Ухвала суду № 46213553, 30.06.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/544/15 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.

Провадження № 22-ц/783/3891/15 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія: 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.,

суддів - Кабаля І.І., Монастирецького Д.І.,

секретар - Щербай В.П.,

з участю представника апелянта - Жарського І.Р.,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Приват Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 02 квітня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Приват Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги ПАТ «Приват Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Приват Банк» ЄДРПОУ 14360570 - 22268 (двадцять дві тисячі двісті шістдесят вісім) дол. США 55 центів, що еквівалентно за курсом 14,80 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 10.11.2014 року складає 329 574 (триста двадцять девять тисяч п'ятсот сімдесят чотири) гривень 54 копійки заборгованості за кредитним договором № LVH9АА000028815 від 24.01.2008 року, а також 3295 (три тисячі двісті дев'яносто п'ять) гривень 75 коп. судового збору, а всього 332 870 (триста тридцять дві тисяч вісімсот сімдесят) гривень 29 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач ПАТ «Приват Банк».

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд помилково прийшов до висновку про можливість зменшення розміру нарахованої неустойки, оскільки, підставою для зменшення позовних вимог щодо стягнення пені стало посилання суду на приписи ч.3 ст.551 ЦК України. Однак, укладаючи договір, позичальник не ставив під сумнів розумність та справедливість його умов, навпаки, укладаючи договір, сторони розумно оцінювали умови, за яких він буде виконуватись, зокрема, зважувати на відповідальність, яка настає, згідно умов договору в разі його невиконання або неналежного виконання. При укладенні договору сторони досягли згоди щодо його умов у відповідності до ст.638 ЦК України. Таким чином, на думку апелянта, сума неустойки вважається розумною, оскільки таку сторони визначили та погодили при укладенні договору.

А відтак, суд першої інстанції порушив норми матеріального права, застосувавши норми, які не підлягали застосуванню, в даному випадку ст.551 ЦК України та не застосував норми ст. ст. 549, 611, 627, 629 ЦК України, які підлягали застосуванню при розгляді судом даної справи. Суд, при винесенні рішення про зменшення розміру пені лише оговорив, що з урахуванням суми боргу, нарахованих відсотків, прийняв до уваги ч. 3 ст. 551 ЦК України, але не навів обставин, що мають істотне значення для зменшення розміру неустойки, не вказав та не вмотивував, оскільки не було доведено в судовому засіданні важке матеріальне становище відповідача, його бажання достроково здійснити погашення заборгованості, належне виконання взятих на себе зобов»язань. При цьому в судовому рішенні підтверджено невиконання відповідачем зобов»язань за кредитним договором та наявність заборгованості. Крім того, як докази по справі, так і судове рішення містять твердження про те, що сторони дійсно обумовили можливість нарахування неустойки банком в разі порушення позичальником умов кредитного договору.

Всі ці обставини судом першої інстанції враховані не були, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Просить рішення суду в частині зменшення розміру неустойки скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення неустойки, в решті рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта в підтримання мотивів, викладених в апеляційній скарзі, заперечення проти мотивів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції, оскільки вони зроблені на підставі правильно встановлених існуючих правовідносин між сторонами, а доводи апеляційної скарги правильності оскаржуваного рішення не спростовують. До такого висновку колегія суддів дійшла з врахуванням наступних обставин.

Відповідно до положень ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

За приписами ч. 1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз»яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення відповідає зазначеним вимогам.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що між ПАТ КБ "Приват Банк"та ОСОБА_4 був укладений кредитно-заставний договір № LVH9AA000028815 від 24.01.2008 року (а.с.8-16). Відповідно до договору, ОСОБА_4 24.01.2008 року отримала кредит у розмірі 20 824,47 доларів США, частина кредиту в розмірі 18 937,50 доларів США надавалась позичальнику на споживчі цілі під заставу автомобіля, частина кредиту в розмірі 1501,47 доларів США надавалася з метою оплати перших страхових платежів за договорами страхування на перший рік дії кредиту, частина кредиту в розмірі 6,75 доларів США надавалася з метою оплати за реєстрацію предмета застави в Державному реєстрі, частина кредиту в розмірі 378,75 доларів США надавалася з метою оплати винагороди за надання фінансового інструменту, що сплачується в момент видачі кредиту. Дата погашення кредиту - 21.01.2011 року, з процентною ставкою 14,28 % річних.

Згідно рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 15.06.2011 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № LVH9AА000028815 від 24 січня 2008 року в сумі 35 260,57 (тридцять п'ять тисяч двісті шістдесят) доларів США 57 центів - звернено стягнення на предмет застави - автомобіль марки «Hyundai Tiburon», рік випуску 2006, тип ТЗ - легковий, № кузова/шассі д.н.з. НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_4, шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством КБ «Приватбанк» з правом укладанням від імені Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, із зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу (а.с. а.с.35-36 справи №2-1618/11).

Як вбачається з постанови старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС ЛМУЮ Саків О.О. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 14.12.2012 року (а.с.52), відповідно до протоколу №2-161/2011 проведення аукціону з реалізації арештованого рухомого майна від 28.11.2012 рок, арештоване та опечатане майно реалізоване на аукціоні за 59570,00 грн., однак дана сума не відповідає сумі боргу відповідно до виконавчого документу.

З розрахунку, станом на 10.11.2014 року (а.с.5-6) вбачається наявність заборгованості за кредитним договором, яка складається з:

11 111,10 доларів США - заборгованість за кредитом,

2 778,88 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом,

283,84 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом,

47 720,73 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до Договору:

16,89 доларів США - штраф (фіксована частина),

3 094,73 доларів США - штраф (процентна складова).

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги ПАТ «Приват Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Приват Банк» ЄДРПОУ 14360570 -

11 111,10 доларів США - заборгованість за кредитом,

2 778,88 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом,

283,84 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом,

5000 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором,

3094,73 доларів США - штраф (процентна складова), а разом 22268 (двадцять дві тисячі двісті шістдесят вісім) дол. США 55 центів, що еквівалентно за курсом 14,80 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 10.11.2014 року складає 329 574 (триста двадцять девять тисяч п'ятсот сімдесят чотири) гривень 54 копійки заборгованості за кредитним договором № LVH9АА000028815 від 24.01.2008 року, а також 3295 (три тисячі двісті дев'яносто п'ять) гривень 75 коп. судового збору, а всього 332 870 (триста тридцять дві тисяч вісімсот сімдесят) гривень 29 копійок.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 16,89 доларів США - штраф (фіксована частина), та 42720,73 доларів США - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором відмовлено.

Рішення суду оскаржено лише в частині зменшення розміру пені.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, штраф, пеня - це є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто ця сума є неустойкою.

Згідно зі ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. При цьому закон дозволяє сторонами домовитись про зміну розміру неустойки у бік її зменшення або збільшення, крім випадків, передбачених законом.

Частина 3 цієї ж статті надає суду право у випадку виникнення спору, оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір в тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через неспівмірність з розміром основного зобов'язання.

У відповідності до роз"яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які викладені в п.27 постанови №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 цього Кодексу, які мають іншу правову природу.

Зменшуючи розмір стягуваної неустойки (пені), суд першої інстанції врахував, що розмір пені (47 720,73 доларів США) за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором значно (більш ніж у 4 рази) перевищує розмір заборгованості за кредитом (11 111,10 доларів США). Враховуючи обставини, які мають істотне значення для справи, зокрема те, що автомобіль, на придбання якого брався кредит, вже реалізований і кошти від його реалізації скеровані на погашення боргу за даним кредитним договором, кредитором пред»явлена вимога до боржника про стягнення одночасно усієї суми заборгованості, стягнення одночасно усієї суми заборгованості поставить відповідачку на межу виживання, а також виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки судом першої інстанції правильно зменшено до 5000 доларів США.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги знайшли лише своє часткове підтвердження, а тому підлягають до часткового задоволення.

Доводи апеляційної скарги ПАТ « Приват Банк» висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі є вірними та відповідають нормам як матеріального, так і процесуального права, ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні поданих суду доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення ухвалене судом на підставі наявних у справі доказів.

Висновки суду ґрунтуються на аналізі зібраних у справі доказів.

З висновками суду слід погодитись, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України. Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 02 квітня 2015 року відсутні.

Керуючись ст. ст. 209 ч. 3, 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Приват Банк» - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 02 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Кабаль І.І.

Монастирецький Д.І.