Ухвала суду № 46256692, 17.06.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4195/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Фальчук В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2015 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Фальчука В.П.,

суддів Троїцької Л.Л., Таварткіладзе О.М.,

секретаря Швець В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайсуду Одеської області від 04 березня 2015 року, в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до Ізмаїльської міської ради, Відділу Держземагенства у м. Ізмаїлі, Реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, за участю третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про визнання не законними та скасування рішення і Державного акта про право власності на земельну ділянку, -

встановила;

26.03.2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, який неодноразово уточнювала в судовому засіданні, та в остаточній його редакції (а.с.121) просила визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду із цим позовом, та визнати незаконним рішення Ізмаїльського міської ради від 20.06.2008 року №1484-V про передачу земельної ділянки, розташованої за адресою пров. Південний, 5 у м. Ізмаїлі, у приватну власність громадянці ОСОБА_4; визнати незаконним та скасувати Державний акт про право власності на вказану земельну ділянку серії ЯЖ №702085 від 05.05.2009 року для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, розташованих у м. Ізмаїлі в пров. Південному, 5 (кадастровий номер 5110600000:01:037:0304), припинивши право власності на дану земельну ділянку за ОСОБА_4 При цьому позивач посилалася на наступні обставини:

20.06.2008 року рішенням Ізмаїльського міської ради від №1484-V була передана у приватну власність ОСОБА_4земельна ділянка у м. Ізмаїлі в пров. Південному, 5. На цій земельній ділянці було розташоване домоволодіння, яке належало ОСОБА_4 на праві приватної власності, і яке вона подарувала позивачу 01.11.2008 року. Однак, незважаючи на перехід права власності на земельну ділянку за позивачем, ОСОБА_4 отримала Державний акт про право власності на цю земельну ділянку 05.05.2009 року, не будучи власником домоволодіння у м. Ізмаїлі в пров. Південному, 5. У звязку з цим на теперішній час позивач позбавлена можливості отримати у власність земельну ділянку, на якій розташоване домоволодіння, що належить їй на праві приватної власності, що є порушенням її прав у земельних правовідносинах між нею та Ізмаїльською міською радою.

Ізмаїльська міська рада позов не визнала зазначивши, що рішення Ізмаїльської міської ради приймалося на підставі діючого законодавства, і Державний акт про право приватної власності на земельну ділянку видавався Реєстраційною службою Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області.

Третя особа у справі - ОСОБА_2 (яка змінила своє прізвище після реєстрації шлюбу 20.12.2014 року,) позовні вимоги не визнала, оскільки вважає, що спірна земельна ділянка є спадковим майном, яке залишилося після смерті її матері, і яким не бажає поділитися із нею її рідна сестра, позивач у справі.

Рішенням Ізмаїльського міськрайсуду від 04.03.2015 року позов ОСОБА_3 задоволений у повному обсязі. Суд визнав не законним та скасував рішення Ізмаїльської міської ради від 20.06.2008 року за №1484-У про передачу земельної ділянки, розташованої у м. Ізмаїлі в пров. Південному, 5 у приватну власність ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування житлового будинку. Суд скасував Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 702085 від 05.05.2009 року для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, розташованих у м. Ізмаїлі в пров. Південному, 5 (кадастровий номер 5110600000:01:037:0304), виданий ОСОБА_4 05.05.2009 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати у звязку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права та провадження у справі закрити.

За правилами ч.1ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, що оскаржене, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні проводитися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступних підстав;

Приписами ст.308 ЦПК України визначено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що вони ґрунтуються на законі і доведені позивачем у встановленому законом порядку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам справи, та нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ч.2ст.373 ЦК України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Статтею 121 ЗК України визначені норми безоплатної передачі у власність земельних ділянок громадянами.

Громадяни мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, у містах не більше 0,10 га.

Право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації ч.1ст.125 ЗК України.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється ч.3ст.125 ЗК України.

Отже, вказаними вище нормами права передбачений порядок набуття громадянами права власності на земельну ділянку. Так, для отримання у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у м. Ізмаїлі громадянин звертається із заявою до Ізмаїльської міської ради про приватизацію земельної ділянки. Ізмаїльська міська рада приймає рішення щодо приватизації земельної ділянки у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Право власності на земельну ділянку у громадянина виникає після встановлення меж земельної ділянки в натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконкому Ізмаїльської міської ради №348 від 18.08.1988 року ОСОБА_5 і ОСОБА_4 виділено у безстрокове користування земельну ділянку загальною площею 600 кв. метрів для будівництва житлового будинку та господарських будівель і споруд за адресою м. Ізмаїл, вул. Південна, 3 (в 1999 року перейменована в пров. Південний).

Рішенням Ізмаїльського міськрайсуду від 10.04.2007 року за ОСОБА_4 визнане право власності на ? частину земельної ділянки (300 кв. метрів), розташованої м. Ізмаїлі в пров. Південному, 3.

23.04.2008 року ОСОБА_4 звернулася до Ізмаїльської міської ради з заявою про передачу їй безкоштовно у приватну власність земельної ділянки площею 400 м2 для обслуговування житлового будинку, розташованого у м. Ізмаїла в пров. Південному, 3.

20.06.2008 року рішенням Ізмаїльської міської ради №1484-У ОСОБА_4 була передана безкоштовно у приватну власність земельна ділянка площею 0,4 га, що розташована м. Ізмаїлі в пров. Південному 3, та вирішено видати їй Державний акт про право власності на земельну ділянку загальною площею 0,10 га, яка розташована за цією ж адресою, з урахуванням рішення Ізмаїльського міськрайсуду від 10.04.2007 року, яким за ОСОБА_4 визнане право власності на ? частину земельної ділянки.

Отже, вказаним рішенням ОСОБА_4 була передана у власність земельна ділянка загальною площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку, розташованого у м. Ізмаїлі на пров. Південному, 3.

01.11.2008 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_6 житловий будинок №3 у пров. Південному у м. Ізмаїлі. В договорі дарування зазначено, що вказане домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 600 кв. метрів.

Відповідно до вимог ч.3ст.377 ЦК України, яка була діючою на час укладання договору дарування, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Приймаючи до уваги, що на час укладення договору дарування земельна ділянка, на якій розташований будинок, знаходилася у користуванні ОСОБА_4, тому до ОСОБА_6, відповідно до вимог ч.3ст.377 ЦК України, перейшла у користування та частина земельної ділянки, на якій розміщений житловий будинок та прибудинкові споруди, та частина земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування, а саме 0,6 га.

05 травня 2009 року відділом Держкомзему ОСОБА_4 був виданий Державний акт Серії ЯЖ №702085 на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,10 га, яка розташована у м. Ізмаїлі в пров. Південному 3, на підставі рішення Ізмаїльської міської ради №1484-ІУ від 20.06.2008 року, для обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

Отже, на час виникнення у ОСОБА_4 права власності на спірну земельну ділянку вона втратила таке право, оскільки подарувала свій будинок ОСОБА_6, і до ОСОБА_6 перейшло право користування цією земельною ділянкою на підставі ч.3ст.377 ЦК України. Тому, скасовуючи Державний акт про право власності на земельну ділянку Серії ЯЖ №702085, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що правових підстав для видачі ОСОБА_4 цього Державного акта у Ізмаїльської міської ради не було.

Суд першої інстанції також правомірно визнав недійсним рішення Ізмаїльської міської ради №1484-У про передачу ОСОБА_4 безкоштовно у приватну власність земельної ділянки загальною площею 0,10 га, оскільки ОСОБА_4 просила передати їй у приватну власність земельну ділянку площею 0,04 га, а їй була передана у власність земельна ділянка площею 0,10 га. Крім того, право власності ОСОБА_4 на 300 кв. метрів земельної ділянки було визнане на підставі рішення суду, і тому правових підстав для передачі ОСОБА_4 у власність цієї частини спірної земельної ділянки у Ізмаїльської міської ради не було.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки висновків суду першої інстанції не спростовують, та не містять правових підстав, передбачених ст.310 ЦПК України, для скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі.

Колегія суддів визнає, що ОСОБА_3 правомірно звернулася до суду цивільної юрисдикції із цим позовом, оскільки між нею і відповідачами у справі існує спір про право на земельну ділянку, на якій розташоване її домоволодіння. Тому суд першої інстанції правомірно розглянув справу за правилами цивільного судочинства. Крім того, суд першої інстанції правомірно визнав порушеними права позивача рішеннямІзмаїльської міської ради №1484-У та виданим Державним актом про право власності на цю земельну ділянку, оскільки відповідно до вимог ст.377 ЦК України і ст.121 ЗК України ОСОБА_3 має право на отримання у користування та у власність земельної ділянки, на якій розташований її будинок, та земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування цього будинку та прибудинкових будівель і споруд. Позивач звернулася до суду з позовом у межах позовної давності, відповідно до вимог ст.257 ЦК України, тому правових підстав для поновлення строку для звернення до суду із цим позовом немає.

Інших доводів апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить.

Керуючись ст.304, п.1ч.1ст.307, ст.308 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ухвалила;

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, на протязі двадцяти днів, з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.П.Фальчук

ОСОБА_7

ОСОБА_8