Ухвала суду № 46214187, 30.06.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/6781/14 Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є.

Провадження № 22-ц/783/3976/15 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія: 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої - судді Копняк С.М.,

суддів: Кабаля І.І., Монастирецького Д.І.,

секретаря - Щербай В.П.,

з участю апелянта - ОСОБА_2,

представника апелянта - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваним рішенням в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення коштів відмовлено.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 квітня 2015 року оскаржила позивач ОСОБА_2

В апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не досліджено всіх фактичних обставин справи, які мають значення для справи.

Зазначає, що 18 серпня 2009 року позивач уклала договір позики з відповідачем ОСОБА_5, відповідно до якого апелянт передала відповідачу борг в розмірі 4000 доларів США, що на день подання позову в суд за офіційним курсом НБУ становило 31 972 грн. 00 коп. За умовами договору, позичальник повинна була сплачувати апелянту щомісяця 3% від одержаної суми коштів, що дорівнює 120 доларів США до моменту погашення боргу. На підтвердження цього, відповідач власноручно написала боргову розписку. На день ухвалення рішення по справі, сума боргу становила 9107 доларів США. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 20 грудня 2013 року позов апелянта до ОСОБА_5 про стягнення коштів, а саме основного боргу 4000 доларів США та відсотків 5107,05 доларів США задоволено. 19 вересня 2014 року відповідач сплатила борг в сумі 72792 грн. 65 коп., що становить 5396,05 доларів США. Вважає, що їй за рахунок курсової різниці недоплачено відповідачем ОСОБА_5 ще 4791 доларів США, відповідно апелянт звернулася з даним позовом в суд про стягнення вказаної різниці боргу.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_2 та представника апелянта ОСОБА_3 в підтримання мотивів, викладених в апеляційній скарзі, пояснення представника відповідача ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції, оскільки вони зроблені на підставі правильного встановлення існуючих правовідносин між сторонами, а доводи апеляційної скарги правильності оскаржуваного рішення не спростовують. До такого висновку колегія суддів дійшла з врахуванням наступних обставин.

За приписами ч. 1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пленум Верховного Суд України у п.11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №11 роз»яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення відповідає зазначеним вимогам.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

На підставі ст. ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень ст. ст. 57, 64 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які що мають значення для вирішення справи. Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналу.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_5 зобов»язувалась до 18 серпня 2012 року повернути ОСОБА_2 4000 дол. США та сплачувати їй щомісячно 3 % за користування коштами. 19 червня 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом про стягнення з відповідача 4000 дол. США боргу, 34 529 грн. 76 коп. відсотків, 95 грн. 94 коп. інфляційних втрат, 748 грн. 93коп. - як 3 % річних та судові витрати. Рішенням Шевченківського райсуду м.Львова від 20 грудня 2013 року вказаний позов задоволено частково: стягнуто з відповідача в користь позивача 4000 дол. США, що еквівалентно 31972 грн., 40820 грн. 65 коп. відсотків за користування кредитом та судові витрати. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено Рішення набрало законної сили, було звернуто до виконання та, як визнано сторонами, виконано 19.09.2014 року.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатись органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, що врегульовано ст.11 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що не підлягає до задоволення вимога позивача щодо стягнення з відповідача ОСОБА_5 суми боргу, яка по своїй суті є різницею між курсом гривні по відношенню до долара США на момент виконання рішення суду, що набрало законної сили та курсом гривні по відношенню до долара США на момент розгляду даного спору судом.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених Законом.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частинами першою та другою ст. 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно із ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України та зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Платіжним засобом, відповідно до вимог ч.1 ст.192 ЦК України на всій території України є гривня.

При вирішенні спору по боргових зобов»язаннях між сторонами, Шевченківським райсудом м. Львова рішенням від 20 грудня 2013 року було стягнуто з відповідача 4000 дол. США основного боргу, що на час постановлення рішення було еквівалентно 31972 грн. Цим же рішенням було стягнуто відсотки за користування кредитом у розмірі 40820 грн.65 коп.

Частиною другою ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національний банк України» офіційний валютний курс - курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави.

Згідно із ч. 1 ст. 36 цього Закону Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його.

Отже офіційний курс гривні до іноземних валют в різні періоди часу може змінюватися (зростати падати), однак дана обставина не дає підстав стороні у зобов»язання, спір якого вже вирішений судом, пред»являти після цього до іншої сторони додаткові вимоги про стягнення курсової різниці.

Зважаючи на те, що офіційний курс гривні до іноземних валют в різний період часу є різним, курсова різниця, яку просить стягнути позивач не може по своїй суті бути спричиненою їй шкодою. Так, у ст.22 ЦК України законодавець визначає поняття шкоди та який порядок її відшкодування.

Правомірними є і висновки суду першої інстанції, що на правовідносини, що виникли між сторонами, поширюється законодавство, яке регулює повернення коштів по договору позики та стягнення коштів за невиконання зобов»язання.

Такий спір між сторонами був вирішений судом 20 грудня 2013 року, відтак правових підстав для задоволення вимог щодо стягнення різниці у курсі валют немає.

Однією з вимог позивача є стягнення з відповідача 3 % у місяць від суми позики на виконання умов договору від 18 серпня 2009 року.

З моменту вирішення спору судом, що відображено у рішенні Шевченківського районного суду м. Львова від 20 грудня 2013 року, яке набрало законної сили, договірні відносини між сторонами припинились, відтак висновки суду першої інстанції, що у суду відсутні підстави для задоволення вимог в цій частині є вірними.

Також вірними є і висновки суду першої інстанції про те, що не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, оскільки сам договір укладався на грошові кошти, що були визначені в іноземній валюті, відтак кошти за рішенням суду стягувались з врахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, в подальшому, ж договірні стосунки між сторонами були припинені.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позов є безпідставним, відтак не підлягає до задоволення.

Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі є вірними та відповідають нормам як матеріального, так і процесуального права, ґрунтуються на повному та всебічному дослідження поданих суду доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення ухвалене судом на підставі наявних у справі доказів. Висновки суду ґрунтуються на аналізі зібраних у справі доказів.

З висновками суду слід погодитись, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України. Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 квітня 2015 року відсутні.

Керуючись ст. ст. 209 ч.3, 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Кабаль І.І.

Монастирецький Д.І.