Рішення № 46208008, 02.07.2015, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

справа № 243/5600/15-ц

провадження № 2/243/3033/2015

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2015 року

Словянський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючої - судді Ільяшевич О.В.,

при секретарі Мороз К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Словянську справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Словянський керамічний комбінат» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів її виплати, трьох відсотків річних від простроченої суми та моральної шкоди,

В С Т А Н ОВ И В :

17 червня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, компенсацію втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів її виплати, три відсотки річних від простроченої суми та моральну шкоду. В обґрунтування позову зазначила, щоу період з 25 серпня 1988 року по 29 травня 1998 року працювала у ВАТ «Словянський керамічний комбінат», з 01 січня 1997 року підприємство припинило сплачувати заробітну плату. Заборгованість по заробітній платі складає 3437 грн. 17 коп. Оскільки підприємство не здійснило виплату по сьогоднішній день, вважає, що необхідно стягнути вказані кошти, а також компенсацію втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів її виплати з 01 червня 1998 року по 01 червня 2015 року у розмірі 1816 грн.60 коп., 3% річних від простроченої суми у розмірі 2185 грн. 37 коп. у порядку ст. 625 ЦК України. Враховуючи, що своїми діями відповідач завдав їй моральні страждання та переживання через порушені відповідачем її законних прав та інтересів гарантованих Конституцією України та трудовим законодавством в частині своєчасного отримання винагороди за свій труд, які вона оцінює у 5000 грн 00 коп. У звязку з чим просить стягнути з відповідача на її користь вказані кошти.

Позивач в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву в якій просить справу слухати у її відсутності, позовну заяву підтримує, з підстав наведених в ній, просить її задовольнити, проти вирішення позову у заочному порядку не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, від нього не надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, клопотання про відкладення справи з причин, які б були визнані судом поважними суду не подано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки від відповідача не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, як то передбачає ст. 169 ЦПК України, з причин, які б могли бути визнані судом поважними, у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, а тому, суд зі згоди позивача вирішує справу на підставі наявних у справі доказів у відповідності до ст. 224-228 ЦПК України.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення заборгованості по заробітній платі суд виходить з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що у відповідності із записами в трудовій книжці ОСОБА_1 працювала у ВАТ «Словянський керамічний комбінат», у період з 25 серпня 1988 року по 29 травня 1998 року (а.с.6).

Згідно із довідкою № 15-04/33/41Б від 15 квітня 2015 року, станом на день звільнення по даний час у відповідача існує заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1, у розмірі 3437 грн 17 коп. (а.с. 2).

Частиною 1 ст. 116 КЗпП України, передбачається, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

З огляду на викладене, враховуючи наведені дані, суд приходить до висновку, що слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 3437 грн.17 коп., оскільки саме ця сума була зазначена відповідачем у Довідці № 15-04/33/41Б від 15 квітня 2015 року. Суд приймає до уваги вказану довідку щодо розміру заборгованості по заробітній платі, оскільки в ній прямо вказана сума, яка підлягає до сплати позивачу.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Згідност. 237-1 КЗпП Українивідшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз'яснено, що судам необхідно враховувати, що відповідно дост. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як встановленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків(втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у звязку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Компенсація завданої шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом визнання факту порушень відповідачем строку розрахунку з позивачем, а має самостійне юридичне значення.

Судом встановлено, що у період трудових відносин були порушені права ОСОБА_2 а саме, право на оплату праці, оскільки заборгованість по заробітній платі відповідачем не виплачена до теперішнього часу.

Так, звільнений працівник, якому з вини підприємства не виплачують належні при звільнені суми, має право вимагати відшкодування завданої при цьому моральної шкоди.

У звязку з тим, що протиправними діями відповідача - дійсно були порушені трудові права позивача, що вимагало від ОСОБА_1 додаткових зусиль, у звязку з порушенням звичайного укладу її життя, але суд вважає, що вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн. 00 коп. є завищеними та підлягають зменшенню до розміру 1000 грн 00 коп., зазначена сума є достатньою та такою, що відповідає характеру та обсягу страждань, їх тривалості та тяжкості вимушених змін у житті позивача.

