняти та виконати власними силами роботи: розвантаження, переміщення, зборка, монтаж металевих стелажів та додаткових опцій (опції захисту, хресні зв'язки) для зберігання продукції в складському приміщенні.

Крім того, 1, 11 та 19 серпня 2014 р. між позивачем та ТОВ «Багатопрофільна компанія «Альянс-Консалтинг» було укладено додаткові угоди № № 1, 2, 3.

На виконання договору № 110714 та додаткових угод № № 1, 2, 3 позивачем суду було надано такі документи. Зокрема:

1. Акти надання послуг від 14 серпня 2014 р. № 293 на загальну суму 2100 грн 00 коп., від 18 серпня 2014 р. № 210 на загальну суму 141 000 грн 00 коп. та від 21 серпня 2014 р. № 294 на загальну суму 3900 грн 00 коп. (а.с. 42, 43, 44);

2. Податкові накладні від 4 серпня 2014 р. № 2 на загальну суму 141 000 грн 00 коп., від 14 серпня 2014 р. № 50 на загальну суму 2100 грн 00 коп., від 21 серпня 2014 р. № 51 на загальну суму 3900 грн 00 коп. (а.с. 45-47).

Перелічені документи були підписано посадовою особою ТОВ «Багатопрофільна компанія «Альянс-Консалтинг» та завірені печаткою цього товариства.

Оплата позивачем за виконані ТОВ «Багатопрофільна компанія «Альянс-Консалтинг» роботи підтверджується банківськими виписками від 1 серпня 2014 р. на загальну суму 144 000 грн 00 коп., 27 серпня 2014 р. - 4 200 грн 00 коп., які завірені печаткою акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" (а.с. 47-48).

Крім того, судом враховано, що на дату укладення та виконання договору поставки у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ТОВ «Багатопрофільна компанія «Альянс-Консалтинг», зокрема, копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АГ № 561158, згідно з яким названий контрагент зареєстрований, як юридична особа (а.с. 97-100).

Судом встановлено, що договір № 110714 та додаткові угоди № № 1, 2, 3 позивачем були укладені на виконання раніше укладених договорів між ним та спільним українсько - польським підприємством в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Модерн-Експо», товариствами з обмеженою відповідальністю «ЛІС ТЕКНОЛОДЖИ» та «Еколь Логістікс».

Дана обставина підтверджується наданими позивачем суду копіями документів, а саме:

- договорів (а.с. 49-50, 56-57);

- замовлень (а.с. 51, 61);

- актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 52, 62);

- рахунку - фактури (а.с. 65);

- податкових накладних (а.с. 55, 64, 66, 68).

На підтвердження оплати за виконані за вказаними договорами роботи позивачем надано банківські виписки, які завірені печаткою акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" (а.с. 53-54, 63, 67).

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем договору № 110714 дійсно мало місце та було вчинено з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем договору № 110714 призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання позивачем договору № 110714 у нього не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності ТОВ «Багатопрофільна компанія «Альянс-Консалтинг», що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 97-100).

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання № 110714 між позивачем та ТОВ «Багатопрофільна компанія «Альянс-Консалтинг».

Водночас, судом не можуть бути взяті до уваги письмові заперечення відповідача, оскільки в них він посилається на податкову інформацію ДПІ у Деснінському районі ГУ ДФС у м. Києві від 1 грудня 2014 р. № 177/7/26-52-22-04-18 складену щодо контрагента позивача ТОВ «Багатопрофільна компанія «Альянс-Консалтинг», оскільки її відповідачем до суду надано не було (а.с. 84-86).

Крім того, судом також враховано, що невиконання контрагентом своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 р. у справі № 21-500во08 та від 1 червня 2010 р. у справі № 21-573во10.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів нікчемності господарських операцій здійснених між позивачем та ПП "НП "Хіміч" за липень 2014 р. та не надано суду доказів, які б спростовували надані позивачем документи.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 10 лютого 2015 р. № 0000572204 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 9, 69 - 72, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовільнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 12 січня 2015 р. № 0000042202.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбрус-Будмонтаж" сплачений ним судовий збір у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.