Постанова № 46190299, 01.07.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 р. Справа № 591/1113/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 19.05.2015р. по справі № 591/1113/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції третя особа Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області

про визнання протиправними та скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

18 лютого 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивача, ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції (далі - відповідач, ВДВС Сумського МУЮ), третя особа Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Кацюби О.А. від 02.12.2014 року, винесені у виконавчому провадженні №44075495 з виконання виконавчого листа №591/9696/13-ц, виданого 08.07.2014 року Зарічним районним судом м. Сум про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" 12202,25 дол. США заборгованості та 974,31 грн. судового збору: про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 18535,11 грн. , про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 58,76 грн.;

- зобов'язати відповідача повернути позивачу 18593 грн. 87 коп. сплачених у виконавчому провадженні №44075495 як виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій.

19 травня 2015 року постановою Зарічного районного суду м. Суми позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Кацюби О.А. від 02.12.2014 року, винесену у виконавчому провадженні № 44075495 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 18535, 11 грн.

ОСОБА_1 у апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позову, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: норм частини 2 статті 25, статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", статей 159, 162 Кодексу адміністративного судочинства України. Вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відсутність підстав для повернення позивачу витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №44075495 з огляду на те, що ОСОБА_1 як боржник не був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження та наданий йому для добровільного виконання рішення строк, а також своєчасно не отримав відповідної постанови державного виконавця.

Не заперечуючи правомірність висновку суду першої інстанції в частині скасування постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Кацюби О.А. від 02.12.2014 року ВП № 44075495 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 18535, 11 грн., вказує, що необхідною підставою для повернення безпідставно сплаченого виконавчого збору позивачу є відповідне рішення суду, яким відповідача має бути зобов'язано повернути такі кошти.

Відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції письмових заперечень на апеляційну скаргу не подав.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 17 липня 2014 року постановою державного виконавця відділу ДВС Сумського МУЮ відкрито виконавче провадження ВП №44075495 з виконання виконавчого листа №591/9696/13-ц виданого 08.07.2014 року Зарічним районним судом м. Суми про стягнення заборгованості 12202,25 дол. США та судового збору 974,31 грн. (а.с.20).

17 липня 2014 року в межах виконавчого провадження №44075495 винесено постанову про арешт майна (рухомого і нерухомого), що належить боржнику ОСОБА_1 в межах суми боргу (а.с.69).

26 листопада 2014 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №591/9696/13-ц, виданого 08.07.2014 року Зарічним районним судом м. Суми, було зупинено у зв'язку з оголошенням в розшук транспортного засобу (а.с.71).

02 грудня 2014 року постановами державного виконавця у ВП №44075495 стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 18535,11 грн. (а.с.21), а також витрати на проведення виконавчих дій у сумі 58,76 грн. (а.с.22).

Задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця ВДВС Сумського МУЮ від 02.12.2014 року ВП №44075495, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача є неправомірними, оскаржувана постанова прийнята за відсутності на те необхідних правових підстав.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV).

У відповідності до частин 1, 2 статті 25 вищевказаного Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закон № 606-ХІV, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

В свою чергу, за приписами частин 1, 3, 4 статті 31 Закон № 606-ХІV, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

За письмовою заявою учасників виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв'язку або електронною поштою. Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв'язку або електронною поштою, вважаються врученими за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами.

Державний виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку.

Виходячи зі змісту наведених правових норм, державний виконавець, починаючи примусове виконання рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 25 Закону № 606-ХІV.

Таким чином, обов'язок державного виконавця з'ясувати обставину отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження передує вчиненню будь-яких дій стосовно примусового виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, державний виконавець надав строк для добровільного виконання виконавчого документу - сім днів з моменту винесення постанови від 17.07.2014 року, разом з тим, відомості про те, що копію постанови про відкриття виконавчого провадження було надіслано позивачу по справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення з дотриманням вимог Закону № 606-ХІV відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про безпідставність постанови державного виконавця про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору від 02.12.2014 року ВП №44075495.

Однак, судом першої інстанції у резолютивній частині не було вирішено інші заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги, а саме: про скасування постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції від 02.12.2014 року по виконавчому провадженню №44075495 щодо стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій у сумі 58 грн. 76 коп., а також зобов'язання відповідача повернути виконавчий збір у сумі 18535 грн. 11 коп. та витрати на проведення виконавчих дій в сумі 58 грн. 76 коп.

Відповідно до пункту 2 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Згідно з положеннями частин 1, 2, 5 статті 41 Закону № 606-ХІV, витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Водночас, за правилами пункту «б» підпункту 1.5.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція №512/5) постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити, зокрема, мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких державний виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на закон чи інший нормативно-правовий акт (статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт, на підставі якого видано постанову).

Крім того, підпунктом 3.13.1 пункту 3.13 Інструкції встановлено, що про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду в десятиденний строк.

Про розмір витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець відповідно до розрахунку витрат, наданого фінансовою службою відповідного головного управління юстиції, складає акт про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій (додаток 1), у якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Оскільки відповідачем не було виконано вимоги статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" щодо повідомлення боржника про термін добровільного виконання рішення суду та наслідків невиконання рішення суду в добровільному порядку, дії державного виконавця щодо примусового виконання є неправомірними, у зв'язку з чим у позивача відсутній обов'язок щодо оплати неправомірних дій виконавця.

Колегія суддів також вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача повернути безпідставно сплачені у виконавчому провадженні №44075495 виконавчий збір та витрати на проведення виконавчого провадження.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Адміністративні суди згідно частини третьої статті 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень наділені правом перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами пунктів 1 та 2 частини 2 статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень;

2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

З матеріалів справи вбачається, що 02 грудня 2014 року ОСОБА_1 було сплачено на користь Відділу ДВС Сумського МУЮ виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій по ВП №44075495 у сумі 18593 грн. 87 коп., що підтверджується копією квитанції 0.0.322393659.1 Сумської філії ПАТКБ "ПРИВАТБАНК" (а.с.16).

За таких обставин, зважаючи на скасування судом постанов державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції від 02.12.2014 року по виконавчому провадженню №44075495 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору та витрат на виконавче провадження, належним способом захисту прав позивача є покладення на відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції зобов'язання повернути позивачу виконавчий збір у сумі 18535 грн. 11 коп. та витрати на проведення виконавчих дій в сумі 58 грн. 76 коп.

Відповідно до вище викладеного, з огляду на той факт, що резолютивна частина постанови Зарічного районного суду м. Суми від 19.05.2015 року не містить рішення щодо всіх заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції відповідно до статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 2 ч. 1 ст. 198, ст. 201, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 19.05.2015р. по справі № 591/1113/15-а - змінити.

Скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції від 02.12.2014 року по виконавчому провадженню №44075495 з виконання виконавчого листа №591/9696/13-ц, виданого 08.07.2014 року Зарічним районним судом м. Суми, про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій у сумі 58 грн. 76 коп.

Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції повернути ОСОБА_1 виконавчий збір у сумі 18535 грн. 11 коп. та витрати на проведення виконавчих дій в сумі 58 грн. 76 коп.

В іншій частині постанову Зарічного районного суду м. Суми від 19.06.2015 року по справі №591/1113/15-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.Судді(підпис) (підпис) Спаскін О.А. Любчич Л.В. Повний текст постанови виготовлений 06.07.2015 р.