Вирок № 46239939, 30.06.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/6445/15-к

В И Р О К

іменем України

"30" червня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Хіміча В.М.,

при секретарі Бондарчук М.В.,

з участю прокурора Процишена В.М.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва угоду про визнання винуватості від 30.06.2015 року, укладену між старшим прокурором відділу прокуратури міста Києва радником юстиції Процишеним В.М. та обвинуваченим ОСОБА_3, у кримінальному провадженні № 22013111110000153 від 21.12.2013 року по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Магдебурга, ФРН, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працює, одруженого, має на утриманні неповнолітню дочку ОСОБА_4, 2001 року народження, проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, -

в с т а н о в и в:

Суд визнав доказаним, що наприкінці літа - на початку осені 2012 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до ОСОБА_3 з проханнями допомогти виїхати з України до Канади для здійснення трудової діяльності. ОСОБА_3, маючи досвід працевлаштування громадян за межами України, погодився сприяти ОСОБА_6 та ОСОБА_5 і з цією метою у місті Києві в зазначений проміжок часу уклав з ними контракти на працевлаштування за кордоном та одержав від них як оплату таких послуг по 4 000 євро, їх фотографії та копії їх паспортів громадянина України.

У подальшому, весною 2013 року у ОСОБА_3, з корисливих мотивів, виник злочинний умисел на організацію незаконного переправлення ОСОБА_6 та ОСОБА_5 через державний кордон України, сприяння їм порадами та наданням засобів.

У травні 2013 року, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3, бажаючи незаконно переправити кількох осіб через державний кордон України, під час зустрічі у місті Києві повідомив ОСОБА_5 про відсутність можливості законним способом відправити його до Канади. Одночасно ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_5 за рахунок раніше отриманих від нього грошових коштів здійснити його незаконне переправлення з України до Канади на підставі підробленого паспорта громадянина однієї з країн Європейського Союзу, на що останній погодився. Також ОСОБА_3 пообіцяв організувати зустріч ОСОБА_5 в Канаді його знайомими.

В червні 2013 року, в ході телефонної розмови ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_6 про неможливість законним способом відправити його до Канади і на вимогу ОСОБА_6 повернув останньому, раніше одержані від нього, 4000 євро. Однак, в липні 2013 року, продовжуючи реалізацію злочинного умислу та бажаючи незаконно переправити кількох осіб через державний кордон України, ОСОБА_3 каналом телефонного зв'язку запропонував ОСОБА_6 за грошову винагороду здійснити його незаконне переправлення через державний кордон України до Канади під виглядом релігійної діаспори за грошову винагороду у розмірі 3 500 євро. На вказану пропозицію ОСОБА_6 погодився і каналами системи термінових переказів «Швидка копійка» ПАТ «Державний ощадний банк України» перерахував ОСОБА_3 двома платежами 29.07.2013 та 04.09.2013 грошові кошти в сумі 36 500 грн. у якості винагороди.

У подальшому у 2013 році ОСОБА_3 у ході телефонної розмови повідомив ОСОБА_6 про відсутність можливості відправити його до Канади під виглядом релігійної діаспори та запропонував йому дістатися до Канади на підставі підробленого паспорта громадянина Іспанії, на що ОСОБА_6 погодився.

Надалі за невстановлених досудовим розслідуванням обставин ОСОБА_3 надав раніше одержані від ОСОБА_6 та ОСОБА_5 їх фотографічні зображення невстановленій досудовим розслідуванням особі, яка у невстановлені час та місці з використанням цих фотографій виготовила і надала ОСОБА_3, а останній таким чином придбав - два завідомо підроблені паспорти:

- громадянина Чеської Республіки НОМЕР_2 для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_10 (ОСОБА_10), ІНФОРМАЦІЯ_6, з внесеним до нього фотозображенням ОСОБА_5;

- громадянина Іспанії НОМЕР_3 для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_12 (ОСОБА_12), ІНФОРМАЦІЯ_7, з внесеним до нього фотозображенням ОСОБА_6

У жовтні 2013 року ОСОБА_3, прагнучи незаконно переправити ОСОБА_6 та ОСОБА_5 через державний кордон України та з цією метою бажаючи сприяти їм наданням засобів, у ході телефонних розмов повідомив останнім про виготовлення для них підроблених паспортів та зазначив, що найближчим часом він надасть їх останнім шляхом поштового відправлення.

З цією метою 30.10.2013 ОСОБА_3 з пункту прийому і видачі пошти ТОВ «Експрес мейл», розташованого у місті Києві за адресою: вул. Марини Раскової, 19, спрямував каналами поштового зв'язку у вигляді поштових відправлень:

- на адресу ОСОБА_5 у місто Донецьк завідомо підроблений НОМЕР_1 для виїзду за кордон, оформлений на громадянина Чеської Республіки ОСОБА_10 (ОСОБА_10), ІНФОРМАЦІЯ_6, з наявним у ньому фотозображенням ОСОБА_5;

- на адресу ОСОБА_6 у Вінницьку область завідомо підроблений паспорт серії НОМЕР_3 для виїзду за кордон, оформлений на громадянина Іспанії ОСОБА_12 (ОСОБА_12), ІНФОРМАЦІЯ_7, з наявним у ньому фотозображенням ОСОБА_6

ОСОБА_5 31.10.2013 року, а ОСОБА_6 01.11.2013 року, діючи відповідно до попередніх домовленостей з ОСОБА_3, одержали зазначені завідомо підроблені паспорти за місцями свого проживання для подальшого незаконного перетинання державного кордону України з використанням цих підроблених документів.

У подальшому ОСОБА_5, усвідомлюючи, що одержаний від ОСОБА_3 паспорт є підробленим та бажаючи використати його для виїзду до Канади, у телефонній розмові попросив ОСОБА_3 придбати йому квиток до Канади, на що останній, бажаючи незаконно переправити його через державний кордон України, погодився, після чого ОСОБА_5 надав ОСОБА_3 грошові кошти для придбання квитка з України до Канади на ім'я громадянина Чеської Республіки ОСОБА_10.

Далі, у листопаді 2013 року, ОСОБА_3, бажаючи сприяти ОСОБА_5 порадами, у ході телефонної розмови повідомив останньому про необхідність придбання квитка також у зворотному напрямку, тобто з Канади до України, з метою приховування від представників міграційної служби наміру довготривалого перебування у цій країні і уникнення депортації. Тоді ж ОСОБА_5 вирішив самостійно придбати квитки та попросив ОСОБА_3 повернути раніше надані на купівлю квитка грошові кошти, що останній і зробив 13.12.2013 року через систему термінових переказів «Швидка копійка» ПАТ «Державний ощадний банк України».

ОСОБА_3 усвідомлював, що наданням ОСОБА_6 та ОСОБА_5 завідомо підроблених паспортів і вищезазначених порад він створив умови для незаконного перетинання цими особами державного кордону України, та бажав, щоб така подія невідворотно відбулася.

У подальшому, 17.12.2013 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 придбали у касі міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) у місті Києві квитки на літак до міста Торонто (Канада) і, за порадою ОСОБА_3, у зворотному напрямку до м. Праги (Чехія), не маючи намірів відвідувати це місто.

21.12.2013 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прибули до аеропорту «Київ» (Жуляни), де, прагнучи відлетіти до Канади транзитом через Москву (Російська Федерація) літаком рейсу № 232 сполученням «Київ - Москва», надали (пред'явили) для паспортного контролю одержані від ОСОБА_3 та оформлені на громадянина Чеської Республіки ОСОБА_10 (ОСОБА_10) та громадянина Іспанії ОСОБА_12 (ОСОБА_12) завідомо підроблені паспорти для виїзду за кордон.

Однак підробку паспортів, одразу виявив уповноважений працівник прикордонної служби і не допустив незаконного перетинання державного кордону та вильоту ОСОБА_6, ОСОБА_5 з України.

Дії ОСОБА_3 по організації незаконного переправлення кількох осіб через державний кордон України органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 332 КК України, так як він своїми умисними діями вчинив організацію незаконного переправлення кількох осіб через державний кордон України, сприяння вчиненню таких дій порадами, наданням засобів, з корисливих мотивів.

Дії ОСОБА_3 по вчиненню збуту підроблених офіційних документів, які видаються установою, яка має право видавати такі документи, і які надають права, органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 358 КК України, так як він вчинив сприяння наданням засобів підробленню офіційних документів, які видаються установою, яка має право видавати такі документи, і які надають права.

Дії ОСОБА_3 по сприянню наданням засобів підробленню офіційних документів, які видаються установою, яка має право видавати такі документи, і які надають права, органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, так як він вчинив сприяння наданням засобів підробленню офіційних документів, які видаються установою, яка має право видавати такі документи, і які надають права.

30 червня 2015 року у даному кримінальному провадженні між старшим прокурором відділу прокуратури міста Києва радником юстиції ПроцишенимВ.М. та обвинуваченим ОСОБА_3 в порядку, передбаченому положеннями ст. ст. 468, 469, 470, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачений за спільною ініціативою дійшли обопільної згоди про укладення угоди про визнання винуватості, в якій відповідно до вимог ст. 472 КПК України, виклали формулювання підозри та правову кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, яка ніким не оспорюється, зазначили істотні обставини для даного кримінального провадження, при цьому обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даних кримінальних правопорушень та правову кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України.

Також, сторонами угоди визначене узгоджене ними покарання, яке обвинувачений ОСОБА_3 повинен понести за вчинені ним кримінальні правопорушення, а саме:

за ч. 3 ст. 332 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 років позбавлення волі; за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України у виді 1 року обмеження волі; за ч. 1 ст. 358 КК України у виді 2 років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Покласти на ОСОБА_3 обов'язки, передбачені п.п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Крім того, в угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченому, в тому числі, обов'язок повністю відшкодувати державі вартість проведення експертиз у визначеній експертами сумі 9280,46 грн.

Розглядаючи, в порядку встановленому ст. 474 КПК України, питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до вимог ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Так, за змістом статті 332 КК України убачається, що об'єктом злочину є порядок перетинання кордону України, при цьому шкода завдається державним та суспільним інтересам.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди про визнання винуватості з обвинуваченим, дотримані вимоги і правила Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, просить суд затвердити дану угоду і призначити обвинуваченому, узгоджене в угоді, покарання та інші, передбачені угодою, заходи.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні також просить суд затвердити вказану угоду, укладену між ним та прокурором, і призначити йому, узгоджену в угоді, міру покарання та інші, передбачені угодою заходи, при цьому обвинувачений беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених . 3 ст. 332, ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та міри покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди. До того ж зазначив, що здатний реально виконати взяті на себе, відповідно до угоди, зобов'язання.

Крім того, при вирішенні питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд враховує тяжкість кримінальних правопорушень, вчинених ОСОБА_3, у вчиненні яких останній беззастережно визнав себе винним. Так, злочин, передбачений ч. 3 ст. 332 КК України, відповідно до вимог ст. 12 КК України, є тяжким злочином; злочин, передбачений ч. 1 ст. 358 КК України, відповідно до вимог ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості; злочин, передбачений ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, відповідно до вимог ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості.

Разом з тим, суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст, укладеної з прокурором, угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винним, цілком розуміє свої права, визначені в п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України, прокурор, в свою чергу, цілком розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України.

Крім того, перевіряючи угоду на відповідність вимогам кримінального процесуального кодексу України та кримінального кодексу України, суд приходить до висновку, що умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, що визначені положеннями ст. 65 КК України.

На підставі викладеного, виходячи з того, що умови угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3, відповідають вимогам кримінального процесуального кодексу України та кримінального кодексу України, суд приходить до висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.

За таких обставин, суд вважає доведеним в судовому засіданні, що ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив: організацію незаконного переправлення кількох осіб через державний кордон України, сприяння вчиненню таких дій порадами, наданням засобів, з корисливих мотивів, а тому його дії кваліфікує за ч. 3 ст. 332 КК України; сприяння наданням засобів підробленню офіційних документів, які видаються установою, яка має право видавати такі документи, і які надають права, а тому його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 358 КК України; сприяння наданням засобів підробленню офіційних документів, які видаються установою, яка має право видавати такі документи, і які надають права, а тому його дії кваліфікує за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України.

Згідно положень угоди про визнання винуватості ОСОБА_3 слід призначити, узгоджену сторонами угоди, міру покарання, а саме:

за ч. 3 ст. 332 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 років позбавлення волі; за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України у виді 1 року обмеження волі; за ч. 1 ст. 358 КК України у виді 2 років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Покласти на ОСОБА_3 обов'язки, передбачені п.п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь Держави витрати за проведення судових експертиз.

Речові докази у кримінальному провадженні вирішено у порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись вимогами ст.ст. 373, 374, 469, 473 - 475 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 30 червня 2015 року у кримінальному провадженні за №1-кп/755/478/15, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 22013111110000153 від 21.12.2013 року, укладену між старшим прокурором відділу прокуратури міста Києва радником юстиції Процишеним В.М. та обвинуваченим ОСОБА_3.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, та призначити йому, узгоджене між сторонами угоди про визнання винуватості від 30 червня 2015 року, покарання:

за ч. 3 ст. 332 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 років позбавлення волі; за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України у виді 1 року обмеження волі; за ч. 1 ст. 358 КК України у виді 2 років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Покласти на ОСОБА_3 обов'язки, передбачені п.п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід не обирати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Держави вартість проведення експертиз у сумі 9 280 (дев'ять тисяч двісті вісімдесят) грн. 46 коп., які необхідно перерахувати на рахунок Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України (р/р 31256201107395 ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019, ЄДРПОУ 20001993).

Речові докази, вказані в Т. 1 а.с. 202 - 203, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя: