Постанова № 46278370, 24.06.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 р. Справа № 804/6969/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайдамацьке" про про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

03.06.15 р. Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Гайдамацьке про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 74653, 62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» за 2014 р. не працевлаштовано 2 інваліда на робочі місця, у звязку з чим відповідач самостійно в строк до 15.04.2015 р. повинен був сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 73046, 52 грн. та пені у розмірі 1607, 10 грн. проте, вказана сума відповідачем самостійно сплачена не була, що зумовило звернення до суду з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 74653, 62 грн.

Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. У задоволенні позовної заяви просив відмовити у повному обсязі, подав до суду письмові заперечення, у яких зазначає, що він сумлінно виконував свої обовязки з метою забезпечення працевлаштування інвалідів на підприємстві, а саме подавав звіти про наявність вакансій за формою 3-ПН, а обовязок пошуку роботи для інвалідів покладений на державну службу зайнятості.

За викладених обставин, у відповідності до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на Товариство з обмеженою відповідальністю Гайдамацьке покладається обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік за формою № 10 ПІ середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складає 86 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 1 особу, а кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 3 особи, фонд оплати праці штатних працівників складає 3141, 00 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 36523, 26 грн.

Протягом 2014 року ТОВ Гайдамацьке щомісячно надавалися звіти про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів за формою № 3- ПН до Солонянського районного центру зайнятості населення від : 27.02.2014 р.,27.03.2014 р. ,28.04.2014р., 27.05.2014 р., 27.06.2014 р., 28.07.2014 р., 27.08.2014р., 29.09.2014р., 27.10.2014р., 27.11.2014р., 29.12.2014р.

Ці обставини підтверджені також самим позивачем, відповідно до інформації на запит від 18.05.2015 р. № 04-01/999 стосовно подання роботодавцями до центрів зайнятості звітності протягом 2014 року за формою 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) з вакансіями для інвалідів, відповідно до якого ТОВ Гайдамацьке протягом 2014 року подавало до Солонянського районного центру зайнятості населення , звітність інформація про попит на робочу силу (вакансії) форма № 3 ПН, затверджена Наказом Міністерства соціальної політики України 31.05.2013 р.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Частиною 3 ст.18 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства (об'єднання, установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, встановлено нормативом, передбаченим ч.1 ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом , визначається в розмірі половини середньої річної заробітної платина відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації. Згідно ч.3 ст.20 наведеного Закону сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання) установи і організації провадять за рахунок прибутку, який залишається у їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

З огляду на приписи статті 238 Господарського кодексу України, до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин відповідно до статті 218 цього Кодексу є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Отже, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Так, згідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. В силу частини 3 статті 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно п.4 ч.3 ст.50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання зазначеної норми, наказом Міністерства соціальної політики України затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яким передбачено подання до центру зайнятості форми №3-ПН не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії.

Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач сумлінно виконував свої обовязки з метою працевлаштування інвалідів на підприємстві, а саме щомісячно протягом 2014 року подавав звіти про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів за формою № 3- ПН до Солонянського районного центру зайнятості населення. Листом від 17.06.2015 р. Солонянського районного центру повідомлено , що за 2014 року направлення безробітних осіб не було , так як в зазначений період перебували на обліку згідно довідки до акта огляду МСЕК з висновком умови та характеру праці підходящим вакансії ТОВ Гайдамацьке не являлися.

У звязку з тим, що відповідач ужив всіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача інвалідів , які бажають працевлаштуватись.

Позивач не надав доказів того, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів, відмовив інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а тому в діях відповідача суд не вбачає вину, а тому підстави для застосування адміністративно господарських санкцій відсутні.

Таким чином, відповідно до чинного законодавства,обовязок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовязком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Аналогічна правова позиція зі спірного питання висловлена Верховним Судом України у постановах від 20 червня 2011 року № 21-60а11 та від 16 квітня 2013 року №21-81а13.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що відповідачем добросовісно виконані всі вимоги чинного законодавства щодо організації працевлаштування інвалідів на підприємстві, адміністративно-господарські санкції та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій нараховані позивачем безпідставно, оскільки доказів на підтвердження наявності обов'язку відповідача по сплаті штрафних санкцій позивачем не надано та вина відповідача не доведена.

З урахуванням сукупності викладених обставин, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Гайдамацьке про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1