Ухвала суду № 46199380, 25.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2015 р. м. Київ К/800/64647/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря судового засідання Чайки О.С.

представника відповідача Корчук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Алекс-П»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014

у справі №2а-17528/12/2670

за позовом Приватного підприємства «Алекс-П»

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів та зборів України у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Алекс-П» (далі по тексту - позивач, ПП «Алекс-П») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів та зборів України у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.05.2012 №0000942202 та №0000932202.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2013 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства ПП «Алекс-П» при взаємовідносинах з ТОВ «Уютторг», за результатами якої винесено оспорюванні податкові повідомлення-рішення, проведена податковим органом на підставі приписів пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а саме: у зв'язку з надходженням до податкового органу постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, прийнятої в рамках кримінальної справи №71-00226, порушеної щодо невстановлених слідством осіб за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

На підставі акта перевірки від 11.07.2012 №354/22-2/31958235 відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 24.07.2012 №0000942202 та №0000932202, якими збільшено суму грошового зобов'язання відповідно з податку на прибуток на загальну суму 1603507,50 грн. та з податку на додану вартість на загальну суму 1282806,25 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі по тексту - Закон №334/94-ВР), підпунктів 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі по тексту - Закон №168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сформованих за договором поставки №17/08-01 від 17.08.2010, укладеним з ТОВ «Уютторг», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності вказаного правочину.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на здійснення правовідносин з підприємством - ТОВ «Уютторг» створеним фізичними особами за винагороду та без мети використання підприємства у господарській діяльності. ПП «Алекс-П» не надано під час перевірки пояснень та документального підтвердження щодо транспортування товару та надано видаткові накладні, які не містять такого обов'язкового реквізиту, як місце складання документа.

При цьому, податковий орган посилався на висновок експерта від 13.06.2012 №451, в якому вказано про те, що підписи на документах ТОВ «Уютторг» від імені ОСОБА_3 (засновник ТОВ «Уютторг) по взаємовідносинам з ПП «Алекс-П» виконані не ОСОБА_3, а іншими особами.

Наведене, на думку відповідача, позбавляє первинні документи та податкові накладні, виписані ТОВ «Уютторг», юридичної доказовості та виключає можливість формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість із зазначеним контрагентом; та свідчить про укладання позивачем правочинів, які суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, а отже нікчемними.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту вчинення позивачем господарських зобов'язань щодо поставки (постачання) пакувальних матеріалів.

Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем було допущено порушення вимог податкового законодавства, тому прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є правильним та обґрунтованим.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції , з огляду на наступне.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону №334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Поряд з цим, судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження реальності господарських операцій позивач надав наступні документи: копії господарських договорів, видаткових накладних, довіреностей на отримання товару та виписки банку щодо подальшої реалізації придбаного товару; копії договорів оренди складських приміщень, повідомлення Міжнародного економічного рейтингу «Ліга кращих», копії прибуткових накладних, оборотно-сальдові відомості, картки рахунку 281, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи на поставлений товар тощо.

До складу податкового кредиту, в свою чергу, позивачем включено суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у ТОВ «Уютторг» товарів, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особою, яка має статус платника податку на додану вартість.

Також встановлено, що позивач здійснював транспортування товару на адресу покупців транспортом засновника ПП «Алекс-П», а саме автомобілями ГАЗ 3302 УБК01, ГАЗ 3302, ГАЗ 3302, на підтвердження чого надано копії статуту ПП «Алекс-П» та свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів.

Суд вірно відхилив доводи відповідача щодо обов'язкової наявності документів, що підтверджують транспортування товару від ТОВ «Уютторг» до ПП «Алекс-П», зокрема товарно-транспортних накладних, з огляду на наступне.

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Щодо видаткових накладних, виписаних ТОВ «Уютторг», які не містять такого реквізиту як «місце складання», то судом вірно зазначено, що недоліки в заповненні видаткових накладних, виявлені податковим органом, не призводять до недійсності таких видаткових накладних та не свідчать про їх неналежність та недопустимість при формуванні позивачем валових витрат, за умови підтвердження реальності господарської операції.

Доказів на підтвердження того, що ТОВ «Уютторг» не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Що стосується доводів податкового органу про нікчемність договору №17/08-01 від 17.08.2010, то відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за спірним договором, узгодженості дій позивача з ТОВ «Уютторг» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника.

А тому, твердження відповідача про нікчемність договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Уютторг», є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірної угоди інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Так само є непідкріпленими належними доказами і доводи відповідача про те, що всі первинні бухгалтерські документи та податкові накладні, підписані від імені засновника ТОВ «Уютторг» ОСОБА_3, які підтверджують укладання та виконання спірного правочину, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, зазначений висновок був отриманий в ході досудового розслідування у кримінальній справі, в якій ПП «Алекс-П» та його посадові особи взагалі не фігурували в якості сторони або учасника кримінального провадження, а результати судового розгляду такого кримінального провадження та, зокрема, оцінки судом відповідних результатів експертизи взагалі не відомі.

Крім того, судом зазначено, що перевірка позивача в межах спірних правовідносин призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, тому відповідач не мав підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Доказів на підтвердження того, що в кримінальних справах існує рішення суду, яке набрало законної сили, відповідачем до суду не надано.

При цьому Податковий кодекс України не передбачає будь-яких винятків для прийняття податкового повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду в залежності від характеру чи кваліфікації розслідуваного суспільно небезпечного діяння.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Оскільки, апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини 1 статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови апеляційного суду, та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Алекс-П» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2013.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров