Постанова № 46277724, 01.07.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2015 р. Справа № 920/65/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Горбачова Л.П., суддя Потапенко В.І., суддя Тарасова І.В.

при секретарі Логвін О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Патрушева В.І., довіреність б/н від 27.05.15р., Королюк В.В., довіреність №16 від 05.01.2015р.

відповідача - Заїка І.В., довіреність№1 від 02.02.15р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду Приватного акціонерного товариства «Пирятинський сирзавод», м. Пирятин Полтавської області (вх. № 2649 С/3)

на рішення господарського суду Сумської області від 23.03.2015. у справі № 920/65/15

за позовом Приватного акціонерного товариства «Пирятинський сирзавод», м.Пирятин Полтавської області

до відповідача Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Суми

про визнання частково незаконним рішення ,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Пирятинський сирзавод», звернувся до господарського суду з позовною заявою, відповідно до якої просив суд частково скасувати рішення №48 від 14.11.2014 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, прийняте адміністративною колегією Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України по справі № 03-06/24-2014, в частині визнання дій Приватного акціонерного товариства «Пирятинський сирзавод», що полягали у зниженні протягом короткотермінового періоду у квітні 2014 (з 1 по 3 квітня) базисних закупівельних цін на молоко коров'яче незбиране для промислової переробки, що закуповується у населення на території Сумської області, до однакового рівня, а саме до 2300 грн. за 1 тонну; скасувати пункт №6 резолютивної частини рішення №48 від 14.11.2014 адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у Сумській області про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу по справі № 03-06/24-2014 на позивача у розмірі 40800,00 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 23.03.2015 у справі № 920/65/15 (суддя Котельницька В.Л.) у задоволенні позову відмовлено.

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Пирятинський сирзавод», з зазначеним рішенням господарського суду Сумської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Свої вимоги заявник обґрунтовує посиланням на порушення відповідачем норм Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку; невідповідність дій Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України вимогам законодавства під час дослідження дій Приватного акціонерного товариства «Пирятинський сирзавод» на ринку Сумської області. Позивач вважає неправомірними висновки Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету щодо кваліфікації дії суб'єктів господарювання за ч. 3 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» як антиконкуретні узгоджені дії у вигляді вчинення схожих дій. Позивач також зазначає про недотримання відповідачем приписів ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» в частині визначення розміру штрафу, посилаючись при цьому на те, що в оспорюваному рішенні № 48 від 14.11.2014 та матеріалах справи № 03-06/24-2014 не визначене співвідношення між розміром штрафу, накладеним на позивача, та обставинами справи, не визначена співрозмірність (пропорційність) суми штрафу діям позивача та їх наслідкам.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 розгляд справи відкладено на 01.07.2015.

Відповідач надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними позивачем доводами не погоджується, вважає, що позивачем не доведено порушення Сумським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету норм чинного законодавства, які б могли стати підставою для визнання рішення адміністративної колегії № 48 від 14.11.2014 недійсним та його скасування. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, в ході розгляду подання Сумської районної державної адміністрації, подання Департаменту промислового розвитку Сумської обласної державної адміністрації та численних звернень громадян Сумської області щодо зниження у квітні 2014 року молокопереробними підприємствами закупівельних цін на молоко коров'яче незбиране для промислової обробки, що закуповується у населення (молочна сировина) на території Сумської області, Сумським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України було здійснено аналіз цінової ситуації, яка склалась у квітні 2014 року на ринку молока коров'ячого незбираного для промислової переробки, що закуповується у населення, в територіальних межах Сумської області.

За результатами проведеного аналізу розпорядженням адміністративної колегії територіального відділення від 16.05.2014 за №27 було розпочато розгляд справи№03-06/24-2014 за фактом одночасного зниження до однакового рівня молокопереробними підприємствами закупівельних цін на молоко коров'яче незбиране для промислової переробки, що закуповується у населення на території Сумської області, що містить ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання на ринку молока коров'ячого незбираного для промислової переробки, що закуповується у населення на території Сумської області.

Розпорядженням адміністративної колегії територіального відділення від 11.06.2014 за №31 до матеріалів справи №03-06/24-2014 було приєднано подання Управління Служби безпеки України в Сумській області (лист від 04.06.2014 за №10237) щодо ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції молокопереробними підприємствами, які здійснюють закупівлю молока коров'ячого незбираного для промислової переробки у населення на території Сумської області, що полягає у одночасному зниженні у квітні 2014 року закупівельних цін на молочну сировину.

Розпорядженням адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 52 від 29.08.2014 до участі у справі № 03-06/24-2014 залучено у якості відповідачів ПАТ «Вімм-Біль-Данн Україна» в особі філії «Буринський завод сухого молока»; ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод»; ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла»; ПП «Рось» в особі філій «Роменський молочний комбінат» та «Охтирський сиркомбінат»; ТОВ «МалКа-Транс»; ТОВ «Охтирська молочна промислова компанія «Славія»; ПрАТ «Пирятинський сирзавод».

У ході розгляду справи № 03-06/24-2014 адміністративною колегією територіального відділення було встановлено, що вищезазначені молокопереробні підприємства, які здійснюють закупівлю молочної сировини на території Сумської області у період з 01 по 03 квітня 2014 року знизили на більшій території Сумської області закупівельні ціни на молочну сировину до 2300,00 грн. за 1 тону, що суперечить об'єктивно обумовленій ринковій поведінці, оскільки в умовах конкуренції на ринку молока коров'ячого незбираного для промислової переробки, що закуповується у населення на території Сумської області, не існувало об'єктивних причин для зниження протягом короткотермінового періоду закупівельних цін на молочну сировину до однакового рівня.

За результатом розгляду справи № 03-06/24-2014 адміністративною колегією Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 14.11.2014 було прийняте рішення № 48, пунктом 1 якого було визнано, що дії Публічного акціонерного товариства «Вімм-Білль-Данн Україна» (ідентифікаційний код 00445937), Публічного акціонерного товариства «Бель Шостка Україна» (ідентифікаційний код 00447103), Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський сирзавод» (ідентифікаційний код 00448077), Публічного акціонерного товариства «Ічнянський завод сухого молока та масла» (ідентифікаційний код 00448031), Приватного акціонерного товариства «Пирятинський сирзавод» (ідентифікаційний код 00446865), Товариства з обмеженою відповідальністю «Охтирська молочна промислова компанія «Славія» (ідентифікаційний код 37761522), Суб'єкта господарювання, до складу якого входять, зокрема, Приватне підприємство «Рось» (ідентифікаційний код 32191954) та Товариства з обмеженою відповідальністю «МалКа-транс» (ідентифікаційний код 25568003), що полягали у зниженні протягом короткотермінового періоду у квітні 2014 року (з 1 по 3 квітня 2014 року) базисних закупівельних цін на молоко коров'яче незбиране для промислової переробки, що закуповується у населення на території Сумської області, до однакового рівня, а саме до 2300,00 гривень за 1 тонну, порушенням, передбаченим пунктом 1 статті 50 та частиною третьою статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення суб'єктами господарювання схожих дій на ринку товару при одночасному зниженні закупівельних цін на молоко коров'яче незбиране для промислової переробки, що закуповується у населення, які призвели до обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій. Пунктом 6 вищезазначеного рішення відповідно до статті 25 Закону України «Про захист економічної конкуренції за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 1 цього рішення, накладено, зокрема, на Приватне акціонерне товариство «Пирятинський сирзавод» штраф у розмірі 40800,00 грн. Також у резолютивній частині рішення № 48 суб'єктам господарювання, на яких було накладено штрафи за порушення антимонопольного законодавства, було роз'яснено право оскарження цього рішення протягом двох місяців з дня його одержання.

Позивач, ПрАТ «Пирятинський сирзавод» -, скористалось наданим йому правом та оскаржило вищезазначене рішення адміністративної колегії територіального відділення у господарському суді Сумської області в частині визнання дій позивача, що полягали у заниженні протягом короткотермінового періоду (з 1 по 3 квітня 2014 року) базисних закупівельних цін на молочну сировину, що закуповується у населення на території Сумської області, до 2300,00 грн. за 1 тону порушенням, передбаченим пунктом 1 статті 50 та частиною 3 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення суб'єктами господарювання схожих дій на ринку товару при одночасному зниженні закупівельних цін без наявності об'єктивних причин; а також накладення на позивача штрафу у розмірі 40800,00 грн. за порушення антиконкурентного законодавства.

Так, при зверненні до суду з вимогою про визнання частково незаконним рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України позивач наполягає, що відповідачем не у повній мірі та не об'єктивно розглянуто обставини справи № 03-06/24-2014, не повністю досліджено наявні матеріали та документи, неправомірно визначено територіальні (географічна) межі ринку, непропорційно діям позивача визначено суму штрафу.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив із того, що визнав встановленим факт, що в ході розгляду справи Сумським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України доведено обставини, які виключають поведінку суб'єктів господарювання за умови наявної між ними конкуретної боротьби на ринку, а саме: відповідачем встановлено одночасність ( з 1 по 3 квітня 20114 року) зниження молокопереробними підприємствами цін на молоко коров'яче незибране для промислової переробки, що закупується у населення на території Сумської області, до однакового рівня ( до 2300 грн. за 1 тонну) та встановлено відсутність об'єктивних на те причин. При цьому, господарський суд Сумської області, з урахуванням Методики визначення монопольного (домінуючого) становища на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605, дійшов висновку про те, що при розгляді справ щодо анти конкурентних узгоджених дій органи Антимонопольного комітету України не мають необхідності проводити дослідження та встановлювати монопольне (домінуюче) становище суб'єктів господарювання на ринку.

Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що накладений на позивача штраф в розмірі 40800,00 грн. обґрунтований обставинами, які враховані при прийнятті рішення адмінколегії та визначенні розміру штрафу, останній не перевищує законодавчо встановлений максимальний розмір штрафних санкцій, що відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Таким чином, керуючись положеннями ст.ст. 1, 5, 6, 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», суд першої інстанції визнав, що Сумським обласним територіального відділення Антимонопольного комітету України при розгляді справи № 03-06/24-2014 не було допущено порушення процедурних правил, повно встановлено всі обставини, у відповідності до законодавства проведено їх аналіз та прийнято правомірне рішення, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України наведених у статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції». На підставі викладеного суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог за недоведеністю та безпідставністю.

З даним висновками повністю погоджується колегія суддів, оскільки судом першої інстанції використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Повторно переглядаючи дану справу, колегія суддів виходить з наступного.

У відповідності до пункту 11 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Пунктами 2, 11 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Згідно з п. п. 2, 7 ч. 2 ст. 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України має такі повноваження: приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, попередні висновки стосовно узгоджених дій, концентрації; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо на цьому ринку у нього немає жодного конкурента або якщо він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції (ч. 2 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Частиною першою ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживанням монопольним становищем, як то передбачено п. 1 частини другої цієї ж статті, визнається, зокрема, встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

У п. 2 ст. 50 цього ж Закону передбачено, що зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, в тому числі монопольного (домінуючого), суб'єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідних рішень віднесено до повноважень названого Комітету. За приписами частини четвертої цієї ж статті здійснення відповідних повноважень іншими органами державної влади не допускається.

У цьому проявляється особливий статус АМКУ як державного органу, діяльність якого покликана забезпечити державний захист конкуренції у підприємницькій діяльності.

У п. 15 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" від 26.12.2011 № 15 зазначено, що у вирішенні спірних питань, пов'язаних з визначенням органами Антимонопольного комітету України монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на певних ринках товарів, господарським судам слід мати на увазі таке.

Установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об'єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища (п. 15.1 постанови № 15 від 26.12.2011).

Господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 № 49-р. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку (п. 15.5 постанови № 15 від 26.12.2011).

Зважаючи на викладене, колегія суддів відхиляє наведені позивачем доводи щодо невірного визначення відповідачем територіальних (географічних) та часових меж ринку.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями вважається вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

Виходячи із змісту зазначеної норми, частина третя статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не потребує доведення факту формального узгодження конкурентної поведінки суб'єктів господарювання, в тому числі укладання відповідної цивільно-правової угоди тощо.

Відповідно до пункту 8.2 постанови пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 №15, з урахуванням приписів частини третьої статті б Закону України «Про захист економічної конкуренції» для кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов'язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод). Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який: свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання; спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій. Пов'язані з наведеним обставини з'ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України».

Так, в ході розгляду справи відповідачем доведено обставини, які виключають поведінку суб'єктів господарювання за умови наявної між ними конкурентної боротьби на ринку, а саме Сумським обласним територіального відділення Антимонопольного комітету України встановлено одночасність (с 1 по 3 квітня 2014 року) зниження молокопереробними підприємствами цін на молоко коров'яче незбиране для промислової переробки, що закуповується у населення на території Сумської області, до однакового рівня (до 2300 гривень за 1 тонну) та встановлено відсутність об'єктивних на те причин.

Позивач у позові зазначає, що відповідачем при розгляді справи та прийнятті оскаржуваного рішення не було дотримано норм Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 №49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605(далі Методика).

Проте, колегія суддів з даними твердженнями позивача не погоджується та зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.2. Методики, остання встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку та призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.

Разом з тим, склад правопорушення за яким кваліфіковано дії ПрАТ «Пирятинський сирзавод» передбачений частиною третьою статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання на ринку та полягає у вчиненні суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

Відсутність у певного суб'єкта господарювання монопольного (домінуючого) становища не виключає можливості негативного впливу суб'єкта господарювання на товарний ринок внаслідок антиконкурентних узгоджених дій з іншими суб'єктами господарювання; наявність або відсутність складу порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій не пов'язується виключно з тим, чи займає певний суб'єкт господарювання монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Відтак, вчинення суб'єктами господарювання узгоджених дій утворює самостійний склад порушення законодавства про захист економічної конкуренції і не залежить від того, чи займають відповідні суб'єкти господарювання, чи один з них, монопольне (домінуюче) становище на ринку ( пункт 8.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 №15).

Таким чином, враховуючи мету та цілі Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку при розгляді справ щодо антиконкурентних узгоджених дій, органи Антимонопольного комітету України не мають необхідності проводити дослідження та встановлювати монопольне становище суб'єктів господарювання на ринку.

Разом з тим, встановлення наявності будь-якого юридичного факту (в даному випадку порушення законодавства про захист економічної конкуренції) та його аналіз повинно відбуватись на фоні інших факторів, тобто системно. Під такою системністю розуміється з'ясування обставин, в яких існує суб'єкт господарювання - об'єкт дослідження, тобто дослідження ринку.

Правові та організаційні основи забезпечення безпечності та якості молока і молочних продуктів для життя та здоров'я населення і довкілля під час їх виробництва, транспортування, переробки, зберігання і реалізації, ввезення на митну територію та вивезення з митної території України визначає Закон України «Про молоко та молочні продукти». В процесі закупівлі молочної сировини молокопереробні підприємства застосовують ДСТУ 3662-97 «Молоко коров'яче незбиране. Вимоги при закупівлі» (ДСТУ) та галузеві рекомендації 46.018-2002 «Порядок оплати за молоко залежно від ґатунку, вмісту жиру та білка відповідно до вимог ДСТУ 3662-97 «Молоко коров'яче незбиране.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач, враховуючи власні повноваження, які розповсюджуються на межі Сумської області, та зважаючи, що неправомірні дії вчинялись по всій території Сумської області, у відповідності до вищезазначених вимог законодавчих норм, здійснив дослідження ринку молока коров'ячого незбираного для промислової переробки, що закуповується у населення, яке охопило всю територію області.

При дослідженні територіальних меж відповідачем було враховано:

- розмір закупівельних цін на молоко коров'яче незбиране для промислової переробки, що закуповується у населення, які протягом короткотермінового періоду з 1 по 3 квітня 2014 року всіма учасниками антиконкурентних узгоджених дій, у тому числі і позивачем, були зниженні до однакового рівня, а саме до 2300,00 гривень за 1 тонну;

- пропозицію товару, а саме молока коров'ячого незбираного для промислової переробки, що закуповується у населення, що на відміну від попиту, не має здатності до переміщення за межі Сумської області, що обумовлено збільшенням собівартості продукції за рахунок додаткових витрат на отримання документів дозвільного характеру на переміщення молочної сировини за межі населених пунктів області та економічними обмеженнями (затратами) виробників молока, пов'язаними з необхідністю мати спеціальний автотранспорт для транспортування молока, спеціальне технологічне обладнання та устаткування, що потребує значних капітальних вкладень.

ПрАТ «Пирятинський сирзавод» на початку квітня, а саме з 1 по 3 квітня 2014 року, знизило на більшій території Сумської області закупівельні ціни на молочну сировину до 2300,00 грн. за 1 тону, що суперечить об'єктивно обумовленій ринковій поведінці, оскільки в умовах конкуренції на ринку молока коров'ячого незбираного для промислової переробки, що закуповується у населення на території Сумської області, не існує об'єктивних причин для зниження протягом короткотермінового періоду закупівельних цін на молочну сировину до однакового рівня.

Наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій спростовується тим, що кожен суб'єкт господарювання має формувати закупівельні ціни на молочну сировину виходячи із показників власної господарської діяльності, з урахуванням сезонності виробництва молочної сировини, попиту на готову молочну продукцію, витрат підприємства тощо, з метою здобуття завдяки лише власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання.

Слід зазначити, що в ході розгляду справи відповідач звертався до ПрАТ «Пирятинський сирзавод» з вимогою від 26.05.2014 за №03-10/1176 про надання інформації, зокрема, надання порядку формування базисної закупівельної ціни (розрахунку) на молоко коров'яче незбиране для промислової переробки, що закуповується у населення в межах Сумської області, яка діяла протягом березня - квітня 2014 року.

Разом з тим, позивач листом від 20.06.2014 за №2019 повідомив, що не здійснює розрахунку базисної закупівельної ціни на молоко коров'яче незбиране для промислової переробки, що закуповується у населення, та що ціна формується на договірних відносинах в залежності від кон'юнктури ринку; виробничих потреб, рентабельності виробництва; рівня витрат по заготівлі; якісних показників тощо.

Позивач не надав договорів на закупівлю молочної сировини у населення за квітень 2014 року, оскільки, за повідомленням останнього, договори не укладались, та не надав жодних економічних обґрунтувань щодо встановлення базисних закупівельних цін на молочну сировину у розмірі 2300,00 грн. за 1 тону на одному рівні з іншими молокопереробними підприємствами, що здійснюють закупівлю молочної сировини на території Сумської області.

Окрім цього, за рахунок встановлення базисної закупівельної ціни на молочну сировину на одному рівні всіма суб'єктами господарювання - учасниками антиконкурентних узгоджених дій, відбулось фактичне обмеження конкуренції, яка б мала проявлятися, зокрема, у ціновій конкуренції. Така неконкурентна поведінка можлива лише внаслідок узгоджених дій, в результаті яких позивач мав змогу визначити поведінку конкурентів і встановити вигідні для себе закупівельні ціни, тим самим позбавивши здавачів молочної сировини (населення) сенсу обирати між покупцями (молокопереробними підприємствами) внаслідок встановлення усіма приймачами молока однакової закупівельної ціни на молочну сировину.

Одночасне зниження молокопереробними підприємствами базисних закупівельних цін на молочну сировину до одного рівня та підтримання таких цін протягом однакового періоду, за умови різних обсягів закупівлі молочної сировини, різних виробничих витрат, обсягів виробництва і реалізації готової продукції, та не відповідності змін закупівельних цін на молочну сировину динаміці оптово-відпускних цін на готову продукцію у відповідному періоді, не можна пояснити інакше, ніж узгодженою поведінкою суб'єктів учасників антиконкурентних узгоджених дій.

Слід зазначити, що при зниженні закупівельних цін на молочну сировину позивачем не було знижено обсягів закупівлі молока. ПрАТ «Пирятинський сирзавод», не зменшуючи обсягів виробництва, скористалось ситуацією, що виникла на ринку, чим ущемило інтереси здавачів продукції, тобто вчинило антиконкурентні узгоджені дії у вигляді схожих дій, як і інші молокопереробні підприємства.

Одночасне зниження цін на молочну сировину мало місце при незмінності пропозиції продавців молока за наявності істотно різних витрат молокопереробних підприємств, тобто відсутні об'єктивні причини для такого зниження.

При цьому, молокопереробні підприємства - учасники антиконкурентних узгоджених дій, мають різну спеціалізацію діяльності, різну номенклатуру молочної продукції (виробляють різні види молочної продукції, зокрема, різні сорти та види сирів, молоко цільне та молочні продукти, йогурти та інше), різні технологічні умови її виробництва, різні обсяги закупівлі молочної сировини, різні потужності та ступінь їх зносу, різну собівартість виробництва молочної продукції, різні шляхи її реалізації (просування) покупцям, тому будь-які зміни на ринках готової молочної продукції не можуть обґрунтувати одночасне зниження суб'єктами господарювання закупівельних цін на молочну сировину і таке зниження не може бути пояснено інакше, ніж узгодженістю поведінки.

Ціни на молочну сировину кожного молокопереробного підприємства включають розмір компенсації, яку молокопереробні підприємства мають виплачувати населенню (сільськогосподарським товаровиробникам) за здане ними молоко.

Визначення розміру та порядок надання молокопереробними підприємствами компенсації населенню за здане ними молоко відбувається відповідно до Закону України від 22.12.2011 №4268-VІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо підтримки сільськогосподарських товаровиробників», яким визначено, що молокопереробне підприємство позитивну різницю між сумою податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначену у податковій декларації з податку на додану вартість щодо діяльності з постачання продукції, сплачує до спеціального фонду Державного бюджету України та на спеціальний рахунок. Від'ємну різницю між сумою податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначену у декларації з податку на додану вартість щодо діяльності з постачання продукції, переробне підприємство зараховує у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних (податкових) періодів.

Компенсація для кожного сільськогосподарського товаровиробника визначається з урахуванням коефіцієнта, розрахованого як співвідношення суми компенсації, визначеної у податковій декларації з податку на додану вартість щодо діяльності з постачання продукції, до вартості закупленого молока без урахування податку на додану вартість. Визначений коефіцієнт застосовується до всіх сільськогосподарських товаровиробників на гривню вартості поставленого молока без урахування податку на додану вартість.

Розмір компенсації, що виплачується населенню за здане молоко, є різним, оскільки встановлюється молокопереробними підприємства виходячи із показників власної господарської діяльності, що дає підстави встановлювати відмінні один від одного закупівельні ціни на молочну сировину. Отже не піддається поясненню встановлення молокопереробними підприємствами у квітні 2014 року однакових закупівельних ціни на молочну сировину.

Схожа поведінка суб'єктів господарювання - учасників антиконкурентних узгоджених дій, в тому числі і позивача, суперечить об'єктивно обумовленій ринковій поведінці, оскільки в умовах конкуренції на ринку молока коров'ячого незбираного для промислової переробки, що закуповується у населення на території Сумської області, не існувало об'єктивних причин для зниження молокопереробними підприємствами протягом короткотермінового періоду (з 01.04.2014 по 03.04.2014) базисних закупівельних цін на молочну сировину до однакового рівня.

Слід звернути увагу, що ПрАТ «Пирятинський сирзавод» не надавало економічних обґрунтувань щодо встановлення з 01.04.2014 базисних закупівельних цін на молочну сировину саме на рівні 2300 грн/т чи доказів, які спростовували б факт вчинення схожих дій разом з іншими учасниками антиконкурентних узгоджених дій на ринку.

Учасники антиконкурентних узгоджених дій (молокопереробні підприємства) мають різну спеціалізацію діяльності, різну номенклатуру молочної продукції (виробляють різні види молочної продукції, зокрема, різні сорти та види сирів, молоко цільне та молочні продукти, йогурти та інше), різні технологічні умови її виробництва, різні обсяги закупівлі молочної сировини, різні потужності та ступінь їх зносу, різну собівартість виробництва молочної продукції, різні шляхи її реалізації (просування) покупцям, тому будь-які зміни на ринках готової молочної продукції не можуть обґрунтувати одночасне зниження суб'єктами господарювання закупівельних цін на молочну сировину, і таке зниження не може бути пояснено інакше, ніж узгодженістю поведінки.

Таким чином, внаслідок зниження у вказаний період закупівельної ціни на молочну сировину до однакового рівня - 2300,00 грн. за 1 тону відбулось усунення конкуренції між суб'єктами господарювання - учасниками антиконкурентних узгоджених дій без об'єктивних на те причин.

Відповідно до абзацу другого статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» під терміном «конкуренція» розуміється змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг рад іншими суб'єктами господарювання внаслідок чого споживачі мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Основним методом конкурентної боротьби є цінова конкуренція, зміст якої полягає у тому, що покупці (приймачі молока) можуть пропонувати закупівельну ціну вищу, ніж у конкуруючих підприємств.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про захист економічної конкуренції» укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання є узгодженими діями.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідачем здійснено аналіз ринку молока коров'ячого незбираного для промислової переробки, що закуповується у населення. Результати аналізу свідчать про наявність негативних змін на ринку у вигляді обмеження вибору продавців товару (населення) між покупцями товару (молокопереробними підприємствами) за ціновою пропозицією, які є наслідками схожої цінової поведінки молокопереробними підприємствами (учасниками антиконкурентних узгоджених дій) на ринку по одночасному зниженню закупівельних цін на молочну сировину до однакового рівня.

Господарським судом враховано, що відповідно до статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» під терміном «конкуренція» розуміється змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання внаслідок чого споживачі мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Основним методом конкурентної боротьби є цінова конкуренція, зміст якої полягає у тому, що покупці (приймачі молока) можуть пропонувати закупівельну ціну вищу, ніж у конкуруючих підприємств.

Судом першої інстанції встановлено, що цінова поведінка позивача та інших учасників антиконкурентних узгоджених дій, а саме ПАТ «Бель Шостка Україна», ПАТ «Вімм - Білль - Данн Україна», ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод», ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла», ТОВ «Охтирська молочна промислова компанія «Славія», ПП «Рось», ТОВ «МалКа-транс» була однаковою. Отже, зазначені суб'єкти господарювання не намагалися завдяки власним досягненням у ціноутворенні здобути переваги у господарській діяльності, як то передбачено абзацом другим статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Оскільки дії суб'єктів господарювання - учасників антиконкурентних узгоджених дій на ринку молока коров'ячого незбираного для промислової переробки, що закуповується у населення на території Сумської області, в частині одночасного зниження до однакового рівня закупівельних цін на молочну сировину є подібними, та аналіз ситуації на ринку спростовує можливість пояснити негативні явища на цьому ринку будь-якими об'єктивними причинами, зазначене свідчить про наявність антиконкурентних узгоджених дій між суб'єктами господарювання, в тому числі і позивачем, що призвели до обмеження конкуренції на ринку молока коров'ячого незбираного для промислової переробки, що закуповується у населення на території Сумської області.

При цьому, необхідною та достатньою умовою визнання дій суб'єктів господарювання антиконкурентними узгодженими є наявність або можливість настання наслідків у вигляді недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Обмеження конкуренції відбувається у разі зменшення впливу визначених для конкуренції чинників, внаслідок виникнення або посилення у відповідних суб'єктів господарювання ринкової влади (внаслідок погодження цінової поведінки), яке характеризується у кожному конкретному випадку відповідними якісними і кількісними показниками.

Отже, позивач та інші суб'єкти господарювання - учасники антиконкурентних узгоджених дій, не намагалися здобути переваги у конкуренції, як то передбачено статтею 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», завдяки власним досягненням, а навпаки узгоджували свою поведінку внаслідок вчинення схожих дій з цими ж суб'єктами господарювання.

При цьому, ринок товару не супроводжується структурними змінами, тобто структура ринку залишалась незмінною, проте залишається формально конкурентною, що впливає насамперед на ефективність використання ресурсів або ефективність витрат.

В статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлення факту завдання шкоди конкуренції внаслідок вчинення антиконкурентних узгоджених дій не є необхідним. Достатнім є те, що зазначені антиконкурентні узгоджені дії та їх наслідки можуть мати місце з високим ступенем імовірності, що і встановлено у оспорюваному рішенні адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 48.

Також, відповідно до статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» вчинення суб'єктом господарювання порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій тягне за собою накладення штрафу у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

При цьому пунктом 4 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що у разі, коли декілька юридичних та/або фізичних осіб-суб'єктів господарювання, які входять до групи, що визнається суб'єктом господарювання, вчинили діяння (дії, бездіяльність), які призвели до порушення законодавства про захист економічної конкуренції зазначеним суб'єктом господарювання, та/або мають права, без яких вчинення порушення було б неможливим, та/або отримали чи можуть отримати переваги у конкуренції чи інші вигоди, штраф накладається на суб'єкт господарювання в особі юридичних та/або фізичних осіб, які вчинили наведені діяння (дії, бездіяльність) або отримали чи можуть отримати наведені вигоди. Під вигодою вважається, зокрема, можливість впливати на діяльність інших юридичних та/або фізичних осіб - суб'єктів господарювання, одержання частини їх прибутку.

Відповідно до наданих позивачем даних дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) ПрАТ «Пирятинський сирзавод» за 2013 рік склав 840 286 тис. грн.

Таким чином, штраф за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій може складати понад 84 млн. грн. (840 286 тис грн. х 10%). Разом з тим нормами частини 6 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення про накладення штрафів у розмірах понад чотири тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (68000,00 грн.) приймаються виключно Антимонопольним комітетом України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України на їх засіданнях.

Відповідно до оспорюваного рішення відповідачем на позивача накладено штраф у розмірі 40800,00 грн., що не перевищує законодавчо встановлений максимальний розмір штрафних санкцій.

Разом з цим слід зазначити, що посилання прозивача в апеляційній скарзі на несправедливі підходи при визначенні розміру штрафу суперечать фактичним обставинам справи, оскільки в оскаржуваному рішенні наведено обставини, які враховані при прийнятті рішення та визначенні розміру штрафу.

Зокрема, адміністративною колегією при визначенні розміру штрафів, що накладались на порушників за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, були враховані наслідки порушення (ступінь обмеження чи спотворення конкуренції на задіяному ринку), фінансовий стан відповідачів, форма участі у вчиненні порушення, поведінка порушників після виявлення ознак порушення (порушення справи):

- визнання факту порушення, що підтверджується об'єктивною поведінкою порушників;

- вжиття заходів щодо припинення порушення, усунення причин його виникнення і умов, що йому сприяли, усунення наслідків порушення, та інші чинники.

Таким чином, накладений на позивача штраф у розмірі 40800,00 грн. не перевищує законодавчо встановлений максимальний розмір штрафних санкцій, отже, адміністративна колегія не вийшла за межі повноважень, визначених статтею 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», що відповідає конституційному принципу, визначеному частиною другою статті 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та припинення порушення про захист економічної конкуренції. В даному випадку в резолютивній частині оскаржуваного рішення територіального відділення вказано про вжиття заходів суб'єктом господарювання щодо припинення порушення діючого законодавства шляхом вчинення позивачем певних дій.

Отже, при визначенні зобов'язань для суб'єкта господарювання, відповідач діяв виключно в рамках норм діючого законодавства.

Таким чином, оскаржуване рішення Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №48 від 14.11.2014 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу по справі № 03-06/24-2014 прийнято у межах наданих йому повноважень, з дотриманням приписів чинного законодавства. Підстави для зміни, скасування чи визнання недійсним вказаного рішення Адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" відсутні.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що позивач ні під час вирішення спору у господарському суді Сумської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених вимог. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги позивача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Сумської області від 23.03.2015 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Пирятинський сирзавод», м.Пирятин Полтавської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 23.03.2015 року у справі № 920/65/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 06.07.2015

Головуючий суддя Горбачова Л.П.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Тарасова І. В.