Рішення № 46256704, 25.06.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5807/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Таварткіладзе О.М.

суддів: Оверіної О.В., Фальчука В.П.

при секретарі: Швець В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2015 року щодо розподілу судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, зобов`язання звільнити ? частини квартири, вселення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2, Одеської міської ради про визнання за нею право власності на 1/2 частину квартири №28 у буд.№ 6 по вул. Адм. Лазарева, у м. Одесі, в порядку спадкування за заповітом; зобов'язання ОСОБА_2 звільнити 1/2 частину зазначеної квартири та вселити ОСОБА_3 як спадкоємицю в зазначену частину квартири.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 12 березня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

На дане рішення ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу серед доводів якої було зазначено про не проведення районним судом розподілу судових витрат при ухваленні оскаржуваного рішення.

Відповідно до ухвали судді апеляційного суду Одеської області цивільну справу, рішення по якій оскаржено в апеляційному порядку, направлено в порядку ч. 7 ст. 297 ЦПК України до суду першої інстанції для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат. Додатковим рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 29 квітня 2015 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати у розмірі 2290 гривень 87 копійок. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 763 гривні 62 копійки. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати по оплаті судового збору у загальному розмірі 365 гривень 40 копійок.

Не погоджуючись з додатковим рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 29 квітня 2015 року, ОСОБА_2 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить дане додаткове рішення скасувати в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 763 гривні 62 копійки та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати по оплаті судового збору у загальному розмірі 365 гривень 40 копійок.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1)неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь держави судовий збір - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, тобто 1/4 частина від 3054,49 грн., а саме у розмірі 763 гривні 62 копійки. Враховуючи задоволення судом вимог ОСОБА_3 по вимогах немайнового характеру та постановлення ухвали про забезпечення позову, з відповідача ОСОБА_2 підлягають також стягненню на користь ОСОБА_3, понесенні нею витрати по оплаті судового збору у розмірі 243 гривні 60 копійок по заявлених вимогах немайнового характеру, та оплаті судового збору у розмірі 121 гривня 80 копійок по заяві про забезпечення позову, що підтверджується доданими до матеріалів справи квитанціями від 28.10.2014 року.

Проте повністю погодится з такими висновками суду першої інстанції не можна.

У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивач заявляла вимоги про визнання право власності на ? частину квартири (ціна позову 305449 грн.) та вимоги про зобов`язання відповідача звільнити частину квартири та про своє вселення.

Відповідно Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтн 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»:

- Подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є обєктом справляння судового збору (п. 10) ;

- Якщо в позовній заяві обєднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, повязані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою) (п. 13).

Отже, при поданні позову до суду позивач мала сплатити судовий збір 3054 грн. 49 коп. за заявлені вимоги майнового характеру, 243 грн. 60 коп. за вимоги щодо зобов`язання відповідача звільнити частину квартири, 243 грн. 60 коп. за вимоги про вселення у квартиру та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп. за заявлені вимоги немайнового характеру, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову та заявлено клопотання про відстрочку сплати решти судового збору до ухвалення рішення, яке судом задоволено.

Ухвалою суду від 30.10.2014 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено.

Рішенням суду від 12.03.2015 року вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано право власності на 3/8 (3/4 від 1/2) частини спірної квартири та вселено позивача у частину квартири, що належала спадкодавцю. В решті вимог відмовлено.

При цьому підставою звернення до суду з позовними вимогами майнового характеру стала неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом у зв`язку із відсутністю у позивача правовстановлюючого документу на право власності спадкодавця на частку квартири, яка входить до спадщини.

Відповідач рішення суду в частині задоволення судом позовних вимог про визнання за позивачем права власності на частку у квартирі в порядку спадкування за заповітом, не оскаржила доводячи тим самим про відсутність з її боку претензій до позивача в цій частині (відсутність спору).

Право власності на 1/8 частину квартири ОСОБА_2 не заявлялося і судом не визнавалося.

При таких обставинах у суду не було підстав для стягнення в дохід держави з ОСОБА_2 судового збору пропорційно вартості частині спадкового майна, у визнанні права власності на яку відмовлено позивачу.

Тому додаткове рішення суду першої інстанції, яким було здійснено розподіл судових витрат в частині покладення на відповідача обов`язку сплатити в дохід держави судовий збір в частині, в якій було відмовлено позивачу, підлягає скасуванню.

Крім того, поза увагою районного суду залишилося те, що позивач не оплатила у повному обсязі судовий збір за заявлені вимоги немайнового характеру щодо вселення та зобов`язання відповідача звільнити квартиру (243,60 +243,60), сплативши лише частину судового збору в сумі 243,60 грн. Після ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог, суд не вирішив питання про розподіл судових витрат в частині судового збору, що не була сплачена позивачем.

Проте безпосередньо на права апелянта цей недолік районного суду не впливає.

В частині покладення на ОСОБА_3 обов`язків щодо сплати в дохід держави судового збору за задоволені вимоги майнового характеру в сумі 2290 грн. додаткове рішення не оскаржене і в апеляційному порядку не перевіряється.

В частині додаткового рішення про відшкодування з відповідача на користь позивача 243 грн. 60 коп. сплаченого позивачем судового збору за задоволені районним судом вимоги немайнового характеру про вселення, судова колегія погоджується.

Проте судова колегія не може погодитися з розподілом судових витрат в частині стягнення з відповідача на користь позивача 121 грн. 80 коп. за задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зобов`язання Другого Малиновського ВДВС провести в присутності спадкоємців опис майна в 1/2 частині квартири АДРЕСА_1.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, на час забезпечення позову, позивачем не заявлено вимог про визнання права власності або про розділ спадкового майна, що знаходиться в 1/2 частині квартири АДРЕСА_1.

Втім судом задоволено заяву про забезпечення позову саме в цій частині. В частині забезпечення позову шляхом опису та передачі безпосередньо ? частини квартири судом позивачу відмовлено.

При таких обставинах сплачений позивачем за подання заяви про забезпечення позову судовий збір в сумі 121 грн. 80 коп. не може бути покладений на відповідача в порядку перерозподілу судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України.

У відповідності до ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, приймаючи до уваги, що районним судом помилково в порядку розподілу судових витрат з відповідача стягнуто в дохід держави 763 грн. 62 коп. у зв`язку із відмовою у вимогах про визнання за позивачем права власності на ? частину спадщини та помилково стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 121 грн. 80 коп. з урахуванням часткового задоволення заяви про забезпечення позову, додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2015 року в цій частині підлягає скасуванню. В частині стягнення з відповідача на користь позивача 243 грн. 60 коп. за задоволені вимоги немайнового характеру про вселення слід залишити без змін. В іншій частині (про стягнення з позивача в дохід держави судового збору за задоволення вимог майнового характеру) додаткове рішення не оскаржене і в апеляційному порядку не перевірялося.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 317 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2015 року щодо розподілу судових витрат в частині стягнення з ОСОБА_4 в дохід держави судового збору в сумі 763 грн. 62 коп. та стягнення на користь ОСОБА_3 судового збору в сумі 121 грн. 80 коп. - скасувати.

В частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 243 грн. 60 коп. додаткове рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили рішенням суду.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: О.В. Оверіна

ОСОБА_5