Ухвала суду № 46199246, 26.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

26 червня 2015 року м. Київ К/800/28870/15

Суддя Вищого адміністративного суду України Калашнікова О.В., перевіривши касаційну скаргу ТОВ "Україна 2001" на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2015 року у справі за позовом ТОВ "Україна 2001" до Головного управління Державної казначейської служби у Хмельницькій області , Хмельницької митниці Державної фіскальної служби України про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.03.2015 року позов задоволено: визнано протиправною відмову Хмельницької митниці Державної фіскальної служби України щодо неповернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" помилково сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 359253, 15 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" помилково сплачені грошові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 359253, 15 грн., присуджено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" судові витрати в сумі 7185,07 грн.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що митним органом не заперечується право позивача на застосування спеціального режиму при митному оформленні ввезеного на територію України товару, однак у правовідносинах, що розглядаються, позивач не надав документів, які підтверджують таке його право, і самостійно сплатив суму грошового зобовязання. Тому у митного органу відсутні законні підстави для повернення коштів (платежів), самостійно задекларованих і сплачених позивачем, а тому оскаржуване рішення є правомірним.

При цьому судом апеляційної інстанції вірно врахована позиція, яка висловлена у постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року, в якій зазначено, що згідно до частини шостої статті 264 МК визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету. У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Крім того, судом вірно вказано на те, що у постанові від 7 вересня 2012 року (справа № 21-242а12) Верховний Суд України висловив таку правову позицію: аналіз статті 266 МК, а також положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339, та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2006 року № 1766, дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості. З урахуванням наведеного суд, постановляючи рішення про стягнення надмірно сплачених митних платежів, фактично визначає митну вартість ввезеного товару, чим підміняє митний орган.

У касаційній скарзі заявник ставить питання про скасування ухваленого у справі рішення суду апеляційної інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та-або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті –пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, зазначена касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права.

Керуючись п. 5 ч. 5 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України,–

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Україна 2001" на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2015 року.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Калашнікова

(підпис)

з оригіналом згідно:

в.о. помічника судді Герасименко Т.М.