Рішення № 46194448, 01.07.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 липня 2015 року Справа № 913/200/15

Провадження №33/913/200/15

За позовом Приватного акціонерного товариства "СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АЗОТ", м.Сєвєродонецьк Луганської області

до Приватного акціонерного товариства "АРМОПЛАСТ", м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 88000 грн 00 коп.

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Антонова І.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - Керімов Р.Р., представник за довіреністю № 05/52 від 28.11.2014;

від відповідача - представник не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Приватним акціонерним товариством "СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АЗОТ" (надалі - позивач) заявлено вимогу про стягнення з Приватного акціонерного товариства "АРМОПЛАСТ" (надалі відповідач) заборгованості за користування земельним сервітутом за період з листопада 2013 року по червень 2014 року в сумі 88000 грн. 00 коп.

В обґрунтування заявленої вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором з встановлення земельного сервітуту, укладеного між сторонами 09.10.2012, державна реєстрація від 31.10.2012 №4412900000040010173508.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 03.06.15 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 18.06.2015.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 18.06.2015 розгляд справи відкладено на 01.07.2015.

Відповідач відзиву на позов не надав, у судові засідання 18.06.2015 та 01.07.2015 не з'явився, повноважного представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, процесуальними правами, наданими Господарським процесуальним кодексом України не скористався, правової позиції відносно суті спору не висловив, однак був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

В матеріалах справи наявні поштові повідомлення про вручення ухвал суду від 18.06.2015 та 01.07.2015, що свідчить про належне повідомлення відповідача про розгляд справи.

До того ж, господарський суд зауважує, що інформація стосовно слухання господарським судом Луганської області справи є публічною та розміщується на офіційному сайті суду у мережі Інтернет. Таким чином, наведене вказує на наявність у відповідача можливості дізнатись про рух справи на веб-сайті суду чи з Державного реєстру судових рішень.

Наразі, з огляду на неявку відповідача в судові засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом також враховано, що ухвалами від 03.06.2015, 18.06.2015 явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась. У матеріалах справи відсутні клопотання вказаного учасника судового процесу про відкладення розгляду справи.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

У судовому засіданні 01.07.2015 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Встановивши обставини та дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АЗОТ" (позивач) є власником земельної ділянки площею 424,5685 га, розташованої в Луганській області м. Сєвєродонецьк, ул. Пивоварова, 5, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №513062.

Державний акт зареєстровано 27.06.2012 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності за №441290002000019.

09.10.2012 між позивачем (власник) та відповідачем (сервітуарій) у простій письмовій формі укладено договір з встановлення земельного сервітуту, відповідно до якого власник надає сервітуарію право обмеженого, постійного користування земельною ділянкою, яка знаходиться з адресою: м. Сєвєродонецьк, ул. Пивоварова, 5, а сервітуарій зобов'язується сплачувати власнику плату за сервітут у розмірі та порядку, визначених цим договором (п.1.1).

Державна реєстрація договору проведена 31.10.2012 за №4412900000040010173508.

У відповідності до п.1.2. вказаного договору план зовнішніх меж земельної ділянки додається до договору та є його невід'ємною частиною. Проїзди проходять по промисловому майданчику позивача до земельної ділянки відповідача.

Ухвалою суду від 03.06.2015 зобов'язано позивача надати план зовнішніх меж земельної ділянки (оригінал - для огляду, належним чином засвідчену копію - для долучення до матеріалів справи). На виконання вимог ухвали суду позивачем в судовому засіданні від 18.06.2015 надано оригінал плану зовнішніх меж, який оглянуто судом. Належним чином засвідчену копію позивач не надав. В письмових поясненнях від 01.07.2015 №05юд/07011 обґрунтував неможливість подання копії через відсутність технічної можливості зробити копію документа, оскільки його надруковано на листі нестандартно великого розміру.

Як вбачається зі змісту договору метою встановлення сервітуту є забезпечення сервітуарію можливості проходу, проїзду транспортними засобами по пішохідних та проїздних дорогах як через прохідні, так і у межах промислового майданчика ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот" відповідно до плану-схеми.

До числа обов'язків сервітуарія віднесено, зокрема, обов'язок своєчасно сплачувати плату за встановлення сервітуту відповідно до вимог цього договору (п.2.17).

Сервітут встановлено на період з моменту державної реєстрації до 01.08.2017 (п.3.2).

Представником позивача підтверджено, що даний договір є чинним, сторонами не розривався, в судовому порядку недійсним не визнавався.

Встановлений цим договором сервітут є платним (п.4.1). Місячна плата становить 9166,67 грн. (без ПДВ), яка нараховується щомісячно (п.4.2)

Плата за сервітут може бути переглянута власником за умов, визначених у п.4.5 договору.

Сторона, яка не виконує або неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором, зобов'язана відшкодувати іншій стороні збитки, що виникли під час цього невиконання або неналежного виконання обов'язків (п.5.1).

Як свідчать матеріали справи, між сторонами існують тривалі правовідносини за договором з встановлення земельного сервітуту від 09.10.2012.

Зокрема, представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором в частині своєчасної та повної оплати сервітуту. Позивачем надані до матеріалів рішення господарського суду Луганської області від 16.10.2013 у справі №913/2498/13, яким з відповідача стягнута заборгованість за вказаним договором за період з грудня 2012 по березень 2013 року в сумі 44000 грн, та рішення господарського суду Луганської області від 19.05.2014 у справі №913/1014/14, яким з відповідача стягнута заборгованість за вказаним договором за період з квітня 2013 по жовтень 2013 року в сумі 77000 грн.

Крім того, в письмових поясненнях від 01.07.2015 №05юд/07011 позивач підтвердив, що станом на час розгляду даного спору заявлена до стягнення заборгованість за договором за період користування сервітутом з листопада 2013 року по червень 2014 року відповідачем погашена не була.

Натомість відповідачем були здійснені наступні проплати за інший період: 03.12.2014 на суму 66000 грн в рахунок оплати земельного сервітуту за інший період користування (липень-грудень 2014 року); та 02.04.2015 на суму 22000 грн в рахунок оплати земельного сервітуту за іншими актами №522 від 31.01.2015 та №1275 від 18.02.2015, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача.

Тобто, відповідачем погашена заборгованість за інший період користування сервітутом (липень 2014 року - лютий 2015 року), яка виникла після періоду, за який стягується заборгованість у даній справі (листопад 2013 року - червень 2014).

Суд звертає увагу на те, що сторони під час укладення договору в п.4.3. визначили порядок та строки проведення розрахунків.

Зокрема, оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок власника протягом 10 днів з дати виписки рахунку. У випадку, якщо сервітуарій не отримав рахунок до 15 числа місяця, наступного за звітним, він зобов'язаний повідомити про це власника та здійснити перерахування плати за сервітут в розмірі, зазначеному в п.4.2. договору до 20 числа місяця, наступного за звітним.

Отже, сторонами було погоджено кінцевий строк виконання відповідачем обов'язку здійснити оплату сервітуту у встановленому розмірі - до 20 числа місяця, наступного за звітним, незалежно від факту виписки/отримання відповідного рахунку від позивача.

У відповідності до умов договору позивачем для оплати за користування сервітутом за період листопад 2013 року - квітень 2014 були виставлені відповідачу наступні шість рахунків: №85995 від 30.11.2013 на суму 11000 грн. з ПДВ, №86098 від 31.12.2013 на суму 11000 грн. з ПДВ, №86003 від 31.01.2014 на суму 11000 грн. з ПДВ, №86058 від 28.02.2014 на суму 11000 грн. з ПДВ, №86112 від 31.03.2014 на суму 11000 грн. з ПДВ, №86164 від 30.04.2014 на суму 11000 грн. з ПДВ, тобто, на загальну суму 66000 грн.

Зазначені рахунки були відправлені відповідачу 27.05.2014 (що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення, фіскальним чеком та поштовим повідомленням про вручення від 11.06.2014, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні).

Крім того, позивачем для оплати за користування сервітутом за період травень 2014 року - червень 2014 виставлені відповідачу рахунки: №86218 від 31.05.2014 на суму 11000 грн. з ПДВ, №86298 від 30.06.2014 на суму 11000 грн. з ПДВ, тобто на загальну суму 22000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені рахунки були направлені відповідачу 06.12.2014 разом з рахунками за інший період користування сервітутом (підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення, фіскальним чеком та поштовим повідомленням про вручення від 12.12.2014, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні).

Згідно пояснень представника позивача - додаткові угоди до договору сторони не укладали, розмір місячної плати за користування сервітутом не переглядали.

За таких обставин, суми, зазначені позивачем у виставлених рахунках на оплату відповідають розміру місячної плати за користування сервітутом, погодженої сторонами в п.4.2. договору.

На виконання вимог ухвали суду від 03.06.2015 позивачем з метою проведення звірки розрахунків направлено відповідачу 11.06.2015 акт звірки (опис та фіскальний чек долучено до матеріалів), однак відповідачем звірка не проведена, підписаний повноважними представниками сторін акт суду не надано. На час розгляду спору поштове повідомлення про вручення акту звірки позивачу не повернуто.

За даними сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» направлений позивачем відповідачу акт звірки був отриманий останнім 15.06.2015 (що підтверджується даними з реєстру відстежень пересилання поштових відправлень).

Суд звертає увагу на наявні в матеріалах справи вісім актів прийому-передачі товарної продукції (надання послуг) від 30.11.2013, 31.12.2013, 31.01.2014, 28.02.2014, 31.03.2014, 30.04.2014, 31.05.2014, 30.06.2014, які підтверджують факт надання позивачем права користування земельним сервітутом протягом листопада 2013 року - червня 2014 року у відповідності до укладеного між сторонами договору з встановлення земельного сервітуту від 09.10.2012 (державна реєстрація за №4412900000040010173508 від 31.10.2012) та здійснення відповідачем користування сервітутом.

Зазначені акти належним чином оформлені, містять всі необхідні реквізити, посилання на договір, укладений між сторонами, із зазначенням правильного розміру плати за сервітут, що підлягає оплаті за місяць користування. Акти підписані повноважними представниками сторін (зокрема, від імені відповідача - головою правління Пастушенко О.А.), підписи яких скріплені печатками підприємств. Акти підписані відповідачем без зауважень.

Матеріали справи свідчать про те, що саме неналежне виконання відповідачем як сервітуарієм зобов'язань за договором в частині внесення оплати та не погашення заборгованості за користування сервітутом в період з листопада 2013 року по червень 2014 року згідно отриманих рахунків, стало підставою для звернення Приватним акціонерним товариством "СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АЗОТ" до суду із відповідним позовом.

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

В матеріалах справи відсутні докази своєчасного та в повному розмірі внесення відповідачем плати за користування сервітутом. Відповідачем не надано суду доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості в сумі 88000 грн за користування сервітутом в період з листопада 2013 року по червень 2014 року.

Відповідно положень ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Дослідивши обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачем, з урахуванням вимог закону щодо належності та допустимості доказів, доведено наявність боргу відповідача в сумі 88000 грн. за договором з встановлення земельного сервітуту від 09.10.2012, враховуючи наступне.

У відповідності до положень статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.

Договір земельного сервітуту є різновидом договорів на право тимчасового користування земельною ділянкою.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд вважає його таким, що він відповідає приписам глави 16 розділу ІІІ Земельного кодексу України.

Згідно ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Статтею 99 названого Кодексу визначено перелік видів земельного сервітуту, у т.ч.:

а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Порядок встановлення земельного сервітуту врегульовано статтею 100 Земельного кодексу України, у т.ч. шляхом укладення договору, який підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 Земельного кодексу України).

Конкретний строк внесення плати за користування земельним сервітутом сторони визначили у п.4.3 договору.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України (ст.193 Господарського кодексу України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як було встановлено судом, сторони в п. 4.3. визначили трок внесення плати за сервітут, незалежно від отримання рахунків, у відповідності до якого відповідач зобов'язувався здійснити оплату до 20 числа місяця, наступного за звітним.

Суд вважає, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів факт невиконання відповідачем основного грошового зобов'язання за договором з встановлення земельного сервітуту від 09.10.2012 в розмірі 88000 грн за період користування сервітутом з листопада 2013 року по червень 2014 року, тобто, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язання).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Позивач висунув вимогу тільки про стягнення основного боргу в сумі 88000 грн, що є його правом.

Спосіб захисту порушеного права позивачем обрано у відповідності до вимог ст. 16 Цивільного та ст.20 Господарського кодексів України.

Таким чином, судом встановлено факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором щодо внесення плати за користування сервітутом в період з листопада 2013 року по червень 2014 року, досліджено, що заборгованість відповідача за вказаний період в сумі 88000 грн підтверджується актами прийому-передачі та виставленими рахунками, а тому позовні вимоги визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до приписів ст.ст.44 та 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АЗОТ" до Приватного акціонерного товариства "АРМОПЛАСТ" про стягнення 88000 грн 00 коп. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "АРМОПЛАСТ", ідентифікаційний код 04681296, яке знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, 30/1 Луганської області, на користь Приватного акціонерного товариства "СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АЗОТ", ідентифікаційний код 33270581, яке знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5 Луганської області, основний борг за користування земельним сервітутом у сумі 88000 грн, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1827 грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.07.2015.

Суддя О.В. Драгнєвіч