Рішення № 46275161, 15.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2015Справа № 910/9592/15

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧА КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «АТЛАНТ-ПЛЮС»до товариства з обмеженою відповідальністю «КПО ГАРАНТ»про стягнення 2252288,79 грн, за участю представників:

позивача:Шкарівська І.В. (довіреність б/н від 19.08.2010)відповідача:Гуренко О.О. (довіреність б/н від 23.05.2015)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧА КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «АТЛАНТ-ПЛЮС» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КПО ГАРАНТ» (надалі - відповідач) про стягнення 2702288,79 грн., яка складається з 991574,13 грн. основного боргу, 5557,51 3% річних, 3884,79 грн. пені та 1701272,36 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за виконані підрядні роботи за договорами підряду № 5 від 19.02.2014 року та № 121 від 01.10.2014 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2015 року порушено провадження у справі № 910/9592/15 та призначено судове засідання на 06.05.2015 року.

Розгляд справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України неодноразово відкладався.

Від позивача 15.05.2015 року до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, а також на майно, яке належить відповідачу.

Подана заява мотивована тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків перед позивачем за договорами підряду № 5 від 19.02.2014 року та № 121 від 01.10.2014 року, не бажає вирішити даний спір шляхом переговорів, не вживає будь-яких заходів щодо узгодження з позивачем порядку, строків та сум повернення заборгованості, крім того, позивач зазначає, що сумнівний фінансовий стан відповідача може свідчити про його часткову або повну неплатоспроможність та відсутність грошових коштів. На думку позивача, такі дії відповідача, свідчать про намагання останнього уникнути відповідальності та від виконання ним взятих на себе зобов'язань, що ставлять під сумнів можливість виконання відповідачем майбутнього рішення суду у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, додані до неї документи та матеріали заяви про забезпечення позову, господарський суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду. Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Згідно із ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.

Відповідно до абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011р. № 16 (далі - Постанова) у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно п. 3 цієї ж Постанови умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК України).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Суд також зазначає, що при розгляді справ предметом позовних вимог яких є стягнення грошових коштів вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно доцільне лише у разі відсутності у боржника грошових коштів.

При цьому, відповідно до п. 7.2 вказаної Постанови арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що не зазначаючи та не надаючи доказів в підтвердження того, що у відповідача відсутні грошові кошти в межах суми заявлених позовних вимог, а також не визначаючи на яке саме майно (його найменування, ідентифікуючі ознаки та місцезнаходження) відповідача необхідно накласти арешт, такий захід до забезпечення позову як накладення арешту на майно відповідача не є адекватним вимогам, на забезпечення яких він вживається, оскільки позивачем в позовній заяві заявлені вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів та не спрямований саме на збереження грошових коштів останнього до вирішення справи по суті і не забезпечує збалансованість інтересів сторін.

Крім того, заявляючи вимогу про вжиття такого заходу до забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти відповідача, позивач не зазначає та не подає доказів того, що їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, а саме лише посилання в поданій ним заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.

З огляду на вищезазначене суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту грошові кошти та майно, що належать відповідачу.

Під час розгляду справи позивач 27 травня 2015 року подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми основного боргу. Позивач в порядку ст. 22 ГПК України зменшив заявлену до стягнення суму основного боргу та просить стягнути з відповідача 2252288,79 грн, з яких: 541574,13 грн основний борг; 5557,51 грн 3 % річних; 3884,73 грн пеня та 1701272,36 грн штраф.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог, а тому спір розглядається судом з її урахуванням.

02 червня 2015 року від відповідача до суду надійшло клопотання про призначення судової технічної експертизи, відповідно до якої відповідач просить суд призначити у справі судову почеркознавчу експертизу та судову технічну експертизу документів. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач зазначає, що договір підряду, на який посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, відрізняється від договору підряду, який наявний у відповідача, зокрема, зазначає про невідповідність в п. 5.2 та 6.4 договору підряду викладених на сторінці 2 даного договору, що на думку відповідача може свідчити про фальсифікацію документа, та що вплине на правомірність стягнення з відповідача грошових коштів за даним договором підряду.

Суд розглянув вказане клопотання про призначення судової експертизи та відмовляє в його задоволенні з огляду на його недоведеність та необґрунтованість.

Також від позивача 05 червня 2015 року надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача додатково до раніше заявленої до стягнення суми основного боргу ще 894355,44 грн., що становить вартість матеріалів, нараховану позивачем на підставі п. 2.5 договору підряду № 5 від 19.02.2014 року у зв'язку із зміною курсу євро на дату складання актів виконаних підрядних робіт, у зв'язку з чим збільшує відповідно нарахування 3% річних, пені та штрафу.

Розглянувши зазначену заяву позивача, суд зазначає, що позивач в даному випадку змінює предмет позову заявляючи додаткову вимогу, оскільки зазначене збільшення вартості матеріалів внаслідок зміни курсу євро позивач при зверненні з даним позовом не заявляв, а тому це не є збільшенням вимоги, як вважає позивач, про стягнення основного боргу, який розрахований на підставі складених сторонами в двосторонньому порядку актів виконаних підрядних робіт за договором підряду.

Відповідно до п. 3.12 Постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 18 право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті. Заяви про зміну предмета позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору.

Оскільки в судовому засіданні 06.05.2015 року суд перейшов до розгляду даної справи по суті, що відображено в протоколі судового засідання від 06.05.2015 року, відтак заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог від 05.06.2015, суд залишає без розгляду.

При цьому, позивач у своїй заяві про збільшення позовних вимог просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать відповідачеві. Однак, позивач свою заяву жодним чином не обґрунтував у зв'язку із чим, суд не знаходить жодних підстав для задоволення заяви і забезпечення позову у даній справі. Крім того, позивачем не надано суду доказів сплати судового збору за повторне подання заяви про забезпечення позову, а тому суд вважає за необхідне стягнути такий збір в дохід Державного бюджету України.

Також від відповідача 15.06.2015 року надійшла заява про відвід судді.

Ухвалою господарського суду від 15.06.2015 року суд відмовив в задоволенні заяви про відвід судді.

Представник відповідача, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, які зводяться до того, що позивач виконав роботи з порушенням строків та неналежної якості, чим порушив умови договору.

В судовому засіданні 15 червня 2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд зазначає таке.

Між сторонами у справі було укладено договір підряду від 19.02.2014 № 5 (далі - договір-1), відповідно до умов якого відповідач - замовник доручає, а позивач-підрядник з своїх матеріалів та н свій ризик зобов'язується виконати роботи по виготовленню, доставці та встановленню метало пластикових конструкцій з профілю VEKA та фурнітури Vorne (далі - роботи) за адресою: проспект Оболонський, 54 у Оболонському районі міста Києва у встановлений цим договором строк та відповідно (в обсягах) до договірної ціни та локального кошторису, замовник зобов'язується оплатити вартість робіт на об'єкті. Обсяг робіт на момент підписання договору становить 3065,759 метрів квадратних (п. 1.1, 1.3 договору-1).

Відповідно до п. 2.1 договору-1 вартість виконуючих підрядником робіт на момент підписання договору складає 2323232,52 грн.

Згідно п. 2.2 договору-1 загальна вартість робіт визначається за сумою всіх актів приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2В, КБ-3 (далі - акт, довідка).

Розрахунки здійснюються замовником на розрахунковий рахунок підрядника не пізніше 3-х банківських днів по кожному окремому акту приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2А (далі - акт) та довідки про вартість виконаних робіт форми № КБ-3 (далі - довідка) з моменту підписання замовником (п. 2.3.1 договору-1).

Відповідно до п. 5.1 договору-1 приймання-здача виконаних робіт виконується уповноваженими представниками сторін та оформлюється актами та довідками, які складаються і подаються на підпис замовнику.

Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками і діє до 31.12.2014 року, а в частині грошових зобов'язань - до повного їх виконання (п. 8.1 договору-1).

Додатковою угодою № 4 від 23.09.2014 року до договору-1 у зв'язку із зміною в проектній документації , зокрема внесення змін по кількості конфігурації металопластикових конструкцій (1-2 поверхів) збільшується вартість матеріалів металопластикових конструкцій маркування згідно додатку № 2 на об'єкті за адресою пр-т Оболонський, 54 у Оболонсьму районі м. Києва сторони дійшли згоди, що загальна вартість за цією додатковою угодою згідно договірної ціни становить 340538,21 грн., загальна площа конструкцій згідно цієї додаткової угоди складає 286,767 кв.м.

Також додатковою угодою № 5 від 23.09.2014 року до договору-1 у зв'язку із з виконанням додаткових робіт , підрядник зі своїх матеріалів та на свій ризик зобов'язується виконати роботи по виготовленню, доставці та встановленню метало пластикових конструкцій дверей в холодні переходи на об'єкті Житловий комплекс з об'єктами соціальної інфраструктури по проспекту Оболонський, 54 у Оболнському районі м. Києва" сторони погодили, що загальна вартість за цією додатковою угодою згідно договірної ціни становить 220013,50 грн., загальна площа метало пластикових дверей складає 182,07 кв.м.

Крім того, між сторонами у справі був укладений договір підряду від 01.10.2014 № 121 (далі - договір-2), відповідно до умов якого відповідач - замовник доручає, а позивач-підрядник з своїх матеріалів та на свій ризик зобов'язується виконати роботи по виготовленню, доставці та встановленню світлопрозорого фасаду з профілю «Alutech ALT F50, ALT W62» (далі - роботи) за адресою: проспект Оболонський, 54 у Оболонському районі міста Києва у встановлений цим договором строк та відповідно (в обсягах) до договірної ціни та локального кошторису, замовник зобов'язується оплатити вартість робіт на об'єкті. Обсяг робіт на момент підписання договору становить 403,26 метрів квадратних світлопрозорого алюмінієвого фасаду, та влаштування підшивки композитними панелями стелі 1-го поверху на відмітці _3.000, між осями 3п, 4п, Бп, Нп (п. 1.1, 1.3 договору-2).

Відповідно до п. 2.1 договору-2 вартість виконуючих підрядником робіт на момент підписання договору складає: світлопрозорий алюмінієвий фасад 1100000,00 грн.

Згідно п. 2.2 договору-2 загальна вартість робіт визначається за сумою всіх актів приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2В, КБ-3 (далі - акт, довідка).

Аванс в розмірі 500000,00 грн. здійснюється замовником на розрахунковий рахунок підрядника не пізніше 3-х банківських днів після підписання договору. Залишок по кожному окремому акту приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2В (далі - акт) та довідки про вартість виконаних робіт форми № КБ-3 (далі - довідка) з моменту підписання замовником (п. 2.3.1 договору-2).

Відповідно до п. 5.1 договору-2 приймання-здача виконаних робіт виконується уповноваженими представниками сторін та оформлюється актами та довідками, які складаються і подаються на підпис замовнику.

Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками і діє до 31.12.2014 року, а в частині грошових зобов'язань - до повного їх виконання (п. 8.1 договору-2).

Відповідно до укладених договорів сторонами погоджені договірна ціна та відповідні локальні кошториси, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

На виконання умов договору-1 позивачем в період з березня 2014 року по лютий 2015 року були виконані, а відповідачем були прийняті підрядні роботи на загальну суму 2932762,46 грн., а на виконання умов договору-2 позивачем в період з грудня 2014 року по лютий 2015 року були виконані, а відповідачем були прийняті підрядні роботи на загальну суму 1100000,00 грн., що підтверджується відповідними актами приймання виконаних підрядних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт, які підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін без будь яких застережень і зауважень та скріплені печатками позивача та відповідача, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Оскільки відповідач свої договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунку за виконані підрядні роботи за вказаними договорами підряду в повному обсязі та у передбачені договорами строки не здійснив, позивач надіслав на адресу відповідача вимогу від 12.03.2015 № 113, якою просив погасити заборгованість, а також просив сплатити нараховані позивачем 3 % річних та пеню за прострочення зі здійснення розрахунків за виконані підрядні роботи, однак відповідач вимоги позивача виконав лише частково, сплативши частину основного боргу.

Так, судом встановлено, що відповідно до виписок з поточного рахунку позивача за період з 07 квітня 2014 року по 22 квітня 2015 року, відповідач оплатив роботи виконані на підставі договору-1 на суму 2516136,33 грн, а роботи за договором-2 - на суму 1000000,00 грн, про що також свідчать платіжні доручення від 02.04.2015 № 412, від 22.04.2015 № 1137 та дані бухгалтерського обліку. Засвідчені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Інших доказів належного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договорами сторонами спору суду не надано.

