Ухвала суду № 46199792, 30.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" червня 2015 р. м. Київ К/800/10730/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Дурова-Журавльова А.В.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Херсонський хлібокомбінат"

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19.11.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2015

у справі № 2а-2102/12/2170

за позовом Публічного акціонерного товариства "Херсонський хлібокомбінат"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19.11.2012, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2015, відмовлено в задоволенні позову про визнання протиправними скасування податкових повідомлень-рішень від 28.05.2012 №0003732200 та №0003722200.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань підтвердження господарських відносин з ПП «Херсонський завод пластикових виробів» за лютий 2011 року та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг), отриманих від цього підприємства, за результатами якої складено акт перевірки від 18.05.2012 №867/22-4/00380267, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

-п.185.1 ст. 185, п.186.1 ст. 186, п.198.1, п. 198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму 190000,00 грн.;

-пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп. 5.2.5 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6, п.22.4 ст.22 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 237500,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 28.05.2012:

- № 0003722200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 190000,00 грн. та за штрафними санкціями на 0,01 грн.;

- № 0003732200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 237500,0 грн. та за штрафними санкціями на 0,01 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність документів, які б містили достатню доказовість по відвантаженню, перевезенню, прийманню продукції, відсутні документи, по яких відбувався би рух товару від ПП "Херсонський завод пластикових виробів" (товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання ТМЦ, інші документи які підтверджують транспортування), також, відсутні докази зберігання товару.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та з ПП "Херсонський завод пластикових виробів" було укладено договір купівлі-продажу від 23.07.2010 № 23/07-10 про купівлю товару (насіння гарбузове, горіхи волоські), згідно специфікації до договору, який в подальшому поставлений позивачем на експорт.

Позивачем на підтвердження факту здійснення господарських операцій з ПП "Херсонський завод пластикових виробів" було надано договір, специфікації до договору, акти прийому передачі товару, платіжні документи, видаткові, податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, докази відправлення товару на експорт, вантажно-митні декларації, фіто-санітарні сертифікати, сертифікати радіаційного випробовування.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

З огляду на викладене, з метою реалізації принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, судам слід з'ясувати характер та зміст спірних операцій, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій та зміни у їх майновому стані, як обов'язкова ознака господарської операції.

Наведені обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам справи, з урахуванням чого встановити правомірність прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Херсонський хлібокомбінат" задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19.11.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2015 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль