Рішення № 46215868, 02.07.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/17345/14-ц Провадження № 22-ц/773/952/15 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л.М. Категорія: 34 Доповідач: Матвійчук Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Матвійчук Л.В. ,

суддів - Осіпука В.В., Мудренко Л.І.,

при секретарі - Губарик К.А.,

з участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Хабарової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Житлово-комунального підприємства №3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири, за апеляційною скаргою відповідача Житлово-комунального підприємства №3 на рішення Луцького міськрайонного суду від 14 травня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

27 жовтня 2014 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися в суд з позовом до житлово-комунального підприємства №3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вони є квартиронаймачами квартири АДРЕСА_1. Вказували, що в квартирі неодноразово відбувалося залиття з даху, зокрема у грудні 2009 року, в лютому 2010 року та 30 липня 2013 року. В результаті цього ОСОБА_1 звернулася до відповідача з метою проведення огляду її помешкання зі скаладанням акту про причини залиття. 31 липня 2013 року квартиру було оглянуто комісією у складі представників ЖКП № 3, внаслідок чого був складений акт про залиття. В даному акті зазначено, що підтоплення виникло внаслідок засмічення невідомими особами внутрішнього водостоку пластиковими пляшками та надмірної кількості опадів під час стихії. Враховуючи те, що затоплення квартири відбулося не з вини позивачів, а в добровільному порядку відповідач не відшкодовує завдані збитки, тому просили суд стягнути з ЖКП №3 у відшкодування майнової шкоди 20 939 грн. та 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 14 травня 2015 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволено частково.

Ухвалено стягнути з житлово-комунального підприємства № 3 в користь ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 21806 грн. у відшкодування майнової шкоди та по 300 грн. кожному у відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач житлово-комунальне підприємство № 3 просить рішення суду в частині відшкодування майнової шкоди змінити, зменшити розмір стягнутої майнової шкоди з 21806 грн. до 1930,05 грн., в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовити повністю, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 липня 2013 року було залито квартиру АДРЕСА_1, квартиронаймачем якої є позивач ОСОБА_1 разом із дітьми ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.. Причиною залиття було визначено засмічення невідомими особами внутрішнього водостоку пластиковими пляшками та надмірної кількості опадів під час стихії, в результаті чого в квартирі позивачів, зокрема в кухні були підтоплені частково стеля та стіни, в коридорі - частково стеля, стіни біля входів в квартиру, в одній житловій кімнаті - стеля по міжпанельних швах та частково стіна, в другій житловій кімнаті - частково стеля та стіни, в третій житловій кімнаті частково стеля по міжпанельному шву, про що відображено в акті від 31 липня 2013 року(а.с.9-10). Вартість відновлювального ремонту квартири становить 21806 грн. відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ст.ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Тобто цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, на: послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території), санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів, тощо.

Ст.ст. 21, 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що виконавець та виробник житлово-комунальних послуг зобов'язаний: здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньо будинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Встановлені судом та наведені вище обставини підтверджуються сукупністю наявних у справі доказів, зокрема: довідкою ЖКП № 3 від 12 травня 2015 року, відповідно до якої ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 є квартиронаймачами квартири АДРЕСА_1 (а.с. 6, 132), актом обстеження квартири позивачів від 31 липня 2013 року, складеним працівниками житлово-комунального підприємства № 3, про затоплення квартири позивачів внаслідок засмічення невідомими особами внутрішнього водостоку пластиковими пляшками та надмірної кількості опадів під час стихії (а.с.9-10), висновком судової будівельно-технічної експертизи від 02 березня 2015 року про те, що вартість відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1 становить 21806 грн. (а.с.87-100).

Виходячи з викладеного, давши вірну оцінку обставинам справи, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позову в частині відшкодування майнової шкоди.

Проте стягуючи вартість відновлювального ремонту, визначену висновком судової будівельно-технічної експертизи в сумі 21806 грн., суд не звернув уваги, що позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди заявлені на суму 20939 грн., а тому в цій частині рішення суду підлягає відповідній зміні відповідно до вимог ст.11 ЦПК України за змістом, якої суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Отже, стягненню з відповідача в користь позивачів підлягає 20939 грн. у відшкодування майнової шкоди.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, то судом встановлено факт заподіяння моральної шкоди позивачам, що полягає у душевних стражданнях, яких зазнали позивачі у зв'язку з пошкодженням їх майна затопленням квартири. Судом першої інстанції вірно визначено розмір такого відшкодування з врахуванням характеру та обсягу завданих душевних та психічних страждань, вимушених змін у життєвих стосунках, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а тому підстав для зміни чи скасування рішення в цій частині немає.

Доводи апелянта про те, що квартира позивачів неприватизована, а тому шкоди завдано майну Луцької міської ради, а не майну позивачів є безпідставними, оскільки, як встановлено судом, квартира АДРЕСА_1 перебуває в користуванні позивачів по справі на законних підставах та відповідно до ст. 64 ЖК України останні користуються усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення, а тому шкода завдана затопленням квартири саме позивачам.

Доводи апеляційної скарги про те, що квартира позивачів постраждала від стихійного лиха(непереборної сили), а тому особа звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо доведе що порушення сталося внаслідок непереборної сили відповідно до ст. 617 ЦК України не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем всупереч вимогам ст.ст. 10, 60 ЦПК України не доведено, що шкода завдана затопленням квартири в результаті непереборної сили.

Разом з тим, відповідач, не заперечуючи наявності своєї вини у заподіянні майнової шкоди, просить зменшити розмір її відшкодування до 1930 грн.(вартість придбаних будівельних матеріалах відповідно до поданих позивачами квитанцій за виключенням квитанцій датованих 2009 - 2010 роками). Проте такі доводи апелянта є безпідставними, як пояснила в судовому засіданні позивач ОСОБА_1, вказані квитанції нею долучені до матеріалів справи на доведення тієї обставини, що перед затопленням квартири 30 липня 2013 року нею був проведений ремонт, оскільки мали місце затоплення в 2009 та 2010 роках також з вини відповідача. Розмір заподіяної майнової шкоди відповідає вартості відновлювального ремонту квартири, визначеного експертом.

Апелянт, заперечуючи розмір відшкодування майнової шкоди, який визначений відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи не надав суду належних та допустимих доказів на спростування такого розміру.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду в суді першої інстанції, судом їм надана відповідна правова оцінка.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням вищезазначених норм процесуального права в частині розміру відшкодування майнової шкоди, а тому відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України рішення підлягає в цій частині відповідній зміні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача Житлово-комунального підприємства №3 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 14 травня 2015 року в даній справі в частині розміру відшкодування майнової шкоди змінити.

Стягнути з житлового-комунального підприємства №3 в користь ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6-20939(двадцять тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. у відшкодування майнової шкоди.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді