Ухвала суду № 46199804, 30.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" червня 2015 р. м. Київ К/800/59834/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Бойко Н.О.,

від відповідача - Мосунов Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Технобуд"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014

у справі № 826/7857/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Технобуд"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014, відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000006152 від 25.06.2013.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Сервіс-Технобуд» залишку від'ємного значення по декларації з ПДВ за лютий 2013 року у сумі 28 021 435,00 грн., яке виникло за період: грудень 2010 року, лютий - грудень 2011 року, січень-грудень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 47/15.6/33744388 від 12.06.2013, в якому встановлено порушення позивачем вимог: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено залишок від'ємного значення суми податку на додану вартість (р. 24 Декларації з ПДВ за лютий 2013 року) за лютий 2013 року у розмірі 214 073,00 грн.; п. 200.4, абз. «а» п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено заниження суми бюджетного відшкодування в березні 2011 року на суму 1 459 556,00 грн., у червні 2011 року на суму 1 903 772,00 грн., у липні 2011 року на суму 266 803,00 грн., у серпні 2011 року на суму 893 848,00 грн., у вересні 2011 року на суму 709 974,00 грн., у жовтні 2011 року на суму 849 853,00 грн., у листопаді 2011 року на суму 624 556,00 грн., у грудні 2011 року на суму 1 409 455,00 грн., у січні 2012 року на суму 1 650 369,00 грн., у лютому 2012 року на суму 347 014,00 грн., у березні 2012 року на суму 866 470,00 грн., у квітні 2012 року на суму 1 305 507,00 грн., в червні 2012 року на суму 21 806,00 грн., у липні 2012 року на суму 21 806,00 грн., у серпні 2012 року на суму 21 806,00 грн., у вересні 2012 року на суму 21 806,00 грн., у жовтні 2012 року на суму 23 748,00 грн., у листопаді 2012 року на суму 23 748,00 грн., у грудні 2012 року на суму 7 442 690,00 грн., у лютому 2013 року на суму 7 554 921,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято, зокрема, спірне податкове повідомлення-рішення №0000006152 від 25.06.2013 про збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 27 807 362,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із правомірності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки належними та допустимим доказами у справі доведено неправомірність визначення позивачем погашення податкових зобов'язань за попередній звітний період, що призвело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування по деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п. 14.1.18 ст. 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог п. 200.4 ст. 200 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

По даній справі судами першої та апеляційної інстанцій, при визнанні правомірним податкового повідомлення-рішення про збільшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, взагалі не досліджено та не здійснено аналізу податкових накладних, наявності фактичної сплати позивачем податку на додану вартість постачальнику в ціні придбаних товарів (послуг); не досліджено реального здійснення господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано суму бюджетного відшкодування ПДВ.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, судам слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Технобуд" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль