Рішення № 46275892, 01.07.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2015 р.Справа № 916/1634/15

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Ніколаєві П.В.

за участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Петренко Г.І. за довіреністю від 14.05.2015 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1634/15:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина";

До відповідача: Державного підприємства "Дослідне господарство "Богунівська еліта" Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України";

про стягнення 258 335,83 грн., -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгрозапчастина» (далі - Позивач) звернулось до Державного підприємства «Дослідне господарство «Богунівська еліта» (далі - Відповідач) із позовом про стягнення 258 335,83 грн.. посилаючись на наступне.

18 січня 2012року між сторонами у справі було укладено Договір купівлі-продажу № 75 (далі-Договір).

Згідно п. 1.1. Договору, Позивач (продавець) зобов'язувався систематично поставляти і передавати у власність, а Відповідач (покупець) зобов'язувався прийняти і сплатити автозапчастини (далі - товар), згідно видаткових накладних на кожну окрему партію на умовах даного договору.

На виконання своїх зобов'язань за договором.Позивач здійснило поставку товару на адресу ДПДГ «Богунівська еліта» на загальну суму 270522,93грн.. що підтверджується наступними видатковими накладними:

видаткова накладна № УА-0000453 від 25.01.2012р. на суму 3095.80грн.;

видаткова накладна № УА-0000455 від 25.01.2012р. на суму 8757.62грн.:

видаткова накладна № УА-0000588 від 30.01.2012р. на суму 7539.00грн.:

видаткова накладна № УА-0000598 від 30.01.2012р. на суму 11090,20грн.;

видаткова накладна № УА-0000589 від 30.01.2012р. на суму 7752.60грн.:

видаткова накладна № УА-0000591 від 30.01.2012р. на суму 7656,30грн.;

видаткова накладна № УА-0000592 від 30.01.2012р. на суму 11863.09грн.:

видаткова накладна № УА-0000593 від 30.01.2012р. на суму 9363,30грн.;

видаткова накладна № УА-0000594 від 30.01.2012р. на суму 5687.10грн.;

видаткова накладна № УА-0000602 від 30.01.2012р. на суму 16663,50грн.:

видаткова накладна № УА-0000600 від 30.01.2012р. на суму 8310, 00 грн.;

видаткова накладна № УА-0000599 від 30.01.2012р. на суму 2230.20грн.:

видаткова накладна № УА-0000596 від 30.01.2012р. на суму 41079.24грн.:

видаткова накладна № УА-0000595 від 30.01.2012р. на суму 2593,30грн.;

видаткова накладна № УА-0000934 від 10.02.2012р. на суму 29893.40грн.;

видаткова накладна № УА-0003339 від 10.04.2012р. на суму 7276.40грн.:

видаткова накладна № УА-0003306 від 10.04.2012р. на суму 60115.38грн.;

видаткова накладна № УА-0003312 від 10.04.2012р. на суму 6028.00грн.;

видаткова накладна № УА-0003318 від 10.04.2012р. на суму 7582.50грн.:

видаткова накладна № УА-0003333 від 10.04.2012р. на суму 87.00грн.:

видаткова накладна № УА-0004962 від 21.05.2012р. на суму 15859.30грн.

За п. 4.1 Договору, покупець бере на себе зобов'язання сплатити за поставлений товар в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Оплату за товар покупець проводить в строк до 45 банківських днів з моменту відвантаження товару.

Позивач зазначає, що Відповідач за поставлений по Договору товар розрахувався часткову в сумі 119853,22грн.

Таким чином, залишок боргу Відповідача складає 150669,71грн.

Дотепер Відповідач повністю не розрахувався, у зв'язу з чим за п. 6.3 Договору та частини 2 ст. 625 ПК України на суму залишку боргу нараховано 57911,13грн. - інфляційні втрати та 11925,61грн. - 3% річних. (розрахунок у матеріалах справи).

На підставі приписів ст.ст. 526, 610, 611, 612, ч.2 ст. 625 ЦК України Позивач просить позов задовольнити та стягнути з Відповідача вказані суми.

Відповідач з вимогами фактично згоден, про що зазначив у відзиві на позов.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22 червня 2015 р. строк вирішення спору продовжений на 15 днів по 07 липня 2015 р. за правилами ст. 69 ГПК України.

В засіданні суду 01 липня 2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення в порядку ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представників сторін, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як випливає з матеріалів справи, приведені Позивачем обставини справи цілком підтверджуються наданими ним доказами, а саме: вказаним вище Договором, видатковими накладними, рахунками на сплату, довіреностями, розрахунком сум стягнення.

Згідно наданого Позивачем розрахунку сум стягнення випливає, що Відповідачу нараховано 57911,13 грн. інфляційних втрат та 11925,61 грн. 3% річних. Проте, в прохальній частині позову зазначені інші суми, а саме: інфляційні втрати у сумі 95455,68 грн., 3% річних у сумі 12210,43 грн.

Жодних уточнень та пояснень від Позивача не надходило.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок сум стягнення, суд вважає його правильним.

Проаналізувавши вказані докази, суд приймає їх до уваги як такі що доводять правомірність вимог Позивача. Вказані докази сумніву у суду не викликають.

Посилання Позивача на вищенаведені ним норми ЦК та ГК України суд вважає правильним, оскільки саме цими нормами ЦК та ГК України регулюються правовідносини по даному спору.

З огляду на приведене суд вважає, що позовні вимоги є цілком законними, обгрунтованими, доведеними наявними у справі доказами і тому, підлягають задоволенню повністю згідно наданого Позивачем розрахунку.

Вимоги щодо стягнення з Відповідача інфляційних втрат у сумі 95455,68 грн. та 3% річних у сумі 12210,43 грн. суд вважає необгрунтованими та недоведеними, тому в цій частині суд відмовляє у задоволенні.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Богунівська еліта" Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України" (67252, Одеська область, Іванівський район, с. Богунове, вул. Леніна, буд. 80, код ЄДРПОУ 00850307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" (61124, м. Харків, вул. Матросова, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 25188223) основного боргу в сумі 150669 (сто п'ятдесят тисяч шістсот шістдесят дев'ять) грн. 71 коп., 3% річних в сумі 11925 (одинадцять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 61 коп., інфляційні втрати в сумі 57911 (п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот одинадцять) грн. 13 коп. та судовий збір в розмірі 4410 (чотири тисячі чотириста десять) грн. 13 коп.

В решті вимог - відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 06 липня 2015 р.

Суддя М.І. Никифорчук