Ухвала суду № 46190028, 30.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2015 р. № 876/4371/14 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Курильця А.Р., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань: Щерби С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

28.02.2014 ТОВ «Волинь-зерно-продукт» (далі - позивач, Товариство) звернулось в суд із адміністративним позовом до Ківерцівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області (далі - відповідач, податковий орган) у якому просив визнати протиправним та недійсним податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2014 року №0000012200.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки податкового органу щодо не підтвердження фактичного вчинення господарських операцій між продавцями ПП «АФ Приват Агро», ПП «Приват Агро» та покупцем ТОВ «Волинь-зерно-продукт», є безпідставними, так як ґрунтуються на оцінці товарно-транспортних накладних, у яких проставлені лише підписи осіб (без зазначення прізвищ та посад) та не вказано точної адреси розвантаження (лише населений пункт). На думку відповідача, такі товарно-транспортні накладні не мають юридичної сили та не підтверджують факту отримання товарів товариством. Проте позивач вважає, що особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, є достатніми для віднесення документів до первинних. Інші окремі недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних також не спростовують факту отримання товару та зміни в структурі активів позивача. Усі проведені господарські операції із зазначеними контрагентами відображені в податковому та бухгалтерському обліку на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що були надані податковому органу під час перевірки. Контрагенти підприємства на момент проведення господарських операцій мали необхідний обсяг правосуб'єктності та були платниками ПДВ. Придбаний у ПП «АФ Приват Агро» та ПП «Приват Агро» товар використовувався в господарській діяльності підприємства для виготовлення і продажу кормів для тварин (кормосумішей), що є одним із основних видів діяльності ТОВ «Волинь-зерно-продукт». Товариство володіє всіма технічними, фізичними та технологічними можливостями для подальшого вчинення господарських операцій із вищезазначеним товаром, а сплативши в ціні товару ПДВ, виконало усі вимоги податкового законодавства щодо формування податкового кредиту.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 31.03.2014 позов задоволено повністю.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що позаплановою виїзною перевіркою ТОВ «Волинь-зерно-продукт» встановлено заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 323770,00 грн у зв'язку із безпідставним формуванням податкового кредиту за операціями з постачання товару ПП «АФ Приват Агро», ПП «Приват Агро», так як вказані контрагенти не володіють необхідними основними засобами, особистими чи орендованими складськими приміщеннями. Також, на думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги посилання податкового органу на те, що надані позивачем ТТН оформлені з порушеннями.

Враховуючи те, що усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про його дату, час та місце, у відповідності до ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «Волинь-зерно-продукт» зареєстроване у встановленому порядку як юридична особа, перебуває на податковому обліку в Ківерцівській ОДПІ, є платником ПДВ на підставі свідоцтва від 11 липня 2001 року № 02399100 (том 1 а.с. 12, 102-103, 235).

У період з 14 січня по 23 січня 2014 року згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відповідно до наказу від 13 січня 2014 року № 10, на підставі направлення від 14 січня 2014 року № 0002436, Ківерцівською ОДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Волинь-зерно-продукт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «АФ Приват Агро» за період з 01 грудня 2012 року по 30 вересня 2013 року та з ПП «Приват Агро» за період з 01 лютого 2012 року по 31 жовтня 2012 року.

Перевіркою встановлені порушення: підпунктів 14.1.27, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 106754,00 грн; підпункту 14.1.181. пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість (ПДВ) всього на суму 323770,00 грн, у тому числі за лютий 2012 року на суму 13840,00 грн, за серпень 2012 року на суму 15969,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 40800,00 грн., за грудень 2012 року на суму 31061,00 грн, за січень 2013 року на суму 53949,00 грн, за лютий 2013 року на суму 74059 грн, за травень 2013 року на суму 69405,00 грн, за вересень 2013 року на суму 24687,00 грн.

За результатами перевірки 29 січня 2014 року складено акт № 160/2201/31496816 (том 1 а.с. 11-36).

На підставі вказаного акта перевірки, Ківерцівською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2014 року № 0000012200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на 323770,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - на 161885,00 грн, а всього на 485655,00 грн (том 1 а.с. 37).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та ПП «АФ Приват Агро», ПП «Приват Агро» підтверджується усіма належним чином оформленими первинними документами, які були надані податковому органу під час перевірки та підтверджують факт придбання, транспортування, оприбуткування та оплату товару. Придбання товару здійснювалось з метою його використав в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача, контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій були зареєстровані платниками ПДВ. Разом з тим, суд першої інстанції визнав безпідставним посилання податкового органу на акти перевірки складені за наслідками перевірки контрагентів позивача, оскільки платник податку - покупець не повинен нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку за правовідносинами, які виникли після 01.01.2011 року врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - ПК України).

В підпункті 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 цієї статті, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що визначальним фактором для формування платником податку податкового кредиту є наявність у нього виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог ст. 201 ПК України. При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні придбаного товару (отриманих робіт, послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту, є підтвердження реальності господарської операції належним чином оформленими первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції.

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що між позивачем (Покупець) та ПП «АФ Приват Агро» (Продавець) 04 грудня 2012 року було укладено договір поставки № 04/12-04 (а.с. 38-39 Т.1), згідно умов якого Продавець зобов'язується систематично поставляти покупцю - ТОВ «Волинь-зерно-продукт» визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується приймати замовлений товар та оплачувати його. Під товаром, що є предметом поставки розумілися ті позиції асортименту, викладеного в комерційній пропозиції, які ТОВ «Волинь-зерно-продукт» вважає потрібним придбати та, які викладені в додатку. При цьому, як передбачено пунктом 1.2 цього договору, кількість товару, вартість та виняткові умови поставки викладаються в додатку до кожної окремої поставки, що є невід'ємними частинами договору.

На виконання умов цього договору, між позивачем та ПП «АФ Приват Агро» підписані додатки до договору, зокрема, додаток: від 11 грудня 2012 року № 2, від 07 травня 2012 року № 18; від 16 травня 2012 року № 19/1, № 19/2; від 22 травня 2013 року № 20/1, № 20/2; від 24 травня 2012 року № 21/1, № 21/2, від 12 вересня 2013 року № 23/1, № 23/2; від 16 вересня 2013 року № 24/1, № 24/2; від 08 лютого 2013 року № 6, № 7; від 18 лютого 2013 року № 8; від 22 лютого 2013 року № 9 (том 1 а.с. 46-61). Крім того, позивачем надано додатки до вказаного договору поставки від 04 грудня 2012 року № 04/12-04: від 04 грудня 2012 року № 1, від 10 січня 2013 року № 3, від 18 січня 2013 року № 4, від 22 січня 2013 року № 5, від 27 лютого 2013 року № 10 (том 2 а.с. 3-9).

Як свідчать вказані додатки, предметом поставки був товар - шрот соняшниковий. На цей товар ПП «АФ Приват Агро» було виписано видаткові накладні: від 06 грудня 2012 року № 17; від 13 грудня 2012 року № 60; від 14 січня 2013 року № 45; від 21 січня 2013 року № 83; від 25 січня 2013 року № 124; від 08 лютого 2013 року № 193, № 194; від 18 лютого 2013 року № 242; від 22 лютого 2013 року № 267; від 07 травня 2013 року № 857; від 16 травня 2013 року № 903, №1063; від 22 травня 2013 року № 969, № 1124; від 24 травня 2013 року № 1011, № 1125; від 12 вересня 2013 року № 1335, № 1336; від 16 вересня 2013 року № 1337, № 1338 (том 1 а.с.79-96; том 2 а.с.10-11).

Для відображення проведених операцій в податковому обліку та для формування податкового кредиту ПП «АФ Приват Агро» видано для ТОВ «Волинь-зерно-продукт» на поставлений товар податкові накладні: від 05 грудня 2012 року № 19; від 06 грудня 2012 року № 22; від 13 грудня 2012 року № 65; від 10 січня 2013 року № 38; від 14 січня 2013 року № 53; від 21 січня 2013 року № 102; від 25 січня 2013 року № 146; від 05 лютого 2013 року № 22; від 06 лютого 2013 року № 37; від 08 лютого 2013 року № 48; від 14 лютого 2013 року № 93; від 18 лютого 2013 року № 104; від 22 лютого 2013 року № 128; від 28 лютого 2013 року № 171; від 07 травня 2013 року № 13, від 16 травня 2013 року № 61 та № 218; від 22 травня 2013 року № 123, № 162, № 297; від 24 травня 2013 року № 298; від 12 вересня 2013 року № 1, № 2; від 16 вересня 2013 року № 3, № 4 (том 1 а.с. 116-140).

У акті перевірки (том 1 а.с.16-17) наводиться перелік видаткових та податкових накладних наданих для перевірки. Зауважень до їх оформлення під час перевірки не висловлено.

На підставі зазначених податкових накладних позивач сформував податковий кредит на загальну суму ПДВ 253165,85 грн, в тому числі, у грудні 2012 року - 31060,60 грн, у січні 2013 року - 53948,54 грн, у лютому 2013 року - 74058,70 грн, у травні 2013 року - 69310,54 грн, у вересні 2014 року - 24687,50 грн.

Розрахунок за поставлену продукцію проведений у повному обсязі та підтверджується копією платіжного доручення від 07 грудня 2012 року № 13, банківською випискою від 25 березня 2014 року, актом звірки взаєморозрахунків між покупцем та продавцем (том 1 а.с.245, 247; том 2 а.с. 72-74).

Відповідно до додатків до договору сторони домовилися про поставку товару постачальником на умовах Інкотермс СРТ (склад покупця, розташований за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Мамсурова, 10).

Як встановлено судом, перевезення товару на склад покупця здійснювався за рахунок продавця із залученням перевізника, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 20 серпня 2012 року № 947; від 01 жовтня 2012 року № 039308; від 04 грудня 2012 року № 04/12-01; від 12 грудня 2012 року № 12/12-48; від 04 лютого 2013 року № 04/02-10; від 06 лютого 2013 року № 6/02-15; від 16 лютого 2013 року № 16/02-65; від 20 лютого 2013 року № 20/02-78; від 06 травня 2013 року № 6/03-28; від 15 травня 2013 року № 15/05-62; від 21 травня 2013 року № 21/05-135; від 23 травня 2013 року № 23/05-145; від 11 вересня 2013 року № 11/091; від 14 вересня 2013 року № 14/091; від 23 січня 2013 року № 23/01-01; від 11 січня 2013 року № 11/1-47; від 19 січня 2013 року № 19/1-79 (том 1 а.с. 62-76).

Оскільки поставка товару відбувалася до складу покупця, а факт прийому-передачі товару фіксувався у видаткових накладних за підписом директора ТОВ «Волинь-зерно-продукт», який на підставі частини п'ятої статті 65 Господарського кодексу України має право без доручення діяти від імені підприємства, тому окремі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей не видавалися.

Судом також встановлено, що в період охоплений перевіркою, ТОВ «Волинь-зерно-продукт» мало господарські відносини також з ПП «Приват Агро», з яким 05 жовтня 2011 року було укладено договір № 05/101 (том 1 а.с.40-41), згідно умов якого постачальник (ПП «Приват Агро») зобов'язується систематично поставляти покупцю (ТОВ «Волинь-зерно-продукт») визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується приймати замовлений товар та оплачувати його. Під товаром, що є предметом поставки за цим договором, розуміються ті позиції асортименту, викладеного в комерційній пропозиції, які покупець вважає потрібним придбати та викладені в додатку (пункт 1.1. договору). На кожну окрему поставку між сторонами було складено відповідні додатки: від 06 лютого 2012 року № 6; від 13 лютого 2012 року № 7; від 16 серпня 2012 року № 8; від 03 жовтня 2012 року № 9; від 16 жовтня 2012 року № 10 (том 1 а.с. 42-44, том 2 а.с. 3-4).

Згідно із цими додатками предметом поставок був шрот соняшниковий та макуха соняшникова; сторони погодили поставку товару на умовах СРТ, тобто до складу покупця (м. Луцьк, вул. Мамсурова, 10). На цей товар ПП «Приват Агро» було виписано видаткові накладні: від 09 лютого 2012 року № ПА-0000076; від 16 лютого 2012 року № ПА-0000100; від 21 серпня 2012 року № ПА-0000952; від 03 жовтня 2012 року № 16; від 16 жовтня 2012 року № 81 (том 1 а.с.97-101) та відповідні податкові накладні: від 09 лютого 2012 року № 45; від 16 лютого 2012 року № 97; від 20 серпня 2012 року № 165; від 21 серпня 2012 року № 176; від 22 серпня 2012 року № 80; від 03 жовтня 2012 року № 12; від 16 жовтня 2012 року № 75 (том 1 а.с. 141-147).

У акті перевірки позивача зауваження до вказаних документів відсутні.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у судовому засіданні, на підставі первинних документів позивач сформував податковий кредит на загальну суму 70609,13 грн, в тому числі, за лютий 2012 року - 13840,25 грн, за серпень 2012 року - 15969,33 грн, за жовтень 2012 року - 40800,55 грн.

Розрахунок за поставлену продукцію підтверджується відповідною банківською випискою підприємства (том 1 а.с. 246).

Поставка товару також здійснювалася за рахунок продавця на склад покупця із залученням третіх осіб - перевізників. На підтвердження поставки суду надано копії товарно-транспортних накладних від 08 лютого 2012 року № 01АБ, від 14 лютого № 01АА, від 20 серпня 2012 року БЗС №947, від 01 жовтня 2012 року БЗС № 039308, від 15 жовтня 2012 року БЗС № 039323 (том 1 а.с. 77-78, том 2 а.с. 12-14).

Як вбачається зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до видів діяльності ТОВ «Волинь-зерно-продукт» серед іншого належить: оброблення насіння для відтворення; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (том 1 а.с. 235). Такі види господарської діяльності позивача відповідають змісту та суті господарських операцій, які були проведені з ПП «АФ Приват Агро» та ПП «Приват Агро». Також зазначені операції відповідають змісту діяльності контрагентів позивача, що зокрема, встановлено на підставі спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ПП «АФ Приват Агро» та ПП «Приват Агро» (том 1 а.с. 242-243).

На час вчинення господарських операцій і позивач, і його контрагенти мали необхідний обсяг правосуб'єктності та були платниками ПДВ (позивач з 11 липня 2011 року і по теперішній час, ПП «Приват Агро» у період з 14 липня 2011 року по 12 лютого 2013 року, а ПП «АФ Приват Агро» - з 01 грудня 2012 року по 17 вересня 2013 року - том 1 а.с.12; 183; 201).

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача, що товарно-транспортні накладні, надані позивачем під час перевірки, складені з порушенням законодавства, так як у них відсутні усі необхідні реквізити, оскільки такі обставини самі по собі не можуть свідчити про нереальність господарських операцій.

Крім того, як передбачено додатками до договорів поставки від 05 жовтня 2011 року № 05/101, від 04 грудня 2012 року № 04/12-04 поставка товару здійснюється постачальником на склад покупця, що розташований за адресою Волинська область, м. Луцьк, вул. Мамсурова, 10. Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить цілісний майновий комплекс в с. Рованці, вул. Промислова, 5а (попередня адреса - м. Луцьк, вул. Мамсурова, 10), до складу якого входять: приміщення зерноскладу, склад розсипання комбікормів, приміщення цеху ОКЦ-30, приміщення цеху стартерних комбікормів. Зазначені обставини підтверджені відповідними витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно, довідками Боратинської сільської ради Луцького району від 04 жовтня 2013 року №№ 622, 624 (том 1 а.с. 148-179, том 2 а.с. 75-76). Вказане також свідчить про наявність у позивача відповідних виробничих потужностей для переробки придбаного у ПП «АФ Приват Агро» та ПП «Приват Агро» товару.

Також суд першої інстанції вірно звернув увагу, що у товарно-транспортній накладній від 12 грудня 2012 року № 12/12-48 (том 1 а.с.73) в найменуванні вантажовідправника зроблена описка, а саме замість ПП «АФ Приват Агро» зазначено ПП "Приват Агро". Факт технічної помилки при заповненні підтверджується листом ПП «АФ Приват Агро» від 14 грудня 2012 року № 14/12-121 (том 1 а.с.45).

Щодо висновків Ківерцівської ОДПІ про розбіжності у видаткових і податкових накладних та товарно-транспортних накладних щодо кількості товару, який поставлявся, то суд першої інстанції правильно вказав, що такі твердження спростовуються поданими додатками до договорів поставки, податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними. Крім того, у акті перевірки позивача висновки про невідповідність товару у певних документах відсутня, а тому такі висновки не покладалися в основу податкового повідомлення-рішення, що оскаржується.

Перевіряючи доводи позивача і відповідача, судом встановлено, що висновки податкового органу, сформовані в акті перевірки, про порушення ТОВ «Волинь-зерно-продукт» податкового законодавства в частині формування податкового кредиту та сплати податкових зобов'язань з ПДВ ґрунтуються також на актах перевірки контрагентів позивача (акти ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 28 серпня 2013 року №651/04-63-22-03/36640515, ДПІ в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 21 серпня 2013 року №309/202-02/38432303, від 18 грудня 2013 року №1494/22-02/38432303 - том 1 а.с.183-230). З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентами позивача правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача як платника податків права на формування податкового кредиту з ПДВ. Крім того, як вбачається з вказаних актів під час перевірки контрагентів позивача безпосередньо господарські операції з ТОВ «Волинь-зерно-продукт» та відповідні первинні документи не досліджувалися. Водночас, податковими перевірками не встановлено і розбіжностей у декларуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальників і позивача за такими господарськими операціями (том 1 а.с. 187, 196, 199).

Крім того, у цих актах не спростована наявність у ПП «Приват Агро» та ПП «АФ Приват Агро» складських та виробничих приміщень, а також персоналу для здійснення господарських операцій. Зокрема, на сторінці 3 акту ДПІ в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 21 серпня 2013 року № 309/202-02/38432303 зазначено, що на ПП «АФ Приват Агро» працює 9 осіб. Інформація про наявні складські та виробничі приміщення до звірки надана не була, а отже не можливо достовірно стверджувати, що такі основні засоби відсутні (том 1 а.с.216). Відтак, зазначені акти перевірок не спростовують фактів поставок товару на користь позивача.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що господарські операції між ТОВ «Волинь-зерно-продукт» та ПП «АФ Приват Агро», ПП «Приват Агро» відбулися, що підтверджується фактичними обставинами у справі, оскільки факт поставки ТМЦ підтверджується усіма характерними для цього виду правовідносин первинними документами оформленими відповідно до вимог чинного законодавства. Оплата за отриманий товар позивачем реально проведена, контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій були зареєстровані платниками ПДВ, а тому у відповідності до ст. 201 ПК України вправі були виписувати податкові накладні на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.

Таким чином, правильними є висновки суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому таке підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовуються, а тому така задоволеною бути не може.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року у справі № 803/390/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: А.Р. Курилець

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 06.07.2015.