Стосовно позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів її виплати,суд виходить з наступного.

За змістом вимог ст. 34 ЗУ «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

За приписами ст.. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом, а за змістом ст. 8 вказаного закону, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2001 року.

В статті 3 вказаного Закону, передбачений порядок нарахування компенсації втрати частини доходів у звязку із порушенням строків її виплати.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Стаття 7 вищевказаного Закону передбачає, що відмова власника або уповноваженого ним органу ( особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Позивачем не надано доказів на підтвердження виплати йому заборгованості та даних про відмову власника або уповноваженого ним органу у виплаті компенсації.

В матеріалах справи відсутні дані про розмір заборгованості заробітної плати, після утримання податків і платежів, по місяцях за які вона утворилась. Будь-яких доказів того, що така компенсація не була нарахована під час перебування в трудових відносинах із підприємством позивачем також не надано.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні вимог в частині стягнення компенсації громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати, оскільки суд позбавлений можливості самостійно вирахувати розмір компенсації, в звязку із недоведеністю обставин, які повинні бути враховані при стягненні компенсації громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, суд виходить з наступного.

Спір, який виник по даній справі, являється трудовим.

Трудовим законодавством України (КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», тощо) не передбачена відповідальність власника або уповноваженого ним органу, перед звільненим працівником, за несвоєчасну виплату належних при звільнені сум -у вигляді сплати індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення.

Оскільки ст. 625 ЦК України, на яку посилається позивач в своєму позові, як на підставу задоволення його вимог, застосовується до боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, а не до власника або уповноваженого ним органу на вимогу звільненого працівника.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, в якій в якій трудові відносини відсутні, а тому ст. 625 ЦК України, не може бути застосована до даних правовідносин.

За таких підстав, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає дану цивільну справу в межах заявлених вимог позивачем.

Також, у відповідності до вимог ст.4 ЗУ Про судовий збір, за подання позовних заяв в порядку цивільного судочинства майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі: 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, за подання позовної заяви немайнового характеру 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно ч.3 ст.6 ЗУ Про судовий збір за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно з ч.3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

У відповідності до розяснень п. 36 Постанови Пленуму ВССУ України № 10 від 17.10.2014 року, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову(частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір,(наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

У звязку з чим, з відповідача ВАТ Словянський керамічний комбінат , у дохід держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 34 грн. 10 коп. за вимоги майнові характеру(де сума задоволених позовних вимог майнового характеру становить 3437 грн. 17 коп., що становить 14 % від заявлених позовних вимог, отже 14 % від 243 грн. 60 коп. становить відповідно 34 грн. 10 коп.), а також 48 грн. 72 коп. за вимоги немайнового характеру(де 1000 грн. моральної шкоди становить 20% від суми заявлених вимог немайнового характеру, отже 20% від 243 грн. 60 коп. становить відповідно 48 грн. 72 коп.), а всього 82 грн. 82 коп..

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88,209, 212-215, 224-228, п.2 ч.1 367 ЦПК України, ст.ст. 116, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», 625 ЦК України, ЗУ «Про судовий збір», суд,-

В ИР І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із відкритого акціонерного товариства Словянський керамічний комбінат, місцезнаходження: вул. Карла Маркса, буд. 77, м. Словянськ, Донецької області, р/р 26004301660296, у філії відділення ПІБ м. Словянська, МФО 334561, код ЄДРПОУ 00293574, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, заборгованість по заробітній платі, яка утворилася станом надень звільнення 01 червня 1998 року у розмірі 3437 (три тисячі чотириста тридцять сім) грн. 17 коп., моральну шкоду у розмірі 1000 (тисяча)грн.00 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення в межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства Словянський керамічний комбінат, місцезнаходження: вул. Карла Маркса, буд. 77, м. Словянськ, Донецької області, р/р 26004301660296, у філії відділення ПІБ м. Словянська, МФО 334561, код ЄДРПОУ 00293574, судовий збір у розмірі 82 (вісімдесят дві) грн. 82 коп. у дохід держави.

До суду відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Словянський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Повний текст рішення суду виготовлений 06 липня 2015 року.

Головуюча суддя: О.В.Ільяшевич