Ухвала суду № 46199319, 30.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року м. Київ К/800/63574/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014

та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2014

у справі № 815/3465/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторська компанія «Європродукт»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторська компанія «Європродукт» звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000143900 від 28.05.2014.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014, позов задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Дистриб'юторська компанія «Європродукт» з питання достовірності формування та відображення показників у деклараціях з податку на додану вартість, з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, коригування сум податкових зобов'язань за період з січня по грудень 2013 року, складено акт № 51/39-0-32575055/6 від 13.05.2014, в якому зафіксовані порушення: п. 192.2 ст. 192 Податкового кодексу України та п. 3.9 розділу V «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 25.11.2011 № 1492, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 322 244,93 грн.

28.05.2014 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000143900 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 483 367,40 грн., в т.ч.: 322 244,93 грн. основного платежу та 161 122,47 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем до податкового органу засобами електронного зв'язку надавались з 20.02.2013 по 20.01.2014 податкові декларації з податку на додану вартість з відповідними уточнюючими розрахунками податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

Також судами встановлено з підтвердженням матеріалами справи, що TOB «ДК «Європродукт» повернуто ФОП ОСОБА_2 грошові кошти, у зв'язку з відмовою покупців отримати товар. Платіжними дорученнями позивачем перераховано кошти фізичним особам-підприємцям ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Оскільки на дату отримання коштів від неплатників ПДВ позивачем були визначені податкові зобов'язання з ПДВ, та у зв'язку із здійсненням повернення цих коштів, TOB «ДК «Європродукт» відкоригувало свої податкові зобов'язання з ПДВ за загальним правилом, визначеним ст. 192 Податкового кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 3.9 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, у рядку 8.1 відображається збільшення або зменшення обсягів постачання та, відповідно, податкових зобов'язань, що здійснюється відповідно до ст. 192 розділу V Податкового кодексу України.

Згідно з п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку (пп. пп. 192.1.1, 192.1.2 п. 192.1 ст. 192 ПК України).

Відповідно до абз. 1, 2 п. 192.2 ст. 192 цього Кодексу норма пункту 192.1 цієї статті не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок. Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 192.3 ст. 192 ПК України).

Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку ПДВ з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно з пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Враховуючи ту обставину, що поставка товару фактично не відбулася до кінця, а отже і відсутній об'єкт оподаткування, що стало підставою для коригування раніше нарахованих податкових зобов'язань товариством в сторону зменшення, тому вимоги абзацу 2 п. 192.2 ст. 192 Податкового кодексу України не підлягають застосуванню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято безпідставно.

Відповідно до наведених обставини, за відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів відхилити.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний