Ухвала суду № 46270895, 07.07.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2015 р. м. Чернівці

колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Петлюка В.І.

суддів Станковської Г.А.

Потоцького В.П.

при секретарі Сташевському М.Р.

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014260000000242 від 02.04.2014 року, щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернівці, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого, останній раз 11 липня 2011 року Шевченківським районним судом м. Чернівців за ч.3 ст. 185 ст. 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2012 року, на підставі ст. 82 КК України, замінено невідбуту частину призначеного покарання у виді позбавлення волі на більш м'яке у виді 2 років виправних робіт за місцем проживання із відрахуванням 20% із суми заробітку в дохід держави,-

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 307, ч.2 ст.307 КК України,

за апеляційною скаргою адвоката Морозової Оксани Володимирівни, яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 23 квітня 2015 року,-

за участю прокурора Лерко І.В., захисника Морозової О.В., -

В С ТА Н О В И Л А:

Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 23 квітня 2015 року, ОСОБА_2 за ч.1 ст. 307 КК України по епізоду збуту наркотичних засобів від 12.05.2014 року виправданий, визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України і за його вчинення призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Провадження № 11-кп/794/221/15 Головуючий у 1 інстанції: Л.В. Ярема

Категорія ч.1, ч.2 ст. 307 КК України Доповідач: В.І. Петлюк

На підставі ч.1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 11 липня 2011 року, яка згідно постанови Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2012 року, замінена на 2 роки виправних робіт за місцем проживання із відрахуванням 20% із суми заробітку в дохід держави з урахуванням вимог ст. 72 КК України, і остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді чотирьох років двадцяти днів позбавлення волі. Строк відбуття покарання визначено рахувати з моменту затримання, а також визначено зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_2 знаходження під вартою з 12 червня 2014 року по 18 червня 2014 року.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишено заставу. Вирішено долю речових доказів та процесуальних витрат.

На вказаний вирок районного суду адвокатом Морозовою О.В. подано апеляційну скаргу.

Не заперечуючи кваліфікації дій обвинуваченого, доведеності його вини у вчиненні злочину, не погоджується з вироком районного суду у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Вважає, що судом не в повній мірі враховано обставини вчинення кримінального правопорушення, відсутність негативних наслідків протиправних дій ОСОБА_2, ставлення обвинуваченого до скоєного, а також те, що з моменту затримання останній активно співпрацював з органом досудового слідства та розкаявся в скоєному. Звертає увагу і на те, що після внесення застави, будучи на свободі, її підзахисний добровільно пройшов курс лікування в Обласному наркологічному диспансері. За таких обставин просить вирок районного суду, в частині призначеного покарання змінити в бік пом'якшення, шляхом застосування ст. 69 КК України.

Інших апеляційних скарг від учасників судового провадження не надходило.

Як зазначив суд у своєму вироку, ОСОБА_2 12 червня 2014 року о 18 годині 35 хвилин, під час проведення оперативної закупки, в м. Чернівці на перехресті вулиць Червоноармійська - проспект Незалежності, за гроші в сумі 150 грн. збув «покупцю» ОСОБА_4 фрагмент блістера з написом на ньому «Subutex», всередині якого містилась частина таблетки, яка містить в своєму складі наркотичний засіб - бупренорфін, маса якого становить 0,0028 грама, який відноситься до наркотичних засобів, обіг яких обмежено.

Що стосується епізоду збуту наркотичного засобу 12 травня 2014 року, то у зв'язку з тим, що органом досудового розслідування не доведена вина ОСОБА_2 у вчиненому, то за цим епізодом його виправдано.

Заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст оскаржуваного вироку суду, адвоката Морозову О.В. яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, посилаючись на обставини в ній зазначені, думку прокурора, який вважає, що вирок суду як законний слід залишити без змін, а апеляційну скаргу, як необґрунтовану - без задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведенні в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення.

Приходячи до такого висновку, колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані вірно за ч.1 ст. 307 КК України, що не оскаржується учасниками судового провадження. За таких обставин, колегія судів не перевіряє висновки районного суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, оскільки вони ґрунтуються на перевірених судом доказах, які в апеляційній скарзі не оскаржуються.

Аналізуючи вирок районного суду в частині призначеного ОСОБА_2 покарання, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката щодо невідповідності призначеного обвинуваченому покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого не є обґрунтованими.

В постанові Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року, звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах установлених у санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу, що передбачає відповідальність за вчинені злочини відповідно до положень Загальної частини цього кодексу та враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так, при призначенні ОСОБА_2 покарання, районним судом враховано, що скоєний обвинуваченим злочин належить до категорії тяжких; характер суспільної небезпеки злочину у сфері обігу наркотичних засобів; обставини, що пом'якшують покарання, а саме: визнання вини обвинуваченим; відсутність обставин, що обтяжують покарання; дані про особу обвинуваченого, те, що він раніше неодноразово судимий, вчинив новий злочин у період невідбутого покарання, по місцю проживання характеризується негативно, на обліку в Чернівецькій облпсихлікарні не перебуває, згідно акту №225 наркологічної експертизи від 25 червня 2014 року, ОСОБА_2 страждає наркоманією та потребує примусового лікування від наркоманії, його стан здоров'я.

Беручи до уваги вищенаведені обставини, районним судом обґрунтовано зроблено висновок про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, покарання належить призначити у вигляді позбавлення волі, що буде необхідним і достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду

основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Виходячи із змісту ст. 69 КК України, призначення більш м'якого покарання, ніж передбачене законом, можливе лише в тому випадку, коли встановлені по справі обставини настільки істотно знижують ступень тяжкості вчиненого злочину, що призначення винному, навіть мінімального покарання в межах санкції, було явно недоцільним.

Колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що підстав для застосування до обвинуваченого вимог ст. 69 КК України не встановлено.

Як видно з вироку, призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд виходив з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину.

Зазначені в апеляційній скарзі обставини та посилання на те, що ОСОБА_2 після внесення застави пройшов курс лікування від наркозалежності, вчинив вказаний злочин під контролем працівників міліції, що виключає наявність негативних наслідків, не дають підстав для пом'якшення покарання із застосуванням ст. 69 КК України, зважаючи на те, що ОСОБА_2 будучи раніше неодноразово судимим за вчинення умисних корисливих злочинів, а також вчинення злочинів та адміністративних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних речовин, вчинив вказаний злочин у період непогашеної та незнятої у встановленому законом порядку судимості, що свідчить про те, що він на шлях виправлення не став та не зробив відповідних висновків.

Посилання в апеляційній скарзі на щире каяття взагалі нічим не підтверджене.

Прийнявши до уваги всі наведені вище обставини, характеристики останнього, суд призначив ОСОБА_2 мінімальне покарання яке передбачене санкцією статті Закону за яким його визнано винуватим і яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів в майбутньому, а тому підстав для подальшого пом'якшення покарання, шляхом застосування ст. 69 КК України, у судової колегії немає.

За таких обставин, підстав для зміни або скасування вироку районного суду колегія суддів не знаходить.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 413, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката Морозової Оксани Володимирівни, яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 23 квітня 2015 року, у кримінальному провадженні № 12014260000000242 від 02.04.2014 року щодо ОСОБА_2 який за ч.1 ст. 307 КК України по епізоду збуту наркотичних засобів від 12.05.2014 року виправданий, та визнаний

винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України - без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Головуючий В.І. Петлюк

Судді Г.А. Станковська

В.П. Потоцький