Рішення № 46274085, 12.12.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2012 р. Справа № 5004/1281/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Транс - Груп "

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про стягнення 129 303,76 грн.

Суддя: Дем'як В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - за дов. від 19.01.2012р.

від відповідача: не прибув

Суть спору: позивач - ТзОВ "Транс-Груп" звернувся із позовом до підприємця ОСОБА_1 та просить стягнути 129 303, 76 грн. заборгованості, з яких: 86 000, 00 грн. передоплата за договором, 5 246, 00 грн. - інфляційне збільшення суми боргу, 6 628,88 грн. - неустойка, передбачена п.п. 4.2. договору, 6 628, 88 грн. - пеня, передбачена п.п. 4.4. договору, 8 600, 00 грн. - штраф, передбачений п.п. 4.3. договору, 1200,00 грн. - збитків у вигляді упущеної вигоди, 15000, 00 грн. - витрати на юридичні послуги.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що підприємець ухилилась від виконання укладеного з ним 12.03.2012р. умов договору поставки продукції № 01/12, а саме меляси бурякової та отриману попередню оплату в сумі 86 000 грн. не повертає. У зв'язку з цим остання зобов'язана сплатити штрафі санкції згідно п.п .4.2.-4.4 договору, упущену вигоду, індекс інфляції.

Позовні вимоги позивач підтверджує : копією договору поставки № 01/12 від 12.03.2012 р., копією платіжного доручення № 2405 від 14.03.2012 р., копією претензії №66 від 23.05.2012 р., копією поштового повідомлення про отримання претензії ФОП ОСОБА_1, копією Контракту № МОLО6/ОЗ від 06.03.2012 р., копією договору про надання юридичних послуг №14-05/2012 від 14.05.2012 р., з актом № ОУ-0000017.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задоволити.

Відповідач у призначене судове засідання не прибув, письмових пояснень по суті заявленого позову суду не подав, хоча належним чином був повідомлений про час та дату слухання справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 51).

З причини неявки представника відповідача в судове засідання розгляд справи відкладався 26.11.2012р. та судом надавалась відповідачу можливість для подачі письмових заперечень по суті заявленого позову, однак останній наданим правом не скористався.

Відповідно до змісту ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву суду не подано, справу може бути розглянуто по суті за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2012 року між TOB «Транс-Груп» ( Покупець) та ФОП ОСОБА_1 (постачальник) був укладений договір поставки №01/12 , відповідно якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупцеві продукцію - мелясу бурякову в кількості 1000 (одна тисяча) тон, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити продукцію.

Згідно графіку поставки , який є додатком №1 до договору, сторонами погоджено про те, що меляса буде поставлятись рівними частинами по 70-100 тон у строки : 15.03.2012р., 20.03.2012р., 22.03.2012р.

П. 3.1. договору визначено, що ціна за одиницю продукції, що поставляється становить 860 (вісімсот шістдесят) гривень 00 копійок, а умовами п.п. 2.1. договору визначено, що поставка продукції за цим договором здійснюється протягом 2 (двох) банківських днів з моменту зарахування 100% попередньої оплати продукції на розрахунковий рахунок постачальника.

На виконання умов даного договору ТзОВ "Транс - Груп" 14 березня 2012 року перерахував постачальнику - підприємцю ОСОБА_1 грошові кошти - 100 % передоплату за поставку першої партії - 100 тон продукції в сумі 86 000,00 грн.

Дана обставина підтверджується платіжним дорученням № 2405 від 14.03.2012, витягом руху коштів по банківському рахунку за 14.03.2012р.( а.с. 46), карткою бухгалтерського рахунку : 6852 .

Однак, підприємець продукцію в порушення умов договору не поставив.

25 травня 2012 року позивачем була направлена відповідачу претензія з вимогою сплатити заборгованість за договором поставки № 01/12 від 12 березня 2012 p. та повернути кошти . між тим. дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Як встановлено між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору поставки товару.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона ( продавець) , який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплати за нього певну грошову суму.

Пунктом 2 ст.712 Цивільного кодексу України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до змісту ст.693 цього кодексу, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 526 ЦК України мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, матеріалами справи підтверджено право та підставність заявленої позивачем вимоги до відповідача - підприємця ОСОБА_1 про повернення отриманої попередньої оплати в сумі 86 000 грн.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а правовими наслідками такого порушення відповідно ст. 611 ЦК України являється, зокрема, відшкодування збитків та сплата неустойки.

За невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань договором поставки сторони передбачили таку відповідальність:

-за прострочення передачі продукції постачальник виплачує покупцеві за вимогою останнього неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на момент виникнення такого прострочення (п.п. 4.2. договору);

-за необґрунтовану відмову, ухилення від відвантаження продукції постачальник виплачує покупцю штраф у розмірі 10% суми, від оплаченої продукції , яку постачальник відмовився або ухилився відвантажувати (п.п. 4.3. договору);

-за прострочення в відвантаженні продукції постачальник виплачує покупцю пеню у розмірі 5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми сплаченої продукції за кожний день прострочення (п.п. 4.4. договору);

-сторона, що порушила договір має відшкодувати збитки (реальні збитки та упущену вигоду), завдані таким порушенням в повному обсязі (п.п. 4.5., 4.6. договору).

Згідно ст.ст.546, 548 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою ( штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За своєю правовою природою неустойка за прострочення передачі продукції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на момент виникнення такого прострочення (п.п. 4.2. договору) підпадає під визначення неустойки, а саме штрафу.

У свою чергу пунктом 4.3. договору сторони вже передбачили нарахування штрафу в розмірі 10% суми, від оплаченої продукції, яку постачальник відмовився або ухилився відвантажувати.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачене подвійне стягнення штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання продавцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягненні юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За таких обставин, пункт 4.2 договору не відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може, суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.І ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Крім того, згідно частини 1 статті 207 ГК України, судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Пунктом 1 ч.І ст.83 ГПК України передбачено право господарського суду визнати недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний із предметом спору договір, який суперечить законодавству.

У пункті 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" зазначено: якщо вирішуючи господарський спір господарський суд встановить, що зміст договору суперечить чинному законодавству, він, керуючись частиною першою статті 83 ГПК України повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині.

З огляду на викладене, враховуючи, що п.4.2. договору суперечить приписам ст. Конституції України, Цивільному кодексу України його слід визнати недійсним ( така правова позиція викладена у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 11.09.2012р. по справі № 5004/609/12).

Разом з тим, нарахований відповідачу за необґрунтовану відмову, ухилення від відвантаження продукції постачальнику штраф у розмірі 10% суми, від оплаченої продукції на підставі п.п. 4.3. договору в сумі 8 600 грн. підлягає до задоволення.

Підлягає стягненню з відповідача також вимога про сплату пені, нарахованої за прострочення в відвантаженні продукції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми сплаченої продукції за кожний день прострочення (п.п. 4.4. договору) за період з 16.03.2012р. по 18.09.2012р. в сумі 6 628,88 грн. ( а.с.4).

Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України:

1.Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

2.Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Заявляючи позовну вимогу про стягнення з відповідача 1200 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди позивач доводить, що покупець через відмову постачальника у поставці продукції, не зміг реалізувати запланований продаж продукції третій особі, намір покупця реалізувати 5000,00 тон меляси бурякової, що підтверджується Контрактом № MOL06/03, укладеним 06.03.2012 р. Відповідно даного контракту TOB «Транс-Груп» брало на себе зобов'язання продати продукцію Компанії «ANK LTD S.A.» по ціні 109,00 США (872, 00 грн.) за одну тонну продукції.

При цьому посилається, що ціна продажу продукції за договором поставки №01/12 від 12.03.2012 р. становить 107,5 доларів США (860,00 грн.), відмова у поставці продукції постачальником покупцю, як причинно-наслідковий зв'язок призвела до упущеної вигоди , тобто не отриманих доходів, які TOB «Транс - Груп» за Контрактом № MOL06/03 в розмірі 12 грн. за одну тонну, що в результаті невиконання продавцем зобов'язань за договором поставки №01/12 від 12.03.2012 р. вцілому становить 12*100= 1 200 грн.

Даючи правову оцінку зазначеній вимозі, суд дійшов висновку про те, що вона недоведена та необґрунтована відповідними доказами . При цьому враховано таке.

Згідно ст.ст. 224-226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Правові підстави відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди визначені статтею 22 Цивільного кодексу України. Дана стаття визначає загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення. За загальним правилом для покладення відповідальності на особу, що заподіяла збитки необхідні слідуючі умови:

а) порушення цивільного права чи інтересу;

б) завдання збитків;

в) причинний звязок між порушенням права та збитками;

г) наявність вини особи, що заподіяла збитки.

Отже, збитки це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, які він поніс внаслідок невиконання боржником свого зобов'язання та які знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з неправомірною поведінкою боржника. Така правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 21.01.2004р.( справа № 35/247).

Між тим, поданий позивачем єдиний доказ завдання збитків відповідачем, а саме - копії контракту № MOL06/03, укладеного 06.03.2012 р. відповідно до умов якого TOB «Транс-Груп» брало на себе зобов'язання продати продукцію Компанії LTD S.A.» не підтверджує обставин щодо фактичного завдання підприємцем збитків та не доводить про їх розмір.

Водночас, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України визначено , що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Враховуючи зазначене, позовна вимога про стягнення з відповідача за період з 16.03.2012р. по 18.09.2012р. індексу інфляції в сумі 5246 грн. підлягає до задоволення.

Згідно ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи викладене, позов підлягає до задоволення частково в сумі 106 474 грн. , в т.ч. 86 000 грн. основного боргу , 6 628 грн. пені., 8 600 грн. штрафу, 5 246 грн. - індексу інфляції.

В позові на суму 22 829,76 грн. слід відмовити..

Оскільки справу до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог, які складаються із судового збору в сумі 2129,48 грн, слід покласти на нього.

У покладенні на відповідача 15 000 грн. витрат на юридичні послуги відсутні правові підстави, оскільки відсутні докази їх понесення позивачем.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 61 Конституції України, ст.ст.203, 215, 546, 548, 526, 610, 611,625 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 224, 232 Господарського кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (43018, м. Луцьк, вул. Володимирська, б. 114, кв. 40, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Груп»(01133, м. Київ, ОСОБА_3 Українки, б. 15, оф. 1, код ЄДРПОУ 31662953) 106 474 грн. , в т.ч. 86 000 грн. основного боргу , 6 628 грн. пені., 8 600 грн. штрафу, 5 246 грн. - індексу інфляції та 2129,48 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору..

3.В позові на суму 22 829,76 грн. відмовити.

Суддя В. М. Дем`як

Повний текст рішення

складено та підписано

12.12.12