Постанова № 4625534, 27.07.2009, Луганський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 23665/09/1270

Категорія 6.6.4

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2009 року м. Луганськ

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Шембелян В.С.,

при секретарі: Замковому Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особиОСОБА_1 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на активи,-

В С Т А Н О В И В:

18 червня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особиОСОБА_1 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на активи.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідач, суб'єкт підприємницької діяльності - фізічна особа ОСОБА_1 зареєстрований Виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 16.07.2002 р. № 25370376Ф0112792.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 знаходиться на податковому обліку в ДПІ в м. Лисичанську Луганської області та йому присвоєний код № НОМЕР_1.

На даний час, згідно довідки державного реєстратора держреєстрацію відповідача не скасовано.

Станом на 10.06.2009 р. за суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 є податковий борг у сумі 6583, 66 грн., которий складається з наступного:

Податковий борг з ПДВ - 6583, 66 грн., що складається з суми основного боргу у розмірі 6274, 75 грн. та несплаченої пені у розмірі 308, 91 грн. та підтверджується наступним: на підставі акту № 34/1702 від 12.02.2009 р. „Про результати планової перевірки приватного підприємця Федченко В.В. встановлено порушення п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7, ст. 7 Закону України „Про порядок на додану вартість” № 168/97 - ВР від 03.04.1997 р. (із змінами та доповненнями) та на підставі абз. „б” п.п.4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” № 2181 - ІІІ від 21.12.2000 р. донарахований податок на додану вартість у сумі 14700, 00 грн., з яких за основним платежем 9800, 00 грн. та 4900, 00 грн. - штрафні (фінансові)санкції. Податкове повідомлення - рішення № 0000161702/0 від 25.02.2009 р. вручено відповідачу особисто.

Зазначена сума боргу відповідачем не оскаржено та сума боргу у добровільному порядку не сплачена. За таких обставин позивач просив стягнути з відповідача заборгованість перед бюджетом в розмірі 6583, 66 грн., шляхом звернення на активи платника податків.

У судовому засіданні представник позивача підтримав свої вимоги, дав суду пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві, просив стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особиОСОБА_1 заборгованість перед бюджетом в розмірі 6583, 66 грн., шляхом звернення на активи платника податків

Відповідач в судове засідання не з'явився, заперечень проти позову не надав.

 Відповідно до акту перевірки ДПІ в м. Лисичанську Луганської області знаходження приватного підприємцяОСОБА_1 за юридичною адресою: АДРЕСА_1 не знаходиться а також сусіди підтверджують що за даною адресою не мешкає.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 зареєстрований Виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 16.07.2002 р. № 25370376Ф0112792 (а.с. 5).

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 знаходиться на податковому обліку в ДПІ в м. Лисичанську Луганської області та йому присвоєний код № НОМЕР_1.

В період з 28.01.2009 року по 10.02.2009 року ДПІ в м. Лисичанську Луганської області була проведена виїзна планова перевірка суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особиОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31 12.2008 р. про що складено акт від 12.02.2009 р. №34/1702.

Відповідно до пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

На виконання вимог Закону ДПІ у м. Лисичанську Луганської області встановлено перша податкова вимога № 1/55 від 13 березня 2009 року, котра отримана відповідачем відповідно поштового повідомлення № 37/19, а також друга податкова вимога № 2/70 від 21 квітня 2009 року, отримана відповідачем особисто 21.04.2009 р.

Також, на виконання вимог Закону ДПІ у м. Лисичанську Луганської області складено акт опису активів, на які поширюється право податкової застави від 23 квітня 2009 р. № б/н.

Всупереч вимогам чинного законодавства у сфері оподаткування, вказані суми податкового зобов'язання відповідачем погашені не були.

У відповідності до п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 до суб'єкта підприємницької діяльності -ОСОБА_2 винесено першу податкову вимогу від 31.10.2007 р. № 1/29 та друга податкова вимога від 28.12.07р. №2/47, які були вручені відповідачу відповідно 13.11.2007р. та 23.01.08р., про що свідчать поштові повідомлення про вручення(а.с.6,7).

Зазначена у податкових вимогах  сума податкового боргу Відповідачем погашена не була.

Суд звертає увагу, що вказані податкові вимоги в адміністративному  або судовому порядку Відповідачем не оскаржувались та не скасовано у спосіб та відповідно до процедури, що регламентована статтями 5 та 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”.

Тобто, сума зобов'язання визначена в податкових вимогах  відповідно до статті 5 Закону № 2181-ІІІ є узгодженою та в зв'язку з несплатою до бюджету в строки визначені законодавством набула статусу податкового боргу.

Відповідно до підпунктів 5.2.1 та 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яке подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Відповідно до підпунктів 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах “а”- “в”підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Відповідно до положень пункту 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” фінансові (штрафні) санкції, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, сплачуються платниками податків добровільно або стягуються у судовому порядку органами державної податкової служби.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

У строк, встановлений підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” Відповідач податкове зобов'язання, визначене рішеннями про застосування фінансових санкцій самостійно не сплатив. В адміністративному порядку зазначені вище рішення про застосування фінансових санкцій Відповідач не оскаржував.

Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

 Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, Суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані Позивачем підтверджують обставини, на які Позивач посилається та їх обґрунтування.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.  

Згідно ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи  місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням частини 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 99, 100, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області задовольнити повністю.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особиОСОБА_1 (індентифікаційний код НОМЕР_1), заборгованість перед бюджетом у розмірі 6583,66 грн.( шість тисяч п'ятсот вісімдесят три грн. 66 коп.), звернувши стягнення на активи платника податків.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.С. Шембелян