Постанова № 46238672, 02.07.2015, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/65/15-а

Номер провадження 2-а/699/8/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.07.2015 м.Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого Побережної Н.П.,

за участі секретарів судового засідання Журавель Я.А., Могильної І.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Корсунь-Шевченківський адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області

про зобовязання виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, -

ВСТАНОВИВ:

21.01.2015 позивач предявив у суд даний позов, у якому просить поновити пропущений з поважних причин строк звернення до суду та зобов'язати відповідача виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій.

Позивач мотивує свій позов тим, що постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 07.11.2014 визнано протиправними рішення Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області, Пенсійного фонду України щодо відмови зарахувати позивачеві в спеціальний страховий стаж, як працівнику сфери охорони здоровя, роботу на посаді фельдшера військової частини в період з 23.03.1973 по 30.03.1974 (1 рік і 7 днів). Відповідач спеціальний страховий стаж не обрахував з урахуванням рішення суду та грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій не виплатив. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.01.2015 (а.с.33) повернуто позовну заяву про зобовязання виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій у звязку з належністю розгляду позовних вимог до юрисдикції місцевого загального суду в порядку адміністративного порядку, а не до юрисдикції Окружного адміністративного суду м. Києва. Оскільки ухвалу суду від 16.01.2015 отримав лише 20.01.2015, відтак строк звернення позивачем пропущений з поважних причин. Тому позивач і звернувся до суду з даним позовом.

У судове засідання позивачзявився,позовні вимоги підтримав, посилаючись на ті ж обставини, які викладені в позовній заяві та просить позов задовольнити.

У судове засідання представник відповідача зявився, проти позовних вимог заперечив, мотивуючи тим, що позивач не має 35 років спеціального стажу для виплати грошової допомоги, так як згідно довідки Центрального архіву Міністерства оброни Російської Федерації позивач проходив службу в Радянській армії з 23.03.1973 по 30.03.1974 на посаді фельдшера у військовій частині 25979. Відповідно до п.2 Переліку закладів охорони здоровя Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 20.05.2004 за №162 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.06.2004 за №692/9291, до закладів охорони здоровя відноситься медичний пункт військової частини, а не сама військова частина. Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2014 не містить зобовязання відповідача перерахувати стаж позивача. Крім того, відповідач вважає, що позивачем пропущений шестимісячний строк на звернення до суду, що встановлений ст.99 КАС України.

Суд, розглянувши адміністративну справу, зясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності вважає, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволенню з наступних підстав.

У суді встановлено, що страховий стаж позивача становить 44 роки 1 місяць 14 днів, в тому числі 34 роки 9 місяців 29 днів у сфері охорони здоровя, а також 2 роки 5 днів військова служба, що підтверджується записами трудової книжки позивача (а.с.5-7) та повідомленням відповідача (а.с.9).

Згідно архівної довідки №4/94159 від 01.08.2013 Центрального архіву Міністерства оброни Російської Федерації, позивач працював фельдшером військової частини 25979 в період з 23.03.1973 по 30.03.1974 (а.с.10).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2014, яка набрала чинності 11.02.2015 (а.с.29-31, 57-58) визнано протиправними рішення Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області, Пенсійного фонду України щодо відмови зарахувати позивачеві в спеціальний страховий стаж, як працівнику сфери охорони здоровя, роботу на посаді фельдшера військової частини в період з 23.03.1973 по 30.03.1974 (1 рік і 7 днів).

Відповідно до п.7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи у призначенні та виплаті позивачу зазначеної грошової допомоги відповідач послався на відсутність у нього необхідного стажу для виплати такої допомоги, однак відповідачем не виконана постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2014 про протиправність рішення Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області, Пенсійного фонду України щодо відмови зарахувати позивачеві в спеціальний страховий стаж, як працівнику сфери охорони здоровя, роботу на посаді фельдшера військової частини в період з 23.03.1973 по 30.03.1974 (1 рік і 7 днів).

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 255 КАС України визначає, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Стаття 8 КАС України передбачає, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Вищеозначена норма детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме право на справедливий, публічний і швидкий розгляд, і, водночас, передбачає обов'язкове виконання судових рішень. Отже, для забезпечення цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Зокрема, про це прямо зазначається у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Нornsby V. Сгеесе), рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України».

Судове рішення, по суті, є документом органу влади й містить у собі державно-владне, індивідуально-конкретне розпорядження щодо застосування норм права за встановленими у судовому засіданні фактами і правовідносинами. Європейською практикою стабільність судового рішення сприймається як один зі складників принципу правової певності (визначеності). Саме в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії» зазначено, що принцип правової визначеності вимагає, щоб судове рішення, в якому певне питання одержало остаточне вирішення, не ставилося під сумнів. Крім того, принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання, зокрема, учасники правовідносин повинні мати можливість у розумних межах передбачити наслідки своєї поведінки та бути впевненими у незмінності свого статусу, кола прав та обов'язків. До того ж у своїй практиці Суд неодноразово підкреслював потребу в забезпеченні державою умов для реалізації остаточного судового рішення. Право на виконання судового рішення розглядається як складова права на судовий захист.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод проголошує: «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони (держави) допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Європейський суд також визнав державу відповідальною за організацію ефективної системи виконання судового рішення.

Згідно ч.1 ст.2 та ч.3 ст.2 КАС України в кореспонденції з приписами ст.6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, слідує, що суд не може перебирати на себе функцій органу, дії або бездіяльність якого оскаржується.

Таким чином, суд дійшов висновку, що саме до компетенції управління ПФУ в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області, в даному випадку, належить виконувати постанову суду від 07.11.2014 щодо обрахунку спеціального страхового стажу позивача та виносити за наслідком виконання відповідні рішення, в тому числі і щодо виплати грошової допомоги, і суд не може підміняти суб'єкта владних повноважень у виконанні останнім своїх прав та обов'язків.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду оскільки частиною 1 та 2 ст. 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач до суду з позовом звернувся 21.01.2015 відповідно до штампа на позовній заяві, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва винесена 07.11.2014, набрала чинності 11.02.2015, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.01.2015 (а.с.33) повернуто позовну заяву у звязку з належністю розгляду позовних вимог до юрисдикції місцевого загального суду в порядку адміністративного порядку, а не до юрисдикції Окружного адміністративного суду м. Києва. Отже позивачем не пропущений строк звернення до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такі права суд сторонам розяснив при винесенні ухвали про відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду.

На порушення ч.2 ст.71 КАС України відповідач не надав суду жодних доказів правомірності прийняття ним відмови позивачу у виплаті грошової допомоги.

Отже з урахуванням викладеного та керуючись положеннями ч.2 ст.11 КАС України щодо права суду вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять з метою відновлення порушеного права позивача, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог шляхом зобов'язання відповідача розглянути заяву про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення позивачу, з урахуванням спеціального страхового стажу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 182,70 грн., суд вважає, що даний позов є немайновим, а тому мав бути сплачений судовий збір в розмірі 73,08 грн., а відтак слід повернути позивачеві зайво сплачену суму судового збору - 109,62 грн.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 8-11, 69-71, 94, 99, 159-163, 186, 255 КАС України,

суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області розглянути заяву про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та жителя в ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії НС №409214 виданий Корсунь-Шевченківським РВ УМВС України в Черкаській області 23.12.1997 року, інші дані про особу суду не відомі, з урахуванням спеціального страхового стажу.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та жителя в ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії НС №409214 виданий Корсунь-Шевченківським РВ УМВС України в Черкаській області 23.12.1997, інші дані про особу суду не відомі, понесені ним судові витрати у розмірі 36,54 грн. (тридцять шість гривень пятдесят чотири копійки).

Повернути зайво сплачений ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований та житель в ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії НС №409214 виданий Корсунь-Шевченківським РВ УМВС України в Черкаській області 23.12.1997, інші дані про особу суду не відомі, відповідно до квитанції №265 від 21.01.2015 року в ТВБВ Ощадбанку №10023/0201 судовий збір в сумі 109,62 грн. (сто девять гривень шістдесят дві копійки).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області протягом десяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови виготовлений 07.07.2015 року.

Суддя Побережна Н. П.