Ухвала суду № 46266104, 18.11.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження 22ц/790/6174/14 Головуючий 1 інст. Шевченко С.В.

Справа 644/3992/14-ц Доповідач Івах А.П.

Категорія договірні

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді: Івах А.П.,

суддів: Пшенічної Л.В.,

ОСОБА_1,

при секретарі - Курносовій К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2013 року по справі за позовом КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання,-

В С Т А Н О В И Л А :

26 червня 2012 року комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (далі - КП «Харківські теплові мережі») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги із центрального опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання за період із 1 серпня 2001 року по 31 березня 2013 року у розмірі 23 464, 83 грн.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що відповідачі є споживачами послуг із центрального опалення та гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1, виконавцем яких є підприємство.

Разом з тим, оплата наданих послуг здійснюється відповідачами несвоєчасно, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі суми позову.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від З жовтня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно зі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з центрального опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання за період з 1 грудня 2007 року по 31 березня 2013 року у розмірі 18 476 грн 60 коп. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу з проханням про його скасування з посиланням на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

В ході апеляційного розгляду справи ОСОБА_2 та ОСОБА_3, підтримуючи доводи апеляційної скарги, просили про її задоволення, рішення скасувати, у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, що зявились в судове засідання, перевіривши у відповідності до вимог ст.. 303 ЦПК України законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія приходить до наступного:

Відповідно до положень ст. ст. 3, 11 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За положеннями ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання:

-чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та яким доказами вони підтверджуються;

-чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

-які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

-яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає у повній мірі.

Розглядом справи достеменно встановлено, що відповідачі мешкають за адресою АДРЕСА_2 у місті Харкові та є споживачами послуг із централізованого опалення та гарячого водопостачання, виконавцем яких є КП «Харківські теплові мережі»

Оплату за надані їм послуги відповідачі не сплачують, у звязку з чим за період з 01 серпня 2001 року по 31 березня 2013 року виникла заборгованість у розмірі 23464 грн. 83 коп..

Згідно довідки КП «Жилкомсервіс» від 10 грудня 2010 року за указаною адресою разом із відповідачами був зареєстрований із 8 січня 1982 року та проживав батько ОСОБА_2 - ОСОБА_6 (а. с. 77). 31 грудня 2011 року ОСОБА_6 помер.

ОСОБА_6 мав статус інваліда війни І групи, що підтверджується посвідченням № 103216 серії Є, виданим начальником Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної у м. Харкові ради 28 жовтня 2010 року безстроково (а. с. 76) та

відповідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», отримував пільгу на послуги централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання.

Частково задовольняючи позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі», суд першої інстанції виходив із того, що при нарахуванні суми, що підлягає сплаті було враховано, що в спірний період: з 01 серпня до 31 грудня 2011 року, ОСОБА_7 отримував пільгу на послуги позивача.

Крім того, суд дійшов висновку, що відповідачі не є особами, що мають право на 100% пільгу. При цьому суд виходив із того, що Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. за № 117 створено Єдиний державний реєстр осіб, які мають право на пільги. У відповідності з цією Постановою Управління праці та соціального захисту населення має змогу збирати, систематизувати та зберігати інформацію про всіх осіб, які мають пільги, а також вести контроль за відомостями, які надають комунальні підприємства для розрахунку за надання пільговикам послуг за рахунок субвенції з державного бюджету міським бюджетам для оплати пільг за житлово-комунальні послуги. Розпорядником цих коштів є Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Орджонікідзевського району.

Відповідачі у «Єдиному державному реєстрі осіб, які мають право на 100% пільгу» не зареєстровані.

Суд обґрунтовано застосував строки позовної давності з урахуванням того факту, що позивач у грудні 2010 року звертався до Ордженікідзевського районного суду м. Харкова з заявою про ухвалення судового наказу про стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячу воду, з цього часу строк позовної давності був перерваний.

Висновок суду у цій частині є таким, що відповідає вимогам ст.. 264 ЦК України, згідно з яким позовна давність переривається у разі предявлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебігу позовної давності починається заново.

Наявні у справі матеріали підтверджують, що у грудні 2010 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова був виданий судовий наказ (справа №2-н-4413/10) про стягнення заборгованості, що утворилася за період з 01 серпня 2001 року по 30 листопада 2010 року, на користь КП «Харківські теплові мережі».

Вказаний судовий наказ ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 04 березня 2011 року був скасований, КП «ХТМ» було розяснено право звернення з тією самою вимогою до суду у позовному порядку.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано та правильно визначився з періодом, за який підлягає стягненню сума заборгованості.

За положеннями ст.. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

Позов предявляється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції. Позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом, як це передбачається вимогами ст.. 118 ЦПК України.

Отже, видачею судового наказу строк позовної давності було перервано та перебіг строку позовної давності почався заново.

Посилання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг, а це є підставою для їх звільнення від сплати послуг у повному обсязі, судова колегія не приймає до уваги, оскільки за п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», підпунктом 1 п. 30 Правил про надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, споживачі зобовязані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Доводи ОСОБА_2 на те, що вона входить до членів сімї пільговика відповідно до положень ст.. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як особа, яка проживала разом з інвалідом І групи та доглядала за ним, належним чином останньою не підтвердженні, вони не погоджується з вимогами закону.

Так на підтвердження належності до категорії пільговиків ОСОБА_2 надала генеральну довіреність від 4 грудня 2009 року, якою ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) уповноважив її на вчинення будь-яких дій, що повязані із його правами та обовязками (а. с. 172).

Суд першої інстанції у своєму рішенні, на виконання вимог ч. 3 ст. 215 ЦПК України, привів мотиви, з яких вважав встановленою відсутність фактів, якими відповідачі обґрунтували свої заперечення проти позову, при цьому правильно застосував зазначені в рішенні нормативно-правові акти.

Статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачені пільги для учасників війни, а ОСОБА_6 належав до категорії інвалідів війни та користувався пільгами, які визначені ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

За таких обставин, судова колегія підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не вбачає, оскільки наявність у відповідачів права на перерахунок заборгованості за надані послуги з центрального опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання за період з 1 грудня 2007 року по 31 березня 2013 року не встановлено.

Проаналізувавши вказані факти та норми закону, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального права в межах позовних вимог. Порушень норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи судовою колегією не встановлено. Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.

В силу ч. 2 ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді