Рішення № 46274160, 02.07.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.07.15р. Справа № 904/4077/15

За позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ", м. Підгородне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

про стягнення 12984,00 грн.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

від позивача: Хлабистін Д.М., довіреність № 26 від 01.01.15р.

від відповідача: Кисельова А.О., довіреність № 060315 від 06.03.15р.

Суть спору:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ" (далі - відповідач) про стягнення 12984, 00 грн. - штрафу та витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли у заявці з чим нарахований штраф.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2015 р. по справі № 904/4077/15 порушено провадження і розгляд справи призначено до розгляду у судовому засіданні на 02.06.2015р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2015 р. призначено розгляд справи на 22.06.2015 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2015 р. розгляд справи відкладено на 02.07.2015 р.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача не погоджується з позовними вимогами, просить суд зменшити розмір штрафу а 5 разів до розміру провізної плати, що складає 2 596, 80 грн., з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.07.2015 року оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року на станцію Запоріжжя-Вантажне Придніпровської залізниці зі ст. Іллічівськ Одеської залізниці по залізничним накладними №№ 40176018, 40176034 відправлено порожні вагони №№ 55120463, 59782508 (напіввагони). відправник Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест".

Згідно з залізничними накладними №№ 40176018, 40176034 відправлено порожні вагони №№ 55120463,. 59782508 (напіввагони), прибув в адресу МЧ-3, яке знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 29 та має код вантажоодержувача 9781. Однак вантажоодержувача з таким кодом по станції. Запоріжжя-Вантажне Придніпровської залізниці не акредитовано.

09.11.2014 року після отримання телеграми № 6 від 08.11.2014 року зі станції відправлення Іллічівськ Одеської залізниці, виправлено код вантажоодержувача на 9241 та вагон було видано належному одержувачу - МЧ-3 Механізована дистанція завантажувально-розвантажувальних робіт, код 9241, адреса: 69063, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 29. Про вищезначене було складено акт загальної форми № 3627 від 09.11.2014 року (а.с. 12).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 року № 273/96-ВР, законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному І транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Ст. 2 Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

В ст. 5 Статуту зазначено, що на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (далі - Правила) та інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами шіізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину "залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно з ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Ст. 23 Статуту та "Правилами перевезень вантажів" затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, а саме "Правилами оформлення перевізних документів", передбачено що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до п. 1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. № 644, На кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за № 798/5989).

Ч. 1, 6 п. 1.2. та 1.3. вищенаведених правил передбачено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

Згідно з п. 2.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. № 644, на вантажовідправника покладається обов'язок заповнити відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих правил.

Відповідно до додатку 3 на вантажовідправника покладається обов'язок заповнити таку графу накладної:

Графа 5 - Код одержувача 4 - значний

Відповідно до п. 2.3. вищезазначених правил, у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Статут залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Ч. 2 ст. 24 Статут залізниць України передбачає, що залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Ст. 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про залізничний транспорт", розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за іантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.

П. 5.5. "Правил оформлення перевізних документів" передбачено, що якщо піл час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адресеси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загоальної форми, якщо за цим фактом не складався комерцій акт.

Згідно з ст. 122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Стаття 118 Статуту залізниць України передбачає, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів іезпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають часткову задоволенню у розмірі: 7000,00 грн. - штрафу, в решті позовних вимог - відмовлено.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні досплати штрафні санкції надмірно великі порівняно iз збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й iнші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий poзміp збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зi сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Враховуючи, вищевикладене, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у справі покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 47, 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ" (52002, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгородне, вул. Зелена, буд. 6; код ЄДРПОУ 33442626) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828) на поточний рахунок ВСП "Запорізька дирекція залізничних перевезень" ДП "Придніпровська залізниця" (р/р 2600822098601 Дніпропетровське регіональне відділення ПАТ "АБ "Експерс-Банк", код ЄДРПОУ 04713145, МФО 322959) суму 7000,00 грн. (сім тисяч грн. 00 коп.) - штрафу, 984,98 грн. (дев'ятсот вісімдесят чотири грн. 98 коп.) - судового збору, про що видати наказ.

В решті позову - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.А. Рудовська

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК

України "03" липня 2015 р.