Постанова № 46255691, 25.06.2015, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/4640/15-а

Провадження № 2-а/520/151/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2015 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Васильків О. В.

при секретарі Дідур Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративний позов ОСОБА_1 фінансів України до Державної виконавчої служби України про визнання дій протиправними та скасування постанови, суд, -

В С Т А Н О В И В:

01.04.2015 року позивач ОСОБА_1 фінансів України звернулося до суду із позовом до відповідача Державної виконавчої служби України, в якому просить визнати протиправними дії ДВС України щодо винесення постанови від 02.03.2015 року ВП № 41287034 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, та скасувати вказану постанову. При цьому позивач посилається на те, що відповідачем не підтверджено належними доказами обґрунтованість визначених в оскаржуваній постанові витрат на проведення виконавчих дій.

Представник позивача ОСОБА_1 фінансів України до судового засідання не з'явився, повідомлявся належним чином. Разом і позовною заявою позивач просить справу розглядати за його відсутності.

Представник відповідача Державної виконавчої служби України ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала надані письмові заперечення на позовну заяву, оскільки постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 02.03.2015 року винесена у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства. Також представник пояснила, що позивачем подано позов до неналежного відповідача. Оскільки, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 17 від 21.01.2015 року ліквідовано Державну виконавчу службу України та встановлено, що ОСОБА_1 юстиції є правонаступником Державної виконавчої служби України у частині реалізації державної політики у сферах, зазначених у п. 1 цієї постанови.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, у відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України перебувало виконавче провадження ВП № 41287034, відкрите на підставі виконавчого листа № 2-677/04, виданого Київським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 фінансів України на користь ОСОБА_3 заборгованості по заробітній платі в розмірі 2619,01 грн. за період з 1998 року по 31.12.2002 роки.

02.03.2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_4 винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП 41287034, якою стягнуто з ОСОБА_1 фінансів України витрати на проведення виконавчих дій у сумі 164,04 грн. /а.с. 26/.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», витрати органів державної виконавчої служби, повязані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

До витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:

1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;

2) послуг експертів, субєктів оціночної діяльності - субєктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій;

3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;

4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

5) розміщення оголошення в засобах масової інформації;

6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;

7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Постанова про стягнення з боржника витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону. Зазначена постанова надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ним у порядку, встановленому цим Законом.

Механізм використання коштів виконавчого провадження визначається Порядком використання коштів виконавчого провадження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 року № 554.

Наказом ОСОБА_1 юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, зареєстрованим в ОСОБА_1 юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, в якій передбачено складові інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами ДВС.

Суд не приймає до уваги доводи позивача стосовно того, що відповідачем не підтверджено належними доказами обґрунтованість визначених в оскаржуваній постанові витрат на проведення виконавчих дій. Оскільки на спростування вказаних доводів судом досліджено надані представником відповідача письмові докази, а саме:

-Службову записку від 05.03.2014 року /а.с. 21/;

-Примірну калькуляцію вартості витрат на проведення виконавчих дій /а.с. 22-24/;

-Акт державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 02.03.2015 року /а.с. 25/.

Таким чином, судом встановлено, що витрати на проведення виконавчих дій, згідно акту державного виконавця, розраховано у відповідності до примірної калькуляції вартості витрат на проведення виконавчих дій, затвердженою начальником управління фінансово-господарської діяльності.

Окрім того, суд враховує пояснення представника відповідача щодо подання позову до неналежного відповідача. Оскільки судом проаналізовано положення Постанови Кабінету Міністрів № 17 від 21.01.2015 року «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції», якою ліквідовано Державну виконавчу службу України та встановлено, що ОСОБА_1 юстиції є правонаступником Державної виконавчої служби України у частині реалізації державної політики у сферах, зазначених у п. 1 цієї постанови.

Таким чином, судом встановлено, що позивач звернувся із адміністративним позовом до неналежного відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом

З урахуванням положень ч. 4 ст. 10 ЦПК України, 03.06.2015 року судом на адресу позивача було направлено лист із пропозицією ознайомитися із запереченнями відповідача, та з урахуванням доводів відповідача уточнити свої позовні вимоги стосовно сторони відповідача.

Як вбачається із повернутого на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 10.06.2015 року представник позивача отримав судову повістку, копію заперечень відповідача та лист суду. Однак, до суду не надходило жодної інформації від позивача про намір уточнити свої позовні вимоги.

З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 фінансів України не підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено, що постанова від 02.03.2015 року винесена відповідно до вимог чинного законодавства, та позов поданий позивачем до неналежного відповідача, так як Державну виконавчу службу України ліквідовано та встановлено, що ОСОБА_1 юстиції є правонаступником Державної виконавчої служби України.

Керуючись ст. ст. 71, 159, 161-163, 171-2 КАС України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 фінансів України до Державної виконавчої служби України про визнання дій протиправними та скасування постанови, відмовити.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Васильків О. В.