Ухвала суду № 46199801, 30.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" червня 2015 р. м. Київ К/800/56995/14, К/800/60711/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Дворецька Я.І.,

від відповідача - Денисенко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Приватного підприємства "Агро-ФТ" та Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2013

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014

у справі № 2а/0470/15249/12

за позовом Приватного підприємства «Агро-ФТ»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 позов задоволено: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 13.12.2012 № 0007332303 та № 0007342303, від 10.12.2012 № 0002092204.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007332303 від 13.12.2012 в сумі грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 696033,75 грн. Відмовлено у задоволенні позову в цій частині. В іншій частині постанову суду першої інстанції - залишено без змін.

Не погодившись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено позапланову документальну виїзну перевірку приватного підприємства «Агро-ФТ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 26.11.2012 №1252/224/32887857, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п. 192.1, п. 192.3 ст. 192, п. 209.2, п. 209.7 ст. 209 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 1303093,00 грн. та завищення рядку 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» у вересні 2012 року в сумі 79023,00 грн.;

- пунктів 3.5, 7.24 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України №637 від 05.12.2004, шляхом перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі в розмірі 5000 грн.

На підставі висновків акта перевірки, податковим органом прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- №0007332303 від 13.12.2012, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1495615,00 грн., з яких 1303093,00 грн. - основний платіж та 192522,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0007342303 від 13.12.2012, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 79023,00 грн.;

- №0002092204 від 10.12.2012, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 10000 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007332303 від 13.12.2012 в сумі грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 696033,75 грн., суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем в порушення пунктів 192.1, 192.3 статті 192 Податкового кодексу України безпідставно не зменшено суму податкового кредиту, що призвело до його завищення у січні 2011 року на суму 663428,00 грн.

Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, беручи до уваги наступне.

Пунктом 209.2 статті 209 Податкового кодексу України встановлено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 209.7 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) визначено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Відповідно до пункту 308.4 статті 308 Податкового кодексу України, дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, включає доходи, отримані, зокрема, від: реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях.

Матеріали справи свідчать, що у 2011 році підприємство використовувало землі загальною площею 598,00 га, займалося вирощуванням сільськогосподарських культур, а саме засіяно зернових та зернобобових культур загальною площею приблизно 340 га, з яких: пшениця озима, пшениця яра, жито озиме, картопля, морква та буряк, - одержано врожаю близько 84 ц, що склало 4 ц середньої урожайності. Також, засіяно картоплю та овоче-баштанні культури та овочі відкритого ґрунту, загальною площею приблизно 254 га, з яких одержано врожаю близько 88000 ц, що склало 346 ц середньої урожайності.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, наявні в матеріалах справи документи, а саме: договори купівлі-продажу картоплі насіннєвої, накладні, рахунки, видаткові накладні, довідки, договори оренди часток земельних ділянок; кадастрові плани земельних часток (паїв); акти прийому-передачі об'єктів оренди, договори купівлі-продажу, поставок, податкові декларації, договори оренди та суборенди нежитлового приміщення; договір складського зберігання; касова книга; накладні; книгу реєстрації отримання зібраного врожаю на склад у 2011 році; договори постачання та продажу сільськогосподарської продукції, тощо, свідчать, що Приватне підприємство «Агро-ФТ» реалізовувало товар (пшениця, картопля, жито, цибуля тощо), який є продукцією власного виробництва.

За наведених обставин, враховуючи положення ст. 209 ПК України, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність у позивача правових підстав для включення суми податку на додану вартість до скороченої декларації.

Щодо висновку податкового органу про те, що позивач в січні 2011 року завищив суму податкового кредиту по загальній декларації на 663428,00 грн., з яким погодився суд апеляційної інстанції, колегією суддів слід зазначити наступне.

Так, під час розгляду справи в суді першої інстанції представник позивача пояснив, що ПП «Агро-ФТ» у січні 2011 року помилково списало прострочену кредиторську заборгованість по підприємствам ТОВ «Придніпровський елеватор» в сумі 14962,98 грн. та ТОВ «Россі» в сумі 3965603,82 грн. (було відображено у бухгалтерському обліку проводками Дт 631 Кт 745), однак, такої заборгованості насправді не існувало. В бухгалтерії не були відображені видані цим підприємствам векселі. ТОВ «Придніпровський елеватор» та ТОВ «Россі» були виписані векселі на суми 14962,98 грн. та 3965603,82 грн. відповідно, але в бухгалтерію своєчасно не були надані. Векселі передані в бухгалтерію та в бухгалтерському обліку проведені коригування. Проводку Дт 631 Кт 745 знищено, а зроблена проводка Дт 631 Кт 621. Товарної заборгованості перед ТОВ «Придніпровський елеватор» та ТОВ «Россі» не існує.

У зв'язку з тим, що в бухгалтерському обліку ПП «Агро-ФТ» проведено коригування по підприємствам ТОВ «Придніпровський елеватор» та ТОВ «Россі», то коригування податкового кредиту по загальній декларації не потрібно.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що висновок податкового органу щодо заниження податку на додану вартість у сумі 1303093,00 грн. та завищення рядку 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» в вересні 2012 року в сумі 79023,00 грн. є необгрунтованим, відповідно податкові повідомлення-рішення №0007332303 та №0007342303 від 13.12.2012 є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Висновок податкового органу про порушення позивачем п. 3.5, п. 7.24 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України №637 від 05.12.2004, та застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 10000,00 грн. є безпідставним, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи документами, а саме, згідно запису у касовій книзі підприємства за 04.01.2012 залишок готівки в касі підприємства на кінець дня нульовий, ОСОБА_4 отримав кошти у сумі 18000,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 04.01.2012.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно зі статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 підлягає частковому скасуванню в частині відмови у задоволенні позову із залишенням в силі постанови суду першої інстанції в цій частині.

Керуючись статтями 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Агро-ФТ» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.12.2012 №0007332303 в сумі визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 696033,75 грн. В цій частині залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2013.

В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль З оригіналом згідно