Ухвала суду № 46199276, 25.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2015 р. м. Київ К/800/19204/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Ліпського Д.В., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4

на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області (далі - ГУ МВС України в Луганської області), Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду із адміністративним позовом про визнання неправомірною відмови та зобов'язання прийняти рішення про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням інвалідності. В обґрунтування вимог зазначав, що проходив службу в органах внутрішніх справ, з яких звільнився у 2011 році. У 2003 році під час проходження служби отримав травму, через яку у квітні 2012 року йому встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з чим він має право на виплату одноразової грошової допомоги, передбачену частиною 6 статті 23 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію» (далі - Закон № 565-XII). Посилаючись на відмову відповідачів виплатити вказану допомогу, просив суд визнати неправомірними дії, зобов'язати ГУ МВС України в Луганської області подати до МВС України відповідний висновок щодо виплати цієї допомоги, а МВС України прийняти рішення про її виплату, стягнути заборгованість з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочки виплати та 3 відсотка річних.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року, позов залишено без розгляду.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права. Вказує, що суди безпідставно застосували положення частини 3 статті 99 КАС України, оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку реалізацією права на отримання соціальної гарантії, передбаченої для працівників міліції, а не з проходженням позивачем служби.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи без розгляду позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_4 пропущено строк звернення до суду, встановленим частиною 3 статті 99 КАС України.

Проте такі висновки судів помилкові.

Судами встановлено, що з серпня 1996 року по вересень 2011 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, з яких звільнився у запас за підпунктом «б» пункту 64 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, згідно з наказом УМВС України в Луганській області від 29 вересня 2011 року № 336 о/с.

З 22 листопада 2011 року ОСОБА_4 встановлено 3 групу інвалідності у зв'язку з травмою, отриманою під час проходження служби у 2003 році, що стало підставою для звернення у грудні 2011 року до відповідачів із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченою частиною 6 статті 23 Закону № 565-XI.

Впродовж 2011-2013 років з цього питання позивач неодноразово звертався до відповідача, однак, 19 червня 2013 року ОСОБА_4 отримав лист заступника директора Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України від 12 червня 2013 року № 15/5-С-394, в якому відповідач повідомив про відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що інвалідність ОСОБА_4 не пов'язана з виконанням службових обов'язків, оскільки нещасний випадок з ним стався внаслідок порушення правил безпеки поводження на даху в побуті.

Цей лист позивач отримав 19 червня 2013 року та 17 грудня 2013 року звернувся до суду за захистом порушеного права.

Відповідно до частини 1 статтею 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За приписами частини 2 цієї норми, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 3 статті 99 КАС України).

За правилами частини 3 статті 100 КАС України позовні заяви повинні прийматися до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду. Припис частини 2 цієї статті щодо розгляду і вирішення справи у разі визнання судом причини пропуску строку звернення до суду поважною стосується саме прийняття судом постанови за результатами розгляду справи, тобто відповідно до встановлених обставин та норм матеріального права. У разі ж відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку. При цьому такий висновок суду повинен міститися в постанові, прийнятій за результатами розгляду справи.

Аналіз наведених норм свідчить, що встановлений частиною 3 статті 99 КАС України місячний строк підлягає застосуванню у разі виникнення спору, пов'язаного з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби. Наведений перелік обставин є вичерпним і розширенню не підлягає.

Тобто цей строк охоплює період проходження особою публічної служби до дня її звільнення і не застосовуються до правовідносин, пов'язаних з реалізацією права на одержання соціальних гарантій, встановлених спеціальними законами, якщо вони виникли після звільнення особи і безпосередньо не пов'язані з проходженням або звільненням зі служби.

Враховуючи те, що позивач звільнився зі служби у 2011 році, інвалідність йому встановлено у квітні 2012 року, у виплаті одноразової грошової допомоги відмовлено у червні 2013 року, а до суду ОСОБА_4 звернувся 17 грудня 2013 року, тобто в межах шестимісячного строку, то за таких обставин, суди помилково вважали, що строк звернення до суду пропущено.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні (частина 1 статті 220 КАС України).

Згідно з частиною 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді С.В. Головчук Д.В. Ліпський Ю.К. Черпак