Ухвала суду № 46213855, 30.06.2015, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

30.06.2015 Справа №607/7110/15-ц

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сташків Н.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання права власності, зобовязання вчинити дії та зняття обтяжень, щодо володіння, користування та розпорядження майном,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 подала до суду позовну заяву до Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання права власності на легковий автомобіль, зобовязання відповідача зняти транспортний засіб зі свого обліку та надати дозвіл на його перереєстрацію, зняття всіх обтяжень, щодо володіння, користування та розпорядження автомобілем.

Відповідно до ст. 119 ЦПК України позовна заява має містити відомості, передбачені пунктами 1 7 частини другої зазначеної статті, та відповідати іншим вимогам, встановленим законом. До позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Зазначена позовна заява не відповідає вказаним вимогам, оскільки:

- в порушення вимог п. 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК України в позовній заяві не вказано ціни позову, хоч заявлено вимоги як немайнового, так і майнового характеру;

- відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ЦПК України в позовах у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна. Вартості спірного транспортного засобу та відповідних доказів на підтвердження її розміру в позовній заяві не зазначен о;

- відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до судупозовної заяви немайнового характерувстановлюється в розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати. А згідно зп.п. 1 п. 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, встановлюються в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати (243 гривні 60 копійок) та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати (3654 гривні);

- відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п. 12 Постанови № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, визначаючи розмір судового збору, суди повинні мати на увазі, що заяви, в яких порушується питання про одночасне вирішення майнового і немайнового спорів, оплачуються судовим збором за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, і ставками для вимог немайнового характеру. Аналогічні розяснення містяться й у п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року. Крім цього, згідно з п. 16 зазначеної Постанови розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов'язок покладається на позивача;

- згідно з розясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданими в п. 13 Постанови № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою);

- позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру:

1) зобовязання зняти транспортний засіб з обліку та надати дозвіл на його перереєстрацію;

2) зняття обтяжень, щодо володіння, користування та розпорядження автомобілем;

та одну вимогу майнового характеру:

1) визнання права власності на легковий автомобіль.

Однак при пред'явленні зазначеного позову позивачем не сплачено судового збору за жодну з позовних вимог, хоч відповідно до зазначених вище вимог закону судовий збір повинен би сплачуватися за кожну з позовних вимог;

- в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позивачем не зазначено обставин, якими вона обґрунтовує свої позовні вимоги з приводу зняття обтяжень щодо володіння, користування та розпорядження автомобілем. Зокрема, позивач не вказує, чи накладені на даний час, якщо так, то коли і ким саме, обтяження щодо володіння, користування та розпорядження спірним автомобілем. Будь-яких доказів, які б підтверджували наявність зазначених обставин, позивач у позовній заяві не зазначає, що є порушенням вимог п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України.

З цих підстав ухвалою судді від 27 квітня 2015 року позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання права власності, зобовязання вчинити дії та зняття обтяжень, щодо володіння, користування та розпорядження майном залишено без руху і надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків терміном п"ять днів із дня отримання копії ухвали.

30 червня 2015 року на виконання зазначеної ухвали суду позивачем додано документ, що підтверджує вартість спірного транспортного засобу з урахуванням якого визначено ціну позову та сплачено судовий збір в розмірі 381,40 гривень за вимогу майнового характеру, та додано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 243,60 гривень за вимогу немайнового характеру.

Однак, в ухвалі судді від 27 квітня 2015 року позивача зобовязано усунути й інші недоліки позовної заяви, в тому числі щодо викладу обставин, якими вона обґрунтовує позовні вимоги, зокрема з приводу зняття обтяжень щодо володіння, користування та розпорядження автомобілем. Вказати, чи накладені на даний час, якщо так, то коли і ким саме, обтяження щодо володіння, користування та розпорядження спірним автомобілем. ОСОБА_1 також слід було зазначити докази на підтвердження викладених обставин, які б підтверджували наявність зазначених обставин.

Однак необхідність усунення цих недоліків, про які прямо зазначено в ухвалі судді, позивач проігнорувала.

Таким чином позивач усунула недоліки позовної заяви вибірково, виконавши одні вимоги ухвали, та проігнорувавши інші, хоч ніякі обставини не могли перешкоджати їй виправити недоліки в повному обсязі, оскільки суд не зобовязував її надавати будь-які докази, а лише викласти обставини, якими вона обґрунтовує заявлені позовні вимоги і зазначити докази на їх підтвердження.

Тобто позовна заява й після часткового усунення позивачем недоліків не відповідає вимогам п.п. 5, 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України щодо викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, або наявності підстав для звільнення від доказування.

Беручи до уваги, що недоліки, про необхідність усунення яких зазначено в ухвалі судді від 27 квітня 2015 року про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання права власності, зобовязання вчинити дії та зняття обтяжень, щодо володіння, користування та розпорядження майном, належним чином не виправлені, позовна заява відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 121 ЦПК України підлягає поверненню позивачу з правом її повторного звернення до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Враховуючи наведене та керуючись ч. ч. 2, 4, 5 ст. 121, ст. 210, п. 3 ч. 1 ст. 293, ч. 2 ст. 294, ст. 296 ЦПК У країни,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання права власності, зобовязання вчинити дії та зняття обтяжень, щодо володіння, користування та розпорядження майном повернути позивачу.

Розяснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження. Апеляційна скарга подається Апеляційному суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя