Постанова № 46279992, 04.02.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2010 року Справа № 2а-6768/09/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Янюк О.С.,

при секретарі судового засідання Світлицькій О.О.,

за участі представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 24.12.2009 № 1240)

відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 25.01.2010 № 127/10)

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства «Янцівський гранітний карєр», смт. Камяне, Вільнянський район, Запорізька область

до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

09.12.2009 Відкрите акціонерне товариство «Янцівський гранітний карєр» (далі - ВАТ «Янцівський гранітний карєр», позивач) звернулось до суду із позовом до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області (далі Вільнянська МДПІ Запорізької області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.05.2009 №0000242303/0, від 22.06.2009 №0000242303/1, від 09.09.2009 №0000242303/2, від 27.11.2009 №0000242303/3, якими позивачу визначено податкове зобовязання з податку на землю у розмірі 45 191,62 грн., у тому числі 30 615,08 грн. за основним платежем та 15 304,54 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і просить задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог посилається на Закони України «Про плату за землю» від 03.07.1992 №2535-ХІІ (далі Закон №2535-ХІІ), «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-ІV (далі Закон № 107-ІV), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 № 309-VI (далі Закон №309-VI). Зазначає, що посадовими особами Вільнянської МДПІ Запорізької області проведено перевірку позивача та складено акт від 19.05.2009 №273/23/05467607. Під час перевірки встановлено заниження позивачем податку на землю у розмірі 30 615,08грн. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.05.2009 №0000242303/0. Позивач вважає вказане рішення протиправним, та пояснює, що згідно Закону №2535-ХІ податок за земельні ділянки становить 5 % від грошової оцінки одиниці ріллі по області. Законом № 107-ІV до ч. 2 ст. 8 Закону №2535-ХІІ внесені зміни, відповідно до яких, у разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір податку розраховується від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але не менше ціни земельної ділянки, що зазначена в угоді. Вказані зміни набрали чинності з 01.01.2008. проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 такі положення Закону № 107-ІV в частині внесення змін до Закону №2535-ХІІ визнані неконтитуційними та втратили чинність з дня ухвалення рішення. Також позивач пояснює, що ВАТ «Янцівський гранітний карєр» з 2006 року є власником земельної ділянки площею 13,9973га і сплачує земельний податок у розмірі 5% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Так, за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 ВАТ «Янцівський гранітний карєр» задекларував податок на землю у розмірі 7374,15грн. Закон № 309-VI набрав чинності 04.06.2008 і не містив положень про зобовязання субєктів гоподарювання подати уточнений розрахунок земельного податку за відповідний рік. Таким чином, представник позивача вважає податкове повідомлення-рішення від 27.05.2009 №0000242303/0, таким, що прийняте відповідачем із порушенням чинного законодавства України.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, та зазначив, що грошова оцінка земельної ділянки площею 139973 га, яка знаходиться у власності позивача, складає 759 790,00грн. При цьому, сума земельного податку становить 37 989,50грн, що складає 5 % від її вартості. Позивачем в порушення приписів Закону №2535-ХІІ за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 задекларовано податок на землю у розмірі 7374,42грн., чим занижено податок на 30615,08грн. У звязку із викладеним, просить відмовити ВАТ «Янцівський гранітний карєр» у задоволенні позову у повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Проаналізувавши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Згідно акту про право власності на землю від 03.04.2006 року серії ЗП№ 13,6779 та договору купівлі - продажу від 07.03.2006 ВСО 87846 ВАТ «Янцівський гранітний карєр» є власником земельної ділянки площею 13,9973 га. Оцінка вказаної земельної ділянки, відповідно до п. 2.1 ч. 2 договору від 07.03.2006 ВСО№878946 становить 759 790,89грн.

Позивачем по вказаній земельній ділянці задекларовано податок на землю за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 у розмірі 7 374,42 грн., про що до Вільнянської МДПІ Запорізької області подано відповідну декларацію.

Посадовими особами Вільнянської МДПІ Запорізької області проведено планову перевірку ВАТ «Янцівський гранітний карєр» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2008, за результатами якої 19.05.2009 складено акт № 273/23/05467607. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ч. 2 ст. 8 Закону №2535-ХІІ, а саме: заниження суми земельного податку на 30 615,08грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.05.2009 №0000242303/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на землю у розмірі 45 919,62 грн., у тому числі 30 615,08грн. за основним платежем та 15 304,54 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи такі висновки відповідача помилковими, позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 27.05.2009 №0000242303/0 до Вільнянської МДПІ Запорізької області, до ДПА в Запорізькій області та до ДПА України, але рішеннями вказаних органів, відповідно від 22.06.2009 №2587/10/23-011, від 03.09.2009 № 4159/10/25-020, від 05.10.2009 №4606/10/25-020 скарги позивача залишені без задоволення, а спірне рішення без змін. Крім того, за результатами розгляду скарг позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.06.2009 №0000242303/1, від 09.09.2009 №0000242303/2, від 27.11.2009 №0000242303/3.

Вважаючі такі податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом про їх скасування.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 14 Закону №2535-ХІІ, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до ч. 1 ст.8 Закон №2535-ХІІ, податок на земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення, за винятком земельних ділянок, зазначених у ч. 2 ст. 6 цього Закону, справляється із розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки одиниці прощі ріллі по області.

Згідно із п. 7 розділу II Закону № 107-ІV до ч. 2 ст. 8 Закону №2535-ХІІ внесено зміни, відповідно до яких вказана норма була викладена у наступній редакції: «у разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір податку розраховується від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі сума, від якої розраховується розмір податку, не може бути меншою ціни земельної ділянки, що зазначена в угоді». Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону № 107-VI, розділ II, зокрема, п. 7 набирає чинності з 01.01.2008.

Виходячі із викладених норм, сума земельного податку по ділянці площею 13,9973га за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 повинна бути задекларована у розмірі 37 989,50 грн. (759 790,00 х 5%). Проте, позивач за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 задекларовано суму земельного податку у розмірі 7 374,42 грн. чим порушено ч.2 ст.8 Закону №2535-ХІІ (зі змінами та доповненнями внесеними п. 7 розділу II Закону № 107-ІV).

Що стосується посилання Позивача на Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп, суд зазначає наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, п. З розділу III Закону № 107-ІV і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу І, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону № 107-ІV (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема п. 7 розділу II Закону № 107-ІV. Саме п. 7 розділу ІІ Закону № 107-ІV були внесені зміни до ч. 2 ст. 8 Закону №2535-ХІІ в частині визначення розміру податку на земельні ділянки у разі їх придбання на підставі цивільно-правової угоди.

Пунктом 5 резолютивної частини зазначеного рішення Конституційного Суду України встановлено, що положення Закону № 107-ІV, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 22.05.2008 .

Проте, п. 1 розділу II Закону № 309-VI до ст. 8 Закону №2535-ХІІ внесено зміни, які аналогічні змінам, внесеним до цієї статті розділом II Закону № 107-ІV, а саме: «у разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір податку розраховується від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі сума, від якої розраховується розмір податку, не може бути меншою ціни земельної ділянки, що зазначена в угоді». При цьому, у відповідності до п. 1 розділу II Прикінцевих положень Закону № 309-VI, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу ІІ Закону № 107-ІV (офіційно опублікований в газеті "Голос України" 04.06.2008 та газеті "Урядовий кур'єр" 04.06.2008).

Таким чином, зміни до ст. 8 Закону №2535-ХІІ в частині визначення податку на земельні ділянки, які придбані на підставі цивільно-правових угод, застосовуються у відповідності до п. 2 розділу ІІ Закону № 107-ІV з 01.01.2008 та у відповідності до п. 1 розділу II Закону № 309-VI з 04.06.2008.

Оскільки на час подання позивачем податкового розрахунку з земельного податку за 2008 рік положення Закону № 107-ІV були чинними, сума земельного податку повинна розраховуватися у розмірі 5% від грошової оцінки землі, але не менше суми, що зазначена в угоді.

З урахуванням викладеного, посилання позивача спростовуються вищевикладеними нормами Законів № 107-ІV, № 309-VI та №2535-ХІІ.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III (далі Закону № 2181-ІІІ), у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

На виконання вказаної норми Закону № 2181-ІІІ, відповідач визначив позивачу до сплати штраф у розмірі 15304,54 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 27.05.2009 №0000242303/0, від 22.06.2009 №0000242303/1, від 09.09.2009 №0000242303/2, від 27.11.2009 №0000242303/3 прийняті Вільнянською МДПІ Запорізької області є правомірними та відповідають приписам чинного законодавства.

У відповідності до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем доведено та обґрунтовано належними доказами правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, а отже позовні вимоги є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства «Янцівський гранітний карєр» відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 02.03.2010.

Суддя О.С.Янюк