Відтак, виходячи з наведеного, прострочена заборгованість відповідача перед позивачем за договором-1 складає 416626,13 грн, а за договором-2 - 100000,00 грн.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За змістом даної норми, договір підряду - це консенсуальний, двохсторонній та оплатний договір.

Стаття 854 Цивільного кодексу України до обов'язків замовника, зокрема, відносить оплату виконаної підрядником роботи після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, підсумовуючи сукупність встановлених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу є правомірною та такою, що підлягає задоволенню в сумі 516626,13 грн, з тих підстав, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином останнім доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем в порядку, визначеному статтею 33 ГПК України, не спростовано.

Щодо заперечень позивача, які зводяться до того, що позивач виконав підрядні роботи неналежної якості та з порушенням строків, то суд зазначає, що акти виконаних підрядних робіт за договорами підряду складені в двосторонньому порядку, підписані представниками сторін та скріплені їх печатками. Будь-яких зауважень до перелічених в актах робіт позивачем не зазначено. В обґрунтування виконання позивачем робіт неналежної якості позивач посилається на акт від 01.04.2015, який складено представниками відповідача та керівником проекту, однак зазначений акт не є доказом в розумінні статті 34 ГПК України, що підтверджує неналежну якість робіт, а відповідно і їх вартість з якою б відповідач не погоджувався. Посилання відповідача на порушення позивачем строків виконання підрядних робіт не звільняє відповідача від здійснення оплати їх вартості, крім того, відповідач не позбавлений права звернутись до позивача з вимогою щодо сплати пені, передбаченої умовами договору за порушення строків виконання робіт.

Таким чином, з огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за договором (ст. 610 ЦК України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до підпунктів 6.4 договорів за порушення замовником строків розрахунків (підпункти 2.3.1 договорів) останній зобов'язаний сплатити підрядникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від суми прострочення, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а у випадку прострочення понад 10 (десять) календарних днів, замовник сплачує підрядникові додатково штраф у розмірі 3 % (три відсотки) від суми невиконаних обов'язків за кожен день прострочення.

Так, з огляду на те, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за договорами, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарських санкцій шляхом стягнення пені та штрафу на підставі підпунктів 6.4 договорів, а також відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, тобто заявлено до стягнення 3 % річних.

Суд, дослідивши розрахунки позивача вищевказаних вимог, встановив, що вони є невірними, оскільки позивачем нараховані неустойка і 3 % річних без урахування здійснених відповідачем часткових оплат робіт, тобто позивачем нараховувалися штрафні санкції та річні без урахування сум, які зменшилися внаслідок часткового погашення заборгованості.

Отже, відповідно до здійсненого судом перерахунку, з урахуванням дат і сум часткового погашення відповідачем заборгованості за договорами, вищевказані позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: неустойка у вигляді пені підлягає задоволенню в сумі 27958,51 за договором-1 та 4048,30 грн за договором-2; штраф за договором-1 - 1687,12 грн; за договором-2 - 9,04 грн; 3 % річних за договором-1 - 2344,87 грн та 206,62 грн за договором-2.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «КПО ГАРАНТ» (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 144 А; ідентифікаційний код 31450731, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧА КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «АТЛАНТ-ПЛЮС» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Металургів, буд. 32; ідентифікаційний код 36107594, на будь-який його рахунок, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) 516626,13 (п'ятсот шістнадцять тисяч шістсот двадцять шість) грн 13 коп. основного боргу; 32006,81 (тридцять дві тисячі шість) грн 81 коп. - пені; 1696,16 (одна тисяча шістсот дев'яносто шість) грн 16 коп. - штрафу; 2551,49 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят одна) грн 49 коп. - 3 % річних; 11057,61 (одинадцять тисяч п'ятдесят сім) грн 61 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧА КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «АТЛАНТ-ПЛЮС» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Металургів, буд. 32; ідентифікаційний код 36107594, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) в дохід Державного бюджету України 1218,00 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн 00 коп. судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 30 червня 2015 року.

Суддя Я.А. Карабань