Постанова № 46190283, 02.07.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 520/5227/14-а

Категорія: 3.7.2 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представника апелянта - Кожуховської Т.М.;

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу управління Державтоінспекції Головного управління МВС України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Державтоінспекції Головного управління МВС України в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2006 року ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3.) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до управління Державтоінспекції Головного управління МВС України в Одеській області (далі - відповідач, управління Державтоінспекції) про зобов'язання зареєструвати автомобіль марки «TOYOTA CELSIOR», кузов № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, сірого кольору, видати державні номерні знаки та не перешкоджати у користуванні, володінні та розпорядженні вказаним автомобілем.

В обґрунтування позову зазначено, що суб'єкт владних повноважень, відмовляючи у реєстрації переобладнаного транспортного засобу діє всупереч положень, які закріплені в Правилах державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388.

Справа неодноразово розглядалась судовими інстанціями та останньою постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року адміністративний позов - задоволено.

Суд зобов'язав управління Державтоінспекції зареєструвати належний ОСОБА_3 автомобіль марки «TOYOTA CELSIOR», кузов № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, сірого кольору, видати державні номерні знаки та не перешкоджати у користуванні, володінні та розпорядженні вказаним автомобілем.

В апеляційній скарзі управління Державтоінспекції ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У суді апеляційної інстанції представник управління Державтоінспекції підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник позивача вважав рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 18 лютого 2006 року відповідно до довідки-рахунку серії КІВ № 338599 ОСОБА_3 придбав у ТОВ «Ліберта ЛТД» автомобіль «ТОУОТА CROWN» з правим рулем, кузов № НОМЕР_3, свідоцтво про реєстрацію в Україні від 16 січня 1996 року НОМЕР_4 (а.с.4,5).

Достовірність свідоцтва про реєстрацію та ідентифікаційних номерів агрегатів зазначеного автомобіля підтверджена довідкою експерта № 32/3 від 28 лютого 2006 року та висновком спеціаліста №818 від 28 лютого 2006 року Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління МВС України в Одеській області, відповідно до яких ідентифікаційні номери агрегатів відповідають технології підприємства - виробника і змінам на момент огляду не піддавалися, бланк свідоцтва про реєстрацію виготовлений на поліграфічному комбінаті, підписи посадових осіб відповідають зразкам та змін не виявлено (а.с.6-7).

У той же день, 18 лютого 2006 року позивач придбав у ТОВ «Фірма Юлій» розмитнений на Одеській митниці 18 лютого 2006 року кузов № НОМЕР_1 автомобіля марки «TOYOTA CELSIOR» 2004 року, що підтверджується довідкою-рахунком серії КІВ №337959 та митною декларацією форми МД-2 за № 500060000/6/2033058 від 18 лютого 2006 року (а.с.10).

27 лютого 2006 року ОСОБА_3 купив двигун «ТОУОТА» №3UZ 0286627 об'ємом 4300 см. куб. за договором купівлі-продажу на замовлення ТОВ «Тотус» відповідно до накладної від 27 лютого 2006 року, рахунку № 218 від 12 грудня 2005 року, митної декларації форми МД-2 (а.с.208-212).

Спеціалістами Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз 27 лютого 2006 року були досліджені номера двигуна «ТОУОТА» № 3UZ 0286627 та кузова № UCF 31-0058810 автомобіля марки «TOYOTA CELSIOR» 2004 року і зроблені висновки про те, що зазначені номери нанесені за технологією заводу - виробника, ознак зміни не має (а.с.15-16).

Згідно з довідкою ТОВ «Юлій» допускається можливість заміни кузовів між автомобілями модельного ряду «ТОУОТА CROWN» та «TOYOTA CELSIOR» (а.с.8).

На спеціалізованому підприємстві ТОВ «Тотус», що має ліцензію на виконання зазначених робіт, відповідно до свідоцтва НОМЕР_5 від 23 лютого 2005 року (а.с.11), на автомобіль «ТОУОТА CROWN» були встановлені кузов № НОМЕР_1 автомобіля марки «TOYOTA CELSIOR» 2004 року та двигун «ТОУОТА» № 3UZ 0286627.

28 лютого 2006 року позивач отримав від ТОВ «Тотус» паспорт на переобладнаний автомобіль та акт технічної експертизи (без дати) про відповідність технічного стану транспортного засобу вимогам безпеки дорожнього руху (а.с.12-14).

Задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відмова управління Державтоінспекції в реєстрації переобладнаного автомобіля порушує права позивача володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, оскільки останнім для здійснення такої реєстрації дотримані всі умови, які передбачені законодавством про дорожній рух.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги неповно з'ясував обставини справи, які мають значення для її вирішення та вважав встановленими обставини, які були недоведені позивачем.

До такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов з огляду на наступне.

Компетенція адміністративних судів, відповідно до ч.2 ст.17 КАС України, поширюється, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно ч.4 ст.105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про:

- скасування або визнання нечинним рішення відповідача суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

- зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

- зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

- стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

- виконання зупиненої чи невчиненої дії;

- встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

- примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що до адміністративного суду може звернутися фізична або юридична особа, права, свободи чи інтереси якої порушено суб'єктом владних повноважень у зв'язку із винесенням останнім рішення (нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії), вчиненням дій або не вчинення дій, які повинні бути вчинені в межах повноважень органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової чи службової особи, іншого суб'єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Вимоги позивача повинні стосуватися захисту або відновлення його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, рішення відповідачем щодо відмови позивачу у реєстрації транспортного засобу не приймалося.

Доказів звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною заявою і наявності відмови даного суб'єкта з зазначенням підстав, в матеріалах справи - немає.

У заявленому позові позивач не просить визнати рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправними, його вимога носить зобов'язальний характер.

Колегія суддів вважає, що суду першої інстанції слід було визначитись, зокрема, з такими питаннями: які саме права, свободи чи інтереси позивача порушені, в чому саме вони полягають і якими саме рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень вони порушені.

Переходячи до суті спору, колегія суддів бажає зазначити наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.34 Закону України «Про дорожній рух» (в редакції на січень 2006 року) державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування автомобілі, автобуси, самохідні машини, сконструйовані на шасі автомобілів, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, причепи, напівпричепи та мотоколяски. Державна реєстрація і облік здійснюються органами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, а їх порядок установлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 (далі - Порядок реєстрації).

Згідно до вимог п.38 Порядку реєстрації (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) перереєстрація, реєстрація переобладнаних транспортних засобів, у тому числі самостійно, проводиться на підставі документів про відповідність їх вимогам безпеки дорожнього руху та документів, що підтверджують правомірність придбання встановлених кузовів (рам), які мають ідентифікаційні номери (у разі їх заміни). Документами про відповідність переобладнаних транспортних засобів вимогам безпеки дорожнього руху є:

- свідоцтво, або його ксерокопія, про погодження конструкції транспортного засобу, видане відповідно до пункту 25 цих Правил на даний вид переобладнання, що подається разом з актом приймання-передачі транспортного засобу за формою згідно з додатками 6,7,8 до цих Правил;

- акт технічної експертизи за формою згідно з додатком 9 до цих Правил, виданий лабораторією або технічним (випробувальним) центром, акредитованими в системі УкрСЕПРО, ремонтним або сервісним підприємством, що має сертифікат відповідності державної системи сертифікації УкрСЕПРО на послуги з ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів;

- акт приймання-передачі транспортного засобу за формою згідно з додатками 7, 8 до цих Правил, який подається разом з документом про погодження переобладнання транспортного засобу. Переобладнання транспортних засобів шляхом заміни кузовів (рам), які мають ідентифікаційні номери, проводиться з дозволу реєстраційних підрозділів ДАІ.

Власникові переобладнаного транспортного засобу видається нове свідоцтво про реєстрацію із зазначенням нових вузлів та агрегатів або особливостей конструкції, що виникли в результаті її зміни. У цьому свідоцтві зазначається рік випуску транспортного засобу, який повинен відповідати року випуску встановленого кузова. Якщо рік випуску кузова встановити неможливо, рік випуску автомобіля не змінюється. Перереєстрація транспортного засобу у зв'язку із заміною двигуна здійснюється у разі зміни типу двигуна, його ваги, робочого об'єму і потужності. Документи, що підтверджують законність придбання двигуна, не вимагаються.

На момент виникнення спірних правовідносин діяв наказ МВС України від 07 грудня 2001 року «Про порядок видачі свідоцтв про узгодження конструкції транспортних засобів та дозволів на їх переобладнання відповідно до вимог законодавчих та нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху».

Цей Порядок установлював процедуру розгляду документів щодо конструкції транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування працівниками науково-дослідного центру з безпеки дорожнього руху при МВС України (надалі -НДЦ БДР).

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем до суду першої інстанції надано свідоцтво про узгодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху НОМЕР_5 від 23 лютого 2005 року, яке видано НДЦ БДР МВС України.

Із змісту цього свідоцтва вбачається, що строк його дії закінчився 18 лютого 2006 року, тобто до здійснення позивачем переобладнання.

Відповідно до вищезазначеного наказу МВС свідоцтво вважається чинним протягом одного року з дати його оформлення.

У НДЦ БДР погодження переобладнання транспортних засобів здійснювалося за наявності документів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 607 «Про затвердження Порядку переобладнання транспортних засобів».

Відповідно до зазначеної постанови до переобладнання транспортного засобу власник або його представник подає транспортний засіб за місцем реєстрації такого засобу для проведення огляду реєстраційно-екзаменаційним підрозділом Державтоінспекції МВС, за результатами якого отримує відповідний акт, складений за формою, установленою МВС. Водночас, як правильно зазначив апелянт, позивачем до суду першої інстанції не було надано документи, які свідчать про погодження з органами ДАІ проведення робіт із переобладнання транспортного засобу.

Відсутній також передбачений Порядком реєстрації Додаток №6, а саме Акт приймання - передачі транспортного засобу, який передбачає передачу замовнику транспортного засобу, який виготовлений та укомплектований, відповідно до технічних умов із зазначенням номеру цих умов і придатний до експлуатації.

Із акту технічної експертизи №353 (без дати) про відповідність технічного стану автомобіля «TOYOTA CELSIOR» вимогам безпеки дорожнього руху, підписаного керівником ТОВ «Тотус», вбачається, що на виконання переобладнання відповідно до ст. 32 Закону України «Про дорожній рух» видавався дозвіл НДЦ БДР МВС України ТУ 51053 від 26 вересня 2005 року (п.3).

У пункті 4 даного документа зазначений висновок про відповідність конструкції переобладнаного транспортного засобу позивача умовам, викладеним у дозволі на переобладнання.

Однак, в матеріалах справи відсутній зазначений дозвіл, але слід зазначити, що навіть якщо б він і був наданий позивачем, то викликає сумнів, що дата надання дозволу на переобладнання транспортного засобу «ТОУОТА CROWN» відбулася практично за рік до придбання його позивачем.

Також не зрозумілим є для суду апеляційної інстанції, як технологічно можливо в один день провести комплексне дослідження на предмет відповідності технології ідентифікаційних номерів агрегатів, придбаного позивачем транспортного засобу «ТОУОТА CROWN» (а.с.7) та отримати паспорт вже на переобладнаний автомобіль «TOYOTA CELSIOR», який був виданий спеціалізованим підприємством ТОВ «Тотус» (а.с.13).

Дані події відбувалися в один день - 28 лютого 2006 року.

Частина 2 ст.32 Закону України «Про дорожній рух» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не дозволяє без погодження з виробниками транспортних засобів та їх складових частин або іншої спеціально уповноваженої на це Кабінетом Міністрів України організації переобладнання, що призводить до зміни повної маси і її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії.

10 квітня 2002 року наказом Міністерства внутрішніх справ України №335 була затверджена Інструкція про проведення державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них та здійснення перевірок реєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції МВС України.

Зазначена Інструкція діяла на момент спірних правовідносин, і втратила чинність 14 лютого 2006 року.

Згідно пунктів 4.1.4., 4.4., 4.4.1, 4.4.2, 4.5, 4.5.1 Інструкції, перереєстрація транспортних засобів у зв'язку з заміною кузовів та двигуна, здійснюється лише після огляду транспортного засобу (надалі - ТЗ) в органах ДАІ на підставі відповідної заяви власника ТЗ.

Посадовими особами РЕП ДАІ проводиться розгляд заяв власників ТЗ про проведення переобладнання або заміну кузова (шасі, рами) однієї марки та модифікації тільки після огляду ТЗ до заміни кузова (шасі, рами) та перевірки ідентифікаційних номерів вузлів і агрегатів ТЗ за наявною інформацією баз даних на предмет розшуку та накладення арешту. Заяви подаються особисто власниками ТЗ або уповноваженими ними особами і реєструються в книзі обліку переобладнання ТЗ (додаток 4 до цієї Інструкції).

Огляд ТЗ проводиться відповідно до вимог пункту 3.6 цієї Інструкції. При цьому складається акт технічного огляду ТЗ (додаток 5 до цієї Інструкції) у двох примірниках, який підписується посадовими особами, що його склали. Акт технічного огляду ТЗ видається тільки на зареєстровані ТЗ.

Перший примірник акта технічного огляду ТЗ видається власнику ТЗ, а другий долучається до його заяви і зберігається в РЕП ДАІ до проведення перереєстрації ТЗ після заміни кузова (шасі, рами).

Пункт 1.5. Інструкції встановлює, що не приймаються до реєстрації ТЗ, зібрані (складені) із вузлів та агрегатів серійних ТЗ без дотримання вимог Закону України «Про дорожній рух».

Викладені вище фактичні обставини справи та вимоги законодавства, які стосуються порядку переобладнання транспортного засобу свідчать про те, що автомобіль «TOYOTA CELSIOR» є зібраним транспортним засобом, переобладнання якого, було здійснено без дотримання Закону України «Про дорожній рух», а тому не може бути зареєстрований в органах управління Державтоінспекції.

Підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до ч.1 ст.202 КАС України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління Державтоінспекції Головного управління МВС України в Одеській області - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року - скасувати.

Прийняти у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Державтоінспекції Головного управління МВС України в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова