Вирок № 46208953, 07.07.2015, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/900/15-к

Провадження № 1-кп/303/131/15

ряд. стат. звіту № 20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2015 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі судді Котубей І.І.

при секретарі судового засідання Панас М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мукачево кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.12.2014 року за № 12014070040003736, про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, раніше судимого 18.09.2009 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області за ч.4 ст. 187 КК України на два роки позбавлення волі,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, раніше судимого 18.09.2009 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області за ч.4 ст. 187 КК України на пять років позбавлення волі з конфіскацією майна,

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_7, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, раніше судимого

-04.11.2010 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області за ч.1 ст. 309 КК України на

три роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік;

-06.12.2010 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області за ч.1 ст. 309 КК України на три роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік;

- 25.05.2012 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України на три роки три місяці позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора Вайдич Я.В., Прохоров С.А.

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8

потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10

ВСТАНОВИВ:

11.12.2014 року приблизно о 23 годині 30 хвилин, в м. Мукачево по вулиці Автомобілістів № 46, ОСОБА_1, за попередньою змовою з ОСОБА_2, який перебував в стані алкогольного спяніння, знаходячись на прилеглій території готелю «Тропік», що за вищевказаною адресою, діючи умисно, з корисливих спонукань, з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_9, застосувавши відносно нього насильство, яке виразилось в нанесенні потерпілому ОСОБА_9 множинних ударів руками та ногами в область голови, внаслідок чого йому було спричинено тілесні ушкодження у вигляді травматичного набряку мяких тканин у правій скроневій області та саднини на його фоні по центру, саднини в лівій завушній області та в області лівого колінного суглобу по передній поверхні, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій мяких тканин голови та обох вушних раковин, правобічний травматичний отит, забій головного мозку легкого ступеню важкості, післятравматичний правобічний середній отит, які, згідно додаткового висновку експерта Мукачівського бюро СМЕ № 2/2015 від 04.02.2015 відносяться до групи легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровя, як такі, що потягли за собою розлад здоровя на строк понад 6, але не більше 21 дня, після чого відкрито викрали від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 6000 гривень, шкіряний гаманець, бувший у використанні, вартістю 105 гривень, мобільний телефон марки «Sony» моделі «Xperia C 2305», бувший у використанні, вартістю 2752 гривні, в середині якого знаходилась картка памяті Micro SD 32 Гб, бувша у використанні, вартістю 182 гривні та 2 сім-картки мобільного оператора «Київстар», вартість яких становить 15 гривень за один стартовий пакет, на суму 30 гривень, на балансовому рахунку одного з яких знаходились грошові кошти на суму 50 гривень.

Зокрема, діючи за спільними умислом на заволодіння майном потерпілих, ОСОБА_1, особисто, несподівано для потерпілого ОСОБА_9, наніс

останньому один удар кулаком правої руки в область лівої частини обличчя, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_9 впав на землю та втратив свідомість.

Після цього ОСОБА_1 намагався заволодіти майном потерпілого і витягував з кишень його куртки гаманець, однак потерпілий ОСОБА_9 почав чинити опір та відштовхувати підозрюваного ОСОБА_1 Для придушення опору потерпілого ОСОБА_1 покликав на допомогу ОСОБА_2, який почав наносити потерпілому ОСОБА_9 удари ногою в область голови. Коли потерпілий ОСОБА_9 перестав чинити опір, ОСОБА_1 витяг з кишені його куртки гаманець, у середині якого знаходились гроші. Розкривши гаманець потерпілого ОСОБА_9, ОСОБА_1 дістав з нього гроші у сумі 6000 гривень, які поклав до кишені власної куртки, і взяв телефон потерпілого марки «Sony Xperia C 2305».

Заволодівши майном потерпілого, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зникли із місця нападу, заподіявши потерпілому ОСОБА_9 фізичну та матеріальну шкоду на загальну суму 9 119 гривень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково та показав, що між ним та ОСОБА_2, ОСОБА_3 ніякої попередньої змови на вчинення злочину не було, про пограбування він ні з ким не домовлявся, жодних на це у нього планів не було. 11.12.2014 року ввечері біля 20.00 год. йому зателефонувала його знайома ОСОБА_11 і запросила в готель «Тропік» в м.Мукачево, де вона відпочивала з подругою та знайомими. Прийшовши в готель він піднявся в номер, познайомився там з потерпілими ОСОБА_9 та ОСОБА_10, разом з ними та дівчатами вони біля 2-х годин сиділи в номері, вживали алкогольні напої. Особисто він випив біля 25 грам горілки, інші вживали алкоголь у значно більшій кількості, потерпілі були в стані сильного алкогольного спяніння. Через деякий час всі разом вони на таксі поїхали в центральну частину міста в ТРК «Щодня», де продовжували відпочивати, грали в боулінг. За гру в боулінг розраховувався потерпілий ОСОБА_9, а він платив за пиво. При цьому, скільки грошей було у потерпілого, він не бачив. Перебуваючи в ТРК «Щодня», він зустрів там свого друга ОСОБА_2, який в подальшому прийшов з ними знову до готелю «Тропік». Знаходячись на подвірї біля готелю вони розмовляли між собою, потім він з ОСОБА_11 відійшов трохи в сторону. Потерпілий ОСОБА_9 приревнував його, між ними виникла суперечка, в ході якої потерпілий один раз вдарив його, виражався нецензурними словами. Після цього він наніс правою рукою два удари потерпілому в область обличчя, від яких той впав на землю. Потерпілий ОСОБА_10 в момент бійки знаходився на другому поверсі готелю, на балконі. Переконаний, що даний конфлікт виник саме з мотивів ревнощів, оскільки весь вечір потерпілий проводив з ОСОБА_11, обнімався з нею. Коли він вже хотів звідти відходити, побачив на землі гаманець та телефон. Оскільки його телефону та гаманця біля себе не було, він подумав, що вони від нього випали, підняв той гаманець і телефон, які побачив, та пішов в напрямку поста ДАІ, інші його наздогнали згодом. Знаходячись біля поста ДАІ він побачив, що телефон та гаманець не його, в гаманці знаходилось 1200 грн. Оскільки між ним та потерпілим був конфлікт, побачивши і зрозумівши, що речі потерпілого, він не повертався, щоб їх повернути, оскільки боявся. З кишень потерпілого ОСОБА_9 він нічого не виймав, і телефон і гаманець були на землі. Коли вони розходились по домам, він віддав телефон ОСОБА_2, щоб його не загубити, а гаманець викинув. Як він дізнався згодом, його особистий телефон та гаманець підняла з землі ОСОБА_11, однак повідомила вона про це пізніше, тому до того він вважав, що підняті ним із землі речі його, а не потерпілого.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 визнає, що він наносив удари потерпілому, однак робив це, захищаючись він нього. Те, що він умисно напав на потерпілого з метою заволодіння його майном, це видумка слідчого. Під час бійки ніякі гаманці він нікому не передавав, це також не відповідає дійсності.

Ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_2 нікого не били і участі в бійці не приймали. Коли він зустрів ОСОБА_2, той був тверезим, з ним алкоголь вони не вживали.

Обвинувачений ОСОБА_3 до даної події взагалі немає ніякого відношення. В той час, коли вони з ТРК «Щодня» поверталися в готель «Тропік», він зателефонував ОСОБА_3 і попросив його теж туди підійти. Коли він підходив до готелю, вже почалась вказана бійка, і ОСОБА_3 навіть не встиг до них підійти, оскільки вони вже звідти відходили.

Тієї ночі він ночував вдома у ОСОБА_3 Приблизно о 05.00 год. вже 12.12.2014 року до них увірвалися працівники міліції, виламавши вхідні двері, почали їх бити, затримали і відвезли у міськвідділ міліції. ОСОБА_2 туди доставили пізніше.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що ввечері 11.12.2014 року він відпочивав разом з своїми друзями. Вони деякий час знаходилися в кафе «У Цімбора», вживали там алкогольні напої, а після його закриття пішли в ТРК «Щодня», розважалися там, пили пиво. Там він побачив свого знайомого ОСОБА_1, який відпочивав з іншою компанією. Коли він вже хотів іти додому, на виході знову зустрів ОСОБА_1 з компанією, познайомився там з потерпілими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Разом з вказаними особами він пішов в центральну частину міста, після чого на їх запрошення поїхав з ними в готель «Тропік». З ними були також дівчата, а саме ОСОБА_11, яка є його родичкою, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 В той час він вже був сильно випивши, з ким саме їхав не памятає. Приїхавши до готелю вони деякий час стояли біля нього, розмовляли. ОСОБА_10 сказав, що в нього в номері є алкогольні напої і можна ще випити, після чого він з ним піднявся в номер на другий поверх готелю, вдвох зайшли в номер і вживали там алкогольні напої. Йому стало погано, тому він вийшов на балкон. ОСОБА_10 також вийшов на балкон і розмовляв з кимось по телефону. Раптом він побачив, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 виник якийсь конфлікт і почав зразу спускатися вниз на подвіря, а ОСОБА_10 ішов за ним. Що саме там сталося і з якої причини, він не знав, а коли наблизився до місця, де перебували ОСОБА_1 та ОСОБА_9, побачив, що ОСОБА_9 лежав на землі, а ОСОБА_1 від нього вже відходив. Тоді він з ОСОБА_12 пішли з того місця по автодорозі в напрямку Росвигова. Під час конфлікту ОСОБА_1 та ОСОБА_9 він нікому ніяких ударів не наносив, ніякої участі в бійці не приймав. Чи бачив хтось деталі цього конфлікту, не знає, але припускає, що це могли бачити дівчата ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13

ОСОБА_3 він взагалі не знав, під час конфлікту його там не було, біля готелю «Тропік» його не бачив. Коли вони вже йшли від готелю, він бачив, що ОСОБА_3 підходив туди, але хто то був, він тоді не знав. Зустрілися з ним вони вже після цих подій в мікрорайоні Росвигово біля кафе «Асторія», куди вони всі прийшли. В той час ОСОБА_1 дав йому якийсь телефон, після чого вони всі розійшлися по домам. Що то був за телефон і для чого його дав йому ОСОБА_1, він не знав. Наступного дня біля 11.00 год. за ним приїхали працівники міліції, які відвезли його у міськвідділ.

Крім того, ОСОБА_2 показав, що перебуваючи в ТРК «Щодня» він з ОСОБА_1 нікуди не відходили, спілкувалися з ним в присутності інших. Через алкогольне

спяніння добре не памятає всіх обставин тих подій, хто і за що розраховувався, не знає.

Потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що 11.12.2014 року ввечері він з своїм другом ОСОБА_10 перебували біля готелю «Тропік» в м.Мукачево. Разом з ними там були обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також двоє дівчат. До того вони деякий час були разом, вживали алкогольні напої, розважалися, він був в стані алкогольного спяніння. В один момент, коли вони стояли біля бесідки, він відійшов в сторону приблизно на 4-5 метри, бо хотів поговорити по телефону. Раптом він відчув сильний удар по голові з правого боку, від якого почав втрачати свідомість. Відразу після отриманого удару, повертаючись він побачив біля себе ОСОБА_1, зрозумів, що саме ОСОБА_1 його вдарив, однак чим саме, сказати не може. Сам момент нанесення удару він не бачив, але коли падав, точно бачив біля себе ОСОБА_1. В момент нанесення йому удару по голові, крім ОСОБА_1, біля нього в радіусі кількох метрів нікого не було. ОСОБА_10 там не було, оскільки перед тим він піднявся до себе в номер, також там не було і ОСОБА_2 В той момент він втратив свідомість і впав на землю, а коли прийшов до себе, відчув, що хтось перевіряє його кишені. Відкривши очі він побачив біля себе ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Вони знову почали наносити йому удари, з кишені витягували його речі. Зокрема, ОСОБА_2 наносив йому удари ногами по голові, нанісши всього 5-10 ударів, а ОСОБА_1 бив руками і витягував речі з його кишень. Коли ОСОБА_1 намагався витягти речі, він руками притримував гаманець і не давав йому можливості витягнути його з кишені, але тоді його знову почали бити. Припускає, що телефон міг випасти в нього з руки під час нанесення йому удару, бо був в руці, оскільки він хотів комусь телефонувати, але гаманець точно був в кишені. Від нанесених ударів він знову втратив свідомість. Коли він прийшов до свідомості вдруге, біля нього вже був ОСОБА_10, який допоміг йому піднятися, в нього забрали гаманець з грошима та телефон. В подальшому телефон з сім-карткою йому повернуто, а гроші ні. Скільки точно було грошей в гаманці, він сказати не може, приблизно 6000 грн., можливо трохи більше чи менше.

З обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 він познайомився того ж вечора, а обвинуваченого ОСОБА_3 тоді там не було, він його бачив вперше вже під час розгляду справи в суді, участі в тій бійці ОСОБА_3 точно не приймав, ударів нікому не наносив.

Що стало причиною нанесення йому ударів з боку обвинувачених, він не знає, між ними не було ніякого конфлікту, тобто ніякої причини для бійки не було. До того вони тільки розмовляли, хто з них піде за горілкою, оскільки ще хотіли випити. Припускає, що того вечора, коли вони з обвинуваченими разом проводили час, вони могли бачити в нього гроші та кредитні картки.

Потерпілий ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що 11.12.2014 року вони разом з ОСОБА_9 перебували в м.Мукачево, зупинилися в готелі «Тропік». Ввечері до них підійшли дівчата та обвинувачений ОСОБА_1, з якими вони познайомилися. З вказаними особами вони разом деякий час сиділи в номері, вживали алкогольні напої. Пізніше вони всі пішли в центральну частину міста в ТРК «Щодня», де грали в боулінг. Там до них приєднався обвинувачений ОСОБА_2, який разом з ними повернувся до готелю «Тропік». Повернувшись до готелю вони всі разом деякий час стояли на подвірї, після чого він піднявся в номер. Можливо, в номер разом з ним пішов і ОСОБА_2, але точно цього не памятає. Перебуваючи в номері на другому поверсі готелю він вийшов на балкон, розмовляв там по телефону, курив. Раптом він побачив, що між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 якась сутичка, тому зразу вибіг на подвіря і прямував до них. Точніше, він з балкону бачив тільки те, що хтось лежить на землі, а вже коли був на подвірї і підходив ближче, добре бачив, як ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наносили удари ОСОБА_9 В той момент ОСОБА_9 лежав на землі, ОСОБА_1 знаходився над ним, наносив йому удари руками по голові, а ОСОБА_2 наносив удари ногою, скільки точно наніс ударів, не пригадує. Щоб хтось із них виймав речі з кишень ОСОБА_9, він не бачив. Чи був ОСОБА_9 в той час при свідомості, сказати не може, але памятає, що в момент нанесення ударів стогнав. Не дійшовши 3-4 метри до того місця, де знаходилися ОСОБА_9 та ОСОБА_1, він раптом отримав удар в праву сторону голови, внаслідок чого впав на землю. Фактично це був не удар, а поштовх, штовхав його якийсь хлопець, одягнений в світлу куртку, який зявився раптово з боку. Думає, що це був обвинувачений ОСОБА_3, хоча спочатку він вважав, що можливо то був охоронець готелю. До цього моменту тієї особи там не було, ОСОБА_3 він вперше побачив під час судового засідання. Ніяких претензій до ОСОБА_3 він не має, якщо це і він його вдарив, то фактично це був не удар, а незначний поштовх, ніяких тілесних ушкоджень внаслідок цього він не отримав, можливо вдарився, коли впав на землю.

В той момент, коли від поштовху він падав на землю, в нього з руки випав мобільний телефон, який він почав відразу шукати, але не знайшов. Щоб цей телефон піднімав і забирав ОСОБА_3 він не бачив, там поруч стояли і дівчата, продовжував його шукати і після того, як всі розійшлися.

Піднявшись з землі він спочатку намагався втекти в номер, але потім повернувся до ОСОБА_9, допоміг йому піднятися, викликав швидку медичну допомогу та міліцію. Коли ОСОБА_9 піднявся з землі, сказав, що в нього немає телефону та гаманця з грошима. Зі слів ОСОБА_9, в гаманці було біля 7000 грн. та банківські картки.

З якої причини виникла ця бійка, він не знає, до того вони між собою нормально спілкувалися, не сварилися. Весь цей процес мали бачити дівчата, які були з ними, оскільки вони знаходилися поруч. Особисто на нього ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_2 не нападали, ніяких речей в нього не забирали, до них він не має ніяких претензій, хоче з ними примиритися.

В звязку з смертю потерпілого ОСОБА_10 ухвалою суду, занесеною до журналу судового засідання 21.05.2015 року, до участі в справі в якості потерпілих залучено його близьких родичів маму ОСОБА_14 та батька ОСОБА_15 Про залучення до участі в якості потерпілих в звязку з смертю сина мати ОСОБА_14 та батько ОСОБА_15 подавали письмову заяву, в якій просили слухати справу без їх участі та зазначили, щоб призначити обвинуваченим покарання в межах санкції, передбаченої ч.2 ст. 187 КК України, цивільний позов до них будуть заявляти в порядку цивільного судочинства.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що вона являється родичкою з обвинуваченим ОСОБА_2, ОСОБА_1 її друг, а з ОСОБА_3 просто знайома, бачила його кілька разів. Того дня, коли сталася бійка між ОСОБА_1 та ОСОБА_9, вони ввечері разом відпочивали в готелі «Тропік» в м.Мукачево, а потім їздили в ТРК «Щодня». Повернувшись знову до готелю вони деякий час стояли на подвірї біля бесідки. ОСОБА_10 розмовляв по телефону, вона відійшла разом з ним в сторону, де той дав їй телефон, щоб вона познайомилася з його другом. ОСОБА_1 в той час розмовляв з ОСОБА_9 і між ними виникла суперечка. В ході тієї суперечки ОСОБА_9 штовхнув ОСОБА_1, а той його вдарив. Тоді вона з ОСОБА_10, який був з нею, підійшла до них, щоб розтягнути, підняла з землі два телефони, які, як вона думала, випали у ОСОБА_1, після чого всі звідти пішли. Щоб хтось в той час перевіряв кишені ОСОБА_9, вона не бачила.

Як виявилося, один з тих телефонів, які вона підняла з землі, виявився ОСОБА_10, тому пізніше вона його повернула. ОСОБА_2 в той час участі в бійці не приймав, він знаходився з ОСОБА_12 поряд, нікому ніяких ударів не наносив. В той же час, на запитання прокурора свідок відповіла, що під час бійки ОСОБА_2 перебував на балконі. Обвинуваченого ОСОБА_3 вона там взагалі не бачила.

При цьому свідок стверджує, що ОСОБА_10 до бійки, яка виникла між ОСОБА_9 і ОСОБА_1, знаходився біля неї, нікуди не відлучався, а в номер на другий поверх готелю піднімався вже після бійки. Вони разом знаходилися на відстані біля 7-8 метрів від бесідки, а коли побачили бійку, разом з ним підійшли до того місця. ОСОБА_10 ніхто не бив, вона цього не бачила.

Покази свідка ОСОБА_11 щодо обставин події суд також оцінює критично і не може їх прийняти до уваги як належний доказ, оскільки вони містять суттєві суперечності, не відповідають обставинам справи, встановленим судом. Зокрема свідок показала, що безпосередньо перед бійкою потерпілий ОСОБА_10 знаходився біля неї, однак сам потерпілий та обвинувачений ОСОБА_2 ствердили, що вони обоє перебували на другому поверсі готелю, побачили бійку з балкону, і після того пішли до місця бійки. Також покази свідка містять суперечності з показами іншого свідка ОСОБА_12 та показами потерпілого ОСОБА_9 щодо того, хто першим почав бійку.

Крім показів потерпілих вина обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими матеріалами справи, а саме:

Згідно протоколу огляду місця події від 12.12.2014 року (т.1 а.с. 74-88) слідчим оглянуто прилеглу до готелю «Тропік» територію, де виявлено та вилучено одну банківську картку. Також слідчим оглянуто приміщення готелю та кімнату № 5, де з різних предметів вилучено 12 слідів пальців рук. Крім того, при огляді місця події слідчим вилучено 19 недопалків, туалетний папір з плямами бурого кольору. За допомогою марлевого тампону слідчим з сходів, що ведуть на другий поверх готелю, вилучено нашарування бурого кольору, схожі на кров.

Надаючи оцінку даному протоколу суд приходить до висновку, що ним зафіксоване місце вчинення розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_9, а саме прилегла територія готелю «Тропік» в м. Мукачево, по вулиці Автомобілістів № 46. Факт виявлення на території банківської картки потерпілого вказує на те, що при заволодінні майном ОСОБА_9 обвинувачені оглядали його гаманець, з якого і випала картка. Цим самим повністю підтверджуються покази потерпілого ОСОБА_9 щодо обставин вчиненого відносно нього нападу.

В іншій частині протокол огляду місця події не містить жодних даних, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження. Вилучені при огляді речі та сліди пальців рук, крім банківської картки, не наводяться стороною обвинувачення як докази.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 12.12.2014 року (т.1 а.с. 89-91) слідчим оглянуто квартиру АДРЕСА_1, в якій проживала ОСОБА_11 В ході огляду остання добровільно видала мобільний телефон марки «Нокіа», дві сім-картки мобільного оператора «Київстар» та грошову купюру номіналом 100 грн., повідомивши, що телефон і сім-картки вона підняла з землі під час бійки між ОСОБА_1 і ОСОБА_9, а кошти їй дав ОСОБА_1, викравши їх від ОСОБА_9

Даним протоколом підтверджуються надані в суді покази свідка ОСОБА_11 про те, що в ході бійки ОСОБА_1 та ОСОБА_9 вона підняла з землі телефон, який, як виявилось, належав ОСОБА_10 Зазначені в протоколі покази щодо викрадення ОСОБА_1 грошей від ОСОБА_9 суд, відповідно до ч.4 ст. 95 КПК України, до уваги не приймає, оскільки вони надані свідком не в судовому засіданні, а слідчому під час проведення досудового розслідування.

Відповідно до протоколу медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану спяніння № 41 від 12.12.2014 року обвинувачений ОСОБА_2 на момент огляду перебував в стані алкогольного спяніння. Цим самим підтверджується факт вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення в стані алкогольного спяніння. (т.1 а.с. 92).

З протоколу огляду місця події від 12.12.2014 року (т.1 а.с. 95-98) вбачається, що в приміщенні службового кабінету Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_2 добровільно видав мобільний телефон марки «Sony» моделі «Xperia C 2305», який було відкрито викрадено у потерпілого ОСОБА_9

Згідно висновку експерта № 23/313 від 22.12.2014 року (т.1 а.с. 116-127) загальна залишкова вартість досліджуваних обєктів, бувших у користуванні із врахуванням ознак зносу, станом цін на 11 грудня 2014 року, може становити: смартфон «Sony» моделі «Xperia C 2305» - 2752,00 грн., карта памяті Micro SD 32 Гб - 182 грн., гаманець 105 грн.

При цьому в даному висновку визначено вартість мобільного телефону «Nokia C2-01», однак в цій частині висновок експерта суд до уваги не приймає, оскільки факт нападу на потерпілого ОСОБА_10 та факт умисного заволодіння його телефоном «Nokia C2-01» стороною обвинувачення не доведено.

Відповідно до додаткового висновку експерта № 2/2015 від 04.02.2015 року (т.1 а.с. 134-136) у громадянина ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження у вигляді травматичного набряку мяких тканин у правій скроневій області та саднини на його фоні по центру, саднини в лівій завушній області та в області лівого колінного суглобу по передній поверхні, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій мяких тканин голови та обох вушних раковин, правобічний травматичний отит, забій головного мозку легкого ступеню важкості, після травматичний правобічний середній отит.

Вказані тілесні ушкодження, згідно даного висновку, виникли від дії твердих тупих предметів по ударному механізму спричинення, чим можуть бути затиснуті в кулак руки та обуті ноги сторонньої людини, відносяться до групи легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровя, як такі, що потягли за собою розлад здоровя на строк понад 6, але не більше 21 дня, по давності виникнення можуть вкладатися в дату події, що мала місце 11.12.2014 року.

Проаналізувавши даний висновок експерта суд приходить до висновку, що характер тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого ОСОБА_9, їх локалізація та механізм спричинення вказують на те, що потерпілому було завдано не одного удару, як вказує обвинувачений ОСОБА_1, а кілька ударів руками та ногами по різним частинам тіла. Цим самим повністю підтверджуються покази потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 щодо факту нанесення ОСОБА_9 ударів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і спростовуються покази самих обвинувачених.

При цьому перелом основи черепа у потерпілого ОСОБА_9, що вказано в обвинуваченні, згідно висновку експерта не підтверджується даними рентгенографії та даними компютерної томографії, тому при встановленні ступеню тяжкості

тілесних ушкоджень враховуватися не може. В звязку з цим висновок органу досудового розслідування щодо спричинення потерпілому ОСОБА_9 тілесних ушкоджень у вигляді перелому основи черепа є необґрунтованим, повністю спростовується висновком експерта, а тому підлягає виключенню з обвинувачення.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що дії обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вірно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для здоровя особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб та особою, яка раніше вчинила розбій.

Вина обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю доведена в судовому засіданні.

При цьому суд виключає з обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначені органом досудового розслідування обставини щодо вчинення ними розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_10 і заволодіння його мобільним телефоном, оскільки ці обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Зокрема, як встановлено судом, в момент нападу на ОСОБА_9 потерпілого ОСОБА_10 поруч не було, він намагався підійти до них в момент бійки, однак не дійшов. Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно потерпілого ОСОБА_10 жодних дій не вчиняли, ніякого майна в нього не викрадали.

Також суд з обвинувачення ОСОБА_1 суд виключає зазначену органом досудового розслідування обставину вчинення ним кримінального правопорушення в стані алкогольного спяніння.

Відповідно до протоколів медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану спяніння № 305 та № 306 від 12.12.2014 року обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на момент огляду були тверезими (т.1 а.с. 93-94).

Сам обвинувачений в судовому засіданні показав, що в момент бійки з ОСОБА_9 в стані алкогольного спяніння не перебував, тільки за кілька годин до цього він випив 25 грам горілки. Будь-яких інших доказів, які б вказували на факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного спяніння, суду не надано, а вживання обвинуваченим горілки в кількості 25 гр. за кілька годин до вчинення кримінального правопорушення не вказує на те, що на момент вчинення злочину він перебував в стані спяніння. В звязку з цим суд вважає, що зазначена в обвинуваченні ОСОБА_1 обставина про вчинення ним злочину в стані спяніння є необґрунтованою, нічим не доведеною, а тому виключається судом.

Разом з тим, проаналізувавши ряд письмових доказів, наданих прокурором в судовому засіданні, та надаючи їм оцінку з точки зору допустимості, суд приходить до висновку, що вони не можуть бути враховані при ухваленні вироку, оскільки є недопустимими.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності.

Так, допитана в якості свідка ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що ОСОБА_3 вона не знає взагалі, з потерпілими ОСОБА_9 та Галилей

П.А. познайомилась 11.12.2014 року, разом з ними проводили вечір, розважалися. Вона вживала горілку та пиво і була в стані алкогольного спяніння. Приїхавши з міста до готелю «Тропік» ОСОБА_9 пропонував піднятися до них в номер, але спочатку вони присіли біля готелю в бесідці. Зокрема там були вона, ОСОБА_13 та ОСОБА_2 В той час ОСОБА_9 та ОСОБА_1 знаходилися поруч, раптом між ними виникла суперечка через те, хто з них піде купити щось з продуктів харчування. ОСОБА_2 в той час знаходився на другому поверсі готелю, а ОСОБА_10 з ОСОБА_11 стояли збоку, перед готелем. Вона бачила, як ОСОБА_1 першим вдарив ОСОБА_9, куди саме не бачила. Від того удару ОСОБА_9 впав на землю. В цей час підійшов ОСОБА_2 і вони всі разом звідти пішли. ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_9 тільки один раз, більше він не наносив йому ніяких ударів, щоб він забирав у потерпілого якісь речі, вона не бачила. Про те, що від потерпілого хтось забрав якісь речі, вона дізналася вже від працівників міліції. ОСОБА_3 підходив до них вже в кінці, припускає, що він хотів захиститися за ОСОБА_1, але нічого не робив, нікого не бив.

В ході допиту свідок ОСОБА_12 також показала, що ОСОБА_2 участі в бійці не приймав, ударів нікому не наносив, оскільки він знаходився біля неї. Після бійки ОСОБА_9 з землі підняв ОСОБА_10 Пізніше вона чула, що ОСОБА_9 з ОСОБА_1 побилися через ревнощі, але хто їй це сказав, не памятає.

Надаючи оцінки показам даного свідка суд приходить до висновку, що вони є суперечливими і такими, що не відображають дійсних обставин події. Зокрема, під час допиту свідок спочатку говорить, що перед початком бійки між ОСОБА_9 і ОСОБА_1 обвинувачений ОСОБА_2 знаходився разом з нею і ОСОБА_13 в бесідці, потім зазначає, що він був на другому поверсі готелю, а згодом знову стверджує, що він весь час перебував біля неї. Також даний свідок стверджує, що після нанесення ОСОБА_9 удару до нього підійшов ОСОБА_10 і підняв його з землі, однак з показів потерпілого ОСОБА_10 вбачається, що під час бійки він до ОСОБА_9 не дійшов, допомагав йому піднятися вже тоді, коли всі розійшлися, що не могла бачити свідок ОСОБА_12

В звязку з вказаними суперечностями суд оцінює покази свідка ОСОБА_12 критично і не приймає їх до уваги як належний доказ у справі.

За клопотанням прокурора в судовому засіданні допитувалась неповнолітній свідок ОСОБА_13, яка показала суду, що між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 виникла суперечка з приводу того, хто піде в магазин за продуктами харчування. В ході тієї суперечки ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_9, на що підійшов ОСОБА_10 і між ними почалась бійка. Вона стояла на відстані біля 2-3 метри, бачила, як ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_9, після того вона нічого не бачила, в неї була істерика. В той час ОСОБА_2 та ОСОБА_12 знаходилися поряд. ОСОБА_2 нікого не бив, участі в бійці не приймав. ОСОБА_3 наносив удари руками та ногами ОСОБА_10, після чого останній втік на другий поверх готелю. Також вона бачила, як ОСОБА_1 викрав від ОСОБА_9 гаманець з грошима та телефон. Зокрема, коли ОСОБА_9 лежав без свідомості, ОСОБА_1 перевірив всі його кишені, витягнув з кишені куртки гаманець та телефон. На місці ОСОБА_1 перевірив, що знаходиться в гаманці, забрав з нього 2000 гривень та банківські картки. Після того ОСОБА_1 сказав всім тікати звідти і вони всі розійшлися. З викрадених грошей 200 гривень ОСОБА_1 дав ОСОБА_16, 100 гривень їй, однак потім вона їх повернула.

Допит даного свідка не було закінчено в звязку з тим, що свідок заявила про погане самопочуття і залишила зал судового засідання. В звязку з цим було прийнято рішення про проведення повторного допиту свідка з участю педагога та

психолога. В подальшому, за заявою свідка було прийнято рішення про проведення допиту в режимі відеоконференції, однак свідок знову залишила зал судового засідання під час допиту.

За таких обставин суд не може прийняти до уваги покази, надані цим свідком, оскільки крім суперечностей, які містяться в них, свідок заявила, що в момент допиту вона почувала себе погано, в подальшому її допит проведено не було в звязку з відмовою від дачі показів.

Не можуть бути прийнятими до уваги, як належні і допустимі докази у справі, протоколи проведення слідчих експериментів, а саме:

- протокол проведення слідчого експерименту від 14.01.2015 року (т.1 а.с.90-105), відповідно до якого було проведено слідчий експеримент з потерпілим ОСОБА_9 Зі змісту даного протоколу вбачається, що під час проведення слідчого експерименту потерпілий тільки надав відповідні покази, зробивши це на місці події. Таким чином, крім показів свідка, даний протокол не містить жодних інших фактичних даних, які мають значення для справи.

- протокол проведення слідчого експерименту від 14.01.2015 року (т.1 а.с. 106-113), відповідно до якого було проведено слідчий експеримент з потерпілим ОСОБА_10 Зі змісту даного протоколу також вбачається, що під час проведення слідчого експерименту потерпілий тільки надав відповідні покази, зробивши це на місці події, крім показів підозрюваного, даний протокол не містить жодних інших фактичних даних, які мають значення для справи. Крім того, як встановлено в ході судового розгляду, покази потерпілого ОСОБА_10, надані слідчому під час слідчого експерименту, суттєво різняться з показами, наданими ним в судовому засіданні під час розгляду справи.

Стаття 95 КПК України передбачає, що суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Оскільки вищевказані документи містить тільки показання, надані слідчому, вони не можуть бути прийняті до уваги судом, а тому дані протоколи не є належним і допустимим доказом у справі.

Таким чином, незважаючи на неприйняття судом ряду доказів, здобутих органом досудового розслідування та досліджених в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що це не є перешкодою для постановлення у справі законного і обґрунтованого вироку, оскільки наявність інших доказів є достатніми для доведення вини обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення.

При цьому суд не приймає до уваги твердження захисників щодо недопустимості показів потерпілих в звязку з перебуванням ними в стані сильного алкогольного спяніння, оскільки їх покази чітко узгоджуються між собою та в сукупності з іншими доказами у справі, а саме висновками експертів, протоколами оглядів та інше.

Також суд не приймає до уваги доводи обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що причиною бійки стали ревнощі потерпілого до однієї з присутніх дівчат, оскільки ця обставина нічим не підтверджується, повністю спростовується показами потерпілих. Цю версію обвинуваченого суд сприймає як вибраний ним спосіб захисту.

Крім того, органом досудового розслідування обвинувачується ОСОБА_3 в тому, що 11.12.2014 року приблизно о 23 годині 30 хвилин, в м. Мукачево, по вулиці Автомобілістів № 46, він, за попередньою змовою з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, знаходячись на прилеглій території готелю «Тропік», що за вищевказаною адресою, діючи умисно, з корисливих спонукань, з метою заволодіння майном потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9, застосувавши відносно них насильство, яке виразилось в нанесенні потерпілому ОСОБА_9 множинних ударів руками та ногами в область голови, внаслідок чого йому було спричинено тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку легкого ступеню важкості, перелому основи черепа, забою мяких тканин голови, які, згідно додаткового висновку експерта Мукачівського бюро СМЕ № 2/2015 від 04.02.2015 відносяться до групи легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровя, як такі, що потягли за собою розлад здоровя на строк понад 6, але не більше 21 дня та потерпілому ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді травматичного набряку мяких тканин в потиличній області голови з права, які, згідно висновку експерта Мукачівського бюро СМЕ № 1059/14 від 23.12.2014 відносяться до групи легких тілесних ушкоджень, після чого викрали від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 6000 гривень, шкіряний гаманець, бувший у використанні, вартістю 105 гривень, мобільний телефон марки «Sony» моделі «Xperia C 2305», бувший у використанні, вартістю 2752 гривні, в середині якого знаходилась картка памяті Micro SD 32 Гб, бувша у використанні, вартістю 182 гривні та 2 сім-картки мобільного оператора «Київстар», вартість яких становить 15 гривень за один стартовий пакет, на суму 30 гривень, на балансовому рахунку одного з яких знаходились грошові кошти на суму 50 гривень, та від потерпілого ОСОБА_10 викрали мобільний телефон марки «Nokia C2-01», бувший у використанні, вартістю 420 гривень, в середині якого знаходилась сім-картка мобільного оператора «Київстар», вартістю 15 гривень, на балансовому рахунку якої знаходились грошові кошти на суму 40 гривень.

Зокрема, діючи за спільним умислом на заволодіння майном потерпілих, під час нападу підозрюваного ОСОБА_1, та ОСОБА_2 на потерпілого ОСОБА_9, ОСОБА_3 наніс один удар в область голови потерпілого ОСОБА_10 внаслідок чого останній впав на землю, де в нього з рук випав мобільний телефон марки «Nokia C2-01», а потерпілий відбивався від нападу і побіг до приміщення готелю.

Після того, ОСОБА_3, підібравши мобільний телефон потерпілого ОСОБА_10, підійшов до підозрюваних ОСОБА_2, та ОСОБА_1, які на той час, застосувавши до потерпілого ОСОБА_9В насильство, небезпечне для його здоровя, заволоділи його вищевказаним особистим майном, де отримав від ОСОБА_1 гаманець потерпілого ОСОБА_9 для огляду на предмет наявності інших коштів та відшукання платіжних карток, так як вважав, що на них був кредитний ліміт 40000 гривень.

Заволодівши майном потерпілих, підозрювані ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зникли із місця нападу, заподіявши потерпілому ОСОБА_9 фізичну та матеріальну шкоду на загальну суму 9 119 гривень, а потерпілому ОСОБА_10 фізичної та матеріальної шкоди на суму 475 гривень.

Як вказує орган досудового розслідування, цими умисними діями ОСОБА_3 вчинив злочин передбачений ч. 2 ст. 187 КК України напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для

здоровя особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 бачить вперше, до розгляду справи в суді він жодного разу їх не бачив і з ними не знайомий. Також він не був знайомий з обвинуваченим ОСОБА_2, ввечері 11.12.2014 року з ним не спілкувався. Того дня, тобто ввечері 11.12.2014 року він підходив до готелю «Тропік» в м.Мукачево, бо перед тим йому зателефонував ОСОБА_1 і попросив підійти туди. Коли він підійшов ближче до приміщення готелю, побачив, що там якась бійка, хтось вже лежав на землі, хто саме, не бачив, бо було темно. Що там відбувалося, він не знав, забрав звідти дівчат, з якими пішли в мікрорайон «Росвигово», а звідти на таксі разом з ОСОБА_1 та однією з дівчат поїхали до нього додому. Одну з дівчат, які там знаходилися, він знав, інших двох бачив вперше.

Під час бійки біля готелю «Тропік» він нікого не бив, ніякої участі в бійці не приймав, так як підійшов туди пізніше. Ніякого телефону чи гаманця на тому місці він не бачив, йому ніхто нічого не передавав.

Тієї ж ночі до нього додому приїхали працівники міліції, його та ОСОБА_1 затримали і відвезли у міськвідділ міліції. Як під час затримання, так і у приміщенні міськвідділу до нього застосовували фізичну силу, йому наносили тілесні ушкодження, заставляли підписувати документи. Внаслідок застосування відносно нього фізичної сили з боку працівників міліції йому було спричинено тілесні ушкодження у вигляді перелому ребер, він перебував в лікарні. З приводу цього існує кримінальне провадження, однак розслідування не проводиться, до нього приходили працівники міліції і просили забрати заяву, хочуть примиритися з ним.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 зазначає, що ніякого кримінального правопорушення він не вчиняв, ні в чому не винен і просить його виправдати.

Перевіривши і дослідивши всі матеріали кримінального провадження, проаналізувавши та оцінивши в сукупності надані сторонами докази, суд доходить висновку, що висунуте ОСОБА_3 обвинувачення не знайшло свого підтвердження за обставин, вказаних в обвинувальному акті.

Як на докази вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення сторона обвинувачення посилається на покази свідка ОСОБА_13, яка нібито прямо вказала, що бачила як ОСОБА_3 наносив удари руками та ногами ОСОБА_10, а після вчинення розбійного нападу він підходив до банкомату і перевіряв, чи є на рахунку викраденої у ОСОБА_9 кредитної картки гроші.

Даний доказ, як вже зазначено вище, суд не може прийняти як належний, оскільки покази свідка ОСОБА_13 повністю суперечать іншим обставинам справи. Зокрема факт нанесення потерпілому ОСОБА_10 множинних ударів руками та ногами повністю спростовується показами самого потерпілого, який показав, що його ніхто не бив, особа, яка підійшла до нього, тільки штовхнула його рукою. Ці покази свідка також повністю спростовуються висновком експерта № 1059/14 від 23.12.2014 року, яким зафіксоване тільки одне тілесне ушкодження, а не кілька, як вказує свідок, і дане ушкодження могло виникнути внаслідок падіння потерпілого на тверду поверхню, що підтвердив експерт в судовому засіданні.

Крім того, свідок давав покази, погано себе почуваючи, в подальшому від дачі показів відмовився, тому суд не може прийняти його покази, як належний доказ у справі.

Відповідно до висновку експерта № 1059/14 від 23.12.2014 року (т.1 а.с. 128-130), на який орган досудового розслідування також посилається як на доказ вини ОСОБА_3, у потерпілого ОСОБА_10 виявлені тілесні ушкодження у виді травматичного набряку мяких тканин в потиличній області голови з права. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії твердих тупих предметів по ударному механізму спричинення, чим могла бути затиснута в кулак рука сторонньої людини. По давності виникнення можуть вкладатися в дату події, що мала місце 11.12.2014 року і відносяться до групи легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасних розлад здоровя і стійку втрату працездатності.

За клопотанням прокурора в судовому засіданні було допитано експерта ОСОБА_17, який проводив вказану експертизу. Під час допиту експерт показав, що висновок щодо механізму спричинення ушкоджень ґрунтувався як на виявлених тілесних ушкодженнях, так і на поясненнях самого потерпілого, наданих експерту. Разом з тим експерт не виключає, що виявлені у ОСОБА_10 тілесні ушкодження могли виникнути при падінні потерпілого з висоти власного росту на будь-яку тверду поверхню, в тому числі і на асфальт.

Даний висновок та покази експерта в судовому засіданні повністю узгоджуються з показами потерпілого, наданими ним в судовому засіданні, а саме, що особа, яка підійшла до нього, не наносила йому сильного удару, то був незначний поштовх, ніяких тілесних ушкоджень внаслідок цього він не отримав, можливо вдарився, коли впав на землю.

Таким чином, вказаний висновок експерта не тільки не підтверджує вину ОСОБА_3 у вчиненні розбійного нападу, а навпаки, спростовує твердження сторони обвинувачення щодо участі ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та щодо вчинення розбійного нападу відносно потерпілого ОСОБА_10

Протокол слідчого експерименту, проведений з потерпілим ОСОБА_10 14.01.2015 року, також не є належним доказом у справі, про що зазначено вище. Твердження прокурора про необхідність критично оцінювати покази потерпілого ОСОБА_10, надані в судовому засіданні, а до уваги слід приймати його покази, надані під час досудового розслідування та під час слідчого експерименту, суд вважає необґрунтованими, оскільки вони суперечать ст. 95 КПК України, відповідно до якої суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, і не вправі обґрунтовувати свої рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Посилання сторони обвинувачення на роздруківку телефонних зєднань, з якої вбачається, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 перед вчиненням розбійного нападу розмовляли між собою по телефону кілька разів і домовлялися про вчинення розбійного нападу, суд також не може прийняти до уваги, оскільки даною роздруківкою тільки підтверджується факт зєднання абонентів, а не зміст їхньої розмови.

Інші доводи сторони обвинувачення, а саме: перебування ОСОБА_3 на місці вчинення розбійного нападу без відому та запрошення потерпілих, домовленість про вчинення кримінального правопорушення з іншими

обвинуваченими по телефону, є нічим не обґрунтовані і не підтверджені належними доказами, є нічим іншим, як припущенням.

Також суд не приймає до уваги докази сторони обвинувачення, що стосуються судимостей обвинуваченого ОСОБА_3, його характеристики, оскільки посилання на ці факти, як на підтвердження вини обвинуваченого у вчиненні розбійного нападу суперечить ст. 88 КПК України, яка чітко встановлює, що докази, які стосуються судимостей підозрюваного, обвинуваченого, або вчинення ним інших кримінальних правопорушень, що не є предметом цього кримінального провадження, а також відомості щодо характеру або окремих рис характеру обвинуваченого є недопустимими на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Крім відсутності будь-якого належного та допустимого доказу, яким підтверджується вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, вказаних у обвинувальному акті, його участь у розбійному нападі на потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 повністю спростовується рядом доказів, досліджених судом.

Так потерпілий ОСОБА_9 під час допиту в суді показав, що ОСОБА_3 на місці вчинення розбійного нападу не було, він його бачить вперше вже під час розгляду справи в суді, участі в тій бійці ОСОБА_3 точно не приймав, ударів нікому не наносив.

Потерпілий ОСОБА_10 показав, що не дійшовши 3-4 метри до того місця, де знаходилися ОСОБА_9 та ОСОБА_1, він раптом отримав удар в праву сторону голови, внаслідок чого впав на землю. Фактично це був не удар, а поштовх, штовхав його якийсь хлопець, одягнений в світлу куртку, який зявився раптово з боку. Він тільки думає, що це був обвинувачений ОСОБА_3, хоча спочатку він вважав, що можливо то був охоронець готелю. До цього моменту тієї особи там не було, ОСОБА_3 він вперше побачив в під час судового засідання. Ніяких претензій до ОСОБА_3 він не має, якщо це і він його вдарив, то фактично це був не удар, а незначний поштовх, ніяких тілесних ушкоджень внаслідок цього він не отримав, можливо вдарився, коли впав на землю. В той момент, коли від поштовху він падав на землю, в нього з руки випав мобільний телефон, який він почав відразу шукати, але не знайшов. Щоб цей телефон піднімав і забирав ОСОБА_3 він не бачив, там поруч стояли і дівчата, продовжував його шукати і після того, як всі розійшлися.

Таким чином, потерпілий прямо не вказує на ОСОБА_3, а тільки припускає, що то міг бути він, і ці припущення не можуть вважатися доказом його вини.

Обвинувачений ОСОБА_1 показав, що ОСОБА_3 до даної події взагалі немає ніякого відношення. В той час, коли вони з ТРК «Щодня» поверталися в готель «Тропік», він зателефонував ОСОБА_3 і попросив його теж туди підійти. Коли він підходив до готелю, вже почалась вказана бійка, і ОСОБА_3 навіть не встиг до них підійти, оскільки вони вже звідти відходили.

Обвинувачений ОСОБА_2 показав, що ОСОБА_3 він взагалі не знав, під час конфлікту його там не було, біля готелю «Тропік» його не бачив. Коли вони вже йшли від готелю, він бачив, що ОСОБА_3 підходив туди, але хто то був,

він тоді не знав. Зустрілися з ним вони вже після цих подій в мікрорайоні «Росвигово» біля кафе «Асторія», куди вони всі прийшли. В той час ОСОБА_1 дав йому якийсь телефон, після чого вони всі розійшлися по домам.

За таких обставин суд приходить до висновку, що під час розгляду кримінального провадження в суді не знайшло свого підтвердження обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_9 та ОСОБА_10, його участь у вчиненні цього кримінального правопорушення нічим не підтверджена і повністю спростовується доказами, дослідженими судом.

В звязку з цим ОСОБА_3 підлягає виправданню за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КПК України.

На підставі ст. 377 КПК України обвинувачений ОСОБА_3 підлягає звільненню з-під варти в звязку з його виправданням.

В ході судового розгляду обвинуваченими та їх захисниками неодноразово робилися заяви про застосування відносно них фізичного насильства, спричинення їм тілесних ушкоджень працівниками міліції, незаконного проникнення працівниками міліції в житло, тиску на свідків, який продовжувався і в ході судового розгляду.

Як встановлено судом, щодо вказаних обставин внесено відомості до ЄРДР, проводиться досудове розслідування, а тому вони не можуть бути предметом розгляду в даному кримінальному провадженні. Своє рішення суд обґрунтовує тільки тими показами, які надані учасниками процесу в суді, а заяви обвинувачених щодо незаконних дій працівників міліції мають бути предметом реагування прокурора відповідно до вимог КПК України.

При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, зокрема про те, що вчинений ним злочини відноситься до категорії тяжкого, обвинувачений є раніше судимий за вчинення розбійного нападу.

При цьому суд звертає увагу, що відносно обвинуваченого ОСОБА_1 надано характеристику дільничним інспектором міліції ОСОБА_18 13.12.2014 року, відповідно до якої ОСОБА_1 характеризується вкрай негативно, відносно нього постійно надходили скарги від мешканців будинку та вулиці з приводу порушення громадського порядку, він підтримував стосунки з особами, схильними до вчинення злочинів, а його поведінка свідчить про те, що він сам може вчиняти злочини та адмінправопорушення (т.1 а.с. 144).

Разом з тим, в матеріалах провадження міститься ще одна характеристика від 23.04.2015 року, надана відносно ОСОБА_1 тим же дільничним інспектором міліції ОСОБА_18, яка повністю протилежна попередній (т.2 а.с.32 ). Зокрема, згідно цієї характеристики ОСОБА_1 вже характеризується з позитивної сторони, веде нормальний спосіб життя, підтримує нормальні відносини з сусідами та мешканцями будинку, відносно нього не надходило ніяких скарг з боку сусідів.

За таких обставин суд не приймає до уваги жодну з цих характеристик, оскільки вони видані однією особою, суперечать одна одній, встановити достовірність викладених в них даних неможливо.

Обставин, що помякшують або обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, судом не встановлено.

При цьому суд не приймає до уваги зазначену органом досудового розслідування обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 - вчинення злочину особою, що перебувала в стані алкогольного спяніння, оскільки факт вчинення ним кримінального правопорушення в стані алкогольного спяніння нічим не доведено, ця обставина взагалі виключена судом з обвинувачення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що відсутні підстави для застосування щодо ОСОБА_1 ст. 69 КК України, оскільки відсутні обставини, що помякшують його покарання, а тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій статті передбаченої ч.2 ст. 187 КК України.

Запобіжний захід до обвинуваченого застосовано у виді тримання під вартою, підстав для його скасування чи зміни немає, тому його слід залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Як вбачається з Реєстру матеріалів досудового розслідування, доданого до обвинувального акту, запобіжних захід у виді тримання під вартою застосовано відносно ОСОБА_1 13.12.2014 року. На підтвердження часу затримання обвинуваченого суду не надано жодного письмового доказу, однак під час розгляду справи в суді було встановлено, що фактично ОСОБА_1 був затриманий працівниками міліції 12.12.2014 року, тому початок строку відбування покарання йому слід рахувати саме з цього дня.

При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, зокрема про те, що вчинений ним злочин відноситься до категорії тяжкого, обвинувачений є раніше судимий за вчинення розбійного нападу.

При цьому суд звертає увагу, що відносно обвинуваченого ОСОБА_2 надано характеристику дільничним інспектором міліції ОСОБА_19 13.12.2014 року, відповідно до якої ОСОБА_2 характеризується негативно, відносно нього постійно надходили скарги від мешканців будинку та вулиці з приводу порушення громадського порядку, він підтримував стосунки з особами, схильними до вчинення злочинів а його поведінка свідчить про те, що він сам може вчиняти злочини та адмінправопорушення (т.1 а.с. 150).

Разом з тим, в матеріалах провадження міститься ще одна характеристика від 20.04.2015 року, надана відносно ОСОБА_2 головою кооперативу за місцем проживання обвинуваченого, яка повністю протилежна попередній (т.2 а.с.53). Зокрема, згідно цієї характеристики ОСОБА_2 характеризується з позитивної сторони, він працьовитий, доброзичливий, ввічливий, після смерті батьків проживає з бабусею та молодшим братом і піклується про них, конфліктів з сусідами не було.

Оскільки характеристика, видана дільничним інспектором Якима В.Ю., повністю являється копією характеристики, виданої іншим дільничним інспектором Лукачина М.М. відносно ОСОБА_1, суд дану характеристику оцінює критично, а тому не приймає її до уваги.

За таких обставин суд враховує характеристику, надану відносно ОСОБА_2 головою кооперативу по місцю проживання, і вважає, що обвинувачений характеризується позитивно.

Обставин, що помякшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_2, є вчинення злочину особою, що перебувала в стані алкогольного спяніння.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що відсутні підстави для застосування щодо ОСОБА_2 ст. 69 КК України, оскільки відсутні обставини, що помякшують його покарання, а тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій статті передбаченої ч.2 ст. 187 КК України.

Запобіжний захід до обвинуваченого застосовано у виді тримання під вартою, підстав для його скасування чи зміни немає, тому його слід залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Як вбачається з Реєстру матеріалів досудового розслідування, доданого до обвинувального акту, запобіжних захід у виді тримання під вартою застосовано відносно ОСОБА_2 13.12.2014 року. На підтвердження часу затримання обвинуваченого суду не надано жодного письмового доказу, однак під час розгляду справи в суді було встановлено, що фактично ОСОБА_2 був затриманий працівниками міліції 12.12.2014 року, тому початок строку відбування покарання йому слід рахувати саме з цього дня.

Речові докази по справі касети із відеозаписом слідчих дій, слід залишити в матеріалах кримінального провадження, де вони і знаходяться.

Органом досудового розслідування зазначається про наявність у справі судових витрат, які полягають у витратах на оплату дактилоскопічної та товарознавчої експертизи. Однак, враховуючи, що дактилоскопічна експертиза, вартістю 196 грн. 56 коп. не являється доказом у справі, вона не надавалася суду і не була предметом дослідження, відсутні підстави для стягнення витрат на її проведення з обвинувачених. В звязку з цим з обвинувачених солідарно слід стягнути тільки витрати, повязані з проведенням товарознавчої експертизи, що становлять 196 грн. 56 коп.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.84-86, 94, 95, 370, 371, 373-376 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років із конфіскацією майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його затримання з 12.12.2014 року.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 тримання під вартою залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років із конфіскацією майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту його затримання з 12.12.2014 року.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 тримання під вартою залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення товарознавчої експертизи в сумі 196 грн. 56 коп.

ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, виправдати у звязку з недоведеністю вчинення ним даного кримінального правопорушення.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 тримання під вартою скасувати та звільнити його з-під варти негайно в залі суду.

Речові докази по справі - касети із відеозаписом слідчих дій, залишити в матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області через цей суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з моменту вручення їм копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.

Суддя Мукачівського

міськрайонного суду ОСОБА_20