Ухвала суду № 46190280, 01.07.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 р.Справа № 816/1286/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача Кішко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.05.2015р. по справі № 816/1286/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутянський елеватор"

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області

про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення,

ВСТАНОВИЛА:

07 травня 2015 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутянський елеватор" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області №1717-25 від 06 квітня 2015 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 07 квітня 2015 року про опис майна у податкову заставу №5583/10/1610-25-01-17.

Державна податкова інспекція у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області (далі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) у апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Посилаючись на норми п.57.1 ст. 57, п.59.1, п. 59.2, п. 59.3, п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України, вказує, що ТОВ "Гутянський елеватор" було самостійно визначено у податковій декларації від 24.02.2015 року №9080898630 суму грошового зобов'язання з авансового внеску по податку на прибуток приватних підприємств. В результаті того, що задекларована сума позивачем сплачена не була, відповідні кошти не надійшли на бюджетні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, виник податковий борг на суму 631670,00 грн. Контролюючий орган з метою погашення заборгованості підприємства позивача надіслав останньому податкову вимогу від 06 квітня 2015 року №1717-25, яка включає виключно грошове зобов'язання, визначене позивачем самостійно, штрафні санкції до ТОВ "Гутянський елеватор" застосовані не були.

У письмових запереченнях Товариство з обмеженою відповідальністю "Гутянський елеватор" просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, посилаючись на підтверджений платіжним дорученням від 10.03.2015 року №2 факт сплати авансового внеску з податку на прибуток за березень, квітень, травень, червень 2015 року у сумі 2 528 556 грн., який з вини банківської установи, що здійснювала розрахунково-касове обслуговування, не був перерахований до відповідного бюджету.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 23 лютого 2015 року ТОВ "Гутянський елеватор" подано до ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області податкову декларацію за 2014 рік (а.с. 13-14), в рядку 23 якої позивачем самостійно визначено розмір авансових внесків, що підлягатимуть сплаті щомісячно в розмірі 623139 грн.

10 березня 2015 року ТОВ "Гутянський елеватор" подано до філії "Полтавського РУ" АТ "Банк "Фінанси і Кредит" платіжне доручення № 2 про сплату авансових внесків з податку на прибуток за березень, квітень, травень, червень 2015 року в розмірі 2528556 грн.

Банк прийняв вищевказане платіжне доручення на виконання 10 березня 2015 року, що підтверджується штампом банку (а.с. 11).

Листом № 10 від 31 березня 2015 року позивач повідомив ДПІ в м. Полтаві про сплату авансових внесків з податку на прибуток в розмірі 2528556 грн., на підтвердження чого надав копію платіжного доручення № 2 від 10 березня 2015 року (а.с. 10).

06 квітня 2015 року відповідач листом №5546/10/1401-25-01-18 (а.с. 12) повідомив позивача, що за останнім рахується податковий борг з авансових внесків по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 631670 грн.

06 квітня 2015 року ДПІ у м. Полтаві винесено податкову вимогу №1717-25 на суму податкового боргу зі сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 631670 грн. (а.с. 8).

07 квітня 2015 року начальником ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області Б.П.Лизун прийнято рішення про опис майна, що перебуває у власності "ТОВ "Гутянський елеватор" у податкову заставу (а.с. 9).

Задовольняючи позов ТОВ "Гутянський елеватор", суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було своєчасно та в повному обсязі виконано обов'язок по перерахуванню в бюджет суми авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, а саме у зв'язку з поданням в банк платіжного доручення №2 від 10.03.2015 року на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань. Підстави притягнення ТОВ "Гутянський елеватор" до відповідальності за неперерахування грошових зобов'язань до відповідного бюджету відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з п. 46.1 ст.46 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п.57.1. ст.57 ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.175. п. 14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.п.89.1.1 п. 89.1 ст. 89 ПК України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Разом з тим, відповідно п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, платіжне доручення про перерахування до Державного бюджету суми авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств за березень, квітень, травень, червень 2015 року у розмірі 2 528 556,00 грн. ТОВ "Гутянський елеватор" подано до банківської установи 10 березня 2015 року (а.с.11) на повну суму зобов'язання в межах граничного строку сплати та прийняте до виконання банківською установою в день його подання, що підтверджується відбитком штампу ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" Філії "Полтавське регіональне управління".

Згідно пункту 1.24 статті 1 Закону України від 05.04.2001 № 2346-ІІІ "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" (далі - Закон №2346-ІІІ) переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Платіжне доручення, за змістом пункту 1.30 статті 1 цього Закону, - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону № 2346-ІІІ, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Згідно матеріалів справи між позивачем (Клієнт) та ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" (Банк) 05 березня 2015 року укладено договір №1322 на розрахунково-касове обслуговування, згідно предмету якого банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті № 26008921901 та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку згідно тарифів банку в порядку і на умовах, визначених договором (а.с. 40-41). Умовами договору №1322 не встановлено інших, ніж передбачено Законом №2346-ІІІ строків виконання доручень позивача як клієнта банку на проведення розрахункових операцій.

Відповідно до п. 22.1, п. 22.4 ст. 22 Закону №2346-ІІІ, ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.

Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку виконує платіжна система (п. 1.29 ст. 1 даного Закону).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми грошового зобов'язання та його сплати, пов'язане саме з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а ініціювання переказу вважається остаточно завершеним і за подальший переказ сум податкового зобов'язання відповідальність несе банк.

Доводи апеляційної скарги про те, що факт сплати позивачем задекларованої суми авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, не підтверджений, оскільки відповідні кошти не надійшли на бюджетні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, висновків суду не спростовують.

Відповідно до п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

За таких обставин, у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Отже, враховуючи що позивачем своєчасно, в межах встановлених законодавством термінів сплати податкових зобов'язань, направлено платіжне доручення на перерахування коштів до бюджету, яке в свою чергу було прийнято банківською установою, після прийняття банком розрахункового документу про перерахування суми авансових платежів з податку на прибуток приватних підприємств до бюджету податкові зобов'язання вважаються виконаними.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.05.2015р. по справі № 816/1286/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.Судді(підпис) (підпис) Спаскін О.А. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 06.07.2015 р.

Помічник судді Цюпак О.П.