Рішення № 46266224, 01.07.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №638/5152/14-ц Головуючий

Провадження№22-ц/790/3285/2015 1-ї інстанції: ОСОБА_1 Категорія: спадкові Доповідач: Трішкова І.Ю.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Трішкової І.Ю.,

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

при секретарі - Гребенщиковій Ю.В., Бойко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5, на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_7, треті особи: Харківська філія ПАТ КБ Приватбанк, Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції про визнання права власності в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: Десята Харківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка ОСОБА_6 звернулася до суду з позовною заявою про визнання права власності в порядку спадкування на 1/6 частину гаража №1218, розташованого за адресою: м.Харків, пр. Леніна, 75, на 1/6 частину гаража №1223, розташованого за адресою: м.Харків, пр.Леніна, 75; на 1/6 частину автомобілю «DAEWOO-TICO», 1997 p.в.; на 4/6 частин грошових коштів з відсотками, що зберігаються на банківських рахунках, відкритих на імя померлого 24 серпня 2012 р. ОСОБА_8 в Харківському філіалі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНКУ».

Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що, в період з 30.07.1999 р. по 15.05.2012 р. вона знаходилась у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8. В травні 2012 р. шлюб було розірвано, але розірвання шлюбу насправді було фіктивним, про що свідчить то, що вони і після фіктивного розірвання шлюбу в органах РАГСу зберегли свої шлюбні стосунки.

Вона організовувала похорон, поминки та особисто сплачувала за ритуальні послуги.

ОСОБА_6 поясняла, що ОСОБА_8Є мав намір отримати банківський кредит з метою фінансування винахідницької діяльності, якою він займався. Розірвання шлюбу було потрібно, як вважало подружжя, для виключення можливості покладання на позивачку відповідальності за цим кредитом, як одного з подружжя. З цією ж метою ОСОБА_8 знявся з реєстрації за місцем їх сумісного проживання, оскільки вважав, що за цією адресою можуть бути проведені дії, повязані з кредитом, що завдасть позивачці психічних страждань.

ОСОБА_5 подав зустрічний позов, в якому просив визнати за ним право власності в порядку спадкування на 1\2 частину гаражу №1218, розташованого за адресою: м. Харків, пр.Леніна, 75, на 1/2 частину гаражу №1223, розташованого за адресою: м.Харків, пр.Леніна, 75; на 1/2 частину автомобілю «DAEWOO-TICO», 1997 p.в.; на 1/2 частину грошових коштів з відсотками, що зберігаються на банківських рахунках, відкритих на імя померлого 24 серпня 2012 р. ОСОБА_8 в Харківському філіалі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНКУ».

Свої позовні вимоги ОСОБА_5 обгрунтовував тим, що він та його сестра, ОСОБА_7 є дітьми померлого в серпні 2012р. ОСОБА_8 Між ними досягнуто домовленість щодо оформлення спадщини.

Рішенням Дзержинського районного суду від 03.02.2014 року за ОСОБА_6 визнано право власності на 1\2 частину гаражу №1218, розташованого за адресою: м.Харків, пр.Леніна, 75, на 1/2 частину гаражу №1223, розташованого за адресою: м.Харків, пр.Леніна, 75; на 1/2 частину автомобілю «DAEWOO-TICO», 1997p.в..

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 березня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені частково,

За ОСОБА_6 визнано право власності в порядку спадкування на 1/6 частину гаражу №1218, розташованого за адресою: м.Харків, пр. Леніна, 75; на 1/6 частину гаражу №1223, розташованого за адресою: м.Харків, пр. Леніна, 75; на 1/6 частину автомобілю «DAEWOO-TICO» 1997 року випуску; на 2/3 частин грошових коштів, що зберігаються на банківських рахунках, відкритих на імя померлого 24 серпня 2012 р. ОСОБА_8 в Харківській філії ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені частково.

За ОСОБА_5 визнано право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, померлого 24.08.2012 року:

на 1/6 частину гаражу № 1218, розташованого за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 75;

на 1/6 частину гаражу № 1223, розташованого за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 75;

на 1/6 частину автомобілю «DAEWOO-TICO»; на 1/6 частину грошових коштів, що зберігаються на банківських рахунках, відкритих на імя померлого 24 серпня 2012 року ОСОБА_8 в Харківській філії ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Представник ОСОБА_5 ОСОБА_4 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій поставлено питання про скасування рішення та ухвалення нового, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_5 в повному обсязі, а позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити частково, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що в період з 30.07.1999 р. по 15.05.2012 р. ОСОБА_6 та ОСОБА_8 знаходились у зареєстрованому шлюбі.

15 травня 2012 р. шлюб було розірвано у Дзержинському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.

24.08.2012 року ОСОБА_8Є помер.

Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді гаражу № 1218, розташованого за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 75; гаражу № 1223, розташованого за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 75; автомобілю «DAEWOO-TICO»; грошових коштів, що зберігаються на банківських рахунках, відкритих на імя померлого ОСОБА_8 в Харківській філії ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

До нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини в передбачений законом строк звернулись діти померлого ОСОБА_5 та ОСОБА_7

ОСОБА_6 з заявою про прийняття спадщини не зверталась.

Рішенням Дзержинського районного суду від 03.02.2014 року за ОСОБА_6 визнано право власності в порядку поділу майна подружжя на 1\2 частину гаражу №1218, розташованого за адресою: м.Харків, пр.Леніна, 75, на 1/2 частину гаражу №1223, розташованого за адресою: м.Харків, пр.Леніна, 75; на 1/2 частину автомобілю «DAEWOO-TICO», 1997p.в..

Звертаючись до суду про визнання за нею права власності на 1/6 частину спадщини, ОСОБА_6 посилалась на те, що розірвання шлюбу було фіктивним, вони з чоловіком продовжували проживати до його смерті.

Задовольняючи позовні вимоги позивачки, суд першої інстанції виходив з того, що вона довела фіктивність розірвання шлюбу, а тому визнав за нею право власності в порядку спадкування.

З таким висновком суду не можна погодитись, оскільки він зроблений з порушенням норм матеріального права.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 108 СК України передбачено, що за заявою заінтересованої особи розірвання шлюбу, здійснене відповідно до положень статті 106 та пункту 3 частини першої статті 107 цього Кодексу, може бути визнане судом фіктивним, якщо буде встановлено, що жінка та чоловік продовжували проживати однією сімєю і не мали наміру припинити шлюбні відносини.

На підставі рішення суду актовий запис про розірвання шлюбу та Свідоцтво про розірвання шлюбу анулюються державним органом реєстрації актів цивільного стану.

Як встановлено, актовий запис та Свідоцтво про розірвання шлюбу на час розгляду справи не анульовані, рішення суду про це відсутнє.

Заяву про встановлення факту визнання розірвання шлюбу фіктивним ОСОБА_6 не подавала.

Статтею1269 Цивільного Кодексу передбачений порядок прийняття спадщини шляхом подачі заяви про прийняття спадщини.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 з заявою про прийняття спадщини не зверталась.

Відповідно даних повідомлення КПР Жилкомсервіс ОСОБА_9 був зареєстрований разом з ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_1, але 04.04.2012 року був знятий з реєстраційного обліку.

Заяву про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини ОСОБА_6 не подавала.

Суд першої інстанції на зазначені норми чинного законодавства уваги не звернув, а тому дійшов до передчасного висновку про виникнення у ОСОБА_6 права на прийняття спадщини.

Також суд не звернув уваги на те, що позивачка просила визнати за нею право власності тільки в порядку спадкування, безпідставно вийшов за межі позовних вимог і визнав право власності на частину грошових коштів, які знаходяться в Харківській філії ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», як на спадкове майно, хоча ОСОБА_5 не заперечував, що ОСОБА_6 мала право на ? частину грошових коштів в порядку поділу майна.

За таких обставин, рішення суду щодо визнання права власності в порядку спадкування за ОСОБА_6 є передчасним, а тому підлягає скасуванню.

Але це в подальшому не позбавляє права ОСОБА_6 звернутися за оформленням своїх прав на частину майна в порядку поділу майна подружжя, а також у разі наявності у неї права на спадкування і на інше майно.

З цих підстав судова колегія залишає без змін рішення суду в частині визнання права власності в порядку спадкування за ОСОБА_5 в розмірі 1/6 частини спадкового майна.

Доводи апеляційної скарги про те, що сестра позивача за зустрічним позовом ОСОБА_7 відмовилась від своєї частки у спадщині на користь брата, а тому частка брата у спадщині збільшилась, судовою колегією не приймається.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст.1273 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитись від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Як встановлено, ОСОБА_7 в передбачений законом строк звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Чинним законодавством не передбачена відмова від спадщини після спливу встановленого законом строку, навіть у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.303,307,309,314,319 ЦПК України, судова колегія судової палати з цивільних справ,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5, задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 березня 2015 року в частині визнання права власності за ОСОБА_6 в порядку спадкування скасувати.

ОСОБА_6 відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В інший частині рішення суду залишити без змін.

Рішення судової колегії набирає чинності негайно, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий:

Судді: