Рішення № 46263563, 01.07.2015, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1989/15-ц

Провадження № 2/645/1199/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 липня 2015 р. м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Федорової О.В.

при секретарі судового засідання Петленко І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1

до першого відповідача - Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА"

співвідповідача - Регіонального менеджера Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" Харківського регіону ОСОБА_2

другого відповідача - Генерального директора Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" ОСОБА_3

про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі і виплаті середнього заробітку за вимушений прогул, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна», Регіонального менеджера Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» Харківського регіону ОСОБА_2, Генерального директора Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» ОСОБА_3, в якому просив суд скасувати Наказ № 201-к від 04.03.2015 року про звільнення ОСОБА_1 та поновити його на роботі у попередній посаді начальника АЗС № 21-03 з 04.03.2015 року; виплатити середній заробіток за усі дні вимушеного прогулу з 04.03.2015 року по день ухвалення судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході проведення перевірки роботи начальника АЗС № 21-03 на предмет відповідності посадовій інструкції та регламенту було встановлено, що 13.01.2015 року ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці без поважної причини, у звязку з чим 04.03.2015 року його було звільнено з посади начальника АЗС № 21-03 Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул. Позивач вважає, що при розірванні з ним трудового договору відповідач допустив грубі порушення норм трудового законодавства. Так, позивач вважає безпідставним висновок відповідача про те, що 13.01.2015 року ним був здійснений прогул, оскільки вказана обставина не підтверджується жодними доказами, оскільки журнал обліку явки співробітників на роботу не ведеться, явка на роботу, а також переміщення співробітників на протязі робочого дня жодним чином не фіксуються. Позивач стверджує, що його робочий день повязаний не стільки із знаходженням на робочому місці, скільки з необхідністю вирішення постачально-побутових питань, а також з органами податкової інспекції, статистичного управління, пожежної інспекції, та укладення договорів, здача звітів, тощо. Крім того, позивач вважає безпідставним посилання комісії на запис відеоспостереження за 13.01.2015 року, оскільки такі записи ніколи не використовувались, як підстава для звільнення працівників, а лише для забезпечення безпеки роботи АЗС. Крім того, позивач наголосив про безпідставність посилання комісії на службову записку співробітників АЗС ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, у звязку з тим, що 05.02.2015 року ця службова записка була відсутня, оскільки вона датована лише 17.02.2015 року, та на письмові пояснення вказаних співробітників, оскільки вони датовані, відповідно, 10.02.2015 року та 27.02.2015 року.

Також, позивач вважає, що висновки комісії, яка проводила перевірку його роботи, не мають жодних правових наслідків, оскільки відсутні дані щодо підстав її утворення та мети її роботи.

Крім того, позивач наголосив, що він повністю отримав заробітну плату за січень 2015 року, та в табелі робочого часу за 13.01.2015 року проставлений повний восьмигодинний робочий день, а не прогул, та він отримав за цей день заробітну плату.

Також, позивач наголосив, що вказаною комісією встановлено, що факт прогулу позивача мав місце 13.01.2015 року, а наказ № 201-к про звільнення був винесений лише 04.03.2015 року, тобто зі спливом місячного строку з дати виявлення цієї обставини, що є порушенням ст. 148 КЗпП України.

Крім того, позивач зазначив, що станом на дату звернення з позовом до суду з ним не було проведено остаточного розрахунку, не видано трудову книжку у встановлений законом строк, що є порушенням ст. 47 КЗпПУ.

Також, позивач наголосив, що власником в особі генерального директора ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» ОСОБА_3, розірвано з ним трудовий договір без попередньої згоди первинної профспілкової організації ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна», що є порушенням п. 4 ст. 40, ст. 43 та ст. 247 КЗпП України, а згода первинної профспілкової організації ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» на його звільнення від 22.05.2015 року не має юридичної сили, оскільки ОСОБА_1 всупереч норм ст. 43 КЗпП України, не був викликаний на засідання первинної профспілкової організації ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна», та вказане питання розглянуто за його відсутності.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у вказаний у позові спосіб.

Ухвалою суду від 01.07.2015 року задоволено заяву представника першого та другого відповідача ОСОБА_7 про зміну назви відповідача з Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» на Підприємство з іноземними інвестиціями «АМІК УКРАЇНА» у звязку з його перейменуванням.

Позивач та його представник ОСОБА_8, який діє на підставі довіреності, у судовому засіданні підтримали позов у повному обсязі та просили суд його задовольнити.

Представник першого та другого відповідачів ОСОБА_9, яка діє на підставі довіреностей, у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог позивача, посилаючись на те, що 13 січня 2015 року позивач був відсутній на своєму робочому місці протягом усього робочого дня. Зазначений факт був виявлений 05.02.2015 року під час роботи комісії у складі ОСОБА_2 (регіональний менеджер в місті Харкові), спеціаліста по торгівлі супутніми товарами у місті Харкові ОСОБА_10, інженера - енергетика в місті Харків ОСОБА_11, а також начальника АЗС №21-01 в місті Харкові ОСОБА_12, яка проводила перевірку роботи начальника АЗС №21-03 на предмет відповідності вимогам правил внутрішнього трудового розпорядку, регламенту начальника АЗС від 09.09.2011 року та посадової інструкції начальника АЗС №21-03, затвердженої 09.09.2011 року. Ця комісія була створена на підставі розпорядження від 05.02.2015 року регіонального менеджера ОСОБА_2, який відповідно до положень посадової інструкції регіонального менеджера у місті Харків, затвердженої 27 жовтня 2011 року, має право проводити перевірки діяльності окремих посадових осіб регіону, діяльність інших працівників регіонального представництва та збутових обєктів, а також має право в межах своїх функціональних обовязків давати виробничі вказівки, доручення, розпорядження, які обовязкові до виконання працівниками регіонального представництва та збутових обєктів регіону.

Під час проведення перевірки комісією були переглянуті записи з камер відеоспостереження за 13 січня 2015 року, з яких встановлено, що позивач на робочому місці був відсутній. В день роботи комісії Позивач не надав жодних пояснень з приводу того, з яких причин він був відсутній на своєму робочому місці, як і не надав жодних доказів, які підтверджують виконання ним функціональних обовязків в цей день чи неявку на роботу у звязку із наявністю поважних причин.

Крім того, відповідач вважає, що позивач не розмежовує стадії підготовки до прийняття рішення про звільнення та прийняття рішення і звільнення працівника. Так на стадії підготовки до прийняття рішення про звільнення, регіональний менеджер ОСОБА_2 відповідно до службової записки за № 40-02115 від 17.02.2015 року надав адміністрації підприємства відомості про те, що позивач був відсутній на робочому місці 13 січня 2015 року. Після цього працівникам АЗС №21-03 було запропоновано надати пояснення щодо підтвердження чи спростування факту перебування позивача на робочому місці 13 січня 2015 року, які у своїх пояснювальних записках вказали, що ОСОБА_1 вони не бачили на АЗС №21-03 та не мають відомостей щодо місця його перебування у цей день.

Таким чином, відповідач стверджує, що при прийнятті рішення про звільнення позивача за прогул, відповідач приймав до уваги всю сукупність фактів та обставин, які підтверджуються актом комісії від 05.02.2015 року, поясненнями працівників АЗС №21-03, службовою запискою регіонального менеджера ОСОБА_2 № 40-02115 від 17.02.2015 року, що стало підставою для прийняття рішення керівником відповідача про звільнення позивача за прогул.

Крім того, представник відповідачів вказала, що вирішуючи питання про наявність у діях позивача вини щодо скоєння дисциплінарного проступку, відповідач приймав до уваги пояснення самого позивача, який у своїй пояснювальній записці № 02/02-2015 від 05.02.2015 року зазначив, що прогул не скоював, а 13 січня 2015 року виконував функціональні обовязки, проте останній не зазначив, які саме функціональні обовязки виконувались ним та унеможливили його знаходження на робочому місці, якими доказами (письмовими документами, поясненнями свідків/осіб, які можуть підтвердити факт його перебування на робочому місці та/чи виконання функціональних обовязків) підтверджується або його перебування на робочому місці в цей день, або виконання функціональних обовязків. На неодноразові пропозиції відповідача надати пояснення з приводу того, де саме позивач знаходився 13 січня 2015 року, ОСОБА_1 відповів відмовою, про що 27 лютого 2015 року регіональним менеджером ОСОБА_2, начальником АЗС № 21-04 ОСОБА_13 та начальником АЗС №21-05 ОСОБА_14 був складений Акт про відмову надати письмові пояснення.

Також, представник відповідачів наголосила, що записи відео спостереження за 13.01.2015 року з АЗС № 21-03 не були підставою для прийняття рішення про звільнення позивача, наказ від 04.03.2015 року М201-К про звільнення за прогул не містить жодного посилання на записи відеоспостереження, як на підставу прийняття рішення про звільнення позивача.

Крім того, представник відповідачів спростовує посилання позивача на те, що 13.01.2015 року в табелі обліку робочого часу за січень 2015 року йому був проставлений повний 8-годинний робочий день і за цей день він отримав заробітну плату, що на думку останнього підтверджує його доводи про те, що прогул він не скоював. Представник наголосила, що порядок ведення обліку робочого часу на підприємстві відповідача регулюється Положенням про організацію табельного обліку використання робочого часу в ПІІ «ЛУКОЙЛ- Україна», затвердженого наказом ПІІ «ЛУКОЙЛ- Україна» від 29.03.2010 року №93-П, та стверджує, що оскільки позивач до 04.03.2015 року займав посаду начальника АЗС №21-03, тобто був безпосереднім керівником структурного підрозділу, то, відповідно до норм вказаного Положення, обовязок по забезпеченню табельного обліку на АЗС №21-03 покладався саме на нього. Крім того, представник наголосила, що у підпункті 2.1.7 пункту 2.1 розділу «2. Обовязки» посадової інструкції начальника АЗС №21-03, затвердженої 09.09.2011 року, зазначено, що на начальника АЗС №21-03 покладається обовязок по здійсненню табелювання фактично відпрацьованого часу персоналу АЗС. Також, відповідно до пункту 6.11 Регламенту роботи начальника АЗС, який є додатком до посадової інструкції начальника АЗС, затвердженої 09.09.2011 року, начальник АЗС щоденно здійснює фактичний облік робочого часу персоналу: веде графіки виходу персоналу на роботу, здійснює табелювання. Таким чином, обовязок по складанню табелю по АЗС №21-03 покладався саме на позивача, проте в порушення всіх перелічених локальних нормативних актів відповідача, позивач свій обовязок не виконав, та враховуючи те, що начальником АЗС №21-03 не був наданий належним чином оформлений табель обліку, спеціалістом по документообігу у місті Харків ОСОБА_15 було надано непідтверджену інформацію у відділ по управлінню персоналом відповідача, що в свою чергу призвело до того, що у зведеному табелі за 13 січня 2015 року дані по ОСОБА_1 не відповідали дійсності. У своїй пояснювальній записці інженер по організації та нормуванню праці ОСОБА_16 зазначила, що сформувала зведений табель на підставі інформації, яка була надіслана від ОСОБА_15 в електронній формі, проте ця інформація не була засвідчена підписом ані керівника АЗС №21-03, ані підписом регіонального менеджера ОСОБА_2. Отже, враховуючи зазначене, у зведеному табелі обліку робочого часу 13 січня 2015 року був протабельований повний 8-годинний робочий день внаслідок невиконання позивачем своїх посадових обовязків, передбачених його посадовою інструкцією, а також в результаті порушення ним норм локальних нормативних актів підприємства.

Крім того, представник відповідачів наголосила, що відсутність позивача 13.01.2015 року на робочому місці також підтверджується тим, що всупереч Регламенту роботи начальника АЗС, який є додатком до посадової інструкції, затвердженої 09.09.2011 року, та Наказу №51-П від 03 лютого 2012 року «Про введення в дію системи сканування отоварених бланків-дозволів на відпуск нафтопродуктів безпосередньо на АЗС ПІІ «ЛУКОЙЛ- Україна», ОСОБА_1 як начальник АЗС не здійснив перевірку даних, зазначених у супроводжувальній відомості до змінного звіту по АЗС 21-03 в місті Харкові за 13.01.2015 року, про що свідчить відсутність підпису позивача на зазначеній відомості та додатку до неї. У звязку з чим, на зміні №1999 оператор РРО ОСОБА_4 13.01.2015 року підготувала усю первинну документацію щодо отоварених протягом доби бланків-дозволів на АЗС 21-03, проте начальник АЗС (позивач), в обовязки якого входила перевірка супроводжувальних відомостей, таку перевірку не провів, достовірність даних, зазначених у супроводжувальній відомості, своїм підписом не підтвердив.

Також, представник відповідачів не погоджується з твердженням позивача про порушення відповідачем строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, посилаючись на те, що за результатами проведення перевірки комісією 05 лютого 2015 року відповідачу стало відомо про те, що 13.01.2015 року позивач був відсутній на робочому місці, у звязку з чим, на підставі тих відомостей, які були повідомлені комісією, відповідач у межах строків, встановлених чинним законодавством, здійснив ряд дій по встановленню факту або спростуванню факту прогулу, в результаті чого відповідачем було встановлено, що позивач без поважних причин був відсутній на своєму робочому місці більше трьох годин 13.01.2015 року, тому 04.03.2015 року у межах строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, відповідач видав наказ №201-к, відповідно до якого трудові відносини із позивачем були припинені через прогул, що на думку відповідача повністю узгоджується з положеннями ст. 148 КЗпП України.

Щодо твердження позивача про порушення порядку вручення трудової книжки, представник відповідача зазначила, що трудова книжка була вручена позивачеві вчасно, зважаючи на те, що на дату звільнення позивач перебував у місті Харкові, тому відповідач не міг вручити йому трудову книжку. Посилаючись на Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, згідно з якою пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника, та враховуючи те, що станом на дату звільнення відповідач не мав письмової згоди позивача на пересилання йому трудової книжки поштою, за умови відсутності згоди працівника, відповідач стверджує, що він не мав права самостійно приймати рішення про направлення трудової книжки позивача поштою. Заяву позивача із проханням надіслати трудову книжку на адресу його реєстрації відповідач отримав 16 березня 2015 року, тому фактичне надсилання трудової книжки було здійснено відповідачем саме 16 березня 2015 року.

Також, представник відповідачів не погоджується з думкою позивача та його представника стосовно неправомірності звільнення позивача без попередньої згоди первинної профспілкової організації ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна», членом якої був ОСОБА_1, посилаючись на те, що така згода була надана 22.05.2015 року, та одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації є елементом порядку звільнення, порушення якого не тягне за собою поновлення працівника на роботі.

З урахуванням викладеного, представник відповідачів вважає, що доводи позивача, викладені у позовній заяві, не спростовують законність підстав його звільнення за прогул, позивачем не було надано жодного належного доказу, яким би підтверджувався факт виконання ним своїх функціональних обов'язків 13.01.2015 року та спростовувались висновки відповідача про скоєння ним прогулу, у звязку з чим вважає, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованим, обставини, на які посилається позивач, не відповідають дійсним, у звязку з чим просила суд залишити позов без задоволення.

Співвідповідач - регіональний менеджер ПІІ «АМІК УКРАЇНА» Харківського регіону ОСОБА_2 у судове засідання 01.07.2015 року не зявився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить його підпис у явочному листі (а.с. 207).

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків, суд встановив наступне.

Згідно з наказом ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» за № 547-к від 14.11.2008 року ОСОБА_1 з 03.11.2008 року призначений на посаду старшого оператора АЗС № 21-01 ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» з посадовим окладом згідно штатного розкладу (а.с. 70).

Наказом ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» за № 615-к від 23.07.2012 року ОСОБА_1 з 19.07.2012 року переведено на посаду начальника АЗС № 21-03 ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» (а.с. 220).

Згідно з наказом ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» № 201-к від 04.03.2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника АЗС № 21-03 в м. Харкові за прогул (відсутність на роботі більше 3-х годин на протязі робочого дня без поважної причини) 13 січня 2015 року (п. 4 ст. 40 КЗпП України). Підстава: службова записка (вихідний № 40-02115 від 17.02.2015 року), акт комісії від 05.02.2015 року, акт про відмову від надання письмових пояснень від 27.02.2015 року, пояснювальна ОСОБА_5 від 10.02.2015 року, пояснювальна ОСОБА_17 від 27.02.2015 року, пояснювальна ОСОБА_6 від 27.02.2015 року (а.с. 6).

Згідно зі службовою запискою Регіонального менеджера ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» Харківського регіону ОСОБА_2 (вихідний № 40-02115 від 17.02.2015 року) на імя генерального директора ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» ОСОБА_3, 13.01.2015 року начальник АЗС № 21-03 ОСОБА_1 був відсутній на АЗС з 09:00 до 18:00 без поважних причин, у звязку з чим Регіональний менеджер ОСОБА_2 просив звільнити начальника АЗС 21-03 ОСОБА_1 за прогул (у тому числі за відсутність на робочому місці більше трьох годин, на протязі робочого дня) без поважних причин (а.с. 90).

Зі змісту акту комісії від 05.02.2015 у складі регіонального менеджера в м. Харкові ОСОБА_2, начальника АЗС № 21-01 ОСОБА_12, спеціаліста з організації торгівлі супутніми товарами в м. Харкові ОСОБА_10, інженера-енергетика ОСОБА_11, вбачається, що за результатами проведення перевірки роботи начальника АЗС № 21-03 ОСОБА_1 у відповідності з правилами внутрішнього трудового розпорядку регламентом та посадовою інструкцією, було встановлено, що 13.01.2015 року начальник АЗС № 21-03 ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці. Вказаний факт підтверджується даними відеоспостереження від 13.01.2015 року, які переглянуті членами комісії в ході проведення перевірки (а.с. 91).

Вказана комісія була створена на підставі розпорядження від 05.02.2015 року регіонального менеджера в м. Харкові ОСОБА_2 (а.с. 97), який відповідно до положень Посадової інструкції регіонального менеджера у м. Харків, затвердженої 27.10.2011 року, має право проводити перевірки діяльності окремих посадових осіб регіону, діяльність інших працівників регіонального представництва та збутових субєктів, а також має право в межах своїх функціональних обовязків давати виробничі вказівки, доручення, розпорядження, які обовязкові до виконання працівниками регіонального представництва та збутових обєктів регіону (а.с. 129-135).

З пояснювальної оператора ОСОБА_5 від 10.02.2015 року на імя регіонального менеджера ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» ОСОБА_2, вбачається, що знаходячись на роботі 13.01.2015 року під час робочого дня з 09:00 до 18:00 начальника АЗС ОСОБА_1 на заправці він не бачив, де він знаходився не знає (а.с. 80).

Аналогічного змісту пояснювальні складені 27.02.2015 року оператором ОСОБА_4 та продавцем-консультантом ОСОБА_6 (а.с. 81, 82).

Зі змісту пояснювальної начальника АЗС № 21-03 ОСОБА_1 на імя регіонального менеджера ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_1 прогул не здійснював. 13.01.2015 року виконував свої функціональні обовязки (а.с. 92).

Разом з тим, позивачем у вказаній пояснювальній не зазначено, які саме функціональні обовязки виконувались ним та унеможливили його знаходження на робочому місці, якими доказами (письмовими документами, поясненнями свідків/осіб, які можуть підтвердити факт його перебування на робочому місці та/чи виконання функціональних обовязків) підтверджується або його перебування на робочому місці в цей день, або виконання функціональних обовязків.

Крім того, на повторну пропозицію надати пояснення Позивач відповів відмовою, що підтверджується актом про відмову від надання письмових пояснень від 27.02.2015 року, складеним регіональним менеджером в м. Харкові ОСОБА_2, начальником АЗС № 21-04 ОСОБА_13 та начальником АЗС № 21-05 ОСОБА_18, зі змісту якого вбачається. що 27.02.2015 року у їхній присутності начальник АЗС № 21-03 ОСОБА_1 відмовився надати письмові пояснення з приводу відсутності його на робочому місці 13.01.2015 року (а.с. 93).

Стосовно посилання позивача в обґрунтування своїх позовних вимог, на проставлення в табелі обліку робочого часу за 13.01.2015 року повного 8-годинного робочого дня та отримання ним заробітної плати за цей день, слід зазначити наступне.

Порядок ведення обліку робочого часу на підприємстві відповідача регулюється Положенням про організацію табельного обліку використання робочого часу в ПІІ «ЛУКОЙЛ- Україна», затвердженого наказом ПІІ «ЛУКОЙЛ- Україна» від 29.03.2010 року №93-П (а.с. 137-139).

Відповідно до пункту 1.2., Положення є локальним нормативним актом, який є обовязковим для застосування та виконання всіма структурними підрозділами відповідача. Пунктом 2.4. Положення встановлено, що обовязок по веденню табеля обліку робочого часу покладається на начальників структурних підрозділів, які мають право на підставі свого розпорядження призначити особу, яка буде відповідальною за складання, ведення та своєчасну здачу табеля. Згідно з пунктом 2.13 Положення, особа, відповідальна за ведення табелю, після закінчення звітного місяця складає табель на паперовому носії та підводить підсумки по кількості днів та годин, відпрацьованих кожним працівником структурного підрозділу та в цілому по підрозділу, а також підписує табель у керівника свого структурного підрозділу та в строк до 1 числа місяця, який слідує за звітним, надає його в службу по роботі з персоналом. У пунктах 2.14-2.15 Положення встановлено, що працівник служби по роботі з персоналом узагальнює інформацію та візує табель, після чого табель надається на затвердження, а потім в бухгалтерію для нарахування заробітної плати.

Враховуючи те, що позивач до 04.03.2015 року займав посаду начальника АЗС № 21-03, тобто був безпосереднім керівником структурного підрозділу, то, відповідно до норм Положення, обовязок по забезпеченню табельного обліку на АЗС № 21-03 покладався саме на нього. Крім того, у підпункті 2.1.7 пункту 2.1 розділу «2. Обовязки» посадової інструкції начальника АЗС № 21-03, затвердженої 09.09.2011 року, зазначено, що на начальника АЗС № 21-03 покладається обовязок по здійсненню табелювання фактично відпрацьованого часу персоналу АЗС. Також, відповідно до пункту 6.11 Регламенту роботи начальника АЗС, який є додатком до посадової інструкції начальника АЗС, затвердженої 09.09.2011 року, начальник АЗС щоденно здійснює фактичний облік робочого часу персоналу: веде графіки виходу персоналу на роботу, здійснює табелювання (а.с.73-76, 77-78).

Таким чином, обовязок по складанню табелю по АЗС №21-03 покладався саме на ОСОБА_1, проте в порушення всіх перелічених локальних нормативних актів відповідача, позивач свій обовязок не виконав.

З пояснювальної записки спеціаліста по документообігу у місті Харків ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» ОСОБА_15 вбачається, що табелю за січень 2015 року по АЗС № 21-03 за підписом ОСОБА_1 надано не було, інформація по АЗС № 21-03, на якій начальником у січні 2015 року працював ОСОБА_1, для складання звідного табелю у центральний офіс, направлялась в електронному виді та була складена на підставі графіку, який затвердив раніше регіональний менеджер в м. Харків ОСОБА_2 (а.с. 225).

З пояснювальної записки регіонального менеджера ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» Харківського регіону ОСОБА_2 за № 81-04/15 вбачається, що табель за січень 2015 року по АЗС № 21-03 за підписом ОСОБА_1 наданий не був, для звідного табеля за січень 2015 року по АЗС № 21-03 була використана інформація відповідна графіку роботи АЗС № 21-03 на січень 2015 року (а.с. 224).

Відповідно до пояснювальної записки інженера по організації та нормуванню праці ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» ОСОБА_16 від 27.04.2015 року, з Харківського безбалансового регіонального представництва був отриманий табель обліку робочого часу за січень 2015 року у форматі ексель, на підставі цього табелю була сформована інформація і передана до бухгалтерії для розрахунку заробітної плати (а.с. 223).

Таким чином, суд вважає безпідставним посилання позивача в обгрунтування своїх позовних вимог, на факт проставлення в табелі обліку робочого часу за 13.01.2015 року повного 8-годинного робочого дня та отримання ним заробітної плати за цей день, та погоджується з думкою відповідача, що у зведеному табелі обліку робочого часу 13.01.2015 року був протабельований повний 8-годинний робочий день внаслідок невиконання самим позивачем своїх посадових обовязків, передбачених його посадовою інструкцією, а також норм локальних нормативних актів ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна».

Разом з тим, слід зазначити що зі змісту службової записки регіонального менеджера ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» Харківського регіону ОСОБА_2 вбачається, що у звязку з виявленою помилкою в табелюванні персоналу АЗС № 21-03 в м. Харкові за січень 2015 року начальника АЗС ОСОБА_1, він просив провести коригування у табелі обліку робочого часу ОСОБА_1 за січень 2015 року, проставивши за 13.01.2015 року відмітку «прогул», а також інших облікових документах підприємства, та згідно з відкоригованим табелем обліку робочого часу за січень 2015 року ОСОБА_1 за 13.01.2015 року проставлено таку відмітку. (а.с. 221, 222).

Крім того, в судовому засіданні були допитані свідки.

Так свідок ОСОБА_2, який працює на посаді регіонального менеджера ПІІ «АМІК УКРАЇНА» Харківського регіону (раніше ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна»), пояснив суду, що у січні 2015 року він знаходився у відпустці, а його обовязки згідно відповідного наказу по підприємству виконував ОСОБА_11, який після його виходу з відпустки повідомив йому, що начальник АЗС № 21-03 у м. Харкові ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці 13 січня 2015 року та пів дня 14 січня 2015 року, у звязку з чим було вирішено створити комісію, до складу якої увійшли ОСОБА_19 та співробітники: ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_12. 05.02.2015 року комісія прибула до АЗС № 21-03, та у присутності ОСОБА_1 вони почали переглядати у прискореному режимі відеозапис з камер відеоспостереження, які містяться на АЗС № 21-03, в ході якого було встановлено, що ОСОБА_1 13.01.2015 року був відсутній на робочому місці на протязі робочого дня. Свідок наголосив, що на питання щодо причин відсутності останнього на робочому місці 13.01.2015 року, ОСОБА_1 повідомив, що він не памятає де він перебував в цей день. Свідок пояснив, що після встановлення факту прогулу ОСОБА_1, ним було прийнято рішення звернутись до керівника ПІІ «ЛУКОЙЛ-України» з метою вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 за прогул.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_11, який працює на посаді інженера-енергетика ПІІ «АМІК УКРАЇНА» Харківського регіону (раніше ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна»), пояснив суду, що в січні 2015 року він виконував обовязки регіонального менеджера ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» Харківського регіону, у звязку із знаходженням останнього у відпустці. Свідок стверджував, що 12.01.2015 року він домовився з начальником АЗС № 21-03 ОСОБА_1 про проведення у другій половині дня 13.01.2013 року на вказаному АЗС робіт з регулювання доз відпуску нафтопродуктів, проте 13.01.2013 року він не зміг звязатись з ОСОБА_1, оскільки він не відповідав на його телефонні дзвінки. Свідок наголосив, що на наступний день 14.01.2015 року він прибув разом із метрологом ОСОБА_20 до АЗС № 21-03 з метою проведення вказаних робіт, проте з 08:30 год. по 13:30 год. ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці, та свідкові невідомо, чи прибув він на роботу після 13.30 год. 14.01.2015 року. Також, свідок вказав, що жодних розпоряджень ОСОБА_1 він не надавав, а також останній не попереджав його про те, де він знаходився 13.01.2015 року. Про вказані обставини свідок повідомив регіональному менеджеру ОСОБА_2 після виходу останнього з відпустки, яким було прийнято рішення про створення комісії, якою 05.02.2015 року на АЗС № 21-03 був переглянутий відеозапис з камер відео спостереження, розташованих на АЗС та встановлено, що ОСОБА_1 на протязі всього робочого дня 13.01.2015 року був відсутній на робочому місці. Крім того, свідок вказав, що ОСОБА_1 не зміг пояснити де він знаходився в цей день.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12, який працює на посаді начальника АЗС № 21-01 ПІІ «АМІК УКРАЇНА» Харківського регіону (раніше ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна»), пояснив суду, що на початку лютого 2015 року регіональний менеджер ОСОБА_2 запропонував йому увійти до складу комісії по перевірці факту знаходження начальника АЗС № 21-03 ОСОБА_1 на робочому місці 13.01.2015 року. 05.02.2015 року члени комісії прибули до АЗС № 21-03, де на протязі близько 3 годин був здійснений перегляд відеозапису з камер відеоспостереження АЗС № 21-03 у прискореному режимі, та встановлено, що ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці 13.01.2015 року на протязі всього робочого дня. Крім того, свідок пояснив, що на прохання регіонального менеджера ОСОБА_2 він переглянув відеозапис з камер відеоспостереження на АЗС № 21-01, яка розташована за адресою головного офісу ПІІ «Лукойл-Україна» Харківського регіону: м. Харків, Нетеченська набережна, 12, та встановив, що 13.01.2015 року ОСОБА_1 не відвідував головний офіс підприємства.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10, яка працює на посаді спеціаліста по торгівлі супутніми товарами ПІІ «АМІК УКРАЇНА» Харківського регіону (раніше ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна»), пояснила суду, що вона була членом комісії по перевірці факту знаходження начальника АЗС № 21-03 ОСОБА_1 на робочому місці 13.01.2015 року. Свідок вказала, що під час перегляду відеозапису з камер відеоспостереження АЗС № 21-03 комісією було встановлено, що ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці 13.01.2015 року на протязі всього робочого дня. Причини відсутності ОСОБА_1 повідомити не зміг.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_21, який працює оператором АЗС № 31-03 ПІІ «АМІК УКРАЇНА» Харківського регіону (раніше ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна»), пояснив суду, що 13.01.2015 року він о 08:00 год. ранку заступив на зміну та працював до 08:00 год. ранку наступного дня. Свідок наголосив, що 13.01.2015 року він не бачив начальника АЗС « 21-03» ОСОБА_1 на роботі на протязі всього робочого дня.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22, який працює головою профкому первинної профспілкової організації ПІІ «АМІК УКРАЇНА» (раніше ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна»), пояснив суду, що на підставі ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова у даній справі, з урахуванням Положення про Первинну профспілкову організацію робітників ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна», постановою профкому первинної профспілкової організації робітників ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» (далі ППОР ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна») від 06.05.2015 року було доручено цеховому профспілковому комітету безбалансового регіонального представництва ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» в м. Харків у встановлений в постанові строк, розглянути вказану ухвалу суду, та надати профспілковому комітету ППОР ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» прийняте рішення в письмовій формі для прийняття обєктивного рішення. Свідок вказав, що на виконання вищевказаної постанови профкому, цеховим профспілковим комітетом безбалансового регіонального представництва ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» в м. Харків направлено на адресу ППОР ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» протокольне рішення та відповідні документи. На підставі протокольного рішення цехової профспілкової організації регіонального представництва ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» в м. Харків, наданих документів дирекції підприємства щодо розірвання з ОСОБА_1 трудового договору, з урахуванням думки представника ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» та думки членів профкому, профспілковий комітет ППОР ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» надав згоду на розірвання з ОСОБА_1 трудового договору на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. При цьому, свідок зауважив, що оскільки цеховому профспілковому комітету було делеговано частину повноважень ППОР ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна», необхідних для прийняття останньою остаточного рішення щодо надання згоди на розірвання з позивачем трудового договору, на виконання яких цеховий профспілковий комітет, зокрема, вислухав пояснення ОСОБА_1, отримав від останнього відповідні документи, які надані ним на підтвердження поважності причин відсутності на робочому місці, у звязку з чим у ППОР ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» не виникло необхідності викликати ОСОБА_1 на засідання ППОР ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна». Також, свідок наголосив, що остаточне рішення щодо надання або ненадання згоди на звільнення працівників членів профкому приймає у будь-якому разі виключно ППОР ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна», а не цехові профспілкові комітети.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, працівником органу внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" з наступними змінами, при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходи з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Згідно зі ст. 43 КЗпП України та роз'яснень, що містяться в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" з наступними змінами, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП. Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник. Встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті.

Аналогічним чином вирішується спір про поновлення на роботі, якщо згоду профспілкового органу визнано такою, що не має юридичного значення.

На виконання вимог викладених вище норм діючого законодавства, суд звернувся до первинної профспілкової організації ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» та отримав від вказаної профспілкової організації лист від 22.05.2015 року № 22, зі змісту якого вбачається, що на підставі протокольного рішення цехової профспілкової організації регіонального представництва в м. Харкові, наданих документів дирекції підприємства на розірвання трудового договору по п. 4 ст. 40 КзпП України з членом профспілки начальником АЗС № 21-03 м. Харкова ОСОБА_1, а також заслухавши представника ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» та думку членів профкому, профспілковий комітет постановив надати згоду на розірвання трудового договору за ініціативою дирекції ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України з членом профспілки - начальником АЗС № 21-03 м. Харкова ОСОБА_1 (а.с. 164-165).

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням, наголосив, що звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, а не вищестоящого профкому, у звязку з чим на його думку будь-яке рішення іншого профспілкового комітету є незаконним.

Крім того, позивач вважає, що згідно з протоколом № 9 від 12.05.2015 року засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна», за підтримання рішення керівництва про його звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України з пяти членів профкому проголосували два члени та три утримались від голосування, у звязку з чим вважає рішення в цій частині не прийнятим.

Також, позивач наголосив, що на засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» він не був запрошений, що є порушенням норм діючого законодавства.

Згідно з розясненнями, визначеними у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" з наступними змінами, звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник. Згода профспілкового органу на звільнення не може бути визнана такою, що має юридичне значення, якщо не додержані вимоги про участь у засіданні цього органу більше половини його членів, або згода давалась на прохання службової особи, що не наділена правом прийняття і звільнення і не мала відповідного доручення правомочної особи, чи з ініціативи самого профспілкового органу або з інших підстав, ніж зазначалось у поданні власника чи уповноваженого ним органу, а потім і в наказі про звільнення.

Оскільки у зазначених вище нормах за їх змістом йдеться про профспілковий орган підприємства, установи, організації, профспілкові органи структурних підрозділів (цехів, управлінь, відділів тощо) можуть вирішувати питання про дачу згоди на звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, якщо їм таке право делеговане профспілковим органом підприємства, установи, організації.

Згідно з п. 5.13.13 Статуту профспілки працівників хімічних та нафтохімічних галузей промисловості України, зареєстрованого Міністерством юстиції України 02.03.2000 року з відповідними змінами, за рішенням профспілкових комітетів у виробничих підрозділах можуть створюватись цехові профорганізації, профгрупи, в яких обираються цехові комітети (цехкоми), профспілкові представники, профгрупорги (а.с. 227-228).

Зі змісту п. 2.14.22. Положення про Первинну профспілкову організацію робітників ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна», затвердженого Профспілковим комітетом ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» 20.10.2009 року протокол № 10/10, вбачається, що у питаннях внутріспілкової та організаційної роботи профком має право своїм рішенням делегувати президії, цеховому комітету, профгрупі частину своїх повноважень, необхідних для регулювання трудових відносин у підрозділі (а.с. 229-239).

Згідно з п. 1.3. Положенням про цехову профспілкову організацію (профспілкову організацію цеху, управління, відділу), цехова профспілкова організація здійснює свої повноваження через цеховий комітет, який діє в межах повноважень, наданих первинною організацією профспілки відповідно до п.п. 5.13.13-5.13.18 Статуту профспілки (а.с. 239-242).

Згідно з Персональним складом членів цехових профспілкових комітетів ППОР ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» станом на 01.01.2015 року, до складу регіонального представництва в м. Харкові входить 5 членів цехового профспілкового комітету, а саме: ОСОБА_15 диспетчер-інспектор по кадрам; ОСОБА_23 продавець-консультант АЗС № 21-01; ОСОБА_10 спеціаліст по корпоративним продажам; ОСОБА_11 інженер енергетик; ОСОБА_24 бухгалтер (а.с. 255-260).

Постановою профспілкового комітету ППОР робітників ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» № 19 від 06.05.2015 року було доручено голові цехового профспілкового комітету безбалансового регіонального представництва Підприємства в м. Харків в строк до 12.05.2015 року розглянути на засіданні цехового профспілкового комітету ухвалу у справі № 645/1989/15-ц за позовом члена профспілки ОСОБА_1 до ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» про поновлення на роботі і виплаті середнього заробітку за вимушений прогул; а також зобовязано голову цехового профспілкового комітету в строк до 13.05.2015 року надати профспілковому комітету ППОР ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» прийняте цеховим профспілковим комітетом рішення у письмовій формі, для прийняття обєктивного рішення (а.с. 263).

Судовим розглядом встановлено, що таке доручення профкому первинної профспілкової організації «ЛУКОЙЛ-Україна» від 06.05.2015 року узгоджується зі Статутом профспілки працівників хімічних та нафтохімічних галузей промисловості України та Положенням про первинну профспілкову організацію працівників ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна».

Зі змісту вищевказаного протоколу № 9 від 12.05.2015 року засідання цехового профспілкового комітету первинної профспілкової організації ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» вбачається, що ОСОБА_1 надав пояснення з приводу його відсутності на робочому місці 13.01.2015 року, а також відповідні довідки на підтвердження його пояснень. На виконання Постанови профспілкового комітету ППОР робітників ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» № 19 від 06.05.2015 року, за наслідками розгляду подання адміністрації ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» про розірвання трудового договору з ініціативи керівництва на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України з членом профспілки начальником АЗС № 31-03 безбалансового регіонального представництва підприємства м. Харків, згідно справи № 645/1989/15-ц за позовом ОСОБА_1, постановлено: клопотати перед вищестоящою первинною профспілковою організацією ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» про розгляд вказаних в протоколі обставин та прийняття рішення з питання звільнення начальника АЗС 21-03 ОСОБА_1 (прийнято одноголосно); підтримати рішення керівництва про звільнення ОСОБА_1 за п. 4 ст. 40 КЗпП України (голосували «за» 2 члени, «проти» - 0 членів, «утримались» - 3 члени) (а.с. 160).

Суд критично ставиться до твердження позивача, що рішення профспілкового комітету первинної профспілкової організації ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за п. 4 ст. 40 КЗпП України не було прийнято, оскільки за підтримання рішення керівництва про звільнення ОСОБА_1 за п. 4 ст. 40 КЗпП України проголосувало два члени профкому з пяти, а за твердженням позивача, таке рішення може бути прийнято за згодою не менш чотирьох членів профкому, а саме 2/3 членів профкому.

Цеховий профспілковий комітет первинної профспілкової організації ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» діяв на виконання доручення профспілкового комітету ППОР ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна», наданого згідно з вищевказаною Постановою № 19 від 06.05.2015 року, а остаточне рішення прийнято на засіданні профспілкового комітету ППОР ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна».

Так, згідно з Протоколом № 54 від 21.05.2015 року, на засіданні профспілкового комітету ППОР ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» було прийнято остаточне рішення щодо надання згоди на розірвання трудового договору за п. 4 ст. 40 КЗпП України з ОСОБА_1 на підставі протокольного рішення цехової профспілкової організації регіонального представництва в м. Харків, а також наданих документів дирекції підприємств на розірвання трудового договору з останнім, та з урахуванням думки заслуханого представника ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» та членів профкому, що узгоджується з положеннями Статуту профспілки працівників хімічних та нафтохімічних галузей промисловості України та Положенням про первинну профспілкову організацію працівників ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» (а.с. 264).

Суд вважає безпідставним твердження представника позивача про те, що вказана згода ППОР ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» не має юридичної сили у звязку з тим, що на засіданні профспілкового комітету ППОР ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» були присутні лише пять членів з семи, з посиланням на те, що таке рішення може бути прийнято за згодою не менш ніж 2/3 членів профкому, а також у звязку з тим, що ОСОБА_1 на засідання профспілкового комітету ППОР ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» не було запрошено.

Так, згідно з п. 2.13.1 Положення про Первинну профспілкову організацію робітників ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна», засідання профспілкового комітету вважається правомочним, якщо в ньому бере участь більше половини членів профкому; його рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини членів профкому, присутніх на засіданні, при наявності кворуму.

Як вбачається з вищевказаного протоколу № 54 від 21.05.2015 року Засідання профспілкового комітету ППОР ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна», за надання згоди на розірвання трудового договору за п. 4 ст. 40 КЗпП України з ОСОБА_1 проголосувало пять членів профспілкового комітету з пяти присутніх, тобто одноголосно.

Крім того, ОСОБА_1 був запрошений на засідання Цехового профспілкового комітету первинної профспілкової організації ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна», якому профспілковим комітетом ППОР ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» було делеговано частину повноважень, на виконання яких на засіданні були вислухані пояснення ОСОБА_1 та прийняті надані ним відповідні письмові довідки.

Положеннями п. 10 ч. 1 ст. 247 КЗпП України та п. 10 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачено, що виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації надає згоду або відмовляє в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником, який є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі та організації, у випадках, передбачених законом.

З урахуванням наведених норм, звернення власника або повноваженого ним органу до первинної профспілкової організації щодо надання згоди на звільнення працівника, який є членом відповідної профспілкової організації, є складовою частиною процедури звільнення такого працівника.

В судовому порядку не підлягають оскарженню рішення первинного профспілкового органу про згоду на звільнення чи про відмову в дачі годи на звільнення. Оспорюватись може правильність звільнення, а не згода чи відмова у дачі згоди на звільнення.

Крім того у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 роз'яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Так, ОСОБА_1 надав письмові пояснення на імя регіонального менеджера ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» ОСОБА_2, зі змісту яких вбачається, що він прогул не здійснював, 13.01.2015 року виконував свої функціональні обовязки. При цьому, ОСОБА_1 до цих пояснень не було надано доказів на підтвердження виконання ним функціональних обовязків у цей день.

У матеріалах справи містяться наступні письмові довідки, надані позивачем, які також були надані ним на засіданні Цехового профспілкового комітету первинної профспілкової організації ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна»:

- довідка інженера-інспектора ОСОБА_25 про те, що ОСОБА_1 13.01.2015 року приїжджав за актами виконаних робіт (з пояснень позивача ОСОБА_25 працює в КП «Харківводоканал») (а.с. 267);

- довідка директора ПП «Блеск-град-плюс» про те, що ОСОБА_1 13.01.2015 року знаходився у ПП «Блеск-град-плюс» з питання співробітництва з ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» з метою придбання палива у Харківському регіоні (а.с. 268);

- довідка начальника управління статистики торгівлі ОСОБА_26 про те, що ОСОБА_1 13.01.2015 року приходив у відділ статистики внутрішньої торгівлі для отримання бланків статистики роздрібної торгівлі (а.с. 269);

- довідка ФОП ОСОБА_27 про те, що ОСОБА_1 13.01.2015 року дійсно 13.01.2015 року знаходився у ФОП ОСОБА_27 з питання сумісної діяльності (а.с. 270).

В ході розгляду справи встановлено, що не заперечувалось сторонами у справі, що ОСОБА_1, займаючи посаду начальника АЗС № 21-03, не був наділений такими повноваженнями як: отримання будь-яких актів виконаних робіт в КП «Харківводоканал»; вирішення питань співробітництва з іншими субєктами господарювання щодо придбання палива у Харківському регіоні; отримання у Головному управлінні статистики у Харківській області бланків статистики роздрібної торгівлі; а також вирішення питання сумісної діяльності з іншими підприємствами та організаціями. Представник відповідачів та співвідповідач стверджували, що ОСОБА_1 не отримував від виконуючого обовязки регіонального менеджера ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» жодних доручень щодо відвідування 13.01.2015 року вищевказаних організацій та виконання дій, про які йдеться у вказаних довідках, а також не повідомляв його про те, де та з якою метою він знаходився в робочий день 13.01.2015 року, що також підтвердив у судовому засіданні позивач ОСОБА_1, вказавши, що він виконував ці функціональні обовязки з власної ініціативи.

Згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Також, представник позивача наголосив на відсутності запису відео спостереження з АЗС № 21-03 за 13.01.2015 року, який на його думку є важливим доказом у даній справі.

Зі змісту листа генерального директора ТОВ «Агенство «ЛУКОМ-Україна» ОСОБА_28 від 31.03.2015 року вбачається, що запис з камер відео спостереження за період з 08:00 по 20:00 за 13.01.2015 року відсутній у звязку зі спливом терміну зберігання (згідно Основних положень з забезпечення ІТ та СЗ обєктів ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна»). За даними АЗС, згідно технічної можливості обладнання, строк зберігання відеозапису складає 1 місяць (а.с. 143, 144).

Слід зазначити, що записи відео спостереження за 13.01.2015 року з АЗС № 21-03 не були підставою для прийняття рішення про звільнення позивача, та наказ від 04.03.2015 року М201-К про звільнення за прогул не містить посилання на записи відеоспостереження, як на підставу прийняття рішення про звільнення позивача.

Крім того, допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_19, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 стверджували, що 05.02.2015 року вони переглянули у прискореному режимі відеозапис з камер відеоспостереження, які містяться на АЗС № 21-03, в ході якого було встановлено, що ОСОБА_1 13.01.2015 року був відсутній на робочому місці на протязі робочого дня.

Вказані обставини також не заперечувались позивачем у судовому засіданні.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання позивача на те, що наказ № 201-к про звільнення ОСОБА_1 був винесений зі спливом місячного строку з дати виявлення факту прогулу 13.01.2015 року.

Так, згідно зі ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачу стало відомо про те, що 13.01.2015 року позивач був відсутній на робочому місці лише 05 лютого 2015 року у день проведення перевірки комісією, створеною на підставі розпорядження регіонального менеджера в м. Харкові ОСОБА_2 від 05.02.2015 року, якою була проведена перевірка роботи начальника АЗС № 21-03 ОСОБА_1 на відповідність правилам внутрішнього трудового розпорядку, регламенту та посадової інструкції, в результаті чого відповідачем було встановлено, що позивач без поважних причин був відсутній на своєму робочому місці більше трьох годин 13.01.2015 року, тому 04.03.2015 року у межах строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, відповідачем виданий наказ №201-к, відповідно до якого ОСОБА_1 звільнено на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Крім того, в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження обставини не проведення відповідачем з позивачем остаточного розрахунку, та не видачі трудової книжки у встановлений законом строк, оскільки ці твердження позивача спростовуються зібраними у справі доказами. Так, згідно з розрахунковим листком ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» за березень 2015 року та платіжним дорученням № 6766 від 04.05.2015 року, остаточний розрахунок з ОСОБА_1 проведений 04.03.2015 року (а.с. 74, 75).

Крім того, судовим розглядом встановлено, що трудова книжка позивача знаходилась в ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» (в м. Київ), а на день звільнення позивач перебував у м. Харкові, що не заперечувалось останнім.

Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, згідно з якою пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Таким чином, враховуючи те, що заяву позивача із проханням надіслати трудову книжку на адресу його реєстрації відповідач отримав 16 березня 2015 року, тому фактичне надсилання трудової книжки було здійснено відповідачем саме 16 березня 2015 року, про що свідчить витяг з Книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» БРП м. Харків, опис вкладення в цінний лист та поштове повідомлення, яке свідчить про отримання ОСОБА_1 трудової книжки (а.с. 86-89, 101, 102, 103, 104).

З урахуванням зазначеного в ході судового розгляду цієї справи не знайшли свого підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами обставини, на які позивач посилалася в обґрунтування своєї позовної вимоги про скасування Наказу № 201-к від 04.03.2015 року про його звільнення та поновлення на роботі у попередній посаді начальника АЗС № 21-03 з 04.03.2015 року; та виплати середнього заробітку за усі дні вимушеного прогулу з 04.03.2015 року по день ухвалення судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 57, 60, 61, 79, 88, 169, 197, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до першого відповідача - Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК-УКРАЇНА", співвідповідача - Регіонального менеджера Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК-УКРАЇНА" Харківського регіону ОСОБА_2, другого відповідача - Генерального директора Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК-УКРАЇНА" ОСОБА_3 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі і виплаті середнього заробітку за вимушений прогул - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, через Фрунзенський районний суд м. Харкова. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Федорова О.В