Рішення № 46211371, 07.07.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 333/6990/14-ц головуючий у 1 інстанції Піх Ю.Р.

провадження № 22-ц/778/1656/15 суддя-доповідач Панкеєв О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Осоцького І.І.,

суддів Кухаря С.В., Панкеєва О.В.,

при секретарі Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2014 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначивши, що відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору №б/н ОСОБА_2, 27.03.2007 року отримав кредит у розмірі 10 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до п.6.5. умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.

У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 31.05.2014 року має заборгованість - 35 640,37 грн., яка складається з наступного: 9696,19 грн. - заборгованість за кредитом;18 859,43 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4911,40 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1673,35 грн. - (процентна складова).

У зв'язку з зазначеним позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 35 640,37 грн. та с удові витрати.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2014 року у задоволені позову відмовлено у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

На вказане рішення суду ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним положенням закону. Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. За ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За змістом ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідно до укладеного договору №б/н ОСОБА_2 27.03.2007 року отримав кредит у розмірі 10 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до п.6.5. умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом,відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

За розрахунком банку у зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 31.05.2014 року має заборгованість - 35 640,37 грн., яка складається з наступного: 9696,19 грн. - заборгованість за кредитом;18 859,43 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4911,40 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1673,35 грн. - (процентна складова).

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" суд першої інстанції виходив із того, що після 16.02.2009 року відповідач кредит не погашав, у той же час з вимогами про стягнення боргу банк звернувся до суду лише 05.09.2014 року , тобто з пропуском строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги проте, що ОСОБА_2 27.10.2011 року продовжив термін договору отримавши за заявою нову картку не приймаються колегією судів, оскільки, за поясненнями відповідача та наданою банком заявою (а.с.77), 27.10.2011 року ОСОБА_2 отримав зарплатну картку, ані продовжив дію укладеного № б/н договору від 27.03.2007 року (а.с.13).

Проте висновок суду щодо перебігу строку позовної давності суперечить матеріалам справи та вимогам матеріального права.

Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Відповідно до ч.. 4, 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

За правилами ст. 264 ЦК України Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи та не оспорюється в апеляційній інстанції відповідачем останній платіж ним особисто зроблено 15.05.2009 року у сумі 93,92 гривні , а 16.11.2011 року з картрахунку ОСОБА_2 банком списано на погашення заборгованості за кредитним договором від 27.03.2007 року з його картрахунку 1000,08 гривень (а.с.10,75)

Згідно до вимог ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом

Згідно з пунктом 6.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, та право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника.

Відповідно до заяви ОСОБА_2 про отримання зарплатної картки від 27.10.2011 року (а.с.59) та п. 4.6 Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт ОСОБА_2 доручив банку здійснювати списання грошових коштів з любих рахунків клієнта, відкритих в Банку, з Картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення Боргових зобов'язань. Списання грошових коштів здійснюється відповідно з встановленим законодавством порядком.

Виходячи із змісту заяви ОСОБА_2 про отримання зарплатної картки від 27.10.2011 року (а.с.59) , п. 4.6 Умов та правил надання банківських послуг та положень ст. 1071 ЦК України, вказані дії позивача здійснювалися за дорученням позичальника, оскільки при укладанні договору відповідач погоджувався із названими положеннями Умов, отже вчинялися правомірно, та потягли за собою переривання строку позовної давності. (договірне списання).

Положеннями частин 1, 3 статті 264 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач згідно умов договору, на які він погодився, надав банку право списувати кошти з його рахунків при настанні строків платежів, що і здійснювалось банком у межах сум заборгованості та з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема ч. 2 ст. 1071 ЦК України.

Проте суд першої інстанції вважав, що позивач звернувся до суду з позовом після спливу строку позовної давності, при цьому не взяв до уваги отримання 15.05.2009 року у сумі 93,92 гривні та 16.11.2011 року у сумі 1000,08 гривень банком коштів від ОСОБА_2 (а.с.8,10, 75) , що свідчить про визнання відповідачем свого боргу та підстав для застосування ст. 264 ЦК України.

При цьому посилання відповідача в апеляцій інстанції , що Банк самовільно списав кошти з його зарплатної картки на приймаються колегією судів, оскільки такі дії банку відповідачем не оскаржені, незаконними не визнані, тому на дані правовідносини поширюється дія частин 1, 3 ст. 264 ЦПК України. Тобто, перебіг позовної давності починається з моменту останнього списання коштів з рахунків боржника з 16.11.2011 року, банк звернувся із позовом 05.09.2014 року (а.с.1), тобто в межах строку позовної давності.

Оскільки рішення суду першої інстанції суперечить матеріалам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

В порядку ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2підлягають присудженню на користь ПАТ КБ "ПриватБанк"документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в суді першої та апеляційної інстанцій у сумі 365 грн. 40 коп.(а.с.15, 39).

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2014 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором №б/н від 27.03.2007 року станом на 31.05.2014 року у сумі 35 640 гривень 37 копійок, яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 9696 гривень 19 копійок, заборгованості по процентам за користування кредитом- 18 859,43 грн. , заборгованості по комісії за користування кредитом 4911,40 грн.; штрафів у сумі 500 гривень (фіксована частина); та штрафу у сумі 1673 гривень 35 копійок (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" понесені судові витрати у сумі 365 гривень 40 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді