Рішення № 46266186, 18.06.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22-ц/790/3979/15

Провадження № 22-ц/790/4208/15 Головуючий 1 інстанції

Справа № 635/11403/14-ц ОСОБА_1

Категорія: договірні Доповідач Гальянова І.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого , судді: Гальянової І.Г.,

суддів: Колтунової А.І.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря: Сватенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 09 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку та стягнення моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИЛА :

30.09.2014 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 (відповідач 1) і ОСОБА_5 (відповідач 2) в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив:

- надати правову оцінку договору від 16.12.2011 року купівлі-продажу будинку в с. Ржавець. вул. 1 Травня, 27, укладеного між ОСОБА_6 і ОСОБА_5, з однієї сторони, і ОСОБА_4 з другої сторони, та відповідність договору вимогам ст.ст. 13. 203. 228. 321. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України;

- визнати, що договір купівлі-продажу будинку від 16.12.2011 р. між ОСОБА_6, який діє за довіреністю від імені ОСОБА_7. і ОСОБА_4, складено з порушенням вимог ст.ст. 12. 13. 203. 228. 321. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, є недійсним (нікчемним) і не створює юридичних наслідків;

- стягнути з ОСОБА_4 на його користь моральну шкоду, розмір якої визначає у 10 000 грн.

В обгрунтування позову зазначає, що в 1989 році отримав у користування земельну ділянку в с. Ржавець, вул. 1-го Травня, 21. На підставі рішення Яковлівської сільської ради від 09.07.2002 року № 56, він приватизував земельні ділянки за вказаною адресою і одержав державний акт серії Р1 № 719096 на право приватної власності на землю. В 2001 році адреса земельної ділянки була перенумерована на № 27.

Позивач зазначає, що у 2007 році він продав ОСОБА_8 будинок на одній із земельних ділянок, без земельної ділянки, оскільки на момент відчуження будинку документи на земельну ділянку в повному обсязі не були готові. Будинок ОСОБА_8 було виставлено на прилюдні торги та будинок без земельної ділянки придбав ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_5, який 16.12.2011 року перепродав ОСОБА_4без земельної ділянки

Позивач вважає, що при купівлі-продажу 16.12.2011 року будинку ОСОБА_4 були порушені вимоги ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, згідно з якими істотною умовою договору щодо будинку є кадастровий номер земельної ділянки, право на який переходить у зв'язку з придбанням права власності на вказані об'єкти.

З моменту придбання 16.12.2011 року житлового будинку ОСОБА_4 протягом двох років користується належною позивачеві земельною ділянкою, на якій розташовано будинок, з порушенням його права власності. Порушення полягає в тому, що в договорі від 16.12.2011 року сторони домовились, що право користування земельною ділянкою оформлюється ОСОБА_4 згідно з чинним законодавством.

Моральну шкоду, завдану ОСОБА_4 внаслідок незаконного користування належною позивачеві земельною ділянкою, позивач оцінює в 10 000 грн.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 09 квітня 2015 року в задоволенні зазначених позовних вимог позивачу відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам, порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення неправомірно зазначив, що він з моменту продажу зазначеного житлового будинку з надвірними будівлями позбавився права власності на земельну ділянку та не розглянув його вимоги щодо невідповідності договору купівлі-продажу від 16.12.2011 року не відповідає вимогам ст. 120 ЗК України , не розглянув вимог про визнання вказаного договору недійним та таким, що він не породжує юридичних наслідків.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача та представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку,що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи позивачу в задоволенні зазначених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для їх задоволення.

При цьому судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та сторонами не заперечується, що згідно з Державним актом на право приватної власності на землю, на підставі рішення виконкому Яковлівської сільської ради народних депутатів № 56 від 09.07.2002 року ОСОБА_3 передано у власність дві земельні ділянки площею 0,1825 га на території с. Ржавень. вул. 1 Травня, 21, садове товариство «Мрія», для обслуговування житлового будинку ( т.1 а.с. 4).

Згідно з Витягом Управління Держкомзему у Харківському районі від 03.09.2009 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки для обслуговування житлового будинку на території Яковлівської сільської ради, садове товариство «Мрія», площею 0.0775 га. кадастровий номер 6325185500030100137(т.1 а.с. 69, 214).

Рішенням Яковлівської сільської ради від 07 серпня 2009 року «Про упорядкування нумерації житлових будинків та земельних ділянок по вул. 1 Травня в с. Ржавець» змінено номери будинку № 21 на № 27 ( т.1 а.с. 214).

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що 21 грудня 2007 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу продав ОСОБА_8 належний йому на праві приватної власності житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: с. Ржавець Харківського району Харківської області, вул. 1 Травня, будинок № 21, який належав йому на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Яковлівської сільської ради 29.09.2004 року.

Як свідчить п.2 умов вказаного договору купівлі-продажу, на земельній ділянці розташовані житловий будинок житловою площею 36,40 кв.м., загальною площею 163,50 кв.м. та надвірні будівлі: навіс літ. Г, баня літ. Д, вбиральня літ. У, басейн літ. Ж, навіс літ. Г, сарай літ. Л, навіс літ. 3, огорожа 1-3, зливна яма літ. С, зливна яма літ. Я, колонка літ. К ( т.1 а.с. 195).

Згідно до вимог частини 1 якої (у редакції на момент укладення договору купівлі-продажу від 21.12.2007 року) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Аналогічні положення містить стаття 120 ЗК України в редакції на момент укладення договору купівлі-продажу від 21.12.2007 року.

За змістом вказаних норм матеріального права до нового власника зазначених житлового будинку та надвірних будівель повинно перейти право власності чи користування земельною ділянкою на якій розташовані вказаний житловий будинок з надвірними будівлями та частину земельної ділянки, яка є необхідною для обслуговування житлового будинку з надвірними будівлями.

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що 20.09.2010 року ОСОБА_5 на підставі акта про проведені прилюдні торги від 08 вересня 2010 року, відповідно до статті 66 Закону України «Про виконавче провадження» нотаріусом видано Свідоцтво про належність йому на праві власності майна, що складається з житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться на земельній ділянці в с. Ржавець Харківського району Харківської області, вул. 1 Травня. № 21. Вказане майно раніше належало ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.2007 року, зареєстрованого в КП «Харківське районне БТІ» 21.12.2007 року ( т.1 а.с. 202).

Матеріали справи також свідчать про те, що рішенням апеляційного суду Харківської області від 23 жовтня 2012 року визнано рішення Яковлівської сільської ради УІ скликання від 30 грудня 2010 року про задоволення протесту Харківської міжрайонного прокуратури Харківської області і скасування рішення виконкому Яковлівської сільської ради № 56 від 09 липня 2002 року «Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_9» незаконним та поновлено ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0, 182 га, розташовану в с. Ржавець по вул.. 1-го Травня 21, Харківського району Харківської області ( т.1 а.с.53-55).

Вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, яке набрало законної сили, встановлено, що Рішенням Яковлівської сільської ради Харківського району Харківської області УІ скликання від 30 грудня 2010 року задоволений протест прокурора Харківської міжрайонного прокуратури Харківської області і скасоване рішення виконавчого комітету Яковлівської сільської ради № 56 від 09 липня 2002 року про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 з тих підстав. Що земельна ділянка знаходилась за межами населеного пункту села Ржавець і Яковлівська сільська рада не мала права розпоряджатись землями , які розташовані за межами населених пунктів та на час видачі держакту ОСОБА_3 в 2002 році не було чіткого розмежування земель .

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України , встановлені рішенням суду яке набрало законної сили , вказані обставини справи, не підлягають доказуванню при розгляді зазначеної справи.

Матеріали справи також свідчать про те, що ОСОБА_4 звертавсь до суду з позовом про визнання права власності на зазначену вище земельну ділянку та рішенням Харківського районного суду Харківської області від 21 червня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 31 липня 2013 року зазначене рішення суду було скасовано, а вказана позовна заява ОСОБА_4 була залишена без змін. ( т.1 а.с.22-27).

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що на підставі Договору купівлі-продажу зазначеного вище житлового будинку з надвірними будівлями від 16.12.2011 року , який було посвідчено приватним нотаріусам ОСОБА_10, ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_4 прийняв у власність житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: Харківська область. Харківський район, с. Ржавець. вул. 1-го Травня, будинок № 27. колишній № 21.

Згідно з пунктом 2 умов Договору, житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 775 кв. м.

Згідно з пунктом 12 умов Договору, сторони домовились, що право користування земельною ділянкою кадастровий номер № 6325185500:03:010:0137, розміром 0,0775 га оформлюється Покупцем в порядку, передбаченому діючим законодавством ( т.1 а.с.200).

Згідно з витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 14.12.2011 року, виданим К11 «Харківське районне БТІ» щодо житлового будинку з надвірними спорудами будівлями та спорудами за адресою: Харківський район, с. Ржавець. вул. 1-го Травня. 27, площа земельної ділянки складає 775 кв. метрів (а.с. 206).

Вказані обставини справи свідчать про те, що на час укладення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 оспорюваного позивачем договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями на 16.12.2011 року, існувало Рішення Яковлівської сільської ради Харківського району Харківської області УІ скликання від 30 грудня 2010 року, яким було скасовано рішення виконавчого комітету Яківлівської сільської ради № 56 від 09 липня 2002 року про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 , яке було визнано незаконним зазначеним вище рішенням апеляційного суду Харківської області від 23 жовтня 2012 року та відповідно до якого ОСОБА_3 поновлено право власності на земельну ділянку площею 0, 182 га, розташовану в с. Ржавець по вул.. 1-го Травня 21, Харківського району Харківської області.

Крім того, умови оспорюваного позивачем договору купівлі-продажу зазначеного житлового будинку з надвірними будівлями не передбачали передачі продавцем ОСОБА_5 покупцю ОСОБА_4 у власність чи користування зазначеної земельної ділянки та його умови передбачали оформлення ОСОБА_4 права користування земельною ділянкою площею 0,0775 га в порядку, передбаченому діючим законодавством.

Тобто на підставі зазначеного договору купівлі- продажу житлового будинку з надвірними будівлями від 16.12.2011 року ОСОБА_4 не набув ні права власності,ні права користування земельною ділянкою площею 0,0775 га, розташованою за адресою: Харківська область. Харківський район, с. Ржавець. вул. 1-го Травня, будинок № 27, колишній № 21.

Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Оскільки ж за оспорюваним позивачем договором купівлі-продажу від 16.12.2011 року відбулась передача від ОСОБА_5 до ОСОБА_4 права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований в с. Ржавець по вул. 1-го Травня 27, колишня 21, Харківського району Харківської області , на який позивач втратив право власності на підставі укладеного між ним та ОСОБА_8М 21 грудня 2007 року договору його купівлі-продажу, дійсність якого позивачем не оспорюється , а оспорюваним позивачем договором купівлі-продажу від 16.12.2011 року не проводилось відчуження належної позивачу земельної ділянки , то судова колегія погоджується з висновком суду щодо відмови позивачу в задоволенні позовних вимог про визнання вказаного договору недійсним ( нікчемним) та таким,що не створює юридичних наслідків для сторін цього договору ( ч.1 ст. 216 ЦК України).

Між тим, судова колегія не може погодитись висновком суду щодо набуття ОСОБА_8 права власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком та частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування за адресою: с. Ржавець, вул.1-го Травня, 27, Харківського району Харківської області як на підставу відмови ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог, оскільки вказаний висновок зроблений судом з порушенням вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України , так як виходить за межі пред»явлених позивачем позовних вимог , а також не відповідає наявним у справі доказам, а саме : рішенню апеляційного суду Харківської області від 23 жовтня 2012 року яким позивачу поновлено право власності на земельну ділянку площею 0, 182 га, розташовану в с. Ржавець по вул. 1-го Травня 21, Харківського району Харківської області ( т.1 а.с.53-55).

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає в цій частині зміні, як таке, що ухвалено судом при невідповідності зазначеним обставинам справи та з порушенням вказаної норми ЦПК України ( пункти 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України) і виключенню з мотивувальної частини рішення посилання суду на набуття ОСОБА_8 права власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком та частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування за адресою: с. Ржавець, вул.1-го Травня, 27, Харківського району Харківської області як на підставу відмови ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підстави та способи захисту порушених цивільних прав встановлено статтею 16 ЦК України, згідно з якою кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права: 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення: 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди: 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений дог овором або законом.

Таким чином, вказані норми ЦК України не передбачають такого способу захисту цивільних прав позивача, як надання судом правовї оцінки договору від 16.12.2011 року купівлі-продажу будинку в с. Ржавець. вул. 1 Травня. 27, укладеного між ОСОБА_6 і ОСОБА_5, з однієї сторони, і ОСОБА_4 з другої сторони, та відповідність договору вимогам ст.ст. 13. 203, 228, 321, 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України.

Згідно до вимог ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає : 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сїм»ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях. яких фізична особа зазнала у зв»язку із знищенням чи пошкодженням її майна;4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи.

Як на підставу стягнення з відповідача ОСОБА_4 моральної ( немайнової) шкоди в розмірі 10000 грн., позивач зазначає незаконне користування ним належної йому зазначеної земельної ділянки та неодноразових незаконних звернень ОСОБА_4 до суду щодо визнання за ним права власності на земельну ділянку , розташовану в с. Ржавець по вул. 1 Травня 27.

Оскільки ж відповідач ОСОБА_4 у встановленому законом порядку набув право власності на зазначений вище житловий будинок з надвірними будівлями, які знаходяться на належній на праві власності позивачу земельній ділянці , а у відповідності до вимог ч.1 ст. 319 ч.1 ст. 312 ЦК України , відповідач не може бути позбавлений права користування належним йому житловим будинком з надвірними будівлями, підстави вважати, що саме винними діями відповідача, щодо користування належною позивачеві земельною ділянку, позивачу спричинена моральна (немайнова) шкода, відсутні.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду щодо відмови позивачу в задоволенні позовних вимог щодо надання судом правовї оцінки договору від 16.12.2011 року купівлі-продажу будинку в с. Ржавець. вул. 1 Травня. 27, укладеного між ОСОБА_6 і ОСОБА_5, з однієї сторони, і ОСОБА_4 з другої сторони, та відповідність договору вимогам ст.ст. 13, 203, 228, 321, 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України та стягнення з відповідача ОСОБА_4 на його користь моральної( немайнової) шкоди.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі вказаних висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни рішення суду в цій частині.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції в іншій його частині без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316, 317, 319, 218 ЦПК України, судова колегія,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Змінити рішення Харківського районного суду Харківської області від 09 квітня 2015 року, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання суду на набуття ОСОБА_8 права власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком та частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування за адресою: с. Ржавець, вул.1-го Травня, 27, Харківського району Харківської області як на підставу відмови ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий, суддя :

Судді :