Ухвала суду № 46227338, 23.05.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1005/1176/12 Головуючий у І інстанції Ткаченко Д.В. Провадження № 22-ц/780/1544/13 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 44 23.05.2013

УХВАЛА

Іменем України

23 травня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: Мережко М.В.,

Суддів: Суханової Є.М., Данілова О.М.,

При секретарі: Черненко І.Ю.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Дударківської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2012 року позивачі звернулися в суд із зазначеним позовом.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що 06 лютого 2010 року померла ОСОБА_4 мати позивачів. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, частину якої позивачі прийняли увстановлений 6-ти місячний строк, подавши заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

Крім того, до спадкового майна на думку позивачів належить земельна ділянка розміром 0,08 га, на підставі розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 764 від 16 березня 2011 року (прийнятого після смерті ОСОБА_4Ф.), що розташована на території Дударківської сільської ради Бориспільського району Київської області. (цільове призначення для ведення індивідуального садівництва).

За життя ОСОБА_4 державний акт про право власності на земельну ділянку не був виготовлений.

Листом Державного нотаріуса Бориспільської районної державної нотаріальної контори від 04 грудня 2012 року позивачам розяснено право звернення до суду за вирішенням питання про право власності на земельну ділянку, оскільки у позивачів відсутній державний акт про право власності на земельну ділянку спадкодавця ОСОБА_4

Позивачі просили визнати за ними право власності по 1\2 частині на земельну ділянку в порядку спадкування після померлої ОСОБА_4

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішенням , яким їх вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом першої інстанції, 06 лютого 2010 року померла ОСОБА_4 мати позивачів. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, частину якої позивачі прийняли у встановлений 6-ти місячний строк, подавши заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

Як видно із матеріалів спадкової справи, за життя ОСОБА_4 склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і все те, що їй буде належати на день смерті заповіла - ОСОБА_2, ОСОБА_3В.( а.с. 28). Від прийняття спадщини за заповітом позивачі відмовились, прийняли спадщину за законом ( а.с. 24, 25).

Листом Державного нотаріуса Бориспільської районної державної нотаріальної контори від 04 грудня 2012 року позивачам відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку з підстав відсутності державного акту про право власності на земельну ділянку і розяснено право звернення до суду за вирішенням питання про право власності на земельну ділянку ( а.с. 13).

За життя ОСОБА_4, розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 04 березня 2010 року № 334 було затверджено матеріали вибору місця розташування земельних ділянок та надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення індивідуального садівництва на території Дударківської сільської ради Бориспільського району Київської області, тобто ОСОБА_4 мала намір отримати у приватну власність земельну ділянку розміром 0,08 га.

Як видно із копії державного акту про право власності на земельну ділянку ( а.с. 8). земельна ділянка розміром 0,08 га, на підставі розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 764 від 16 березня 2011 року ( прийнятого після смерті ОСОБА_4Ф.), що розташована на території Дударківської сільської ради Бориспільського району Київської області. (цільове призначення для ведення індивідуального садівництва).

Відповідно до ст.ст. 328, 392, 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті ( ст.1218), право власності набувається на підставах, що не заборонені законом (ст..328) та власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який посвідчує право власності.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст. 126 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 131 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Правило статті 1225 ЦК про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності.

За таких обставин, вірним є висновок суду першої інстанції, що на момент відкриття спадщини, право спадкодавця ОСОБА_4 на земельну ділянку не було підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку або іншим правовстановлюючим документом, оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку на імя ОСОБА_4 за її життя не виготовлявся, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову у позові, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: