Ухвала суду № 46199314, 30.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року м. Київ К/800/65225/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «ЯСНА-ПЛЮС»

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014

та постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.10.2014

у справі № 825/3074/14

за позовом Приватного підприємства «ЯСНА-ПЛЮС»

до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ЯСНА-ПЛЮС» звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління Міндоходів у Чернігівській області № 0001622200 від 17.09.2014.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.10.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014, відмовлено в задоволенні позовних вимог, з підстав правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ЯСНА-ПЛЮС» з питань дотримання вимог податкового законодавства з плати за землю за період з 01.01.2013 по 30.06.2014, складено акт № 75/22/37298752 від 01.09.2014, в якому зафіксовано порушення: п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, п. 8 договору оренди № 742440004000753 від 05.08.2011, п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213, в результаті чого занижено до сплати в бюджет плату за землю за 2013 рік та січень-червень 2014 року всього на суму 58 777,96 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 17.09.2014 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001622200 про визначення суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю в розмірі 73 472,45 грн., в т.ч.: 58 777,96 грн. основного платежу та 14 694,49 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що між ПП «ЯСНА-ПЛЮС» (орендар) та Ріпкинською районною державною адміністрацією (орендодавець) було укладено договір оренди земельних ділянок невитребуваних власниками земельних часток (паїв) колишнього КСП «Червона зірка» № 742440004000753 від 05.08.2011, за умовами якого орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки невитребуваних власниками земельних часток (паїв) сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Мохначівської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області. В оренду передаються земельні ділянки невитребуваних власниками земельних часток (паїв) загальною площею 205,4782 га ріллі (перелік переданих в оренду земельних ділянок невитребуваних власниками земельних часток (паїв) наведено в пункті 2 цього договору). Згідно пункту 3 договору на земельних ділянках об'єкти нерухомого майна відсутні. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (паю) ріллі - 16 612,96 грн. Згідно пункту 8 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.

Збільшуючи податкове зобов'язання з плати за землю податковий орган посилався на те, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації грошової оцінки та враховуючи те, що з 01.01.2012 нормативна грошова оцінка ріллі додатково індексується на коефіцієнт 1,756 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2011 № 1185 «Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільського господарського призначення та населених пунктів».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що сплата орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності у розмірі, встановленому податковим та іншим законодавством, має здійснюватися орендарем незалежно від внесення змін до договору оренди за ініціативою сторін, оскільки внесення змін до договору є правом договірних сторін, проте як сплата належних податків та платежів, згідно вимог чинного законодавства, є обов'язком суб'єктів господарювання.

Суд касаційної інстанції погоджується з наведеним висновком судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 цього Кодексу плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 зазначеного Кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

Підпунктами 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до листа Державного агентства земельних ресурсів України від 13.02.2012 № 1979/22/4-12 «Про застосування постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2011 № 1185» нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь проведена в повному обсязі станом на 01.07.1995 відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213 (зі змінами). Результати зазначеної нормативної грошової оцінки є базою для справляння земельного податку, фіксованого сільськогосподарського податку, орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, визначення мінімального розміру орендної плати за земельну частку (пай), державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом. Значення нормативної грошової оцінки земель щороку уточнюється на коефіцієнт індексації, який визначається відповідно до законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2011 № 1185, яка набрала чинності 01.01.2012, внесено зміни до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213, зокрема, визначено, що показники нормативної грошової оцінки гектара ріллі окремої земельної ділянки, проведеної станом на 01.07.1995, застосовуються із коефіцієнтом 1,756.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Отже, базою оподаткування земельного податку та орендної плати за земельну ділянку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, тому при обчисленні суми земельного податку або орендної плати за земельну ділянку платник податку має самостійно застосовувати коефіцієнт 1,756 до нормативної грошової оцінки гектара ріллі окремої земельної ділянки.

Враховуючи принцип пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплено у пункті 5.2 статті 5 ПК України, до моменту внесення до договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «ЯСНА-ПЛЮС» відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 та постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.10.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний