Рішення № 46205266, 07.07.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5717/15 Справа № 205/7386/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Скрипник К. О. Доповідач - Ремез В.А.

Категорія 39

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого судді - Ремеза В.А.

суддів - Міхеєвої В.Ю., Свистунової О.В.,

за участю секретаря - Видюкової Ю.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2,

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради про стягнення грошових сум, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради про стягнення грошових сум, посилаючись на те, що його бабуся - ОСОБА_3 мала статус ветерана війни.

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.10.2012р. було визнано неправомірними дії та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 щорічної допомоги до 5 травня за 2011 рік. Дана постанова набрала законної сили 23.10.2012р.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла.

На момент її смерті позивач проживав разом із ОСОБА_3, тому йому як члену сім'ї належить виплатити суму допомоги, яка була нарахована померлій, а тому уточнивши свої позовні вимоги та враховуючи вищевикладене, позивач просив суд стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради на свою користь грошові кошти в сумі 4 046,66грн. та судові витрати по справі.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2015р. ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради про стягнення грошових сум відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення незаконне.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку зі смертю ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, нараховані грошові кошти відповідно до постанови суду від 11.10.2012 року, не входять до складу спадщини, яку належним чином прийняв позивач та не можуть бути сплачені відповідачем, так як обсяг правоздатності спадкодавця припинився в момент її смерті.

Проте колегія суддів не може погодитися із вказаним висновком виходячи з наступного.

Так з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 25.05.2011р. звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з заявою до Управління праці та соціального захисту Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради, та стягнення недоплаченої суми щорічної одноразової допомоги до 5 травня у розмірах, передбачених Законом України «Про статус ветеранів і гарантії їх соціального захисту» у 2011 році.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла.

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.10.2012р. визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради щодо нездійснення виплати ОСОБА_3 щорічної одноразової допомоги до 5 травня у розмірах, передбачених Законом України «Про статус ветеранів і гарантії їх соціального захисту» у 2011 році і зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 щорічної одноразової допомоги до 5 травня за 2011 рік у розмірах, передбачених Законом України «Про статус ветеранів і гарантії їх соціального захисту», з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до вимог ч.7 ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів і гарантії їх соціального захисту», сума разової грошової допомоги, що належала особі згідно з цим Законом і залишилася не одержаною у зв'язку з її смертю, не включається до складу спадщини і виплачується батькам, чоловіку (дружині), дітям особи, якій передбачена виплата разової грошової допомоги, або родичам, що проживали разом з нею.

Звернувшись до суду з позовом, позивач зазначив, що він був членом сім'ї ОСОБА_3, оскільки він є її онуком, проживав однією сім'єю з ОСОБА_3, та був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, надавши тому відповідну довідку.

Таким чином, на підставі вказаних норм права, та наданих доказів, колегія суддів вважає, що позивач після смерті ОСОБА_3 набув як член сім'ї ОСОБА_3 право на стягнення з управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради неотриманої померлою суми одноразової допомоги до 5 травня 2011р. в сумі 2 936грн., і в цій частині позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу підлягають задоволенню.

Що ж стосується позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на його користь на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України інфляційних та 3% річних, то в цій частині колегія суддів вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.2, ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, постанова Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.10.2012р. до управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради державною виконавчою службою та підрозділом примусового виконання рішень не направлялась, постанова про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення грошових коштів згідно Постанови Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.10.2012р. про визнання протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради щодо нездійснення виплати ОСОБА_3 щорічної одноразової допомоги до 5 травня у розмірах, передбачених Законом України «Про статус ветеранів і гарантії їх соціального захисту» у 2011 році не виносилась, а тому позивач як член сім'ї ОСОБА_3 не набув права вимоги інфляційних та трьох відсотків річних від простроченої суми в порядку ст. 625 ЦК України, оскільки передбаченою статтею визначено стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми у разі прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, тоді як матеріалами справи не підтверджено таке прострочення грошового зобов'язання.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та не правильно застосовані норми матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню на підставі п.п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 і стягнення з управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради на його користь 2 936грн., а в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2015р. скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради на користь ОСОБА_2 2 936грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Рішення апеляційного суду вступає в силу з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: