Постанова № 46278891, 23.04.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року (10 год.40 хв.) Справа № 808/1162/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКалашник Ю.В.,

при секретарі судового засідання Стратулат С.В.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1;

відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Повного товариства «Ломбард «Мідас» ОСОБА_3 та компанія»

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року Повне товариство «Ломбард «Мідас» ОСОБА_3 та компанія» (далі ПТ «Ломбард «Мідас», позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі ДПІ Орджонікідзевському районі, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.02.2014 №0000022202 з податку на прибуток у розмірі 93 187,50грн., у тому числі 74 550грн. за основним платежем та 18 637,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та зазначив, що оскаржуване рішення є неправомірним. Зокрема вказав, що підставою для винесення оскаржуваного рішення є договірні відносини між позивачем та ПАТ «Страхова компанія «Скайд». Вказує, що оскаржуване рішення винесене на підставі досліджених відносин між ПАТ «Страхова компанія «Скайд» та інших субєктів господарювання. При цьому, жодних відносин між позивачем та контрагентами ПАТ «Страхова компанія «Скайд» не було, а їх відсутність за місцем знаходження не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності за порушення податкового законодавства. Вважає, що позивачем дотриманні всі вимоги податкового законодавства, а тому просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, проте жодних письмових заперечень суду не надав. Також представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що ПАТ «Страхова компанія «Скайд» у своїй податковій звітності відобразив операції між ним та ПТ «Ломбард «Мідас» та сплатив податки за наслідками таких операцій.

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), судом у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення сторін, судом установлені наступні обставини.

ПТ «Ломбард «Мідас» є фінансовою установою та надає послуги із кредитування, здійснює оптову торгівлю металами та металевими рудами, роздрібну торгівлю годинниками та ювелірними виробами та роздрібну торгівлю уживаними товарами.

23.11.2010 між ПТ «Ломбард «Мідас» (страхувальник) та ПАТ «Страхова компанія «Скайд» (страховик) укладений договір страхування майна №867-12. ПАТ «Страхова компанія «Скайд» має ліцензію Міністерства фінансів України АВ №546888 від 30.03.2007 та АВ №546874 від 15.09.2010. Термін дії договору один рік (п.7.1 договору).

Предметом договору є страхування майна позивача - дорогоцінних металів, від вогневих ризиків, стихійних лих, пошкодження водою, падіння пілотованих літаючих обєктів та їх уламків, протиправних дій третіх осіб.

Загальний страховий платіж за весь період 298 200грн (п.3.3 договору), загальна страхова сума 7 455 000грн.

Позивачем страховий платіж сплачувався частинами, а саме: платіжні доручення від 26.11.2010 № 10398 та №1040 - по 50 000грн., платіжні доручення від 17.12.2010 №1126 та №1129 по 50 000грн., платіжне доручення №1145 від 23.10.2010 98 200грн.

У судовому засіданні представник позивач вказав, що під час укладання ПТ «Ломбард «Мідас» інших договорів із третіми особами, позивач як кредитодавець та позичальники здійснювали страхування предмету застави на підставі договору від 23.11.2010 №867-12 з ПАТ «Страхова компанія «Скайд».

Посадовими особами ДПІ Орджонікідзевському районі у період з 21.01.2014 по 25.01.2014 проводилась документальна позапланова виїзна перевірка ПТ «Ломбард «Мідас» з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ПАТ «Страхова компанія «Скайд» за період з 01.10.2010 по 31.12.2012. За результатами проведеної перевірки складений акт від 27.01.2014 №7/08-29-22-0209/30505866(далі - ОСОБА_2).

Проведеною перевіркою встановлено та у ОСОБА_2 зафіксовано, зокрема, «що ПАТ «Страхова компанія «Скайд» здійснювало перестрахування внесених страхових платежів у наступних субєктів господарювання, діяльність яких спрямована на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третіх осіб…» (стор.5 ОСОБА_2). Також ДПІ Орджонікідзевському районі під час перевірки встановлено та у ОСОБА_2 зазначено (стор.6-7), що ПАТ «Страхова компанія «Скайд» укладало завідомо нікчемні правочини, що призвело до порушення ст.215, 228 Цивільного кодексу України. Угоди між ПАТ «Страхова компанія «Скайд» та ПТ «Ломбард «Мідас» суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок і згідно ст.228 ЦК України є нікчемними (стор.7 ОСОБА_2). На стор.9 ОСОБА_2 вказано, що «суми коштів перерахованих на розрахунковий рахунок ПАТ «Страхова компанія «Скайд» слід вважати безповоротною фінансовою допомогою».

На підставі виявлених порушень ДПІ Орджонікідзевському районі зроблено висновок про порушення ПТ «Ломбард «Мідас» п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» по взаємовідносинам з ПАТ «Страхова компанія «Скайд», що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за 2010 рік на 74 550грн. (стор.11 ОСОБА_2).

За результатами проведеної перевірки та на підставі виявлених порушень відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 06.02.2014 №0000022202 з податку на прибуток у розмірі 93 187,50грн., у тому числі 74 550грн. за основним платежем та 18 637,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями

Крім того, у період з 04.01.2012 по 01.02.2012 ДПІ Орджонікідзевському районі проводилась планова перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.20110 по 30.09.2011 (акт від 16.02.2012 №37/22-18/30505866). У розділі 3.1 цього акту «Податок на прибуток» перевіряючими особами жодних порушень у взаємовідносинах ПТ «Ломбард «Мідас» та ПАТ «Страхова компанія «Скайд» не виявлено.

Також, на вимогу суду, відповідач надав до матеріалів справи акт перевірки ПАТ «Страхова компанія «Скайд» від 15.07.2013 №746/22-00/16295210 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012. В указаному акті зроблений висновок про укладення ПАТ «Страхова компанія «Скайд» нікчемних правочинів із контрагентами: ТДВ «Страховик», ПАТ «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «СК «Відродження України», ТДВ «СПК «Впевненість-Безпека». Проте, жодних висновків щодо порушення податкового законодавства при взаємовідносинах ПАТ «Страхова компанія «Скайд» та ПТ «Ломбард «Мідас» та щодо нікчемності договору страхування в акті не зазначається.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 06.02.2014 №0000022202 протиправними позивач звернувся до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідачем під час перевірки зроблений висновок про нікчемність договору страхування майна №867-12 від 23.11.2010, укладеного між ПТ «Ломбард «Мідас» та ПАТ «Страхова компанія «Скайд». Суд не погоджується із такими висновками ДПІ Орджонікідзевському районі.

Так, приписами Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним (ст. 204).

Так, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст.215); нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст.236); недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю (ст.216).

Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме:

зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У відповідності до ст.998 ЦК України договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених цим Кодексом. Договір страхування також визнається судом недійсним, якщо: його укладено після настання страхового випадку; об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації. Наслідки недійсності договору страхування визначаються відповідно до положень про недійсність правочинів, встановлених цим Кодексом

Аналізуючи вище викладені норми та матеріали справи, суд дійшов висновку, що договір, укладений між позивачем та ПАТ «Страхова компанія «Скайд» відповідає приписам чинного законодавства, його виконання підтверджене відповідними документами, а твердження відповідача щодо його нікчемності є необґрунтованими та безпідставними. Свої доводи про нікчемність договору відповідач жодними доказами суду не довів.

Крім того, представник відповідача у судовому засіданні підтвердив факт відображення ПАТ «Страхова компанія «Скайд» у податковій звітності господарської операції із ПТ «Ломбард «Мідас», а також зазначив, що ПАТ «Страхова компанія «Скайд» сплачено всі податкові зобовязання внаслідок виконання договору страхування.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.1994 №334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №334/94-ВР) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Приписами п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пп. 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону).

Згідно із п.п 5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону №334/94-ВР до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат (10 відсотків - для суб'єктів кінематографії, які здійснюють виробництво національних фільмів) за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року, а для сільськогосподарських підприємств - за звітний податковий рік.

З урахуванням змісту указаної норми, позивачем правомірно здійснено віднесення суми по договору страхування до складу валових витрат.

Згідно із п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Вимоги до первинних документів викладені у ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також вимоги до оформлення первинних документів встановлені п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, а саме: для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні мати обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документу, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Із матеріалів справи вбачається, що договір від 23.11.2010 №867-12, укладений між ПТ «Ломбард «Мідас» та ПАТ «Страхова компанія «Скайд» відповідає вимогам чинного законодавства. Жодних зауважень щодо документів, на підставі яких позивачем сформовані валові витрати ні під час перевірки, ні у судовому засіданні ДПІ Орджонікідзевському районі не виникало.

Відповідач у ОСОБА_2 вказує на порушення позивачем, зокрема, п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР та зазначає, що відносини між позивачем та ПАТ «Страхова компанія «Скайд» носять характер безповоротної фінансової допомоги. Проте, такі висновки відповідач не обґрунтував та суду не пояснив, на підставі чого вони зроблені.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

придбання лотерей, участь в азартних іграх;

фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Проте, ні у тексті ОСОБА_2, ні під час судового засідання відповідачем суду не пояснено, які саме приписи указаної норми порушені ПТ «Ломбард «Мідас».

Ураховуючи викладене, суд вважає, що договір страхування майна №867-12 від 23.11.2010, укладений між ПТ «Ломбард «Мідас» та ПАТ «Страхова компанія «Скайд» відповідає вимогам податкового законодавства. Жодних доказів нікчемності цього договору відповідачем не надано. Посилання відповідача лише на той факт, що контрагенти ПАТ «Страхова компанія «Скайд» не знаходяться на місцем реєстрації або знаходяться у стані ліквідації не є доказом нікчемності договору страхування, укладеного між позивачем та ПАТ «Страхова компанія «Скайд».

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Указана позиція також висловлена та узгоджується практикою Європейського суду з прав людини («Інтерсплав» проти України, Щокін проти України). Так, указаними судовими рішеннями встановлено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобовязань, такий покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем своїх податкових зобовязань.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Із матеріалів справи вбачається та у судовому засіданні встановлено, що жодних порушень податкового законодавства позивачем у межах досліджених господарський відносин з ПАТ «Страхова компанія «Скайд» не було.

З урахуванням викладеного суд вважає, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у звязку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адіністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.02.2014 №0000022202 з податку на прибуток у розмірі 93 187,50грн., у тому числі 74 550грн. за основним платежем та 18 637,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Повного товариства «Ломбард «Мідас» ОСОБА_3 та компанія» (код ЄДРПОУ 30505866) судовий збір у розмірі 186,38грн. (сто вісімдесят шість грн.38 коп.). Видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову в повному обсязі буде виготовлено відповідно до ч.3 ст.160 КАС України.

СуддяЮ.В.Калашник